Шпаргалка по «Истории педагогики»

21. Й.Ф.Гербарт. Внесок в педагогіку як у наукову дисципліну

Пед ідеї Гербарта отрим розв у його творах “Заг пед, виведена з мети виховання“, “Нариси лекцій з педагогіки“ й ін.Він вважав, що все псих життя людини скл з “реалів“, осн яких є уява. Встан обмеж можл (“поріг“) у розумов розв люд і пізн нею світу, оск весь процес псих діяльн звод до мех комбін видозмін уяви.Герберт виступ за наук самостій пед. Він критик тих, хто буд пед лише з досвіду, а також і тих, хто вивод її з філос систем. Вваж, що для успіш пед роботи необх попер оволод пед теорією, Гербарт розроб сист пед науки на осн психології і етики.Гербарт висунув ідею виховуючого навч. Процес виховуючого навч ґрунт на розв 6 видів багатостор інтересу: емпіричний (до навколишнього світу), спекулятивний (до пізнання речей і явищ), естет (до прекрасного), симпат (до близьких), соц (до всіх людей), релігійний (до служіння “найвищому духові“). Перші три види інтересу пов задовольнятись вивч предм природничо-матем циклу, а інші три – гуманіт дисциплін.

22. Герберт Спенсер - прибічник реальної освіти

Вел наук доробок залиш по собі Г. Спенсер. Найб значні його твори: "Основні начала", "О-ви біології", "Основи психології", "Основи соціології", "Основи етики". Він - визнаний у світі теоретик організму й еволюціонізму як напрямків у соціології та один із фундат структ-функціон підходу до аналізу сусп явищ.

Предм дослідж Г. Спенсера стало вивч таких соц інститутів, як сім'я, політика, економіка та релігія. Дослідж соц інститути сусп, їхні ф-ції й роль у сусп, він розуміє власне сусп як цілісну структуров систему, що підпорядк об'єкт з-нам еволюц розв. Не втрат своєї актуал-сті дотеп його міркув та висн про рівнов, гармонію, стаб у сусп, а також звор сусп процеси: розпад сусп, регрес, дисгармонію, деструкцію тощо. Основопол біологізат підходу щодо вин вих є англ філософ-соціолог Г.Спенсер і франц етнограф Ш.Летурно (кінець XIX ст.).) Стверджував, що пізнання не може вийти за межі безпосереднього досвіду, що джерелом знань с лише досвід. Він побудував систему освіти для практичного прошарку суспільства - бізнесменів, торгівців, ремісників, кваліфікованих техніків і робітників, яка базувалась на п'ятьох видах людської діяльності - самозбереженні, здобуванні засобів для життя, вихованні потомства, виконанні соціальних функцій і дозвіллі. Засобом освіти Спенсер вважав вивчення логіки, математики, соціології, психології, біології, хімії, геології, мови та літератури, іноземних мов.

23. Представники руху "нове виховання" (О.Декролі, Дж.Дьюї та ін.).

реформаторський педагогічний рух, який розвинувся у 1-й полов. XX ст. у багатьох країнах Європи і в США (де називався прогресивізмом) під гаслами пристосування змісту, форми і методів виховання до психологічних властивостей, потреб і зацікавлень дитини в процесі навчання, наближення школи до життя; було реакцією на ригоризм, перебільшений інтелектуалізм і дидактичний формалізм традиційної школи.

в школі (обов’язково інтернатного типу) повинне бути створене таке виховне середовище, яке забезпечувало б фізичний, розумовий і моральний розвиток дітей та підготовку їх до практичного життя. Особливо великого значення надавалося фізичному розвитку, в якому прихильники нового виховання вбачали необхідну передумову для нормального розкриття інтелектуальних сил і здібностей дитини. Щоб створити необхідні умови для правильного фізичного розвитку дітей, школи пропонувалося створювати в сільській місцевості. Помітне місце в житті дітей повинні займати фізична праця, ігри, спорт, далекі екскурсії.

