Порiвняно з 2011 роком у 2012
році фонд оплати працi збiльшився на 58
тис.грн, а середньоблікова чисельність
працівників збільшилась на 5 чоловік.
Кадрова програма підприємства, спрямована
на забезпечення виробництва кваліфікованими
працівниками з метою збільшення наукового
і виробничого потенціалу господарства.
Вирощування і вилов
рибопосадкового матеріалу за 2010-2012 рік
(таблиця 4)
Показники |
Всього |
в тому числі |
Тонн |
тис.шт |
Короп |
рослиноїдні |
Інші |
Тонн |
тис.шт |
Тонн |
тис.шт |
тонн |
тис.шт |
за 2010 рік |
Вирощено і виловлено рибопосадкового
матеріалу, всього (цьоголіток) |
22,92 |
1088,75 |
17,3 |
896,5 |
4,68 |
135,25 |
0,94 |
57 |
за 2011 рік |
Вирощено і виловлено рибопосадкового
матеріалу, всього (цьоголіток) |
30,0 |
1050 |
22,7 |
944,5 |
6,9 |
102,5 |
0,4 |
3,0 |
за 2012 рік |
Вирощено і виловлено рибопосадкового
матеріалу, всього (цьоголіток) |
28,7 |
957,4 |
18,1 |
765 |
10,1 |
187,9 |
0,5 |
4,5 |
Проаналізувавши таблицю 4 видно,що основним
об’єктом культивування в ПАТ "Лебединська
РМС” є короп. Вирощування цьоголіток
коропа у 2011 році порівняно з 2010 роком
зросло на 31%,це говорить про ріст об’ємів
вирощування товарної риби та ріст попиту
на рибопосадковий матеріал на ринку.
Але вже в 2012 році показники порівняно
з 2011 роком дещо скоротилися,що може свідчити
про зміну ситуації на ринку.
Для успішної господарсько-економічної
діяльності підприємства, необхідно визначитися
з основними факторами ризику.
Можливi фактори ризику в господарськiй
дiяльностi підприємства:
- погiршення економiчної ситуацiї;
- високий рiвень iнфляцiйних процесiв;
- нестабiльнiсть законодавчої бази;
- зниження попиту на готову
продукцiю в зв'язку з низькою купiвельною
спроможнiстю населення, неплатоспроможнiстю
замовникiв.
2.3. План рибницьких
об’єктів
Основним джерелом водопостачання
ставів ПАТ "Лебединська РМС” є річка
Вільшана, а також атмосферні опади та
стічні води, що надходять з водозбірної
площі. Обсяг їх для рибницьких господарств
недостатній і не може повністю забезпечити
наповнення ставів під час весняних повеней.
Тому в господарстві воду використовують
кілька разів, пропускаючи з верхніх ставів
у нижні. Дощі в основному випадають наприкінці
травня — на початку червня. Разом з водою
у стави надходить велика кількість завислих
речовин чорнозему і розчинених біогенних
елементів, що сприяє поліпшенню природної
кормової бази ставів.
Маточне поголів’я з зимувальних
ставів розсаджують в нерестові стави
в співвідношенні 1:2, потім після нересту
маточне поголів’я виловлюють і перевозять
у вигульний став для відгодівлі, а в вересені
– жовтні їх виловлюють і перевозять у
зимувальні стави для зимівлі. Потім
з нерестових ставів через 3-4 доби личинок
пересаджують у вирощувальні стави першого
порядку, а в вересні – жовтні їх пересаджують
у зимувальні стави. Весною їх виловлюють
із зимувальних ставів і запускають у
вирощувальні стави другого порядку, потім
після відгодівлі у вересні – жовтні їх
виловлюють і запускають в зимувальні
стави для зимівлі. На третій рік вирощування
їх з зимувальних ставів виловлюють і
запускають в нагульні стави для вирощування
товарної риби, а в вересні – жовтні їх
виловлюють і реалізують.
Ставовий фонд ПАТ "Лебединської
РМС” на сучасному етапі становить 221,1га.
В структурі найбільший відсоток займають
нагульні стави – 67,8 %, менше вирощувальних
– 22,6 % і зовсім мало зимувальні - 8,2 %, та
інші – 1,4% (табл. 5).
Підрозділ
|
Всього, га
|
Стави, га |
Нагульні |
виросні |
зимувальні |
Інші |
|
ПАТ „Лебединська РМС” |
221,1 |
150
|
50
|
18
|
3,1
|
Наповнюють стави водою як
самопливом, так і закачуванням
насосами через водоподавальну
мережу, що складається з бетонних
і металевих трубопроводів, водорозподільних
і регулювальних споруд. Наповнення води
і скид її переважно незалежні.
