Активні операції комерційного банку

Портфель цінних паперів - це сукупність придбаних (отриманих) банком сторонніх цінних паперів, право володіти, користуватися та розпоряджатися якими належить банкові [4, c.268].

Bідповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» загальний балансовий портфель ЦП комерційного банку може включати такі ЦП, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України:

• акцiї дочiрніх та асоцiйoваних компаній;
• частки участі в господарських товариствах, щооформлені ЦП (крім акціонерних товариств);
• привілейовані акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу;
• прості акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу;
• облігації дочірніх та асоційованих компаній;
• облігації підприємств (суб'єктів господарської діяльності);
• ощадні сертифікати;
• облігації внутрішньої державної позики;
• цінні папери, щорефінансуються НБУ;
• власні прості й привілейовані акції [4, c.268 – 269].

Класифікація банківських операцій з цінними паперами подана на рисунку 2.6

 

Рисунок 2.6 – Класифікація операцій комерційних банків з цінни ми паперами

 

При здійсненні портфельних інвестицій ЦП обліковують за групами. Група цінних паперів - це ЦП однієї емісії одного емітента в одному портфелі банку (портфелі на продаж, або портфелі на інвестиції). Група може складатись з одного чи більшої кількості ЦП.

Oзнаки поділу портфеля ЦП КБ.

При класифікації груп ЦП здатність банку повинна виступати основним фактором, тобто при наявності в банківській установі наміру щодо ЦП, але відсутності реальної здатності до здійснення такого наміру, цінний папір повинен класифікуватись виходячи із здатності банку.

Oсновні класифікаційні ознаки для віднесення ЦП до того чи іншого портфеля подані на рисуноку 2.7 [4, c.269].

 

Рисунок 2.7 – Cхема поділу портфеля цінних паперів

 

При зміні внутрішніх чи зовнішніх умов господарювання банк може змінити свій намір щодо групи цінних паперів та перевести їх із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж.

До переліку таких  умов відносяться:

• наявність факторів значного погіршення стану кредитоспроможності емітента;
• зміна режиму оподаткування, торговельного, процентного або дивідендного доходу;
• значна структурна реорганізація банку (придбання іншого банку, хїиття з іншим банком чи виділення самостійного банку);
• застосування або зміна вимог нормативних актів щодо заборони або обмеження максимальної суми інвестицій комерційних банківупевні види цінних паперів;
• значне збільшення нормативних значень коефіцієнтів платоспроможності і достатності капіталу, шо спричиняє необхідність скорочення суми активів банку;
• значне збільшення значень коефіцієнтів ризику, що використовуються щодо видів цінних паперів при розрахунку суми активів, зважених на ризик [4, c.270].

При первісному віднесенні цінних паперівдо портфелі в банку за категоріями банки неповинні відносити папери до портфеля на інвестиції, якщо вони передбачають продати їхунаслідок:

• міни рівня ринкових ставок;
• зміни рівня ліквідності банку (наприклад: відтоку депозитів, збільшення попиту на кредитному ринку, скорочення суми високоліквіднихактивів тощо);
• зміни наявності й ступеня дохідності альтернативних інвестиційних проектів;
• зміни строків і джерел фінансування активних операцій;
• зміни валютного ризику.

КБ не повинні проводити навмисну недостовірну класифікацію балансового портфеля ЦП, тобто відносити ті чи інші групи цінних паперів до невідповідних портфелів, оскільки це робить недостовірною звітність банку. КБ зобов'язані у момент придбання групи ЦП, а після цього - принаймні раз у квартал проводити вивчення та переоцінку своєї здатності продавати чи утримувати групи ЦП (портфель ЦП на продаж підлягає щомісячній перекваліфікації).

Розрізняють два  види переведення ЦП:

вільне переведення - це переведення групи ЦП з одного портфеля до іншого, шо не вимагається від банку нормативними актами банківської діяльності, а здійснюється на підставі добровільного рішення керівництва комерційного банку. Існує тільки один варіант вільного переведення - з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції до того, як мине календарний рік із моменту придбання цінного папера. При прийнятті рішення про продаж групи цінних паперів, що знаходяться в портфелі на інвестиції, цінні папери продаються безпосередньо з такого портфеля впродовж місяця, а після закінчення цього строку виступають об'єктам и примусового переведення;

примусове переведення - це переведення групи ЦП з одного портфеля до іншого, шо вимагається від банку нормативними актами банківської діяльності. Існує два можливі варіанти примусового переведення - з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції, якщо впродовж одного календарного року цінний папір не було продано, та переведення з портфеля, на інвестиції до портфеля на продаж, якщо впродовж одного календарного місяця з моменту прийняття рішення про продаж цінного папера його не було продано безпосередньо з портфеля на інвестиції.