Розглядаючи проблеми розумового виховання, теоретики нового виховання розрізняли розумовий розвиток і освіту, або “озброєння знаннями”, віддаючи перевагу першому. Вони засуджували енциклопедичність освіти, коли учні вивчають і запам’ятовують величезну кількість непов’язаних між собою фактів. Прихильники нового виховання визнавали важливість набуття молоддю тільки логічно пов’язаних знань, що мають практичне використання і допомагають правильно зрозуміти явища і факти навколишнього життя. Методи навчання повинні спиратися переважно на індукцію, вести учнів від фактів до висновків і узагальнень, розвивати у них ясне, логічне мислення, бажання і уміння самостійно оволодівати знаннями. При доборі змісту і методів навчання вважалося обов’язковим враховувати інтереси дітей. Моральне виховання повинне бути спрямоване на формування цільної особистості . Завдання педагога полягає в тому, щоб дати можливість вільно розвиватися кращим якостям їх вихованців, придушуючи всі негативні якості, виховувати у дітей сильну волю, уміння керувати своїми бажаннями, передбачати наслідки своїх вчинків, контролювати себе. Перша “нова школа” була відкрита С.Редді у 1889 р. в Абботсхолмі (Англія)

У 1907 році О.Декролі засн у Брюсселі навч заклад "Школа для життя, через життя", що став шир від як у країні, так і за її межами, і слугував взірцем для наслід. О.Декролі крит ставився до практики традиц шк, які не врах у дост мірі ні дит інтересів, ні їх еволюції, ні особлив дит мисл, ні актив прир дит. Ідея О.Декролі поляг у необх побуд навч на осн "центрів інтересів" дит. Він вваж, що осн потреб дітей є, по-перше, фіз потреби у їжі, у захисті від несприят клімату, різних небезпек і ворогів, а по-друге, духовні - у солід, праці, відпоч і самовдоск. «Основою навчання, і виховання у О. Декролі стали навчальні комплекси, названі ним« центрами інтересів », сутність яких полягала в організації роботи дітей навколо таких тем, які більше відповідають дитячим інтересам і потребам. Конкретно це виражалося в тому, що на заняттях діти спостерігали, читали, писали, малювали, ліпили і т.д. тільки те, що було пов'язано з заданої їм темою». Ж.О. Декролі створив систему дидактичних ігор, що забезпечують сенсорний розвиток дітей. Гра, по Ж.О. Декролі, - радісна творча діяльність. Для розвитку мислення запропонував систему класифікації та колекціонування.Виступав проти: формалізму в навчанні та вихованні; відірваності школи від життя; зубріння, ігнорування інтересів дітей.

Творцем теорії функціон пед став швейц психолог та педагог Едуар Клапаред - один з організаторів Педагогічного інституту ім.Ж.-Ж.Руссо у Женеві (1912) і журналу "Архіви психології", що видається і понині починаючи з 1901 року. У концепції Е.Клапареда акцент роль інтересу, мотивів, потреб у повед дитини. Ряд його робіт присвяч пробл виробл навч навичок, вольов якостей особист, потреби у праці, пит проф орієнт. Е.Клапаред розроб теорію гри, в якій, зокрема, розгляд її як засіб підвищ ефективності навч, виріш пробл інтер дітей і їх потреби у русі.

Одним із напр реформат пед стала концепція пед прагмат Джона Дьюї - амер філософа-прагм і пед. Розроб ним різновид прагматизму, так званий інструменталізм, стала осн для побуд його пед сист. Цей напрям виходить з того, що будь-яка теорія є, по суті, засобом пристос, "інструм для дії" і виправд практ корисністю. О-вою конц Дж.Дьюї є педоцентризм. Тому функцію пед він вбачав у керівн самост діяльн дітей, у розв їх допитливості. Він писав, що дит - це вихідна точка, центр і кінець всього, тому необх завжди мати на увазі її ріст та розв, оск тільки вони можуть слуг мірилом вих.

Діяльн експеримент Лаборат шк, засн Дж.Дьюї у Чікаго у 1896 році, мала на меті задов потреб і розв здібн дітей. В організ шк роб він вимаг урах осн імпульсів прир росту дитини: соц (потр у спілк з ін людьми), конструкт (потреба у русі, в грі), дослідн (потреба у пізн і розум речей); експрес (потр у самовир).

