Пропозиції щодо підвищення обсягів випуску продукції

Вступ

1. Планування обсягу виробництва  продукції на швейному підприємстві

1.1 Виробнича програма  підприємства

1.2 Формування плану реалізації  з урахуванням досліджень ринку, життєвого циклу продукції і детермінантів попиту

1.3 Планування реклами

1.4 Планування збуту продукції

2. Техніко-економічні характеристики  швейного підприємства ват „Швейно-торгове підприємство „МАЯК”

2.1 Організаційно-економічна  характеристика підприємства ВАТ „Швейно-торгове підприємство „МАЯК”

2.2 План з обсягу виробництва  та реалізації продукції на 2009 рік

2.3 Аналіз плану реалізації  продукції

3. Пропозиції щодо підвищення обсягів випуску продукції

3.1 Резерви збільшення  випуску та реалізації продукції

3.2 Аналіз продуктивності  праці та шляхи її підвищення

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

 
Вступ

Планування кожного промислового виробництва має свою специфіку. Разом з тим усім їм притаманне те, що в них однакові основні етапи планування роботи: обґрунтування виробничої програми (обсягів виробництва, асортименту виробів, матеріально-технічного постачання), планування витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції, планування реалізації продукції та її рентабельності.

У річних планах швейних підприємств показують тільки зведені дані щодо продукції промислових виробництв у натуральному чи вартісному обчисленні, її товарну частку, собівартість, виручку від реалізації, прибуток і рентабельність. Ці дані беруть з попередньо розроблених планів промислових підрозділів. Основну ж роботу з планування діяльності промислових виробництв виконують під час складання планів (госпрозрахункових завдань).

Виробнича програма — це провідний розділ плану промислового підрозділу; він є базою для розробки всіх його наступних розділів — матеріально-технічного постачання, плану з праці й заробітної плати, собівартості продукції, плану реалізації продукції і прибутку. У виробничій програмі обсяги виробництва визначають як у натуральному, так і в грошовому виразі. До валової продукції швейних виробництв включають усю намічену до випуску продукцію, одержану як зі своєї, так і з придбаної сировини, незалежно від того, призначена вона для реалізації на сторону чи для використання в господарстві. Оцінюють її в поточних цінах. У перспективних планах показники виробничої програми розраховують тільки на рік, а в поточних — і в квартальному розрізі.

Плануючи обсяги виробництва  промислової продукції, перш за все  враховують виробничу потужність цеху, під якою розуміють його здатність до максимального випуску продукції або переробки максимальної кількості сировини за певний період часу. Виробнича програма, що характеризує обсяг виробництва з окремих видів продукції, виражає ступінь використання виробничих потужностей підприємства.

 
1. Планування  обсягу виробництва продукції  на швейному підприємстві

Визначаючи обсяги промислових  виробництв враховують попит на продукцію, можливості заготівлі сировини та її реалізації, потреби населення в послугах швейного характеру, можливості заготівлі тари, забезпечення транспортними засобами, запаси корисної сировини.

Однак вирішальний вплив  на планування як обсягів виробництва  промислової продукції, так і  асортименту справляє рівень рентабельності і прибутку окремих видів продукції.

На вибір асортименту швейних виробів впливає ще багато факторів: необхідність зменшення сезонності у використанні робочої сили та обладнання, можливості сировинної бази, ступінь забезпеченості тарою, спеціями тощо. Проте другим за значенням фактором, що визначає асортимент продукції, є кон’юнктура ринку. Зокрема оптові покупці надають перевагу тому, хто має більший асортимент продукції.

Обсяг виробництва продукції  в натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок:

 (1)

де   – обсяг виробництва і-го виду продукції в натуральних одиницях;

 – обсяг поставок (обсяг продажів) і-го виду в натуральних одиницях;

 – запаси готової продукції на складі відповідно на початок і кінець планового періоду в натуральних одиницях.

Запаси готової продукції  на початок планового періоду визначаються з їх фактичної величини на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду, тобто:

 (2),

де   – середній термін зберігання і-го виду продукції на складі, днів;

Д – тривалість планового періоду, днів [2, 64].

План поставок пов’язаний з показниками обсягу реалізації та випуску продукції в натуральному виразі. Залежність вказаних показників і порядок їх розрахунку може бути виражений формулою:

 (3)

де ОПпі – обсяг (план) поставки готової продукції і-го найменування споживачам;

РПпі – обсяг (план) реалізації продукції;

- Зві – змінна залишків  відвантаженої, але не оплаченої продукції на початок і кінець планового періоду;

Гпі – план випуску готової  продукції і-го найменування;

- ЗГсі – зміна залишків  готової продукції на складі на початок та кінець планового періоду.

Термін постачання визначається на основі укладених договорів з  підприємствами і організаціями, споживачами. Для цього в договорах повинні бути визначенні конкретні умови постачання: повний асортимент, кількість та термін постачання по бажаній позиції, спеціальні вимоги до якості продукції; обсяги партій і періодичність їх постачання; способи транспортування продукції.

Для узагальнюючої характеристики виробничої діяльності швейного підприємства, окремих галузей та промисловості в цілому визначається обсяг продукції у вартісному виразі. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному виразі та ціни.

Вартісними показниками  виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Товарна продукція – це загальна вартість усіх видів готової  продукції, робіт та послуг виробничого  характеру, що буде підготовлена до реалізації. В обсяг товарної продукції включається готова продукція, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт власного підприємства, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств власного підприємства, роботи пов’язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять в гуртову ціну виробу.

