Шпаргалка по «Истории педагогики»

У визволенні від нац і реліг гніту укр народу важл роль відіграли братства, які були розповсюджені в Україні у XVI-XVII ст. Братства – це організації міського населення, передусім ремісників і купців, які об’єднувалися з метою боротьби проти ополячення та окатол укр нас. До братств прийм всі правосл незалежно від національності, соц пох чи майн стану. Перше братство започ 1449 року льв міщани при церкві Успенія. Згодом ці орг розповс по всій правоб Україні, були вони і в Білорусі. Братчики вели бор проти вищого катол духівництва, організ школи, будували госпіталі та правосл церкви, відкрив друк, де видав укр книги і підручники, піклув життям братчиків тощо. В осн своєї діяльн вони поклали ідеологію просвітит, а гол засобом своєї боротьби обрали школи. Іст джерела про перші брат навч заклади обмежені. Спочатку це були невеликі школи з одним учителем, який одн викон обов’язки дяка та писаря братства. Шк кімната знах у братському будинку. У зміст навч вход читання, письмо, рахунок і вивч катехізису. З посил нац і соц гніту у першій пол. XVII ст. більш братських шкіл перетв у школи підвищ типу. Братчики розум, що для успіш вед боротьби проти агрес нападів польсько-литовської шляхти, елемент освіта була недост.

Перш братською школою підвищ типу в Україні стала школа львівського братства, відкрита 1586 року, яка за організацією навчання і розпор шк життя переверш подібні зхєвроп школи того часу. За зразком цієї школи відкр бр школи і в інших містах: Перемишлі, Рогатині, Замості, Києві, Вінниці, Кам’янці-Под, Кременці, Луцьку і ін. У бр школах підвищеного типу крім читання, лічби, письма та хорового співу, вивчалися "сім віл мистецтв". На вис рівні вивчали предм тривіуму: граматику, риторику, діалектику; предм квадривіуму вивч на дещо нижч рівні, крім музики. Ост виступ одним із осн навч предм.У вивч мов бр школи, як правило, пройшли дві стадії: греко-слов’янську, потім – латино-пол. На перш місці завжди стояло вивчення сл мови. На другому місці – грецької мови, оскільки вона давала змогу засвоювати на вис рівні античну наукову літературу. На другій стадії розвитку братських шкіл вивчалася ще й латинська мова, яку спочатку не вивчали, адже нею велись богослужіння у католиків. Пізніше братчики зрозуміли необхідність латині, оскільки вона є мовою західної науки (для продовження освіти у західних навчальних закладах). Польську мову вчили аби влада дозвол відкрити школу. У першій чверті XVII ст. почали виклад укр мову. Про орг роботи бр шкіл дає уявлення статут Львів школи "Порядок шк" 1586 р. Він свідч про демокр устрій школи: навч діти різних станів; віднош вчителя до дітей визнач не за станом, а за успіхами у навч (учень займав місце на лаві під час занять залежно від успіхів у навчанні, але не за походженням); ректор і вчителі вибирались на загальних зборах братства. Досить серйозні вимоги ставилися до вчителя. Він повинен бути благочестивим, розумним, не п’яниця, не блудник... Всього у статуті нараховується 16 подібних вимог. Навч у школі платне, хоч найб учням над допомога. Батьки у присутності двох свідків укладали зі школою письмову угоду, де зазначались форма оплати, те, чому школа повинна навчити дитину, а також обов’язки батьків по сприянню дітям у навчанні. Кожного тижня признач 2-3 чергових учні, які прих у школу раніше від інших, розтопл піч, прибирали, слідкували за повед решти школярів.У школі був запроваджений учбовий рік, який починався 1 вересня, введені літні канікули (липень-серпень). Влітку навч розпоч о 9 годині ранку, а взимку – дещо пізніше. Навч день починався молитвою. Після читання молитви кожний учень відповідав вчорашній урок і показував виконані вдома письмові роботи. Потім починали вивчати новий матеріал. Після обіду учні знову приходили до школи і переписували завдання на наступний день. Тут же в школі вони вивчали задані уроки, опитуючи один одного. Ввечері вдома діти повинні були прочитати вивчений у школі урок перед батьками. У суботу повторювалося все, що було вивчене за тиждень. У цей день учитель більш тривалий час проводив з учнями моральні бесіди.На початку XVII ст. у Львівській школі, як і в більш братських шкіл, викор елементи класної системи навчальних занять. Учні ділились на групи: одні вчилися розпізн букви і склади, інші – читали і вчили напам’ять різні уроки, треті – вчилися поясн прочит і розмірк. Цей досвід, очевидно, використ відомий чеський пед Я.А.Коменський при обґрунтуванні класно-урочної системи навч.Спеціалісти прослідк аналогію між статутом Львівської братської шк та твором Я.А.Коменського "Закони добре організованої школи".Братські школи відіграли важл роль у нац відродж. Вони вихов своїх учнів в дусі патріотизму, любові і поваги до рідної мови, до культури свого народу.    

