МІНІСТЕРСТВО
АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БІОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ
ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра розведення
і селекції тварин та водних біоресурсів
ДИПЛОМНА РОБОТА
ОКР
«Бакалавр»
на тему: "Технологія
виробництва рибо посадкового матеріалу
в умовах ПАТ "Лебединська рибоводно-меліоративна
станція" Лебединського району Сумської
області"
Виконав: студент IV курсу
напряму підготовки (спеціальності)
6. 090202“Рибальство”
Липовий Антон Дмитрійович |
|
Керівник: кандидат с.-г. наук,
доцент Пекарський Анатолій
Володимирович
|
Рецензент: кандидат с.-г. наук,
доцент Попсуй В´ячеслав Васильович |
Суми – 2013
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………..3
1.Огляд літератури…………………………………………………………………...5
2.Природно-економічна характеристика
підприємства………………………….13
2.1. Географічне розташування……………………………………………………13
2.2. Аналіз господарсько-економічної
діяльності підприємства………………..14
2.3. План рибницьких об’єктів…………………………………………………….17
3.Характеристика основних технологічних
процесів…………………………...20
3.1. Підготовка і проведення
нерестової компанії……………………………….20
3.2.Вирощування цьоголіток…………………………………………………….23
3.3 Вирощування
дволіток………………………………………………………….27
3.4.Зимівля цьоголіток
і дволіток у зимувальних ставах та підготовка
зимувальних ставів………………………………………………………………….32
3.5. Годівля об’єктів вирощування………………………………………………..34
3.5.1. Штучні корми………………………………………………………………...34
3.5.2. Природні корми……………………………………………………………...35
4.Основні об’єкти рибництва,
що культивуються в умовах ПАТ "Лебединська
рибоводно-меліоративна станція”………………………………………………...40
4.1. Білий і строкатий товстолобики……………………………………………...40
4.2. Коропово-сазановий гібрид…………………………………………………...41
5. Результати власних
досліджень………………………………………………...43
5.1.Опрацювання даних з вирощування
малолускатого внутрішньопородного типу
української рамчастої породи
коропа лебединської заводської лінії
в умовах ПАТ "Лебединська РМС"………………………………………………....43
6. Економічна ефективність
розробок…………………………………………….49
Висновки та пропозиції виробництву…………………………………………….51
Список використаної літератури…………………………………………………..53
ВСТУП
Риба-цінний і часто незамінний
продукт харчування, що забезпечує потребу
людини насамперед у білках тваринного
походження, широку гаму вітамінів, різноманіття
мікроелементів та біологічно активних
речовин.
Фізіологічно обгрунтована
норма споживання риби і рибопродуктів
в Україні — 20 кг, в тому числі живої та
свіжої риби — 5-6 кг на рік. З огляду на
це, річне споживання риби та рибопродуктів
повинно становити понад 1 млн т, в тому
числі живої та свіжої риби 300 тис. т.
Для вирощування риби використовують
природні водойми, озера, штучні басейни,
садки, індустріальні комплекси тощо.
В Україні є значні площі внутрішніх водойм,
придатних для вирощування риби. Наявність
рибного фонду для вирощування об’єктів
аквакультури перевищує 1 млн га, з них
водосховищ — близько 800 тис. га, ставів
— 122,5 тис. га, озер — 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів
— 13,5 тис. га, інших категорій — 6 тис. га.
За наявністю водного фонду Україна посідає
одне з перших місць у Європі.
Науково обґрунтований вибір
оптимальних технологій вирощування риби
— один із важливих факторів підвищення
економічної ефективності рибного господарства.
Протягом багатьох десятиліть
основною технологією вирощування товарних
коропів та інших видів риб (рослиноїдних)
була так звана класична, яка передбачала
реалізацію у торгівлю дволіток. За цією
технологією, товарний короп досягав маси
400—450 г рибопродуктивність ставів становила
15—25 ц/га, витрати кормів на одиницю продукції
— 3,5—4,0. Собівартість вирощеної риби
була високою і не забезпечувала достатню
рентабельність виробництва.
У період переходу до ринкової
економіки ситуація у ставовому рибництві
значно погіршилась. Відсутність обігових
коштів, паритету цін на комбікорми, паливно-мастильні
матеріали, промислову продукцію і рибу
не дають змогу повноцінно реалізовувати
технологію вирощування товарної риби
за дволітнього циклу. Негативний вплив
при цьому справляє погіршення екологічного
стану водойм, в яких вирощується риба.