Суттєве місце у навч прогр Лабор шк посідали сусп дисцип, на які відвод до 25% часу. Таким чином, навч намаг надати сусп хар, спрям індивід інтереси до спіл мети. Ін важл компон навч проц були природозн і праця, що вкл різном види діяльн.Провідним п-пом роб поч шк Дж.Дьюї вваж п-п "навч через діяльність". Праця виступ і як мотив навч (задов конструктив та експрес імпульсів) і як його метод. В цілому ідеї амер педагога сприяли більш урах сутності дитячої природи в навч процесі, пошуку нових ф-м навч роб (рез таких пошуків були комплекс прогр, метод проектів тощо).

24. Конц реальної осв (кін. ХІХ - поч ХХ ст. Й.Г. Кершенштейнер,Г.Шаррельман)

Цей напр корист популяр у Нім й інших країнах на поч XX ст. Його засн виступив Георг Кершенштейнер (1854-1932) – нім педагог, який керув впрод пев часу справою осв у Мюнхені, а свої ідеї він виклав у творі “Профес вих нім юнацтва“.Кершенштейнера хвил дестабіліз, яка виник у нім сусп-ві через наростаючі робітничі рухи. На його думку, необхідно застос таке вих, яке б навіювало учням “розуміння завд держави, усвідомл громадян обов’язку і любов до батьківщини“. Кожен громадянин має служити державі у міру своїх здібностей. Будучи противником диктатури, як він іронізував, “так званого пролетаріату“, Кершенштейнер писав, що діти робітн пов переб під впливом ідеолог “обробки“ їх свідомості для того, щоб на противагу революц впливам, яких зазн молодь Німеччини, можна було б “завоювати потрібну владу над умами і душами, головою і серцем учнів“.Погляди Кершенштейнера на “громадянське виховання“ були тісно пов’язані з його теорією “трудової школи“. У кінці XIX – поч. XX ст. економіка Німеччини швидко розвивалась, а це вимагало підготовки технічно грамотних працівників. Тому Кершенштейнер виступав за систему освіти і виховання, яка б забезпечувала підготовку не тільки покірних громадян своєї держави, але й добросовісних та ініціат у галузі своєї проф діяльн працівників.“Громадян вих“ необх реаліз через нар, масову школу, яку треба зробити “трудовою“. За словами Кершенштейнера “суть трудової школи полягає у тому, щоб дати мін знань і макс умінь, навичок, працьовитості, а також відповідні громадян переконання“.Кершенштейнер був прихил подв сист нар освіти. Його “нар школа“, покликана готувати слухняних і розумних робітників, ніяк не пов’язана з середньою школою (гімназіями і реал училищ). На сер шк свій “труд п-п“ майже не розповсюд. Так, у реал училищах праця, на його думку, може здійснюватись у лабораторіях, а в гімназіях труд діяльн обмеж роботою з книгою і підручником. Генріх Шаррельман (1871-1940) – німецький педагог, який поставив перед школою завдання розвивати у кожній дитині її творчі сили, давати вихід дитячій фантазії через самостійний розвиток. У навч пров роль відвод “пережив“ дітей, накопич ними особис досвіду.

25.Зарубіжна педагогіка 20 століття (Сартр, Ясперс)

Пит про те, як поверн люді її істин люд сутність, як зробити її вільн особист станов центр уваги філос екзистенціалізму. її предст (Ж.-П.Сартр, К.Ясперс та ін.) вваж, що люд пов твор себе сама, вірити у себе, у свої власні сили. Своєр гаслом стали для прихильників цієї філософської течії слова Ж.-П.Сартра "люд є не що інше як те, якою вона творить себе". Таке "творіння себе" відбув у житт сит, коли люд довод робити вибір, прийм рішення, кер такими заглюд морал катег, як доброта, довіра, терпимість, любов, вдячність, допомога.Близьк до екзист концепцій "олюднення" люд є і погляди предст "третьої сили" - неогуман псих шк. Лідером цієї шк є найвид амер психолог XX ст, батьки якого були вихідцями з України, А.Маслоу. У його ориг конц особист йде мова про те, що сутн людини є апріорно заданою, визнач, заклад з мом народж у "згорн" вигляді. Людина залеж від своєї вн закладеної сутності, тому не може мати повної свободи волі, як це стверджував Ж.-П.Сартр. Головним призначенням людини, за Маслоу, є "відкриття своєї ідентичності, свого справжнього "Я".

