Шпаргалка з "Економічної теорії"

Основним протиріччям  сучасного капіталізму, за Т. Вебленом, є протиріччя між індустрією і бізнесом. Метою індустріалів є підвищення ефективності виробництва і збільшення багатства суспільства. До бізнесменів належать фінансисти, рантьє, мета яких — одержання максимального прибутку. Критикуючи паразитичний спосіб життя заможних класів, вчений вважав, що майбутнє за суспільством, звільненим від влади бізнесу і функціонуючим в інтересах усього соціуму. У результаті реформ повинен скластися новий порядок, за якого керівництво промисловим виробництвом буде передано соціальній раді техніків, і ринкова економіка звільниться від паразитизму і марнотратства.

Дж. Коммонс вважав систему  бізнесу неефективною, оскільки капіталізм вільної конкуренції досяг фінансової стадії, яка характеризується посиленням "соціальних конфліктів" через  монополістичну "нечесну" конкуренцію підприємців. Усунення соціальних протиріч у суспільстві ознаменує перехід до стадії адміністративного капіталізму. У цьому переході особливу роль повинен відіграти уряд, який має бути підконтрольним суспільній думці і здійснювати демонополізацію економіки. Правові рішення, прийняті таким урядом, сприяли б реалізації інтересів колективних інститутів. З цих позицій Дж. Коммонс визначив вартість товарної продукції як результату юридичної угоди колективних інститутів. Роль держави при цьому полягає не лише в арбітражі, а й у всьому правовому механізмі, що змушує виконувати прийняті за договором зобов'язання.

У. Мітчелл виявив вплив  неекономічних факторів (психології, поведінки) на економічні (кредит, фінанси, ціни) за допомогою вивчення цифрових показників і встановлення закономірностей у коливаннях (кон'юнктурі) цих показників, тобто наявність ділових циклів в економічному розвитку суспільства. Ділові цикли — це повторювані піднесення і спади, що є результатом дії багатьох чинників (інвестицій, заощаджень, грошового обігу). Єдиним механізмом подолання протиріч, що виникають у різних фазах ділових циклів, є державне регулювання в сфері кредитно-грошового і фондового ринків у поєднанні з вирішенням соціально-культурних проблем.

 

40. Теорія «конвергенції».

Термін  «конвергенція» перекладається як «наближення», «зближення». Зарубіжні економісти й соціологи застосовували цей  термін до аналізу явищ суспільного  життя. Вони стверджували, що капіталізм і соціалізм під впливом сучасного  індустріального розвитку набувають спільних рис, зближуються, зливаються в якесь «змішане суспільство». Воно не буде ні капіталістичним, ні соціалістичним, а втілюватиме переваги обох систем.

Теорія виникла  у 50-х рр.20ст.;представники: Сорокін (США), Р. Арон (Франція), В. Бакінгем (США); 60-х рр.: Ростоу (США), Ян Тінберген (Голландія), П. Дракер (США), Дж. Гелбрейт (США) та інші.

Ідею конвергенції поширювали на всі сфери суспільного  життя, але її засадною частиною є  економічне й технологічне обгрунтування  конвергенції.

Технологічний варіант «конвергенції» Дж. Гелбрейта. Майбутнє індустріальної системи він зв’язував з конвергенцією двох систем. Злиття двох систем відбувається внаслідок розвитку однакової технологічної структури виробництва. Відмінності між країнами, що перебувають на вищому щаблі індустріалізації, зменшуються дедалі більше. Він наголошує на необхідності державного регулювання економіки.

Р. Арон визнає наявність  спільних рис і для капіталізму  і для соціалізму: індустріалізація, урбанізація, розвиток освіти. І капіталістична, і соціалістична економічні системи розвиваються і змінюються. У процесі розвитку відбуваються «спільні для обох систем» зміни.

Західні вчені поширювали ідеї «конвергенції» на всі сфери суспільного життя. Так соціолог П. Сорокін намагався також встановити схожі тенденції в розвитку соціальних наук і філософії.

Американський економіст В. Бакінгем зазначає, що в результаті конвергенції виникне  «єдиний загальний економічний  лад» на капіталістичній основі. Три  з чотирьох визначальних основ капіталізму будуть включені в нову систему: приватна власність, економічні стимули і мотив прибутку, ринкова система.