36. Острозький  колегіум як перш на Україні  навч заклад вищого типу

Остр школа-акад є однією з перших шкіл вищого ступеня в Україні і найвизначн серед правосл навч закладів XVI-XVII ст., що їх відкривали укр магнати.На сер. XVI ст. Острог був значним центром науки. У цьому місті знаходили притулок багато вільнолюбних і сміливих мислителів, які зазнали переслідувань у себе на батьківщині. Острозька школа стала організаційним центром діяльності наукового гуртка, який об’єднував талановитих вчених латинської, грецької, слов’янської мов, видатних математиків, астрономів, філософів. Тут діяли літературно-науковий гурток, а також друкарня І.Федорова (з 1577 р.). В Острозі Федоров надрукував понад 20 книг. Першим відомим на сьогодні друком, пов’язаним з Острогом, є друга його "Азбука" (1578 р.). Тут вийшла і знаменита перша "Біблія", написана церковнослов’янською мовою (1581 р.). Редактором "Біблії" став Герасим Смотрицький – перший ректор Острозької школи-академії.

Острозьку школу називали "тримовним ліцеєм" або "слов’яно-греко-латинською академією". Іншими словами, її заснування було початком компромісу між представниками східнослов’янської просвітньої традиції та "латинської науки".

К.Острозький першим практично реалізував ідею поєднання цих течій: в його школі вивчали не тільки слов’янську, а й грецьку, латинську, польську мови. У програму навчання Острозької школи також входили граматики цих мов та інші предмети "семи вільних мистецтв", головним чином – риторика, діалектика, астрономія. Школа брала під увагу також вивчення вищих студій, виходячи за рамки "семи вільних мистецтв", філософію і особливо богослов’я. Тут, очевидно, як і згодом у Києво-Могилянській академії, існувало 7 класів, хоч окремого класу богослов’я не було. Вчителями були як православні греки, так і протестанти.У школі був високий рівень викладання. Її називали академією навіть прихильники і провідники католицизму. За кордоном її також знали як академію. Щоб досягти цього, К.Острозький запросив до неї найвизначніших українських і закордонних вчених. Тут працювали першодрукар Іван Федоров, відомий український письменник Герасим Смотрицький, польський математик і філософ Ян Лятос, доктори латинських і еллінських наук Кирило і Никифор Лукаріс, Данило Наливайко (брат керівника селянсько-козацького повстання Северина Наливайка) і ін. Очевидно, що об’єднання такого широкого кола вчених, полемістів-літераторів було одним із приводів називати школу "академією". Цю назву вживав на сторінках своїх книг Г.Смотрицький.

37. Освіта  в Україні за часів козацької  доби

За часів козаччини склалася певна система освіти в Україні: початкова, середня й вища ланки. Існувала досить струнка система освітніх закладів: братські школи, Острозька й Києво-Могилянська академії, колегіуми в Чернігові, Переяславі, Новгороді- Сіверському й Харкові, монастирські, парафіяльні, полкові, січові школи. Діяли друкарні, біб ліотеки. Запорозькі козаки у 1766 р. на загальній військовій раді ухвалили відкрити школи при церквах майже всіх парафій. Це був час, коли в імперській Росії Катерина II заявила, що «черні не потрібно давати освіту».

Іван Огієнко зазначає, що на Вкраїні з'являється багато книг: «Широкою річкою пливуть ці книжки з-за кордону, не меншою ж річкою пливуть вони зі своїх друкарень (яких тоді зародилася сила)... Україна дала тоді силу книжок зо всіх боків науки і займала по своїй культурі друге місце серед всього слов'янського миру — уступаючи перше місце тільки полякам».