Обсяг товарної продукції ( ) визначають за формулою:

 (4),

де Ni – випуск продукції  і-го виду в натуральних одиницях;

Ці – гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду, грн.;

n – кількість видів  продукції, що виготовляється  на підприємстві;

Р – вартість робіт та послуг на сторону, грн [3, 52].

Товарна продукція планується у діючих і порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах  необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних цінах товарна  продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробництва, інших показників.

Роботи і послуги невиробничого  характеру не включаються в товарну  продукцію (наприклад, капітальний  ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам тощо).

У валову продукцію (ВП) включають  всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності та визначають за формулою:

 (5),

де   – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

 – вартість інструменту для власних  потреб на початок і кінець планового періоду, грн.

Валову продукцію можна  також обчислювати за формулою:

 (6),

де ВО – валовий оборот підприємства;

ВЗО – внутрішньозаводський оборот підприємства [7,54].

Валовий оборот підприємства ( ) – це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот підприємства ( ) – це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки.

Реалізована продукція ( ) – це продукція, яка відвантажується споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства – постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції визначається за формулою:

 (7),

 

де   – залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.;

 – залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав і  продукція на відвантаження, що зберігається у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.

Виробнича програма – це саме та кількість продукції, яку  потрібно виробити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації).

Обсяг чистої продукції підприємства ( ) обчислюється за формулою:

 (8),

де   – матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

 – сума амортизаційних відрахувань  за відповідний період, грн.

Чиста продукція – це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Показник умовно-чистої продукції (УЧП):

 (9).

В матеріаломістких галузях  використовується показник нормативної  вартості обробітку ( ), який визначається як добуток показників нормативної вартості обробітку одного виробу і-го виду ( ) і кількості виготовлених виробів і-го виду ( ):

 (10),

 (11),

 

де   – зарплата виробничих робітників (основна і додаткова з відрахуванням на соціальні заходи) на одиницю виробу і-го виду, грн.;

 – виробничі витрати цеху на одиницю  виробу і-го виду, грн.;

 – загальновиробничі витрати на одиницю виробу, грн;

 – прибуток, що припадає на одиницю  виробу і-го виду, грн.

Величина незавершеного  виробництва у вартісному виразі (НЗВ) визначається за формулою:

 (12),

де   – кількість виробів в натуральних одиницях;

 – собівартість одного виробу, грн.;

 – тривалість циклу виготовлення одного виробу, робочих днів;

 – коефіцієнт наростання затрат при  виготовленні виробу, який визначається за формулою:

 або  (13),

де   – сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн.;

 – собівартість одиниці виробу без  матеріальних витрат, грн.;

 – одноразові витрати на початок  циклу виготовлення продукції, грн.;

 – поточні витрати на виробництво, грн [6, 45].

До складу незавершеного  виробництва входять вироби та комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу та підлягають наступній обробці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.

Зміна залишків незавершеного  виробництва в складі валової  продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва в  плановому періоді порівняно  зі звітним, знятті з виробництва  окремих видів продукції, створенні  запасу при переході на випуск нових виробів із значною тривалістю виробничого циклу. Забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавершеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення.

Обсяг незавершеного виробництва  впливає на результати роботи підприємства, оскільки він потребує обігових коштів, а це негативно позначається на економічному стані підприємства. В той же час, забезпечує нормальний хід виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва повинна підтримуватись на оптимальному рівні.

Величина незавершеного  виробництва на початок планового періоду визначається на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду. В масовому виробництві на величину незавершеного виробництва продукції впливають наступні фактори: число робочих місць; кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці; спосіб передачі деталей з однієї дільниці на іншу; план виробництва та собівартість одиниці продукції.

Нормативна величина незавершеного  виробництва на кінець планового періоду в масовому виробництві ( ) визначається за формулою:

 (14),

де   – кількість робочих місць;

 – кількість одночасного оброблюваних деталей (напівфабрикатів), шт.;

 – кількість деталей (напівфабрикатів), що знаходяться між операціями, шт.;

 – величина транспортної партії, шт.;

 – собівартість виробів (напівфабрикатів), грн.;

і=1,2,3...........т – кількість  виробів (напівфабрикатів) [6, 59].

В серійному виробництві  швейного підприємства нормативна величина незавершеного виробництва залежить від середньодобового випуску певного виду продукції, тривалості виробничого циклу, коефіцієнта готовності виробу та його собівартості. В його основі лежить наступна залежність показників.

 (15),

де   – нормативна величина незавершеного виробництва на кінець планового періоду по цеху, дільниці серійного типу виробництва;

 – плановий випуск і-го виробу в натуральному виразі;

 – кількість днів в плановому періоді;

 – собівартість і-го виробу, грн.;

 – тривалість виробничого циклу  виготовлення виробу;

 – коефіцієнт наростання затрат в виробництві  по і-му виробу, що характеризує ступінь його готовності.

Коефіцієнт наростання затрат являє собою відношення середньої  собівартості виробу в незавершеному  виробництві до собівартості готового виробу.

В одиничному виробництві  величина незавершеного виробництва  залежить від коефіцієнта готовності виробу і його собівартості. Вона визначається за формулою:

 

або  (16) [8, 64].

1.1 Виробнича програма  підприємства

Важливим розділом поточного  плану швейного підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції  в плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона обумовлює  завдання по введенню в дію нових  виробничих потужностей, потребу в  матеріально-сировинних ресурсах, чисельності  персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планом по праці і заробітній платі, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.