Французький економіст  Ф. Перру писав про створення «всесвітньої економіки», яка б об’єднувала протилежні системи і була б здатною задовольнити потреби всіх людей.

 Пропагуючи  зближення соціалізму і капіталізму,  більшість теоретиків «конвергенції»  насправді мали на увазі поглинання  соціалізму капіталізмом. Цей процес  виявиться насправді у збереженні  принципово важливих аспектів  капіталістичної системи і відмиранні ознак соціалізму, зокрема комуністичної партії і її монополії на владу. Марксистська література називала її «міфом» і бачила її призначення у спробах захистити капіталізм і спростувати досягнення соціалізму.

 

41. Теорії трансформації капіталізму

Розвиток світової системи соціалізму, зростання її впливу після другої світової війни  стали причиною певної «непопулярності» навіть самого терміна «капіталізм». За цих умов і почали формуватися  різні теорії перетворення капіталізму  по-новому.

Теорія «народного капіталізму» виникла у 50-х рр. у США. З А. Берлі, М. Надлер, С. Чейз, Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі.

Теорія «народного капіталізму» складається з трьох частин: 1) теорії «демократизації капіталу», або «дифузії власності»; 2) теорії «управлінської менеджерської революції»; 3) теорії «революції в доходах».

1) Теорія «дифузії власності». З розвитком капіталізму поступово змінюється структура капіталістичної власності. Сучасному капіталізмові властива різноманітність форм власності: індивідуальна, акціонерна, монополістична, державна. Збільшення кількості підприємств акціонерної форми, розповсюдження акцій серед населення розглядалося багатьма економістами як «дифузія» власності. Дрібний акціонер, нібито перетворюється на рівноправного співвласника акціонерних підприємств, на співвласника «народного капіталу».

2) Теорія «управлінської революції» —з розвитком акціонерних товариств влада капіталістів-власників слабшає або і зовсім зникає і замінюється владою найманих управлінців — менеджерів. Найголовніше те, що вони керуються не мотивами прибутку, а суспільними інтересами.

 Зі зростанням  розмірів виробництва, з виникненням  акціонерних товариств капіталісти  стали доручати керівництво найманим  працівника. Як власники підприємств  капіталісти наймають управляючих, які керують підприємствами в інтересах капіталістів, забезпечуючи їм максимальні прибутки.

3) Теорія  «революції в доходах» – в розвинутих капіталістичних країнах стався принциповий переворот у розподілі національного доходу, суть якого полягає у поступовому зближенні доходів різних верств і класів капіталістичного суспільства. У післявоєнний період, як наслідок, почала збільшуватися частка тіньової економіки, що було дуже негативним для економіки країни.

 

42. Теорії «індустріального суспільства»

Науково-технічна революція справила великий вплив  на всю політичної економії. Своєрідно  відобразив її інституціоналізм, породивши  новий, так званий соціальний напрям інституціоналізму.

Родоначальником концепції «індустріального суспільства» вважають американського економіста П. Дракера. Основу індустріального суспільства створюють великі підприємства й корпорації, що здійснюють масове виробництво. Центральним інститутом «індустріального суспільства» є велике спеціалізоване підприємство. Дракер визначає два різновиди «індустріального суспільства»: капіталістичне й соціалістичне.

Ростоу виділяє  п’ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового споживання.

1)«Традиційне  суспільство» характеризується  примітивною ручною технікою, ручною  працею

2)На другій  стадії створюються передумови  для піднесення: виникають банки,  зростають інвестиції, пожвавлюється  зовнішня та внутрішня торгівля.

3) Третя стадія визначається тим, що сили економічного прогресу починають домінувати в суспільстві.

4) Четверта стадія  характеризується постійним прогресом,  удосконаленням техніки, поширенням  нової технології на всю сферу  господарської діяльності. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством».

5) Рисою п’ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування.

Жак Еллюль — розробив концепцію «технологічного суспільства». Основою «технологічного суспільства» у нього є техніка, яка панує над суспільством і людиною. Вона розвивається за власними законами і не підвладна людині. Вона автономна і щодо економіки та політики.

