Технологія виробництва яєць

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Біологічні та господарські особливості птиці………………………….4
2. Призначення та характеристика існуючих птахоферм………………...7
3. Технологія виробництва яєць……………………………………………9
1. Породи та кроси курей……………………………………………10
2. Параметри пташників різного напрямку………………………...12
3. Утримання курей несушок……………………………………..…13
4. Годівля курок несушок……………………………………………14
5. Збирання, сортування, пакування, зберігання яєць……………..16
6. Технологія промислового виробництва яєць……………………17

Розрахункова частина………………………………………………………19

Висновки…………………………………………………………………….21

Використана література…………………………………………………….22 

Вступ

Птахівництво України  є однією з найбільш інтенсивних  і динамічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка має всі можливості в короткі строки подолати економічну скруту. Основною метою птахівництва кожної країни має бути збільшення виробництва дієтичних, висококалорійних продуктів – яєць і м’яса з метою забезпечення людей фізіологічною необхідною нормою харчування.

Відомо, що продукти птахівництва є також цінним сировинним матеріалом для промисловості. Пух, пір'я птиці  використовують для виробництва: перин, подушок, ковдр, теплих курток. Жир деяких видів птиці, перепелині яйця використовують у медицині. Позитивний ефект дає  використання перепелиних яєць з  метою лікування гіпертонічної  хвороби, атеросклерозу, стенокардії тощо. Можливо саме через їхні властивості вони є обов'язковим харчовим продуктом школярів в Японії. Яйця використовують у парфумерній промисловості, при виробництві мила, шампунів та ін.

Білок яєць застосовують при  першій лікарській допомозі, як коагулянт  при отруєнні сполуками миш'яку , фтору та ртуті. Підшкаралупну  оболонку свіжих яєць використовують у народній медицині при опіках.

Цілющі властивості цієї оболонки зумовлюють її бактерицидна дія, а також здатність пропускати повітря і водночас бути бар’єром для мікроорганізмів. Дуже широко яйця курей, качок і перепілів використовують в мікробіологічній промисловості для виробництва вакцин. Ембріони цієї птиці є живильним середовищем для збудників віспи, грипу, кору та ін.

 

1. Біологічні та господарські особливості птиці

Продуктивні якості сільськогосподарської  птиці, її потенціальні можливості, економічна доцільність птахівництва загалом  визначається комплексом біологічних особливостей птиці як об’єкта сільськогосподарського виробництва.

Здатність свійської птиці  виробляти високоцінні продукти харчування є однією з основних біологічних особливостей. Одне яйце задовольняє потребу людини в вітаміні В₂ на 10-12%, Р на 10-40%, А на 15-16%, В₁₂ – 50-100%.

Білок яйця засвоюється людиною  майже на 100%.

Основною біологічною  особливістю птиці є розмноження  шляхом відкладання яєць. Більший  період ембріонального розвитку проходить  поза організмом матері. Це дає змогу  штучно виводити молодняк, у будь-якій кількості та любу пору року. Уникаючи сезонності, і дає змогу точно планувати технологічні групи, за строками і кількістю зберігання і перевозити на значні відстані племінний матеріал (яйця) .

У курячому яйці міститься 34,4% сухої речовини, де на протеїн припадає 10,1%, ліпіди - 10,5%, вуглеводи - 0,9%, мінеральні речовини - 10,9%. До складу протеїну яйця входять незамінні амінокислоти в найсприятливішому співвідношенні для підтримання життєвих процесів  організму людини. Перетравність яйця становить 97-98%. Ліпіди є справжніми жирами і зосереджені на 99% у жовтку яйця. Їх засвоюваність сягає 96-100%.

Побічну продукції птиці  використовують у народному господарстві. Послід птиці багатий на протеїн(25-40%), фосфор, азот та інші мінеральні речовини, тому його використовують як органічне  добриво.

Після висушування послід можна використовувати для годівлі  великій рогатій худобі і свиням. Наявність у його складі сечової речовини (кислоти) дає можливість використовувати послід для виготовлення медичних препаратів.

Біологічною особливістю  процесів злиття чоловічих та жіночих  статевих клітин та наступного розвитку ембріонів у птиці є те, що сам  процес запліднення відбувається в  статевій системі самиць, а ембріональний  розвиток поза організмом матері. Відомо що запліднення відбувається в лійці  яйцепроводу і на це природою відведено 15-20 хв. Таким чином перший етап дроблення  зиготи (до178 стадій) протягом 22-24 годин відбувається в яйцепроводі, чому і сприяє температура тіла самиць птиці(40-43˚).

