Аналіз фінансової діяльності підприємства

Показники	Нормативне значення	Звітний період
		початок	кінець
Коефіцієнт автономії	> 0,5	0,526793	0,497492
Коефіцієнт фінансової залежності	< 0,5	0,473207	0,502508
Коефіцієнт фінансової стійкості	> 0,6	0,605699	0,497492
Коефіцієнт фінансового  ризику	<0,2	0,898278	1,010081
Коефіцієнт маневрування	> 0,5	0,507468	0,344167

 

З даних таблиці 3.9 видно, що деякі показники відповідають нормативним значенням, а деякі ні, і це значить, що у підприємства не стійкий фінансовий стан. Проаналізуємо наведені коефіцієнти, так коефіцієнт автономії у становив 0,53, а на кінець періоду зменшився на 0,03. Це свідчить про меншу можливість підприємства у подоланні несприятливих ситуацій фінансового забезпечення господарської діяльності, тобто про зменшення фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує частку залученого капіталу у загальній вартості авансового капіталу. На підприємстві коефіцієнт протягом 2010 року збільшився на 0,03 – це значить, що підприємство погашає свої зобов’язання за рахунок позикових джерел, а не власних. І це негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості протягом року зменшився на 0,11, що свідчить про втрачання здатності підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

Коефіцієнт фінансового  ризику у 2010 році збільшився до 1,01. Це значить, що підприємство збільшила свою залежність від кредиторів.

Коефіцієнт маневрування у звітному періоді зменшився на 0,16, він не досягає оптимального значення і це значить, що підприємство погіршує свої можливості фінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності.

В аналізі фінансової стійкості важливе місце займає оцінка показників ліквідності та платоспроможності. Розрізняють поняття ліквідності активів і ліквідності, тобто платоспроможності підприємства. Під ліквідністю активів підприємства розуміють можливості підприємства перетворювати їх в грошові кошти.

Під ліквідністю підприємства розуміють можливості підприємства розрахуватися зі своїми поточними  зобов’язаннями. При цьому треба  визначити, що ліквідність підприємства значною мірою залежить від ліквідності його активів.

Активи підприємства по рівню ліквідності розрізняються:

- на найбільш ліквідні  активи, до яких відносяться грошові  кошти та їх еквіваленти і  поточні фінансові інвестиції;

- швидко реалізуємо  активи, до яких відноситься вся дебіторська заборгованість;

- повільно реалізуємо  активи, до яких відноситься матеріальна  частина оборотних фондів;

- важко реалізуємо  активи, до них відносяться необоротні  активи.

Згідно з діючими  в Україні нормами, оцінка рівня платоспроможності підприємства має здійснюватися за такими основними показниками:

 Коефіцієнт поточної  ліквідності, який характеризує  достатність оборотних коштів  підприємства для погашення своїх  боргів потягом року. Він розраховується  шляхом ділення усіх поточних активів підприємства до суми його поточних зобов’язань. Нормальне значення цього показника – 2,0.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує негайну  готовність підприємства погасити свою заборгованість і визначається як інвестиції суми грошових коштів їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Рекомендована нижня межа показника 0,2.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, який визначається як відношення суми грошових коштів,фінансових вкладень, дебіторської заборгованості до суми поточних зобов’язань. [7]

 

 

 

 

 

Таблиця 3.10 - Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Показники	Звітний період		Відхилення
	На початок	На кінець
Поточні зобов’язання, (тис.грн)	26210	35368	9158
Поточні активи, (тис.грн)	43980	47419	3439
Поточні фінансові інвестиції, (тис.грн)	0	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти, (тис.грн)	469	211	-258
Векселі отримані, (тис.грн)	208	208	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, (тис.грн)	2686	3040	354
Дебіторська заборгованість за рахунками:
за бюджетом	975	1570	595
за виданими авансами	11804	16359	4555
Інша поточна дебіторська  заборгованість	1677	788	-889
Інші оборотні активи	72	177	105
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,67798	1,34073	-0,3373
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01789	0,00597	-0,0119
Коефіцієнт швидкої  ліквідності	0,6826	0,63201	-0,0506

 

Підприємство ПАТ “Свеський насосний завод” має не досить достатню фінансову стійкість. Дивлячись на розрахунки ми бачимо, що підприємство має не дуже добрі результати по основних показниках, воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. Великі обсяги готової продукції на складі свідчать про те, що дана продукція не дуже користується попитом через високу ціну, яка в свою чергу, обумовлена великою собівартістю.

Проаналізувавши фінансовий стан ПАТ “Свеський насосний завод” необхідно зазначити, що підприємство має серйозні недоліки як в організації своєї діяльності так і в постановці облікової політики. За результатами аналізу фінансової звітності підприємства, треба відзначити негативні тенденції функціонування підприємства, що ведуть до зменшення результативності діяльності та відображають кризове фінансове становище.