Існування різних типів шкіл враховувало соціальний, матеріальний і релігійний стан населення.

Першу школу на землях «вольностей Війська Запорозького» було відкрито в 1576 р. Поблизу нинішнього Новомосковська Дніпропетровської області запорожці спорудили фортецю, а в ній — дерев'яну церкву, шпиталь і загальну школу, в якій навчалися всі охочі — малолітні й дорослі. Найбільш поширеними у початковій ланці освіти були церковно-парафіяльні школи. Вони діяли при церквах, котрі обслуговували козаків, що проживали в паланках, на слободах, зимівниках, хуторах. Школи починали працювати в кожному населеному пункті одночасно з його заснуванням. Ось як описували парафіяльну школу сучасники: «Містилась вона в окремій хаті, де стояли три довгих столи. Кожен стіл відводився окремому класові: за першим читали буквар, за другим — часослов, за третім — псалтир. За двома останніми столами (класами) вчили й письма. Учні були різного віку — від хлопчиків 7 — 8 років до дорослих козаків. З третього класу набирали охочих до січової школи, де тричі на тиждень вчили церковного співу. Взимку вчилися в хаті, а влітку — просто неба. До школи ходило до 30 — 40 учнів... Тривалість перебування у кожному класі залежала від здібностей учня. Закінчення класу школярем було традиційним святом». Школи були джерелом високого на той час рівня грамотності.Чимало дітей здобували початки грамоти у мандрівних дяків — учителів. Часто це були учні й студенти Києво-Могилянської академії. Створювалась дяківська школа в селі досить демократичним шляхом. Вибір на посаду вчителя відбувався так: кожен з дяків залазив на дзвіницю, а батьки учнів збиралися довкола і ставили йому запитання. З'ясовували ораторські здібності претендента, його знання псалмів, колядок, любов до дітей. Якщо відповіді задовольняли громаду, вона укладала з дяком угоду, в якій фіксувалися обов'язки його та батьків.Навчання у школах відбувалося рідною мовою. Предметами навчання були старослов'янська та українська (руська) мови, письмо, лічба, закон божий, співи.Одночасно з формуванням національної школи інтенсивно розвивалося мистецтво (живопис, архітектура, писанкарство) та різні промисли. Навколо майстрів — ремісників створювалися народні професійні школи ремесел і мистецтв. Великий виховний вплив на дітей мали такі види народного мистецтва, як вишивання, музика, танці, фольклорні співи. Про українських живописців Павло Аленський у 1655 р. писав: «...в Києві єсть сила дуже гарних козацьких малярів, великих знавців свого діла, що вживають всяких хитрощів та розумних вигадок, аби зняти правдиві портрети з людського обличчя».У добу козацтва система початкової освіти мала своєрідні навчальні заклади — січові і полкові школи. На Запорожжі січова школа складалася з двох відділів: в одному навчалися козаки, які прагнули стати дяками, паламарями, дияконами; в другому — підлітки — майбутні козаки. Вчили їх тут грамоти, арифметики, військової справи, співів. Навчалися у січовій школі доти, доки оволодівали передбаченими для вивчення знаннями та вміннями.