У найтепліші літні місяці (липень-серпень)
проточність води у вирощувальних та нагульних
ставах трохи вища порівняно з рештою
місяців вегетаційного сезону.
Схема рибницьких
об’єктів
ЗС-зимувальні стави
ВС-виросні стави
НС-нерестові стави ( S= 0,05га)
НгС-нагульні стави
3. Характеристика
основних технологічних процесів
3.1. Підготовка
і проведення нерестової компанії
Організація нерестової
кампанії з використанням комбінованих
гнізд самок коропа і самців амурського
сазана складається переважно із системи
підготовчих робіт з плідниками, створення
у нерестових ставах оптимальних умов
для відкладання рибою ікри та вдалого
проходження процесів розвитку ембріонів
і личинок.
Підготовка
нерестових ставів. Починаючи з квітня
(одночасно з підготовкою
плідників) із ставів видаляють усю відмерлу
рослинність, очищають від сміття, розчищають
водоскидні канави та рибозбірні ями,
ремонтують греблі, водоспуски. Ложе нерестових
ставів засівають м'якими лучними травами,
які не тільки слугують
субстратом для відкладання самками коропа ікри та її інкубації,
але й позитивно впливають на гідрохімічний режим ставів, їх
природну кормову базу та вихід молоді.
За день до посадки плідників нерестовища
заповнюють водою. Під час заповнення
ставів водою їх обов'язково облаштовують
фільтрами-рибовловлювачами для запобігання
проникненню у нерестовища сторонньої
риби та інших крупних організмів.
Підготовка
плідників до нересту (квітень — травень). Здійснюють облов
зимувальних ставів і розсаджують самок
коропа та самців сазана в окремі стави.
Перед розсадженням плідників їх ретельно
оглядають, щоб відібрати найбільш підготовлених
риб з найкращими екстер'єрними ознаками.
У переднере-стовий період проводять підгодівлю
плідників штучними кормами. Годівлю риби
починають за температури води 9 — 10 °С
для коропа та 7 - 8 °С для амурського сазана.
На першому етапі переднерестової годівлі
риби використовують корми, багаті на
вуглеводи, а безпосередньо перед нерестом
(за 10 - 12 днів до посадки риб у нерестовища)
протеїнове насичення кормової суміші
доводять до 25 — 50 %. До складу кормових
сумішей для плідників у переднерестовий
період входить 40 — 50 % зернових відходів,
5 - 10 % пшеничних висівок, 20 – З0 % макухи
і, шроту, 10 % борошна бобових культур, 5
— 10 % пророщеного зерна, 5 % вітамінного
борошна. На другому етапі підгодівлі
до кормосумішей доцільно вводити боєнську
кров, кормові дріжджі, рибне борошно,
пасту із зеленої рослинності. Добова
норма корму для плідників у перший період
переднерестового утримання становить
1 % від їх маси, на завершальному етапі
— збільшується до 2 - 3%.
Під час відбору
плідників у нерестові гнізда (безпосередньо
перед нерестом) з ними поводяться дуже
обережно, запобігаючи їх травмуванню.
Плідників обережно вилучають із ставів
спеціальними рукавами. Рибу переносять
у брезентових ношах, заповнених водою.
Напередодні посадки плідників на нерест
профілактичні та антипаразитарні заходи
не проводять. Для відтворення відбирають
особин з кращими екстер'єрними показниками,
з добре розвиненими плавцями і тулубом
за відносно невеликого розміру голови,
без будь-яких спадкових відхилень, деформацій
тіла та порушень лускового покриву. Серед
самок відбирають передусім найбільш
підготовлених до відтворення з м'яким
відвислим, черевцем. У самців амурського
сазана звертають увагу на
ступінь виявлення шлюбного
вбрання (перлистий висип на голові і тілі)
та витікання сперми з генітального отвору.
У добре підготовлених до нересту самців
із генітального отвору виділяються краплини
густої сперми молочно-білого кольору.
У рамчастих самок коропа має бути добре
виражена лускова рамка, а в лускатих —
правильно розміщені ряди луски. Останнє
має бути і в самок амурського сазана.
Щоб гібридне потомство було життєстійким
і однорідним за масою, гнізда комплектують
одновіковими самками коропа, беруть самців
амурського сазана, на 1 — 2 роки молодших
за самок. Перевагу слід віддавати
середньовіковим плідникам: самки коропа
6-8-річного віку, самці
амурського сазана 5 - 6-річного.
Проведення
нересту в нерестових ставах - друга — третя
декади травня — перша декада червня,
залежно від погодних умов конкретного
року
Посадку плідників
на нерест здійснюють на наступний
день після заповнення нерестовищ водою
у передвечірні години з настанням теплих
весняних днів, коли температура води
протягом доби не нижче 15 - 16 °С. Нерест
комбінованих гнізд плідників зазвичай
відбувається навіть за температури води,
яка на 1-2 °С нижча за оптимальну температуру
для чистопородних гнізд коропа. Гнізда
плідників формують у співвідношенні
1 : 2 (на одну самку — два самці), висаджуючи
у нерестовища спочатку самок, а потім
самців.