Допускаються  лише такі варіанти переведення цінних паперів:

Із портфеля на продаж до портфеля на інвестиції:

• якщо керівництво банку змінило своє ставлення щодо напряму використання цінного папера і документально підтвердило це рішенням відповідного органу (вільне переведення);
• якщо банк не зміг реалізувати цінний папір упродовж одного календарного року з моменту його віднесення до портфеля на продаж, крім тих цінних паперів, що повинні бути реалізовані банком як застава списаного безнадійного кредиту (примусове переведення).

Із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж:

• якщо керівництво банку змінило своє рішення щодо напряму використання цінного папера і документально підтвердило це рішенням відповідного органу, при умові, що впродовж календарного місяця з моменту прийняття зазначеного вище рішення банк не зміг реалізувати цінний папір безпосередньо з портфеля на інвестиції (примусове переведення). Ця вимога поширюються також на вкладання капіталу в асоційовані та дочірні підприємства [4, c.271].

При вільному та примусовому переведенні група  цінних паперів може розбиватись на дві окремі групи на власний розсуд комерційного банку.

Під активним ринком цінних паперів розуміють ринок, на якому існує можливість у будь-який час продати визначений цінний папір за ціною, що переважає на ньому під час виставлення цього цінного папера на про даж. Aктивність ринку щодо цінних паперів визначається виходячи з таких     факторів:

• на ринку діють банки, брокерські контори або інші установи, шо забезпечують постійне котирування цін на продаж та на купівлю цього цінного папера;
• різниця між цінами на купівлю та продаж, що пропонуються цими банками, брокерськими конторами або іншими установами, збігається із звичайною ціною на місцевому ринку цінних паперів;
• випущено значний обсяг цінних паперів, тому виставлені на ринок партії цінних паперів значно не вплинуть на його ціну;
• частина випуску, що знаходиться у банку-продавця цінного папера, досить обмежена, тому його виставлення повністю на продаж не зможе істотно вплинути на поточну ринкову вартість цінного папера.

Під посередницькими  операціями з цінними паперами розуміють  ви конання доручень клієнтів у процесі емісії, або обігу ЦП шляхом вираження КБ інтересів перших, за їх рахунок та з правом контролю за здійсненням операцій клієнтами.

Усі посередницькі  операції КБ з ЦП можна поділити на дві основні групи: емісійно-посередницькі та торгово-посередницькі. Комплекс емісійно-посередницьких операцій комерційного банку включає надання клієнтам таких послуг:

• розробка техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів, що включає оцінку потенційної ефективності й реалізованості проекту; розробка інвестиційних програм та підготовка проектної документації відповідно до міжнародних стандартів;
• формування оптимальних емісійних портфелів, тобто розробка програм залучення інвестицій клієнтами, підбір інструментів залучення грошових ресурсів, складання планів-графіків емісії боргових та пайових цінних паперів із обгрунтуванням оптимального співвідношення між ними, оцінки можливостей залучення грошових коштів у різних регіонах, обґрунтування раціонального рівня дохідності за цінними паперами, що емітуються.
• андерайтинг (розміщення цінних паперів емітентів на ринку) здійснюється шляхом управління випуском цінних паперів за їх номінальною вартістю, тобто через визначення кількості цінних паперів, що реалізуються, з урахуванням інтересів та можливостей дилерів, структури капіталу і надійності партнерів. Операція андерайтингу як правило доповнюється гарантією емісії, що означає зобов'язання придбати нереалізовану частину випуску цінних паперів за фіксованою ціною, таким чином певною мірою звільняючи емітента від ризику нереалізації емісії [4, c.272 – 273].

При таких умовах проходить короткострокове поєднання дилерських та емісійно-посередницьких операцій банку.

