Шляхи підвищення ефективності використання ОФ

Проаналізувавши показники  використання основ-них засобів, бачимо, що за останній період відбулося підвищення фондовіддачі і зниження фондоємності за рахунок значного вибуття основних засобів. Та-кож з аналізу динаміки руху основних засобів видно, що їх оновлення – на низькому рівні (див. рис. 2). Це пов’язано з тим, що на аналізованому підприємстві не виділяється коштів на оновлення основних вироб-ничих засобів, а показник є низьким, оскільки облад-нання – старе. Тому резервами підвищення викорис-тання основних засобів можна вважати більш повне використання машин і устаткування, підвищення ко-ефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей і застосування нових управлінських технологій.Вирішення завдання підвищення ефективності використання основних засобів і потужностей під-приємства означає збільшення кількості продукції, яку виробляють, підвищення її якості, зниження со-бівартості одиниці продукції і виробництва в ціло-ISSN 2221-755X вісник університету банківської спрви національного банку україни   2012 № 1 (13) 211проблеми обліку, аналізу, аудиту і контролюму, зростання потенціалу. Удосконалення структури основних засобів, балансу виробничих потужностей призводить до зменшення витрат підприємства на їх екстенсивне нарощування за зміни обсягів і номен-клатури продукції, яку виготовляють. Це значною мірою сприяє підвищенню оборотності виробничих засобів, що забезпечує скорочення розриву між фі-зичним і матеріальним зношенням основних засобів, прискоренню темпів їх оновлення [3]. На основі проведеного аналізу основних засобів на ПАТ «Харківський електроапаратний завод» мож-на визначити дві групи факторів, що впливають на ефективності використання основних засобів: тех-нічні і управлінські.Технічні фактори – це всі можливі якісні та кіль-кісні зміни, безпосередньо здійснені над об’єктом основних засобів. До технічних факторів підвищення ефективності використання основних засобів можна віднести:– реконструкцію, модернізацію, ремонт, техніч-не переозброєння та інші види поліпшення основних засобів підприємства;– збільшення кількості об’єктів основних засобів;– удосконалення чи заміна технології вироб-ництва продукції.Управлінські фактори – це діяльність управлін-ського апарату, що спрямована на максимально ефективне використання об’єктів основних засобів. Управлінські фактори є більш всеохоплюючими, ніж технічні. До управлінських рішень, стосовно підви-щення ефективності використання основних засо-бів, можна віднести:– постійна діагностика технічного стану об’єктів основних засобів;– підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня персоналу;– упровадження мотиваційного заохочення ро-бітників;– удосконалення виробничого процесу на під-приємстві;– прийняття відповідних управлінських рішень на основі застосування показників ефектив-ності використання основних засобів (фондо-віддача, фондоємність, рентабельність основ-них фондів та інші показники);– оцінювання результатів від рішень, які були прийняті [7].Вищезазначені фактори дозволяють підвищити ефективність використання основних засобів під-приємства. Маючи основні засоби, підприємства повинні не тільки прагнути їх модернізувати, а й максимально ефективно використовувати те, що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і ви-робничих інвестицій.Висновок. Таким чином, у результаті проведеного дослідження напрямами поліпшення ефективності основних засобів підприємства можна вважати:– виявлення резервів підвищення основних за-собів, а саме – підвищення коефіцієнта змін-ності, ліквідації простоїв, скорочення тер-мінів освоєння знову введених у дію потуж-ностей;– визначення факторів, що впливають на ефек-тивність використання основних засобів.Зазначені напрями забезпечать підприємству збільшення обсягів виробництва, а також позитивно відіб’ються на ефективності та результативності ро-боти всього підприємства.

Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах  чільне місце повинно бути відведено  заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів  виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв’язку з цим, на підприємствах  необхідно домагатися оптимальної  структури складових засобів  праці, досягнення пропорцій між  робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто  повинна зростати питома вага прогресивного  нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів  підприємства, перерозподілу працюючих  у його межах, вивільненню робітників  у допоміжних виробництвах і залучення  їх після відповідної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити  змінність наявного у них устаткування.Підвищення коефіцієнтів змінності роботи устаткування підприємства може бути досягнуто шляхом розширення зони багатоверстатного обслуговування; суміщення професій.Можливості для розширення зони обслуговування створюються в результаті технічного удосконалення устаткування, підвищення рівня комплексної механізації і автоматизації виробництва.Підвищенню змінності роботи устаткування повинно сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни.Наявність на підприємствах устаткування, яке лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку корисного його використання перенести свою вартість на виготовлювану продукцію (послуги).  У результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує, що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури, наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і машин, придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якого більш повно завантажити все наявне устаткування. Вирішення проблеми повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку госпрозрахункового кооперування підприємств з метою ефективності використання наявних у них резервів виробничих потужностей.Значного підвищення змінності роботи устаткування можна домогтися шляхом розширення сітки