В нерестові стави
саджають одне гніздо плідників (одна
самка і два самці) із розрахунку на 500 ставка. Нерестовий
став (мал.1)
У став площею 0,1
га висаджують не більше 5 гнізд плідників
однакової готовності до нересту. Нерест
самок коропа і самців амурського сазана зазвичай
відбувається активніше, ніж у чистопородних
гніздах коропа.
Після нересту плідників
виловлюють із нерестовищ і пересаджують
для нагулу у літні маточні стави.
Після проходження
нересту нерестовища заповнюють водою
до відмітки, створюють слабкий водообмін
і залишають у такому стані на весь період
ембріонального розвитку ікри. Ікра розвивається
залежно від температури води від 3 до
5 діб. Для повного розвитку ікри необхідно
щоб сума тепла була не менше 60-80 градусоднів.
Тому сприятливою температурою води для
її розвитку вважається +18-26°С.
Щоб вільні ембріони
з током води не вийшли з нерестовищ ставів,
перед їх вилупленням на водоспускних
монахах встановлюють сітчасті
заставки з густого млинарського сита (№ 17 - 20).
Личинки в перші дні
живляться за допомогою жовткового мішечка
, а через 2-3 дні починають активно рухатись
і споживати дрібні планктонні організми.
Їжі в ставках через
кілька днів стає недостатньо, тому необхідно
днів через 5-7 виловлювати мальків і пересаджувати
у вирощувальні стави для вирощування
цьоголіток.
Облов
нерестових ставів (травень — червень,
залежно від терміну проходження
нересту). Виловлюють личинок коропа із нерестовищ за
допомогою личинко вловлювачів.
Останні є металевими або дерев'яними ящиками
з розмірами 70 х 70 х 140 см, які гнучким брезентовим
рукавом з'єднуються з водоспускною трубою
нерестового ставу. У передній і задній
стінках уловлювачів встановлюються шандори
(заставки), якими регулюються рівень та
швидкість витікання води. Всередині вловлювачів
(на весь їх об'єм) встановлюються
садки із млинарського сита, в які "плином
води через брезентовий рукав заносяться
личинки, звідки вони виловлюються марлевими
сачками. Обліковують личинок методом
еталону.
3.2. Вирощування
цьоголіток
Технологія вирощування цьоголіток
включає процеси, пов'язані з підготовкою
та наповненням ставів водою, посадкою
до ставів личинок або підрощеної молоді,
вирощуванням цьоголіток, спуском ставів
та виловом цьоголіток. Основне завдання,
яке стоїть перед господарством при вирощуванні
молоді об’єктів культивування у вирощувальних
ставах, пов’язано із забезпеченням у
водоймах протягом вегетаційного періоду
необхідних умов для одержання у запланованій
кількості цьоголіток стандартної маси
та вгодованості з метою збереження їх
протягом періоду зимівлі. Коефіцієнт
вгодованості цьоголіток коропа перед
посадкою їх на зимівлю має становити
близько 3.
Підготовку ставів
для вирощування рибопосадкового матеріалу в господарствах розпочинають
восени, відразу після вилову в них риби.
Проводять розчищення рибозбірних канав,
вапнують заболочені ділянки ставів. Навесні
розчищають та поглиблюють меліомережу,
видаляють із ставів суху рослинність.
Приблизно за місяць до заповнення ставів
водою - їх вапнують. Доза вапна залежить
від кислотності ґрунту ставу. Якщо водневий
показник води (pH) вищий за 6,5 - стави не
вапнують. У цей же період у стави по їх
ложу вносять органічні добрива (від 3
до 10 т/га, залежно від родючості ґрунтів).
Органічні добрива можна також вносити
до вирощувальних ставів ще з осені, розкладаючи
їх невеликими купами у шахматному порядку
на мілководдях ставу. Якщо добрива вносять
навесні, то зазвичай їх розкладають уздовж
берегової лінії на мілководдях, а при
заповненні ставів водою гній великої
рогатої худоби бульдозерами зіштовхують
у воду так, щоб частина їх залишалась
на суші і, в міру підвищення рівня води
у ставу, сприяла ступінчатому розвитку
кормових зоопланктонних організмів.
За 2 тижні до залиття ставів водою, ложе
їх зорюють культиватором на глибину 5-7
см. У ставах здійснюють підготовку кормових
місць: ґрунт на них ущільнюють та вапнують
і встановлюють на них вішки.