Українська козацька система виховання — самобутнє явище, аналогів їй не було в усьому світі. Вона мала кілька ступенів.Перший ступінь — дошкільне родинне виховання на основі на ціональних традицій, звичаїв, обрядів, християнської моралі. У козацьких сім'ях панував культ Батька й Матері, Бабусі й Дідуся, Роду й Народу.Батько виховував у сина твердість, витривалість, мужній характер, лицарські якості. Батько — це захисник сім'ї, роду, творець історії, державності. Козацька сім'я відзначалась глибоким демократизмом, рівноправністю чоловіка і жінки, духовними традиціями. Керуючись лицарськими чеснотами, чоловік робив поступки дружині в розв'язанні сімейно-побутових питань, створював їй психологічний комфорт. Це благотворно впливало на виховання дітей.Другий ступінь козацького виховання — родинно-шкільний. У козацьких, братських та інших типах шкіл найвищий статус мали родинні духовні цінності, які переростали в загальнонаціональні.Третій ступінь козацького виховання молоді, яка прагнула знань — здобуття вищої освіти у вітчизняних колегіумах і академіях, у відомих університетах Європи.Вершинних успіхів досягла українська національна система навчання й виховання в епоху великого національного Відродження (XVI — перша половина XVIII ст.). Цей період став зоряним часом її розвитку. Козацько-гетьманська епоха забезпечувала вільний і незалежний від інших країн розвиток національної педагогічної теорії й практики — козацьку педагогіку.Всю територію України вкривала густа мережа дяківських, церков них, монастирських, братських, козацьких шкіл, а також шкіл народних мистецтв і ремесел, в яких установилися гуманістичні принципи роботи.Запорозьке козацтво надавало підтримку братствам. Так, гетьман Петро Сагайдачний допоміг Львівському братству одержати право ви-кладати «сім вільних наук» у своїй школі: граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію і музику.Після Андрусівського перемир'я 1667 р. між Московською державою і Польщею Україну було поділено на Правобережну, що відійшла до Польщі, і Лівобережну, що стала провінцією Росії. Нові господарі не дбали про будівництво української державності й освіти.У 1722 р. за указом Петра І утворено Малоросійську колегію — російський державний орган управління Лівобережною Україною. В 1764 р. Катерина II остаточно ліквідувала гетьманщину, а в 1775 — Запорозьку Січ. Було здійснене масове виселення українців з південних регіонів і переселення туди багатьох тисяч росіян та німецьких колоністів.З утратою політичної й державної незалежності України вітчизняна система виховання зазнавала удару за ударом. Польські, російські, австро-угорські реакціонери прагнули знищити українську систему освіти. Закривалися українські школи, колегіуми, занепадала вища освіта, заборонялася українська мова. Загарбники нав'язували українській молоді чужу мову, культуру, релігію, традиції та звичаї. Нищили національну свідомість, самобутню державність і культуру. Тисячі освічених людей, культурних діячів виїхали з України, зокрема в Росію. Україна усе більше перетворювалася у провінцію з відсталою від вимог часу освітою.

