Активні операції комерційного банку

Значна увага при структуруванні позички приділяється розрахунку вартості кредиту, що буде наданий. Вона складається  з процентної ставки і комісії  за його надання й оформлення. При  визначенні процентної ставки необхідно  враховувати різні фактори, притаманні конкретній кредитній угоді, її місцю  і часу.

Після закінчення роботи щодо структурування позички банк приступає  до переговорів з клієнтом про  укладання кредитної угоди. При  цьому потенційному позичальнику пропонуються умови майбутньої кредитної угоди, які можуть істотно відрізнятися від умов, що містяться в кредитній  заявці клієнта. Зближення позицій  банку і клієнта й досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів. Щоб зменшити вірогідність помилки  і забезпечити об’єктивність  при ухваленні рішення, банк, як правило, обмежує повноваження окремих посадових  осіб при вирішенні питань щодо кредитування. Ці обмеження стосуються, зокрема, суми кредиту, строку, ризику тощо [3, c. 159].

Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, повинна ознайомити його з обов’язковими  умовами майбутньої кредитної угоди, без виконання яких позичка не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс.

Oбов’язковою умовою, наприклад, може бути наявність майнового забезпечення або гарантії третьої особи, якщо їх відсутність може призвести до неповернення кредиту.

Умовою, щодо якої може бути досягнуто компроміс, як правило, є  процентна ставка, розмір комісії  тощо.

Після визначення й узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної  угоди складається відповідний  висновок щодо кредиту. Цей документ подається на розгляд кредитного комітету (комісії). У разі позитивного  рішення цього органу відбувається підписання кредитної угоди представником  керівництва банківської установи і клієнтом.

У кредитній угоді передбачаються: мета, сума і строк позички, умови  і порядок її надання і погашення, форми забезпечення зобов’язань  клієнта за кредитом, процентна ставка, порядок внесення плати за позичку, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення  кредиту, перелік документів і періодичність  їх подання банку й інші умови  процесу кредитування.

З метою контролю за своєчасним поверненням позички і забезпеченням  нарахування процентів по ній  облік кредитних операцій здійснюється на окремих позичкових рахунках. Позичка  може надаватися одноразово або частками у строки, визначені в кредитній  угоді.

Позичка може зараховуватися на поточний рахунок клієнта або  переказуватися на рахунки господарських  партнерів позичальника, використовуватися  в іншому порядку, передбаченому  в кредитній угоді, наприклад  через одержання готівки.

Bидача позички оформляється розпорядженням кредитного відділу операційному відділу установи банку [3, c. 160].

Якщо в процесі кредитування відбулися певні зміни в умовах здійснення проекту, що кредитується, з незалежних від позичальника причин і це призвело до додаткової потреби  в кредиті, банк може задовольнити її на умовах укладення додаткової угоди.

Повернення позичок здійснюється з ініціативи клієнта на підставі його платіжного доручення. Якщо в день повернення кредиту клієнт цього  не робить, банк своїм розпорядженням стягує борг, переводячи строкову заборгованість у прострочену.

На сучасному етапі  економічного розвитку одним з важливих шляхів виходу України з кризового  стану займає удосконалення та подальший  розвиток банківського кредитування. Підвищення ефективності банківського сектору країни – одна з актуальних, гострих і складних проблем, яка  існує на сьогоднішній день. Адже зараз  банківські установи дещо уповільнили  свою діяльність на ринку кредитування, що є безумовним наслідком світової економічної кризи, яка похитнула  економіку не тільки нашої держави.

З окрема, кредити, надані резидентам банками України, на кінець січня 2011 рокустановили 731 млрд грн, а темп їх приросту становив 3,1% у річному обчисленні порівняно з 1,3% на кінець грудня. Варто уточнити, що темпи приросту кредитів, наданих фінансовим корпораціям, становили 10,3% у річному обчисленні, а кредитів, наданих домашнім господарствам –11,7%. При цьому темп приросту кредитів, наданих фінансовим корпораціям у національній валюті, становив 16,7% у річному обчисленні, а темп приросту кредитів, наданих домашнім господарствам у національній валюті, становив 0,2% у річному обчисленні ( таблиця 2.4 ) [11].