госпрозрахункових організацій, покликаних здійснювати прокат машин  і устаткування та інших елементів  основних фондів. Такі госпрозрахункові організації скуповують у підприємств  зайве статкування, здійснюють у випадках необхідності їх ремонт і модернізацію і віддають на прокат підприємствам, споживачам. Від такої діяльності економічну вигоду отримують всі її учасники: підприємства, які продали зайве в них устаткування такій госпрозрахунковій організації, мають змогу отримувати суму коштів значно більшу, ніж у випадку, коли таке устаткування демонтується і підготовлюється для здачі його на металобрухт. У той же час, підприємства, яким необхідні відповіднівиди машин і устаткування на свої кошти мають змогу оперативно його придбати і залучити до використання у виробничому процесі, оскільки значна частина таких машин і верстатів перебуває в доброму технічному стані. Поряд із технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання резервів підвищення ефективності основних засобів.Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.Першим етапом оцінки ефективності використання механізму відтворення основних засобів промислових підприємств є дослідження можливості використання лізингу, як одного з перспективних зовнішніх джерел фінансування інвестиційних потреб промислових підприємств. Для промислових підприємств України в умовах високого рівня зношеності їх основного капіталу та обмеженості власних 34Економічні наукиресурсів для ефективного їх оновлення найбільш прийнятними є зворотний та міжнародний лізинг, які непотребують одночасного вкладення значних обсягів коштів у ці процеси. Для прийняття рішення про укладання лізингової угоди, крім загальної оцінки переваг та недоліків лізингу щодо порівняння з іншими варіантами забезпечення підприємства основними фондами, необхідно провести розрахунки ефективності лізингу. Ефективність лізингу оцінюється як лізингоотримувачем, так і лізингодавцем. Лізингоотримувачу слід визначити, чи є лізинг активу більш привабливим, ніж його покупка за власні або позикові кошти в умовах обмеженого доступу до них, а лізингодавцю необхідно розрахувати прийнятний розмір лізингових платежів, який здатний забезпечити необхідний обсяг прибутку. Визначення ефективності лізингу передбачає проведення попереднього аналізу лізингу лізингодавцем за наступними показниками оцінки:- визначення чистого грошового відтоку, яким звичайно є ціна поставки обладнання, що надається в лізинг; - визначення періодичних грошових потоків, які складаються з лізингових платежів з вирахуванням податку на прибуток та витрат на технічне обслуговування, які повинен здійснювати лізингодавець; - розрахунок ліквідаційної вартості активу з відрахуванням податків по завершенню терміну лізингової угоди.

Оцінювання розміру ефекту використання лізингу або кредиту  як форм фінансування відтворення основних засобів пропонується проводити  за весь очікуваний термін використання об’єкту лізингу на підґрунті  використання методу розрахунку чистого  приведеного ефекту такого рішення. З використанням такого підходу  вартість лізингової операції (угоди) визначається на прирощеній снові,шляхом розрахунку чистої поточної вартості (NPV) рішення брати об’єкт майна  в лізинг, а не купувати за допомогою  кредиту.

Порівняльний аналіз ефективності рішення використання кредиту або  лізингу з використанням зазначеного  підходу може бути виповнений також  на підґрунті використання критерію внутрішньої норми прибутковості (IRR), яка зазвичай характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційногопроекту, що має вираз у дисконтній ставці, за якою накопичена вартість чистого грошового потоку стаєрівною теперішній вартості інвестиційних витрат.

При розрахунку ефективності лізингу IRR може розглядатися в якості ставки післяподаткової вартості лізингового фінансування. При використанні цього критерію, розраховується розмір відсотка за яким накопичена вартість чистого грошового потоку лізингу стає рівною теперішній вартості кредитних витрат, з урахуванням особливостей оподаткування. Якщо розраховане значення показника буде меншим за кредитний відсоток після оподаткування, тоді лізинг є більш привабливим, ніж кредит. Далі визначається, чи перевищує доходність по лізингу альтернативні витрати лізингодавця, тобто чи позитивне значення NPV цієї операції.Застосування наведеного підходу для оцінки ефективності лізингових угод має універсальний характер та може бути застосовано підприємствами будь-якої  галузі, але, її можна вдосконалити визначенням оптимального для обох учасників розміру ставки комісійної винагороди лізингодавцеві.