Все це призвело до зниження рибопродуктивності
ставів, якості товарної риби та погіршення
економіки рибного господарства.
Постала потреба пошуку нових
методів вирощування рибопосадкового
матеріалу та товарної риби у ставах з
урахуванням забезпечення ресурсами.
Виробництво нагромадило чималий
досвід вирощування риби шляхом випасної,
напівінтенсивної та інтенсивної технологій.
1. Огляд літератури
Рибне
господарство можна назвати четвертою
за своєю значущістю серед галузей аграрного
сектору України після землеробства, тваринництва
та лісового господарства. Зараз рибне
господарство наблизилося до критичної
точки. У 2009 р. об'єм вилову рибу було зафіксовано
у розмірі 134,579 тис. т, що склало приблизно
1% від сукупного вилову країн СНД [11]. До
того на українському ринку 75% рибної продукції
представлено імпортом, а лише 25% - вітчизняною
продукцією. Основними постачальниками
є Норвегія, Ісландія і В'єтнам. Судячи
з прогнозів аналітиків, Україна буде
залишатися імпортозалежною країною ще
мінімум декілька років. В 2010-2011 рр. зберігалася
тенденція до збільшення імпортних постачань,
у тому числі з Росії.
В умовах
постійного зростання цін на світовому
ринку та у зв'язку з скороченням квот
на вилов риби у Світовому океані назріває
важливе питання щодо оптимізації процесів
зі створення сучасної функціонуючої
вітчизняної аквакультури.
Площа
водного дзеркала на території України
складає більше 400 тис. га лиманів, озер
та окремих водойм та приблизно 700 тис.
га водосховищ, продуктивність яких (щодо
рибного господарства) може бути підвищена
за рахунок інтенсифікації. Експерти Української
аграрної конфедерації (УАК) вважають,
що збільшення об'ємів вирощування риби
у 1,5-2 рази - це реальна можливість вітчизняної
аквакультури. Цьому сприяє ряд позитивних
моментів у розвитку ринку рибної продукції:
- харчова
та біологічна цінність рибної продукції
в значній мірі перевищує цінність м'яса,
але її вартість на ринку - нижча;
- з причини
нестачі оборотних засобів рибних господарств,
внутрішні водойми заповнюються мальком лише на 20-25%.
Відповідно існує потенційна можливість збільшення об'єму вилову
у 4-5 разів;
- зараз
існує стійкий інтерес до приватизації
рибних господарств;
- ємкість
рибного ринку України складає $1-1,5 млрд., з яких
25% припадає на вітчизняного виробника.
Відповідно
рибна галузь України має величезний потенціал,
оскільки на даний момент за рахунок власного
риборозведення та вилову Україна здатна
задовольнити потреби вітчизняних споживачів
лише на 200-300 тис. т щорічно. Водночас сумарна
потреба українців у рибній продукції
та морепродуктах складає приблизно 1млн.
т [17].
Рибогосподарьский
фонд внутрішніх водойм України дуже великий
і використання цього фонду здійснюється
в основному за рахунок ставкових господарств.
В даний час ставкове господарство України
(основа виробництва аквакультури в країні)
знаходиться у вкрай тяжкому стані. Висока
вартість комбікормів, а також енергетичних
та інших ресурсів суттєво впливають на
вартість продукції рибництва і ускладнюють
її реалізацію населенню. Значні ціни
на комбікорми та низький прибуток від
реалізації населенню рибної продукції,
що виготовляється, призвело до практично
повного припинення годування риби в ставкових
господарствах та вживання інших засобів
інтенсифікації, необхідних для товарного
вирощування продукції.
Значна
частина ставкового фонду Укррибгоспу
з економічних причин не використовується
та потребує реконструкції та капітального
ремонту. Судячи з прогнозів спеціалістів,
тільки за рахунок інтенсивного використання
ресурсів прісних водойм в Україні в найближчий
час можна отримати більше 230 тис. т риби,
в тому числі за рахунок використання
ставків 137 тис. т, водосховищ 54, озер (лише
при частковому їх використанні) - 40, лиманів
дніпровських водосховищ - 7 тис. т. Зрозуміло
що це можливо здійснити лише при відповідній
державній підтримці рибгоспів (надання
кредитів, пільгове оподаткування і т.д.),
так як необхідні вагомі капіталовкладення
на технічне переозброєння існуючих та
створення нових рибгоспів з високою продуктивністю.