26.Вихов на терит У-ни в додержавний період

Давня схсл язич культ була безписем, знання, як прав, передав усним шлях. Є свідч, що предки сх сл викор особл письмена "риски і різі". Н-ва витік від спос нанес знаків цього письма. Їх виріз на дереві, бересті, стінах і ін. Це письм було приміт і являло собою різновид піктографії. Іст джер свідчать, що у IХ-Х ст. сх сл вже викор букв-зв сист письма, і не тільки в реліг цілях, а й для потреб торг й ремесла. Такою сист письма була гл-ця. Глаголиця – це азб, де звуки слов мови перед гр буквами. Причому, вона була без "устрою", тобто не всі тип звуки сл мови мали відпов письм знаки. 855 року Кирило модерніз глагцю, пристос її до зв сист схсл мови. Нову азбуку названо кирилицею. Близьк її до стар азб полегш оволод нею. Найважл чинниками, які сприяли зародж і пошир у кінці VII-IX ст. пис культ у сх сл, були:– становл феод спос вир;– піднес ремесла і торгівлі, особл зовн;– зрост міст як центрів економ, культур і політ життя;– виникн перш держ утвор. У 882 р. схслов князів консолід в єд держ – Київ Русь.

27. особливості виховання дітей  у сім’ях східних слов’я

Східні слов'яни (анти, роси), які жили в VI-VIІ ст. на території теперішньої України, створили свою організацію і гуманну систему виховання. У старослов'янському роді, а пізніше в сім'ї виховували у дітей і підлітків повагу до старших людей, працьовитість, стійкість, хоробрість, витривалість, чесність, правдивість; їх знайомили із землеробством, скотарством, різними ремеслами. Підлітків дорослі люди повчали володіти зброєю, без якої не можна було обійтись під час нападу ворожих племен. Арабський літописець писав, що коли у русина народжувався син, батько дитини клав перед ним загострений меч і казав: "Я не залишу тобі ніякого мастку, будеш мати тільки те, що завоюєш цим мечем". Так виховувався воїн - завойовник і захисник: хлопчика постійно привчали до стрільби з лука, їзді на диких конях, проводили кулачні бої. Кожний юнак знав, що швидкий кінь і гострий меч - найнадійніші засоби для досягнення багатства і слави. Незважаючи на войовничий характер, слов'яни не любили проливати кров даремно, карали злочинців штрафами або віддавали у рабство відробляти свою провину. У вихованні дітей особливо велику роль відігравала жінка-мати. Дівчат виховували в дусі поваги до батьків та вірності майбутньому чоловіку, рано прилучали до домашньої роботи, навчали готувати, шити, доглядати за тваринами. В разі смерті чоловіка жінка займала його місце в сім'ї і сама займалась хазяйством і виховувала дітей. В IX ст. Київське і Новгородське князівства об'єдналися під владою Києва і поклали початок існуванню могутньої держави - Київської Русі з давньоруською народністю, з єдиною мовою, спільною культурою і територією, яка потім стала колискою російського, білоруського і українського народів. В цей час виховання дітей вже не могло обмежитися тільки сімейними відносинами. Державі були потрібні добре виховані воїни-дружинники, письменні люди для ведення державних справ. Прийняття християнства у 988 р. сприяло зміцненню князівської влади в Київській Русі, розширенню економічних, політичних і культурних зв'язків з Візантією та іншими країнами. Від виховання на язичницьких богах-ідолах Київська Русь з трудом переходила до християнського виховання, яке було більш загальним. Активну роль у вихованні грали священнослужителі з Візантії. Поступово запроваджувалась нова слов'янська азбука - кирилиця, яка була більш пристосована до слов'янської фонетики і полегшувала переклад з грецької мови на слов'янську. Князь Ярослав (1034-1054) створив могутню державу від Чорного моря до Балтійського та від Оки до Карпат. З ім'ям князя пов'язують перший на Русі правовий юридичний кодекс усієї Київської Русі - збірник законів "Руська Правда", який багато дав для виховання у людей правосвідомості, поваги до влади. За створення "Руської Правди" князя Ярослава стали називати Мудрим. Підручником високої моралі вважається наставляння князя Ярослава своїм синам, в якому він писав про необхідність жити в любові та злагоді. Перша школа на Русі була створена князем Ярославом в інтересах великої держави, князів та духовенства. Діти простого народу виховувались вдома, в сім'ї рідною мовою. Велику роль у вихованні дітей відігравали різні види усної народної творчості (історичні перекази, легенди, казки, ліричні пісні, приказки, прислів'я). Через них передавався досвід виховання кращих якостей народу, поширювалася народна педагогіка. До перших пам'яток-збірників про виховання відноситься "Домострой" (XVI ст.), в якому розповідається про сім'ю, побут і виховання дітей. Поряд з такими порадами, як виховання у дітей мужності, працьовитості, бережливості, у "Домострої" пропагувались фізичні покарання дітей. Феодальна роздробленість і монголо-татарська навала на Русь у XIII - XV ст. були причиною сильного занепаду культури, освіти та виховання.

