Методика складання звіту про фінансові результати діяльності підприємства

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів. Для цього необхідно дотримуватися принципів визнання доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли відбувається господарська операція, не враховуючи моменту отримання чи сплати грошових коштів, оскільки не завжди оплата грошових коштів збігається по звітних періодах з моментом здійснення господарської операції.

Принцип нарахування застосовується в поєднанні з принципом відповідності, який полягає у порівнянні доходів і витрат звітного періоду, тобто витрати, понесені для отримання доходу, повинні бути погоджені із цим доходом.

Таким чином, якщо підприємство визнало дохід від реалізації готової продукції в момент відвантаження її покупцям, то одночасно необхідно визнати собівартість реалізованої продукції. У даному випадку дохід визнається в момент збільшення активу — дебіторської заборгованості, а витрати — одночасно зі зменшенням активів (товарів).

Для визначення фінансового результату, виходячи з принципу періодичності, доходи та витрати підприємства розподіляються по звітних періодах.

Згідно з НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", звітним періодом є календарний рік, але для наявності оперативної інформації для прийняття управлінських рішень установлені проміжні звітні періоди — місяць, квартал. Для новоствореного підприємства перший звітний період може бути меншим ніж 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Доходи, витрати і фінансовий результат діяльності підприємства визначаються наростаючим підсумком за звітний період.

Правильне застосування вказаних принципів дає можливість достовірно визнати і порівняти суму доходу і відповідних витрат кожного звітного періоду.

Система бухгалтерського обліку має забезпечити повну, достовірну інформацію про доходи, витрати, прибутки (збитки) підприємства за звітний період. Така інформація є основою для аналізу і прийняття управлінських рішень.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття в фінансовій звітності встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Крім того, окремими положеннями встановлено норми визнання доходу в результаті інших операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Економічна сутність  та значення показників які  впливають на фінансові результати

 

В діяльності будь-якого підприємства найважливішу роль відіграє фінансовий результат, оскільки від нього залежить не лише майбутнє підприємства, а й держави. тому, що з доходів утворюється ряд державних фондів, які йдуть на підтримку різних бюджетних програм та інші важливі заходи, а також утворення фондів підприємства, та поповнення його власних коштів.

Неодмінною умовою успішного функціонування господарюючих суб’єктів при переході до ринкової економіки є обов’язкове забезпечення самоокупності витрат своїми доходами, а також прибутковості, самофінансування.

Основним показником результату фінансово-господарської діяльності підприємства - є фінансовий результат, прибуток або збиток.

Поняття “прибутку” має різне значення з погляду підприємства, споживача, держави. Але у всіх випадках воно означає вигоду. Якщо підприємство (фірма) працює прибутково (у нормальних умовах господарювання), то це свідчить про те, що клієнт, скористається послугами саме цієї фірми, одержить задоволення від її виконання (якщо у нього є вибір), а держава (суспільство) може за рахунок податків вирішувати пріоритетні соціальні завдання.

Наявність прибутку дозволяє задовольняти економічні інтереси держави, підприємства, робітників і власників. Об’єктом економічних інтересів держави є та частка “прибутку”, яку сплачує підприємство у вигляді податку на прибуток і яку суспільство використовує для вирішення соціальних завдань. Економічні інтереси підприємства полягають у збільшенні частки прибутку, що залишається у його розпорядженні. За рахунок нього вирішуються виробничі та соціальні завдання розвитку підприємства. Інтереси працівників у збільшенні прибутку пов’язані із створенням можливостей для покращення матеріального стимулювання і підвищення рівня їх соціального розвитку. Власники також зацікавлені в рості прибутковості підприємства, бо цим самим збільшуються дивіденди, забезпечується ріст їх капіталу.

Доходом підприємства визнається збільшення економічних вигод внаслідок надходження активів або погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цього підприємства за винятком частини капіталу, який приростає за рахунок внесків учасників (власників), — приблизно так сформульоване визначення цього терміну в НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Слід лише уточнити, що під надходженням активів у цьому випадку не завжди потрібно розуміти матеріалізоване надходження, набагато частіше — факт визнання зростання доходів, тобто момент нарахування дебіторської заборгованості, капіталу, що приводить до зростання. Так, при нарахуванні дебіторської заборгованості покупців (замовників) збільшується розмір капіталу в частині, відповідній приросту чистих активів, закладеному в обсязі виручки від реалізації кінцевої послуги діяльності підприємства.