 

 

3.3 Пропозиції по покращенню  фінансового стану підприємства

 

Для фінансової стабілізації підприємства необхідно вжити дії щодо: здійснення систематичного контролю за станом сплати покупцями відпущених товарів; при виникненні дебіторської заборгованості потрібно вживати заходів щодо припинення подальшого відпуску товарів боржникам; не допускати фактів надходження і сплати неякісної, зайвої чи не потрібної підприємству продукції шляхом чіткого дотримання умов договорів та організації ефективної роботи між працівниками підприємства; стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, бо значне підвищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансової стійкості та залучення додаткових джерел фінансування; трансформувати борги у власність; глибоко проаналізувати можливість ефективного використання неявного майна та вдало розпоряджатися ним; не допускати причин та умов, які ведуть до виникнення простроченої дебіторської заборгованості по товарних операціях, нестачах і крадіжках; розробляти фінансову стратегію, тобто впровадження фінансового планування та розробку фінансового плану або бізнес-плану.

Особливу увагу потрібно звернути на дві найголовніші проблеми ПАТ “Свеський насосний завод” – це проблема збуту та оптимізації кредиторсько - дебіторської заборгованості, на них потрібно звернути особливу увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою і, звісно ж, шляхом зниження відпускних цін. Щодо дебіторів, то потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків зі споживачами. Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток ( для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції ), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Доцільно також продати  частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на придбання нового обладнання чи на розширення виробничої та збутової діяльності.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства. На думку багатьох західних економістів, роботи яких використовувались автором під час написання даної роботи, проблема української промисловості полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчий попит сприймався як небажане явище або, навіть, як гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому, що споживчий попит в будь-якій формі розуміється виробником як стимул до збільшення обсягів виробництва.

Світовий досвід вчить  нас тому, що дійсне просування на шляху  реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні  відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств.

Проаналізувавши фінансовий стан ПАТ “Свеський насосний завод” необхідно зазначити, що підприємство має серйозні недоліки як в організації своєї діяльності так і в постановці облікової політики. За результатами аналізу фінансової звітності підприємства, ми визначили негативні тенденції функціонування підприємства, що ведуть до зменшення результативності діяльності та відображають кризове фінансове становище.

Отже, на ПАТ “Свеський  насосний завод” потрібно здійснювати  політику, щодо вдосконалення ситуації, що сформувалася шляхом застосування нових, більш прогресивних та перспективних методів та форм господарювання для фінансової стабілізації та забезпечення прибутковості діяльності. Це можливо на основі науково обґрунтованих рішень, що базується на основі інформації яка отримана з організованого відповідно до законодавства обліку який здійснює бухгалтер і отриманих на його основі фінансових звітів підприємства.

На основі проведеного  аналізу прибутку і рентабельності підприємства, встановлено, що на даному підприємстві існують наступні резерви поліпшення фінансових результатів діяльності:

а) резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції. Досягнути цього збільшення можливо шляхом проведення рекламної акції серед постійних клієнтів підприємства, яка простимулює їх повернути попередні обсяги замовлень.

б) резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення витрат підприємства.

Щоб поліпшити фінансового  стану ПАТ “Свеський насосний завод” та сприяти реалізації виявлених резервів також можливо застосувати як в короткостроковому і середньостроковому, так і в довгостроковому періоді наступні заходи:

• розглянути і усунути причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на матеріальні та інші операційні витрати;
• впровадити на підприємстві системи управлінського обліку витрат в розрізі центрів відповідальності та витрат по окремим групам товарної продукції;
• підвищити у складі реалізації питому ваги дрібнооптової товарної продукції;
• здійснити ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій покупців;
• удосконалити рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів;
• надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації;
• розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності підприємства і економією ресурсів;
• використовувати системи депремування працівників при порушенні трудової або технологічної дисципліни;
• розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшення матеріального клімату в колективі, що зрештою відобразиться на підвищенні продуктивності праці;
• здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і транспортування товарної продукції.

Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.

 

 

ВИСНОВКИ

 

За умов ринкової економіки  підприємство здійснює свою виробничо-торговельну  діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживачів своєї продукції, змушує виробника враховувати інтереси й побажання покупців і виробляти продукцію, яка їм потрібна. Щоб підприємство не програло в цій боротьбі, не стало банкрутом, тобто могло оплатити вартість товару, робіт та послуг, розрахуватись з бюджетом необхідно постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції.

Одним із інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є  аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше – нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна і ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найбільший прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.