До того ж для розвитку пасовищного рибництва
необхідна чітка розробка правових основ,
що визначають правила використання водойм
та режим роботи підприємств рибної галузі.
Відсутність таких чітко розроблених
правил, а також недостатній розвиток
відтворювальної бази гідробіонтів не
дозволяє розвивати пасовищне рибництво
в Україні.
Дуже великі перспективи в Україні існують
у розвитку індустріального рибництва
в прісних водоймах. Особливо за рахунок
використання теплих вод, що скидають
енергетичні промислові підприємства
(ТЕЦ, ГРЕС), можна отримувати цінну продукцію
впродовж усього року та при цьому неподалік
від густонаселених центрів, що дуже важливо
для швидкого постачання продукції населенню.
Також окрім прісної аквакультури, Україна
має великі резерви для отримання високоцінної
продукції за рахунок марикультури [17].
Зростаючі
потреби нашої країни в рибних
продуктах повинні бути задоволені
за рахунок більш повного використання
потенційних можливостей біологічних
ресурсів внутрішніх водойм. Тому пріоритетним
напрямом розвитку рибного господарства
України має стати товарне рибництво та
рибальство у внутрішніх водоймах. Для
подальшого збільшення обсягів рибогосподарського
виробництва у цих водоймах необхідно
менше зусиль, ніж на океанічний промисел.
Дослідження, проведені в різних країнах
світу, свідчать, що рибогосподарське
виробництво на внутрішніх прісних водоймах
має низку переваг. Йому не загрожує конкуренція
з-за кордону та всередині країни, практично
немає обмежень у зростанні обсягів виробництва.
Успішний розвиток рибництва здатний
задовольнити потреби населення в цінних
продуктах харчування. Прикладом можуть
служити такі країни як США, Китай та ряд
інших розвинених країн світу. Як повідомляє
ФАО виробництво продукції аквакультури
у світі в останні роки збільшилось з 15,5
млн. т до 36 млн. т, або більше ніж у 2 рази.
Найбільший ріст має місце в Китаї - в 3,4
рази, Південній Америці - 4,9, Азії - 2,7, Європі
- 1,4 рази. Збільшення виробництва продукції
аквакультури спостерігається за рахунок
вирощування таких видів риб, як короп
та коропоподібні, лососевидних, форелі,
осетрових та інших видів риб [5].
Більшість спеціалізованих
рибницьких акціонерних підприємств входять
в об'єднання "Укррибгосп". Вони мають
понад 40 тис. га рибоводних вигульних ставів
і таку ж кількість вирощувальних. Середньорічна
чисельність працюючих перевищує 4,5 тис.
чоловік.
За останні роки
завдяки покращанню технологічної дисципліни, більш широкому
застосуванню передового досвіду вирощування риби у частини
рибницьких господарств призупинено спад
виробництва, багато з них забезпечують
ефективне ведення рибництва.
Щорічно висаджують на нагул
95,0 млн. шт. рибопосадкового матеріалу, у тому
числі 53,0 млн. шт. коропа та 43,8 млн. шт. рослиноїдних
риб (частка рослиноїдних у загальному
обсязі зариблення становить 46%).
Середня наважка
товарного коропа по об'єднанню дорівнює 303 г, рослиноїдних
риб — 276 г [5].
В умовах різкого
скорочення використання комбікормів
для годівлі риби ведеться активна робота
за збільшення питомої ваги рослиноїдних
риб у полікультурі (на сьогодні вона становить
46%). У таких підприємствах, як Донецьке,
Черкаське, Одеське, Луганське, Миколаївське та
інших, рослиноїдні риби у полікультурі становлять
від 61 до 77% [17].
Для поліпшення
якості рибної продукції, підвищення її
конкурентоспроможності
на зовнішньому ринку значна увага приділяється відновленню інтенсивних
технологій. Динамічно зростають обсяги виробництва
риби, вирощеної із запровадженням годівлі,
що покращує її споживчу цінність. У Сумському
підприємстві щороку вирощується до 2,0
тис. т коропа середньою наважкою понад
800 г, у Житомирському — 500 т. Лиманському
— 200 т.
Для забезпечення рибництва
власними кормами підприємства орендують земельні
угіддя у колишніх колгоспах чи у сільських
рад. створюють підсобні сільськогосподарські
підприємства. Нині за ними закріплено
понад 35 тис. га сільськогосподарських
угідь, з них близько 17 тис. га — рілля.