Отже, доходом підприємства визнається збільшена економічних вигод внаслідок надходження активів (пред'явлення рахунка до отримання) або скасування зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цього підприємства, за винятком частини капіталу, який приростає за рахунок внесків учасників (власників).

Він є основним узагальнюючим показником, в якому органічно поєднані та взаємопов’язані всі сторони фінансово-господарської діяльності. Крім цього, що прибуток характеризує остаточний фінансовий результат діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень, він є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а платежі до бюджету від прибутку – важливий елемент доходів держави. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не лише його фінансові потреби, але й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я, проведення екологічних заходів тощо. Величина прибутку підприємства визначається, як різниця між грошовою виручкою за реалізовану (надану) послугу і собівартістю цієї послуги. Такий прибуток прийнято називати – прибуток від реалізації. Крім того, прибуток від реалізації збільшується за рахунок різних надходжень (позареалізаційних доходів) або зменшується на суму позареалізаційних втрат. Такий прибуток називається балансовим. Позареалізаційні втрати, як правило, є результатом безгосподарності та порушення розрахунково-платіжної дисципліни підприємства, та ведуть до зменшення очікуваного прибутку чи збитковості (різні штрафи, пені, неустойки, списання дебіторської заборгованості та інші).

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

• списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
• нарахування амортизації;
• списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;
• втрати від знецінення запасів;
• нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
• нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;
• благодійні внески;
• належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов'язанням, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов'язання, належать нарахування:

• заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;
• податків, зборів, обов'язкових платежів;
• відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;
• орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;
• послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Як бачимо позитивний фінансовий результат (прибуток) відіграє дуже важливе значення у діяльності підприємства.

Основою для перевірки фінансових результатів є бухгалтерська звітність, зокрема „ Звіт про фінансові результати”.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена в фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства за звітний період відображаються у Звіті про фінансові результати, що складається згідно з Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1. Цим Положенням визначені зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Для малих підприємств може передбачатися спрощена форма Звіту про фінансові результати.

Для визначення фінансового результату підприємства в звіті необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображають в бухгалтерському обліку, а на підставі цього обліку в Звіті про фінансові результати у момент їх виникнення, а не в момент надходження або сплати грошей (спосіб нарахування).

При способі нарахування дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників). Витрати відображаються у звіті в момент вибуття активу або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам). Згортання (перекриття) доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Стандартом "Звіт про фінансові результати" (пункти 12-37) встановлено економічний зміст статей доходів і витрат та порядок визначення прибутку (збитку) за звітний період. Вимоги до звіту Про фінансові результати визначають і вимоги до організації та ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства. Як і в Звіті про фінансові результати, так і в бухгалтерському обліку виділяють статті, що дають можливість визначити фінансовий результат від звичайної діяльності та надзвичайних подій, а також у складі звичайної діяльності - від основної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має важливе значення для об’єктивної оцінки діяльності підприємства.

Особливість відображення в бухгалтерському обліку з 28 лютого 2013 року фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства в тому, що протягом року фінансовий результат визначається оперативно в Звіті про фінансові результати, а в бухгалтерському обліку він відображається заключними записами по підсумку за звітний рік.

Протягом року на рахунках класів 7 "Доходи і результати діяльності" та 9 "Витрати діяльності" відображаються і накопичуються відповідно доходи та витрати, що дає можливість складати проміжну звітність про фінансові результати (квартальну, піврічну). В кінці року рахунки доходів і витрат закриваються перенесенням сальдо з цих рахунків на рахунок 79 "Фінансові результати».

На рахунку 70 "Доходи від реалізації" відображається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), нарахована або отримана підприємством у звітному періоді наростаючим підсумком з початку року. Для визначення на цьому рахунку чистого доходу підприємства на дебеті рахунку 70 "Доходи від реалізації" відображають податки, що підлягають сплаті з доходу (податок на додану вартість і акцизний збір), а також частину доходу, що передається іншим підприємствам за договорами про спільну діяльність, за договорами комісії і ін.

На рахунку 71 “Інший операційний дохід відображаються дохід від реалізації інших оборотних активів, іноземної валюти, дохід від операційної оренди активів, одержані штрафи, пені, неустойки та інші доходи.

На рахунку 74 "Інші доходи" відображаються доходи від інших операцій підприємства, які виникають в процесі його звичайної діяльності (від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, від реалізації фінансових інвестицій, від реалізації майнових комплексів та інші.

На рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість готової продукції (робіт, послуг) або собівартість придбаних товарів, реалізованих у звітному періоді.