Після відкладання яйця, процес розвитку ембріона припиняється до моменту природної чи штучної  інкубації.

Слід зазначити, що у птиці  частіше, ніж в інших тварин спостерігається  «непорочне» розмноження, яке називають  партеногенезом. Це одна з форм нестатевого розмноження, при якій в жіночій статевій клітині(фолікули-жовтки) без запліднення розвивається ембріон.

Висока скороспілість  птиці дає змогу вже через 2-5 місяців після народження (виведення) одержувати товарну продукцію – м'ясо і яйця. Так каченята бройлери у 49-добовому віці мають живу масу 2,6-3 кг, а курчата бройлери в цьому віці – 1,9 – 2 кг. Перепілки починають нестись у 35-40, а яєчні кури в 150 денному віці. Статева зрілість дозволяє за 1 рік мати 2 покоління птиці, а це означає, що така швидка зміна поколінь дає змогу вести селекційний процес швидше, ніж в інших тварин. Від однієї курки яєчного типу можна за рік отримати 180-200 потомків, м'ясного типу – 100-200, від качки – 30-40 здорових каченят, гуски 30-40 гусенят, індички 70-80 індичат .

Особливості будови скелета  птиці – це результат еволюційного процесу під час пристосування  організму до літання. Тонкість і  легкість кісток черепа полегшує політ  за рахунок перенесення центру тяжіння  вперед. Цьому сприяють витягнуті  щелепи, в яких відсутні зуби. А втрата деякими видами птиці із ряду літаючих, чи кільогрудих чітко вираженої можливості до літання, є результатом одомашнювання.

Шкіра птиці – це велике рецепторне поле та складних орган  чуття. Через нього здійснюється дотик, відчуття тиску, температури  і болю. Це досягається завдяки  великій кількості нервових закінчень, розташованих у різних шарах шкіри.

Транспортабельність є унікальною властивістю, що дає змогу перевозити в необхідній кількості яйця, молодняк, дорослу птицю в будь-яку точку  земної кулі.

Особливості дихання у  птиці пов’язані з наявністю  крім легенів, повітряних мішків. Повітряні  мішки пронизують майже все тіло, з’єднуючись одним кінцем з легенями, а іншим з трубчастими кістками. Завдяки повітряним мішкам птиця може літати довго і на великій висоті. Нормальна життєдіяльність пташиного організму можлива за наявності у повітрі 21% кисню. У стані спокою кури і качки роблять 20-40 дихальних рухів за 1 хв, гуси та індики 20-25.

Сільськогосподарська птиця  за конверсією корму в продукцію  поступається лише рибі, а всі інші види тварин перевищує.

Особливості живлення птиці  ґрунтуються на особливостях будови і функціонування травної системи. Органи травлення розпочинаються дзьобом, що являє собою рогове утворення, форма якого залежить від умов життя птиці, а основною функцією дзьоба є захоплення корму. В ротовій порожнині птиці немає зубів, отже корм немає фізичних змін, а трохи змочившись слиною проходить до стравоходу, по якому корм потрапляє в воло а у водоплавної птиці в розширену частину стравоходу. У волі корм може затримуватись 8-12 годин. Із вола по стравоходу корм потрапляє до залозистого шлунку, де змочується травними соками. Слідом за залозистим шлунком розміщений мускульний шлунок де відбувається перетравлення корму. Шляхом скорочення мускульних стінок шлунку і за допомогою невеличких камінців, які птиця заздалегідь ковтає. У птиці є дві великі сліпі кишки, призначення яких – перетравлювати важко перетравні білкові корми. Зуби птиці знаходяться у шлунку. Характерною відмінністю птиці від ссавців є відсутність органів для годування пташенят, якими у ссавців є молочні залози.

Птиця належить до всеїдних тварин, які споживають їжу як рослинного, так і тваринного походження. Всеїдність птиці дає змогу використовувати  різні кормові інгредієнти головним чином концентровані корми, біологічно-активні  речовини, які забезпечують інтенсивний  ріст, розвиток, високу продуктивність. Птиця належить до теплокровних тварин. У птиці немає сечового міхура і нирки виділяють продукти обміну азоту – сечову кислоту – густу білу, малорозчинну у воді речовину.

Органи слуху у птиці  розвинені добре, але немає зовнішньої вушної раковини. Органи нюху розвинені  слабко. Органи смаку локалізуються  в основі язика і птиця розрізняє  солодке, гірке та ін. 

