Аналіз фінансової діяльності підприємства

На основі аналізу  балансу можна здійснити попередню  оцінку фінансового стану господарства. Для цього необхідно: виявити позитивні та явно негативні («хворі») статті балансу; оцінити зміну валюти балансу за аналізований період; проаналізувати динаміки і структури балансу.

Для аналізу структури  і джерел утворення майна підприємства на підставі групування статей активу і пасиву складається аналітичний баланс/

Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, вихідний баланс доповнюють показниками структури, абсолютної та структурної динаміки активів і пасивів підприємства за звітний період. Під час складання та аналізу порівняльного балансу використовують прийоми горизонтального (визначають абсолюті та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального (визначають частку окремих статей та їх змін) аналізу.

Для загальної оцінки фінансового стану можна складати агрегований (спрощений) баланс. При побудові агрегованого балансу зменшують кількість статей балансу, що підвищує його наочність і полегшує аналіз.

В агрегованому балансі  «Забезпечення наступних витрат і платежів» додають до власного капіталу, а «Доходи майбутніх періодів» — до поточних зобов’язань (якщо є доступ до інформації, то розподіляють на поточні та довгострокові зобов’язання).

 

 

Таблиця 2.1 - Схема побудови порівняльного аналітичного балансу

Найменування статей	Код строки	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду		Зміни
		Абсолютні величини	Відносні величини	Абсолютні величини	Відносні величини	В абсолютних величинах	У структурі	Темпи зростання, %
1	2	3	4	5	6	7	8 = 6 – 4	9
АКТИВ (А)
Аi		A0	A0 /Б0*100	A1	A1 /Б1*100	ДА = А1 − А 0		A1 /А0*100
…
Aj
Баланс (Б)		Б0	100	Б1	100	ДБ = Б1 − Б 0	0	Б1 /Б0*100
ПАСИВ (П)
Пi		П0	П0 /Б0*100	П1	П1 /Б1*100	ДП = П1 – П0		П1 /П0*100
…
Пj
Баланс (Б)		Б0	100	Б1	100	ДБ = Б1 − Б 0	0	Б1 /Б0*100

 

 

 

Не вдаючись до розрахунку показників, на підставі оцінки статей балансу можна дійти певних висновків  про фінансовий стан підприємства.

Про незадовільну роботу підприємства вказує наявність «хворих» статей:

• непокриті збитки;
• скорочення суми нерозподіленого прибутку;
• неоплачений капітал;
• вилучений капітал;
• скорочення резервного капіталу;
• сумнівні борги;
• прострочена та безнадійна дебіторська (кредиторська) заборгованість;
• векселі видані (отримані) прострочені;
• необоротні матеріальні активи, що знаходяться на консервації та тимчасово не використовуються;

 

• зростання грошових коштів на більше ніж 30 % від суми оборотних активів;
• зменшення грошових коштів нижче 10 % від суми оборотних активів;
• зростання дебіторської заборгованості на більше ніж 40 % від суми оборотних активів;
• зменшення виробничих запасів при збільшенні обсягів виручки.

На позитивні риси фінансового стану вказують:

• збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду порівняно з початком;
• відсутність різких змін у значеннях окремих статей балансу;
• збільшення статутного капіталу;
• збільшення нерозподіленого прибутку;
• збільшення резервного капіталу;
• відносна рівновага дебіторської заборгованості з кредиторською;
• відсутність «хворих» статей у балансі;
• темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;
• збільшення частки оборотних активів (може свідчити про формування мобільнішої структури активів, яка сприяє прискоренню обігу оборотних засобів);
• зростання робочого капіталу;
• не перевищення запасами величини робочого капіталу більш ніж удвічі (запаси повинні бути наполовину сформовані за рахунок власних коштів);
• відсутність значної іммобілізації коштів основної діяльності в капітальні вкладення (статті «Незавершене будівництво», «Довгострокові фінансові вкладання», «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Відстрочені податкові активи»);
• власний капітал підприємства перевищує позиковий і темпи його зростання вищі, ніж темпи зростання позикового капіталу.

Як позитивні та негативні  наведені характеристики, щонайчастіше трапляються в українській практиці. Проте, певні характеристики можуть значно відрізнятися не тільки в різних галузях, а й у різних підприємствах  однієї галузі. Тому наведені характеристики лише інформаційні і не можуть бути використані як керівництво до дії.