26. християнство і поширення  знань у європі та київській  русі

від часів римської імперії вона унаслід християнську релігію в її зах різновиді відомому як католицизм (з 1054 р.). христ церква стала гол ідеолог силою, яка визнач весь розвиток культури і освіти в цю епоху.в основу реліг ідеології було поклад розроб церквою аскетичну доктрину, яка вчила байдуже ставитися до мирських благ i проявляти покірливість земним властям. людина розгляд як гріх істота, яка зобов молитвами i праведним життям викупити первородний гріх. церква катег запереч майже всю спадщину античної культури, крім латинської мови. лат мова стала мовою тогоч європ освіченості. цією мовою велося богослуж в катол церкві, вона ж була i мовою науки. нею були напис осн твори церков літ-ри, зокрема богослужб книги. лат мова, мертва i незрозум для учнів, стала на довгий час мовою навч у середньов шк.церк вих – осн тип середньов вих. воно здійсн у христ родинах i гол чином в церк школах, які тоді були найпош. у церк шк проповідувався аскетичний спосіб життя і практикувалися суворі покарання, оскільки вони, як стверджувалося, сприяють спасінню душі, виганяють диявольське начало з людини, полегшуючи цим шлях до спокут гріхів. церк шк, які признач тільки для хлопчиків, ділилися на кілька різновидів: монаст, соборні (або кафедр) та парафіяльні.монаст шк, які відкривалися при монастирях, були вн i зовн: у перших навч хлопчики, яких батьки віддавали в монахи i які жили в монаст; зовнішні школи відвідували хлопчики мирян. при єписк резиденціях відкрив соборні або кафедр школи (при кафедрі єпископа). вони також ділилися на вн і зовн. найб пош були параф шк. ці шк виникали при параф церквах, утрим свящслуж і признач для навч дітей парафіян.у всіх церковних школах вчит були дух ос. осв мала строго теолог хар-р. всю істину шук у св письмі і вивч “на зубок“ лише канонічні (дозволені церквою) підручники й інші священні книги. навч буд перев на запам’ят текстів із священного письма i коментарів до них. у зв’язку з цим у школах панував катехізичний спосіб оволодіння знаннями, коли навчальний матеріал подав у вигляді запитань і готових відпов до них.у параф шк, де група учнів склад, як правило, 3-10 хлопчиків віком 7-15 р., навчали читати, писати, рахувати, а також церк співу.

28. запровадж освіти в грецьких містах-колоніях У-ни

побут і культ ант держав півн причорном мали багато спіл зі спос життя та культурою всього ант світу. під впливом давньогрецької культури поширилася грамотність. Значна увага приділялася фізичній підготовці юних громадян. Для занять спортом споруджували спеціальні будинки-гімнасії. Популяр були спорт змаг з п'ятиборства, бігу, стрільби з лука тощо. Про пошир мед знань свідчать знахідки бронз і кістяних мед інструм. В Ольвії діяла аптека. Пев розв набули історія, географія, філософія. Історію Херсонесу написав історик Сіріск(ІІІ ст. до н. е.). З географів варто згадати Діонісія Ольвіанського (І ст. до н. е.). Важливе місце у сусп і культ житті посідав театр. Театри діяли в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї. Мистецтво античних держав Північного Причорном являє собою складне переплетення еллінської традиційної к-ри і надбань місцевих племен.