 

2. Призначення та характеристика існуючих птахоферм

Пташині господарства і комплекси, будівлі та споруди, як правило розміщують поблизу виробничих зон, перспективних  населених пунктів. Для вибору земельної  ділянки під будівництво птахівничих  підприємств створюють комісію  з представників замовника проекту, проектної організації, адміністрації, територіальних і місцевих органів державного нагляду. У склад комісії обов’язково входять представники ветеринарної, технологічної, санітарно-епідеміологічної служби району та господарства.

Ділянка під пташине господарство має бути сухою, розміщеною на підвищенні, не затоплюватись, відносно рівною з  можливим ухилом не більше ніж на 5˚  на південь в північних чи на південних  слід – в південних районах.

Потрібно щоб територія  ділянки досить добре провітрювалась і опромінювалась, а також була по можливості захищена лісовими смугами  від панівних вітрів, піщаних та снігових заметів, бажано щоб рельєф ділянки не потребував зайвих земельних  робіт, ґрунти відповідали умовам будівництва, були крупнозернистими з доброю повітропроникністю низькою капілярною здатністю, придатний  для розведення чагарникової рослинності, ділянка повинна мати сприятливі гідрологічні умови, що характеризуються заляганням водоносних шарів на глибині не більше 5 м, а напірних – понад 12м, і бути забезпеченою питною водою, що відповідає санітарним нормам. Розмір ділянки визначається залежно від поголів’я птиці з урахуванням можливого розширення ферми і забезпечення її власною кормовою базою.

Площу визначають з розрахунку на 1 тварину: обсягом до 300 тис. голів  птиці – 1 м² , понад 300 тис. – 0,4-0,5 м² .

Пташині підприємства розміщують по рельєфу нижче житлового сектора, і з південної сторони від нього. Не рекомендується відводити для будівництва ділянки, на яких раніше знаходились тваринницькі та пташині ферми, на місті колишніх скотомогильників, гноєсховищ, шкіряно-сировинних підприємств.

За розміщенням будинків і споруд пташиних підприємств особливу увагу слід звертати на розміри санітарно-захисних зон між птахофабриками, комплексами і населеними пунктами. Санітарно-захисна зона між птахівничим господарством і населеним пунктом.

 

 

 

Підприємство	Відстань, м
Птахівничі підприємства на потужність до 100000 курей несушок і до 1 млн бройлерів в рік	300
Птахівничі підприємства від 100000 до 400000 курей несушок і від 1 млн до 3 млн бройлерів, а також племінні репродуктивні господарства	1000
Птахівничі підприємства більше 400000 курей несушок і більше 3 млн бройлерів і рік	1200

 

 

Ферми і підприємства з  виробництва м'яса і яєць розміщують з підвітряної сторони і нижче  за рельєфом відносно сільськогосподарських  об’єктів та житлової зони.

У складі підприємств птахівничих  комплексів передбачають

• Ветеринарний, або ветеринарно-профілактичні пункти;
• Ветеринарну лабораторію;
• Приміщення для обробки шкіряного покрову тварин;
• Ізолятор;
• Дезінфекційний блок.

Ветеринарні об’єкти розміщують у виробничій зоні нижче за рельєфом із підвітряної сторони від тваринницьких приміщень. Великі птахівничі комплекси і птахофабрики належать до підприємств закритого типу.

Категорично забороняється  в'їзд на ферму стороннім особам і в'їзд на територію будь-якого  виду транспорту. Комплекс чи птахофабрика мають бути обмежені для екскурсій, закриті для стороннього транспорту і проникнення на їх територію  диких або сільськогосподарських  тварин.

Територію фабрики обмежують  огорожею заввишки не менше 1,8 м та обсаджують деревами та кущами в 3-5 рядів. Зелені насадження захищають приміщення для птиці  від перегрівання влітку і охолоджень взимку, що сприяє поліпшенню мікроклімату.

Виробничі об’єкти для  захисту від шуму обсаджують деревами і кущами з густим листям й деревами хвойних порід. У межах протипожежних відстаней хвойні дерева не висаджують. 

3Технологія виробництва  яєць

Технологія виробництва  курячих яєць ґрунтується на потоковості  процесу, що передбачає безперервний і  рівномірний випуск продукції протягом року. Однією з важливіших умов цієї технології є утримання в одному приміщенні, окремій зоні або підзоні, відділенні, цеху птахофабрики або  ферми тільки одновікової та вирівняної за розвитком птиці. Тобто використовується потоково-цехова система утримання  птиці, в основу якої закладено принцип  «все зайнято – все пусто».