Порівняти джерела та напрями використання і розміщення коштів підприємства можна на підставі матричного балансу. За такого підходу  баланс підприємства подається як матриця, рядки якої — статті активу, графи — статті пасиву. Розмірність матриці повністю відповідає кількості статей активу і пасиву вихідного (чи агрегованого) балансу.

Найважливішим є вибір  джерел фінансування для кожного  виду активу. Від джерел, які залучаються  для формування певних видів активів, залежить фінансова стійкість підприємства.

Вибір джерел фінансування для кожного виду активу характеризують золоті правила: золоте правило фінансування та золоте правило балансу.

Золоте правило балансу — з метою досягнення паралельності строків мобілізації і використання фінансових ресурсів рекомендується керуватися двома умовами:

1) потребу в капіталі для фінансування  необоротних активів слід покривати  за рахунок власного капіталу  і довгострокових зобов’язань:

 

    (2.3)

 

2) довгострокові пасиви  повинні використовуватися не  тільки для фінансування необоротних  активів, а й для фінансування  постійних оборотних активів:

 

  (2.4)

 

Золоте правило  фінансування — фінансовий капітал повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який цей капітал заморожується в необоротних та оборотних активах:

   (2.5)

 

   (2.6)

 

У табл. 2.2 наведено приклад  вибору коштів для фінансування активів.

Таблиця 2.2 - Активи та джерела їх фінансування

Стаття активу	Стаття пасиву
Необоротні активи	1. Довгострокові зобов’язання 2. Власний капітал
Запаси	1. Власний капітал  (залишок) 2. Кошти прирівняні  до власних 3. Короткострокові кредити 4. Кредиторська заборгованість
Дебіторська заборгованість	1. Кредиторська заборгованість (залишок) 2. Короткострокові кредити  (залишок)
Поточні фінансові інвестиції	1. Власний капітал  (залишок) 2. Кредиторська заборгованість (залишок)
Грошові кошти та їх еквіваленти	1. Власний капітал (залишок) 2. Довгострокові зобов’язання (залишок) 3. Короткострокові кредити  (залишок) 4. Кредиторська заборгованість(залишок)

 

 

2.2 Методика аналізу  фінансової стійкості

 

Внутрішня стійкість  підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально – речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально – речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати  на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.[2]

Можливе й виділення  так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного  запасу міцності, досягнутого підприємством  за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість  підприємства може бути забезпечена  лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально – культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Тобто загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами. Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства.

Один з істотних компонентів  фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В  свою чергу, самі фінансові ресурси  можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов’язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміни його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат. [5]

Найвища ознака фінансової стійкості підприємства – його здатність  функціонувати й розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позичкові засоби, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасне повернути одержану позику з виплатою належних процентів за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів. [9]

До абсолютних показників фінансової стійкості А.Д.Шеремет, Р.С.Сайфулін та ін. відносять такі групи показників:

• для характеристики джерел формування запасів і затрат, що відображають різний ступінь охоплення  різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Розраховується як різниця між джерелами власних і прирівняних до них коштів (І розділ пасиву балансу) і позаоборотними активами (розділ І активу балансу). Він характеризує чистий оборотний капітал.

 

НВОК= І р.ПБ- І р.АБ,      (2.7)

 

де І р. ПБ - підсумок розділу І пасиву балансу; І р. АБ - підсумок розділу І активу балансу.

2. Наявність   власних   і   довгострокових   позикових   джерел формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (II розділ пасиву балансу):

 

ВДПД= НВОК + II р. ПБ,     (2.8)

 

де П р. ПБ - підсумок розділу II пасиву балансу.

 

3. Загальна величина  основних джерел формування запасів  і затрат (ЗВОД).

Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових  джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін):

 

ЗВОД=ВДПД+КК,     (2.9)

 

де КК-короткострокові  кредити і позикові кошти (за виключенням  позик, непогашених у термін).

• показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

Лишки (+) або нестача (-) власних оборотних коштів ( ):

 

     (2.10)

 

де ЗЗ - запаси і затрати (розділ II активу балансу).

 

2. Лишки (+) або нестача  (-) власних і довгострокових позикових  джерел формування запасів і затрат (ВДПД):

 

ВДПД=ВДПД-ЗЗ.     (2.11)

 

3. Лишки (+) або нестача  (-) загальної величини основних  джерел формування запасів ( ):

 

,      (2.12)