Другим етапом оцінки ефективності використання механізму відтворення  основного капіталу промислових  підприємств став аналіз та оцінка використання амортизації, як одного з  основних внутрішніх джерел фінансування процесів відтворення.

Дослідження особливостей процесу  використання амортизаційних коштів на підприємствах дозволяє зробити  висновок про те, що реформування державної  амортизаційної політики в Україні  надало істотних змін системі зовнішнього  управління відтворенням основних засобів: від простої прямолінійної системи  амортизації до розмежування практики її нарахування відповідно на бухгалтерську та податковускладові. Головним недоліком вітчизняної законодавчої практики в цьому аспекті треба зазначити відсутність більш розгорнутого визначення економічної та податкової амортизації, їх сутності, області та мети застосування.

Забезпечення нормального  плину процесу відтворення зношених основних засобів, за умови розмежування єдиної системи нарахування амортизації  відповідно на бухгалтерську та податкову, можливе лише при наявності нерозривного зв’язку між ними. Але на сучасному  етапі розвитку вітчизняної законодавчої бази практика паралельного використання економічної і фіскальної амортизації  та відповідних обліків спричиняє  виникнення багатьох суперечностей, які  зумовлюють неможливість формування єдиної амортизаційної політики підприємства, яка б була спроможна забезпечити  одночасно оптимальні режими відтворення  основних засобів та відшкодування  відповідних витрат підприємства. 35

Вісник Запорізького національного  університету №3(11), 2011Отже, об’єктивізується необхідність відповідного розподілу єдиної амортизаційної політики підприємства в напрямках обліку відтворення основних засобів та обліку відшкодування витрат щодо їх придбання, експлуатації та поліпшення. Пропонується виділяти економічну складову амортизаційної політики, яка спрямована на забезпечення визначення дійсних темпів зменшення вартості та споживчих властивостей основних засобів, та фіскальну складову, яка відповідає за визначення темпів фінансового відшкодування основних засобів за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань. Запропоноване розділення єдиної амортизаційної політики підприємства має створити необхідні умови для забезпечення своєчасного відтворення зношених та застарілих основних засобів в сучасних умовах господарювання українських підприємств.

Для забезпечення економічного призначення амортизаційної політики підприємства процедура обґрунтування  відповідних рішень має складатися з визначення наступних елементів: дійсних темпів зменшення вартості та споживчих властивостей основних засобів; строку корисного використання (експлуатації) основних засобів; структурного складу системи нарахування економічної  амортизації.

Економічна складова амортизаційної політики підприємства повинна формуватися  згідно з загальною метою бухгалтерського  обліку основних засобів  – визначення дійсних темпів зменшення споживчих  властивостей та вартості зношених основних засобів. Така орієнтація забезпечується: об’єктивним урахуванням впливу процесів фізичного зносу та морального старіння основних засобів; розрахунками оптимального терміну експлуатації для кожного об’єкта основних засобів або їх відповідного парку; застосуванням оптимальних способів відтворення основних засобів, які  відповідають принципам оцінки порівняльної ефективності інвестицій.Обґрунтування управлінських рішень у сфері фіскальної амортизаційної політики підприємства значною мірою обмежується жорстким державним регулюванням системи нарахування фіскальної амортизації. Тому процедура обґрунтування цієї складової передбачає: визначення темпів відшкодування витрат щодо придбання, утримання, експлуатації та покращання основних фондів підприємства, що не перевищують законодавчо означених меж; використання інформаційних баз бухгалтерського обліку основних засобів щодо пооб’єктного визначення оптимальних термінів експлуатації та дійсних темпів відшкодування основних засобів підприємства; забезпечення відповідності інтенсивності амортизаційних відрахувань підприємства його фінансовим результатам за певний період.Сформульовані положення щодо реалізації науково-обґрунтованого підходу до аналізу та оцінки функціонування механізму відтворення основних засобів на сучасних українських промислових підприємствах дозволяють окреслити галузь розробки та реалізації управлінських рішень для забезпечення нормального режиму вартісного кругообігу основних засобів, формування економічної та фіскальної складової амортизаційної політики підприємства, оптимізації використання чистих грошових