38. Києво-Мог  академія. Зміст освіти. Навчально-виховний  процес

Києво-Могилянська академія виникла 1632 року в результаті злиття Київської братської та Лаврської шкіл.Києво-Могилянська колегія була з/о всестановим закладом, в якому вчилися діти місцевої знаті, козаків, духівництва, міщан і селян. Тут вчилися укр філософ, поет і педагог Григорій Сковорода, рос вчений Михайло Ломоносов, радник Петра I з питань освіти Феофан Прокопович і ін. видатні діячі. Колегія готувала не лише нац наукові кадри, але й стала кузнею діячів науки для всієї Росії і інших сл країн. Українські визначні діячі, вихованці і професори Києво-Могилянської академії сприяли розвитку освіти в Росії. За період з 1701 по 1762 рр. в Московську Академію з Києво-Могилянської були запрошені і виїхали 95 чоловік. Найб від укр діячами, які зробили вел внесок у справу розвитку освіти Рос держави, є Ф.Прокопович, С.Яворський, В.Татіщев і ін.1701 року Петро I своїм указом надав колегії офіційний статус академії. Це робить її перш офіційно визнаним ВНЗ в Україні. Але ще й до надання їй цього статусу Києво-Мог колегія нічим не поступ перед зхєвроп ун. З 1753 р. навчання в академії провод лише рос мовою. Кер колегії склад ректор, префект – перший помічний ректора з навч роботи, суперінтендант – наглядав за умовами прож учнів.Навч рік у колегії розпоч з 1 вересня і тривав до початку липня. Він поділ на триместри, між якими були невеликі канікули – рекреації. Триместри заверш екзаменами. Зарахування новоприбулих проводилося протягом всього року на основі співбесіди з префектом. Префект визначав рівень знань учня і в який клас його зарахувати.Як і тогоч європейські університети, Києво-Мог колегіум мав у своєму підпорядкуванні школи, які працювали за його програмами. Зокрема, у Вінниці (з 1634), Кременці (з 1636).Як і в бр школі, у Київському колегіумі мали право навчати дітей усіх верств населення України, Білорусії, Росії, а також Сербії, Польщі, Болгарії.Кожен, хто бажав навчати свого сина у колегіумі, повинен був привести його туди на три дні. Протягом цього часу дитина придивлялася. Якщо сподобалось — батьки чи опікуни зверталися до ректора із свідками, платили чотири гроші й записували її до вел шкільного реєстру.Курс навчання в Києво-Мог колегіумі тривав 12 років і складався з 8 класів. Перший клас — фара (підгот), в якому учнів готували до вступу в грам класи. Вони опановували лат мову, якою велося виклад в академії. Далі три граматичні класи — інфіма, граматика, синтаксима. В них вивчали церковносл, укр книжну, давньогрецьку, латинську та польську мови.На уроках учні робили усні й письмові переклади з латинської, грецької на церксл і польську. Перекл римських поетів Вергілія і Горація, орат промови Цицерона, вчили напам'ять фрагменти з них, спілкувалися між собою латинською мовою. Підручником з латинської мови була граматика Еммануїла Альвора. Церковнослов'янська мова виклад за граматикою Мелетія Смотрицького та «Лексиконом» Памва Беринди. Високий рівень викладання цього предмета привер увагу вид діяча православної церкви єрусалимського патріарха Паїсія, який назвав колегіум «... вищою школою слов'янської мови».Почесне місце в навч курсі грам класів посідала українська книжна мова. Вона суттєво відрізн від живої української мови, поступалася їй у красі, не мала барвистості й гнучкості. Проте знання її давало змогу учням підтрим зв'язок з укр письменством — читати, писати вірші, панегірики.Велика увага приділ вивч давгр мови. Саме за вдяки цьому в XVII ст. тут змогли вих таких знавців еллінської культури, як Єпіфаній Славинецький і Арсеній Сатановський. Від середини XVII ст. учні отримали можливість корист друкованими посібниками з класичної римської літератури, а також творами мис лителів і письм християнської доби. У граматичних класах також викладали геометрію, арифметику, польську мову і нотний спів.2йетап тривав 8 років: у класі поетики — один рік; риторики — один рік; філософії — два роки, у класі богослов'я — чотири роки.Навчання поетики передбачало студіювання теорії віршування, стилів і жанрів класичної та середньовічної поезії. Спудеї вчилися складати вірші, суворо дотримуючись канонів версифікації. Вивчали давньогр й римську міфології, читали історичні й етнографічні твори.У класі риторики опан мистецтво красномовства, складання промов, засвоювали прийоми написання панегіричних і судових листів. Охочі мали право слухати лекції з церковного красном. На уроках риторики та поетики вчилися складати вірші українською та латинською мовами, вправлялися у проголошенні різноманітних промов. З ініціативи викладачів спудеї слухали лекції з географії та історії, що сприяло розширенню їхнього світогляду.Тривалий час риторику вивчали за рукописними підручниками. Кожен професор мав свій власний курс лекцій і вимагав корист «його книгою». В середині XVII ст. з'явився перший друк підручник з риторики Іоанникія Галятовського «Наука, или Способ сложения казання».Курс філософії скл з логіки, фізики й метафізики і ґрунтувався на канонізованій філософській системі Аристотеля. Під час лекцій спудеї знай з такими поняттями, як простір, час, заг початок усіх речей, закони загального руху. Значне місце посідали космогонія, метеорологія.Професори колегіуму намаг подолати схоласт й геологічні догми, що певною мірою вплинуло на зародження й розвиток укр філос думки (Інокентій Гізель, Стефан Яворський, Григорій Сковорода).