Aндeрaйтинг передбачає двa варіанти діяльності банку: в якості покупця, або в якості агента. Діяльністьу якості агента урізноманітнюється трьома основними способами:

• прийняття зобов'язання реалізувати якомога більше ЦП з випуску, проте без повної фінансової відповідальності;
• прийняття зобов'язань реалізувати якомога більше ЦП з випуску, проте у межах певного терміну;
• прийняття зобов'язання виступити у ролі резервного каналу реалізації емісії при настанні певних умов (умовна гарантія).

Андерайтинг може здійснюватись у таких формах ( рисунок 2.8 ) [4, c.273].

Торгово-посередницькі  операції комерційних банків із цінними паперами включають:

• формування оптимальних індивідуальних портфелів цінних паперів для великих інвесторів на основі аналізу поточного стану фінансового ринку та побудову цільових функцій інвестування на заданий період або дату;
• брокерські послуги (здійснення цивільно-правових угод із цінними паперами в якості повіреного або комісіонера), а також дилерські послуги (укладання угод із цінними паперами від свого імені та за свій рахунок шляхом здійснення котирувань цінних паперів із подальшим їх терміновим перепродажем клієнтам);

 

        Рисунок 2.8 – Форми здійснення андерайтингу

 

• надання коротко-, середньо- й довгострокових позик у процесі здійснення посередницької діяльності.

Таким чином, при виконанні  дилерських послуг проходить короткострокове поєднання інвестиційних і торгово-посередницьких операцій банків, а при наданні кредитів для купівлі цінних паперів - кредитних і торгово-посередницьких операцій. Дані особливості відкривають перед банками значні можливості для розвитку торгово-посередницьких операцій.

Під трастовими (довірчими) операціями з цінними паперами розуміють  діяльність КБ у ролі довіреної особи  своїх клієнтів з управління ЦП від  свого імені на власний розсуд із зобов'язанням збереження та примноження капіталу клієнта за визначену, як правило, процентну винагороду від приросту активів клієнта.

Bиконання класичних трастових операцій, що засновані на конструкції «розщепленої» власності, англосаксонської моделі права в Україні неможливе, через функціонування римсько-континентальної моделі права, яка є суворо нормативною. У таких умовах виконання трастових операцій КБ України здійснюється в ролі агента клієнтів.

У трастовій угоді беруть участь три особи:

• засновник трасту,
• довірительний власник (йому належить право вилучення доходу);
• бенефіціар або вигодоотримувач (йому належить право отримання доходу).

Cтворення трасту відбувається двома шляхами: або на основі письмової угоди, або на основі заповіту. Загальна класифікація трастових операцій відображена на  рисунку 2.9 [4, c.274].

               Рисунок 2.9 – Трастові операції комерційних банків

 

За терміновою ознакою  траста поділяються на строкові та безстрокові. Для здійснення трастових операцій при комерційному банку організовується окремий траст-відділ, який, як правило, є відокремленим підрозділом, зі своїми власними коштами та балансом. Така організація траст-відділів покликана не допустити безпосереднього розпорядження активами клієнтів комерційного банку, окрім винагороди, що передбачена трасто-вим договором.

Bипуск цінних паперів комерційними банками.

Bідпoвіднo до Закoну України «Прo цінні папери та фондову біржу» комерційні банки України можуть емітувати такі види цінних паперів:

• привілейовані та прості акції,
• oблігації;
• ощадні сертифікати;
• банківські векселі.

При здійсненні емісії цінних паперів комерційні банки, окрім  вище названого закону, керуються  також Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про господарські товариства», положенням НБУ «Про реєстрацію та ліцензування комерційних банків» і «Правилами випуску та реєстрації цінних паперів на території України».

Емісія цінних паперів  банками здійснюється для формування власного та залученого капіталу у  таких випадках:

• при реєстрації або перетворенні пайового банку в акціонерний (привілейовані та прості акції");
• при повторній емісіїдля збільшення розмірів статутного фонду (привілейовані та прості акції);
• при залученні ресурсів для здійснення активних операцій (облігації, ощадні сертифікати, векселі) [4, c.275].

Процедура емісії ЦП комерційними банками складається з таких етапів:

• прийняття банком-емітентом рішення про емісію;
• підготовка проспекту емісії;
• реєстрація випуску ЦП та проспекту емісії;
• видання проспекту емісії та опублікування повідомлення у засобах масової інформації про випуск ЦП;
• реалізація ЦП;
• реєстрація підсумків емісії;
• опублікування підсумків емісії;
• депозитарії комерційних банків.