Дж. Гелбрейт. Всю економічну систему капіталізму зв’язує з технічним прогресом. Він виділяє дві форми капіталістичної економіки: великі корпорації і дрібне виробництво.  Частину економіки, яка представлена великими корпораціями, Гелбрейт називає «індустріальною системою»,

 Індустріальна  система визначається високорозвиненою  технікою. Гелбрейт виокремлює два  рівні розвитку корпорацій: «підприємницьку» і «зрілу». У «підприємницькій корпорації»  господарем і керівником був окремий капіталіст, основною метою була максимізація прибутку. Перехід від «підприємницької корпорації» до «зрілої корпорація» зумовлений технічним прогресом. «Зріла корпорація» — це колективна організація,

Важливою рисою  «індустріальної системи» Гелбрейт називає планування, яке теж породжується розвитком науки і техніки.

Концепція «постіндустріального суспільства».

Термін «постіндустріалізм»  запроваджено соціологом А. Пенті, який визначає, як  «стан суспільства, яке постане після розвалу індустріалізму».

Інший економіст Данієля Белла розвинув дану теорію.

На думку Белла, перехід від «індустріального»  до «постіндустріального суспільства» зумовлюється вже не стільки матеріальними факторами, скільки соціальними інститутами. Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п’ятьма ознаками: 1) перехід до виробництва послуг; 2) переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків; 3) провідна роль теоретичних знань, 4) орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології; 5) прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології В основу класового поділу суспільства Белл покладає принцип знань і

Центральна ознака «постіндустріального суспільства», за Беллом — це панування науки, наукових знань.

 

43,теорія  трансакційних виплат

Рональд Коуз (1910р. нар.) —  американський економіст  англійського

походження. 1991 р. він  одержав Нобелівську премію  за праці з проблем

трансакційних витрат —  «Природа фірми» (1937), «Проблеми соціальних

витрат» (1960). Тоді ці публікації  мало кому були відомі. А згодом про

них заговорили як про  епохальні праці, зокрема статтю «Проблеми

соціальних витрат»  визнано чи не найбільшим досягненням економічної

думки після другої світової війни.

 

   Одна з найважливіших  заслуг Коуза полягає в тім,  що він визначив і

запровадив у науковий обіг таку категорію, як трансакційні  витрати

(витрати на пошук  інформації про ціни, попит, пошук партнерів, укладання

контрактів тощо). Це знаменувало  появу в інституціоналізмі так  званого

контрактного підходу  до теорії інститутів, що зумовило виникнення нової

міждисциплінарної науки: поєднання  права, економічної теорії та

організації.

На думку Коуза, для успішного функціонування ринку важливе значення

мають як трансакційні витрати, так і права власності. Якщо трансакційні

витрати невеликі, а права  власності чітко визначені і  виконуються

суб'єктами господарювання — ринок здатний до саморегулювання настільки,

що може усувати навіть соціальне значущі зовнішні ефекти (екстерналіі).

Зовнішні ефекти —  це витрати, або вигоди, зв'язані  з економічною

діяльністю, що стосуються осіб, які не є учасниками даної  ринкової

угоди.

Сучасні інституціоналісти так само критикують неокласичні й

неокейнсіанські теорії. Вони зберегли «дух незгоди», «бунтарства», що

знаходять свій прояв  у сучасному реформізмі. Їм притаманне також

розширення традиційних  об'єктів теоретичного аналізу за рахунок нових

актуальних питань.

 

44,радянська  економічна думка

Джерелом ПЕ соціалізму були ідеї соціалістів-ут-опістів, що відбивали

одвічну мрію людства  про справедливе сус-во, і класична доктрина,

викори-стана К. Марксом  та Ф. Енгельсом для ек-ого об-грунтування

справедливості класової боротьби та об'єктивної обумовленості заміни

кап-ого сус-ва на комуністичне. Основні принципи побудови соціалізму та

комунізму було сформульовано  Марксом та Енгельсом, дальший теоретичний

розв-к основних концептуальних положень марк-систської доктрини здійснив

В. І. Ленін. Однак за-гального уявлення про основи соціалізму вияви-лось

недостатньо, коли постала  проблема фор-мування реальної ек-ної  сис-ми.