Заключним етапом навчання в колегіумі був курс богослов'я, який тривав 4р. Читався цей курс за сист середньов богослова Хоми Аквінського. Спудеї знайомилися з особливостями різних теологічних течій, аналізували ті чи інші релігійні праці щодо відпо відності їх християнським першоджерелам. Спудеї, яких приваблювала світська служба, могли відмовитися від вивчення богосл наук і закінч навчання курсом філософії.Особливу увагу надавали художньому і музичному вихованню учнів. У класі «рисувальних наук» знайомили з технікою та прийомами малювання, вчили малювати «штрихом і фарбами». Музична освіта передбач вивчення теорії музики, опан гри на музичних інстр, хорового співу. Хор і оркестр Києво- Мог колегіуму були відомі за межами України.Учні мол класів (спудеї) зауч тексти напам’ять, виконували усні і письмові вправи. Філософи і богослови (студенти) дом вправ не викон і екз не складали. У кінці кожного трим вони писали великі письмові твори – дисертації і захищали їх у присутності всіх студентів. Склад част навч процесу були диспути, коли один студент обґрунт думку, а інші її запереч. Активізації навч діяльн учнів сприяли також своєрі змаг у напис кращих творів, віршів, промов і їх виголош.Оцінка знань у колегії була гнучкою і полягала у загальному висновку вчителя щодо успіхів учня. Невстигаючих з колегії не відрах. Учень за власним баж міг залиш в класі стільки, скільки сам хотів. Іноді студенти, щоб підтверд знання з якогось предмету, переходили у молодші класи. Завершити навчання у колегії кожний студент міг за своїм баж у будь-який час. Дуже часто студенти не заверш пов курсу. Після зак повного курсу навч або будь-якого старшого класу студенти отрим відповідний атестат.Студенти проживали на квартирах і в гуртожитках – бурсах.Студентам жилося скрутно, особливо в бурсах. Щоб прожити, вони найм прислужн, брали участь у хорах, просили милостиню, вчителювали.

39. Педагогічна  спадщина Г.Сковороди в контексті XVIII ст.

Сковорода вважав, що через поширення освіти можна зробити життя народу щасливим. У центрі його філос поглядів стояли етичні питання – пробл людини, її природа, щастя. Щастя людини ставить у пряму залеж від її діяльн. Висунув конц про "сродну працю". Людина щаслива тоді, коли її життя відповід своєму призначенню. Щастя полягає в "сродній праці", яка відповідає вн здібн людини та приносить користь суспільству.Шлях до щастя, на думку мислителя, лежить через самопізн людиною своїх здібностей і нахилів до певного виду діяльності, кожен повинен пізнавати себе. По суті, принцип "сродної праці" і вчення про щастя фактично є двома сторонами етико-філософської концепції Сковор. Спир на таку етико-філософ концепцію та власний пед досвід, Сковорода висловив свої пед погляди у діалогах, віршах, байках, притчах, листах. Зокр, проблеми вих піднім у таких притчах як, "Благодарний Еродій", "Убогий Жайворонок", "Харківські байки" тощо. Сковорода був прих гум підходу у вих, прагнув до форм мислячої, чуйної, освіченої людини зі світлим розумом та гарячими поч, яка б жила на благо народу. Вих ідеалом Сковороди є людяність, благор і вдячність. Сковорода першим в історії української пед думки висунув ідею природного виховання. Вих людини, вважав він, повинно бути спорідненим з її природою. Під природою людини розумів її обдар, нахили. "Без природи – як на манівцях: чим далі йдеш, більше заплут", – байка "Собака і Кобила". На думку Сковороди, гол завд вих полягає в тому, щоб допом розкрити в дитині її прир здібності та спрям її на шлях дійсного щастя і служіння батьківщ.У думках Сков про вих, про природу дитини є багато такого, що нагадує ідеї Руссо про вільне вих, за що його наз укр Руссо. Він першим у вітч пед пост у центр уваги почуття дитини, її стосунки зі світом, її справи, її щастя. На відміну від франц просвітит, Сковор не розглядав природу, як засіб ізоляції дітей від розтлінного сусп. Передбачав розв прир задатків шляхом самовдоск.У зв’язку з ідеєю спорідненості вих з прир людини новим в укр пед прозвуч застереж батькам і вих про наслідки навч без урах прир можлив дитини. У байці "Жайворонок" читаємо: "Багато людей без природи поч вел справи та погано зак". Сковорода – прих п-пу народності у вихованні. Вих повинно відповід інтересам народу, живитися з нар джерел і зберіг в житті кожного народу. Він – палкий прих вих дітей на основі вітчизн досвіду. Як і інші укр просвітителі, Сковор висміює прагн дворян та козацької старшини вих своїх дітей на зразок зхєвроп магнатів і з доп іноз вчит.Сковорода вказує, що вих має бути загдост, безплат, охопл всі верстви нас, особливо народні маси: "вих й убогим потрібне".Важл зас вих Сковор наз рідну мову, нар пед. Першим з педагогів мин вимаг вивч фольклору, яка зберігає скарби нар мудрості. Відстоюючи рідну мову, він корист нею у навчальних цілях. Для учнів Харк колегії переклав на укр мову байку Езопа "Про Вовка-музиканта".