 

Таблиця 2.4 - Кредити надані комерційними банками України за секторами економіки в 2010 – 2011 рік

Показники	Кредити
	Грудень 2010 року		Січень 2011 року
	Залишки на кінець періоду, млрд грн	Зміна у річному обчисленні, %	Залишки на кінець періоду, млрд грн	Зміна у річному обчисленні, %
Нефінансові корпорації	500,96	8,4	500,54	10,3
Домашні господарства	209,54	-13,1	208,67	-11,7
Інші резиденти	22,32	-	22,04	-
Інші фінансові корпорації	13,43	-4,2	13,12	-0,9
Сектор загального державного управління	8,82	53,2	8,85	52,0

 

 

 

Кінець таблиці 2.4

Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства	0,08	21,9	0,08	24,2
Усього	732,82	1,3	731,25	3,1

 

Aналізуючи процентні ставки за кредитами на початку поточного року, помітно, що вони незалежно від валюти позички знизилися. Дану зміну можна пояснити тим, що за перші два місяці 2011 року традиційно знизилась ділова активність суб’єктів господарювання на ринку та загальний обсяг кредитних вкладень, тому з метою заохочення комерційні банки почали оптимізувати відсоткові ставки за користування кредитами.

Ставки для суб’єктів  господарювання в гривнях зменшились до 13,56%, в доларахСША - до 10,55%, а в  євро - до 8,20%. Кредитами, надані протягом січня домашнім господарствам також  стали дешевші, а саме: в гривнях  ставка склала 25,17%, в долларах США -10,82% та в євро – 16,31% ( табл.2.5 ) [11].

 

Таблиці 2.5 – Процентні ставки за кредитами за 2010 – 2011 рік

Валюта	Нефінансовані корпорації			Домашні господарства
	Листопад 2010 року	Грудень 2010 року	Січень 2011 року	Листопад 2010 року	Грудень 2010 року	Січень 2011 року
Гривня	13,20	15,02	13,56	25,93	26,24	25,17
Долар США	10,11	10,84	10,55	11,17	13,65	10,82
Євро	8,26	8,97	8,20	17,32	18,86	16,31

 

Cьогодні аналізуючи темпи видачі кредитів за видами економічної діяльності, спостерігається приріст кредитів у сільське господарство, що становить 8,6%, у промисловість та будівництво відповідно становлять 17,1% та 5,5% у річному обчисленні.

 

За строками погашення  збільшується попит суб’єктів господарювання на кредити від 1 року до 5 років та більше 5 років. Темпи приросту кредитів зі строком погашення до 1 року порівняно  менші і становлять 6,5%.

З початком фінансової кризи  внаслідок неповернення великої  кількості кредитів, зменшення тимчасово  вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання вартості кредитних ресурсів спостерігалося уповільнення темпів видачі кредитів. А в кінці 2008 року Національний банк України ввів обмеження на видачу будь яких видів кредитів. Дане обмеження  розповсюджувалося мало не на всі  банки нашої держави. Однією з  проблем неповернення кредитів стало  те, що валюта у якій массово видавалися кредити не відповідала валюті у  якій позичальники отримували заробітну  плату, як основне джерело повернення боргу [11].

 Cлід відмітити, що погіршення реальної платоспроможності фізичних осіб унаслідок інфляційних процесів, девальвації національної валюти спричинило зростання обсягів проблемної заборгованості як за позичками цих клієнтів, так і за позичками суб’єктів господарювання, чию діяльність спрямовано на обслуговування фізичних осіб, перш за все, виробництва харчових продуктів, текстильного виробництва, надання комунальних послуг тощо. Це був однин з найтяжчих періодів становлення та розвитку банківської системи України.

Я к правило, коли мова йде  про проблеми впровадження кредитування в нашій державі, насамперед вказують на відсутність досконалої правової бази. Це справді складна проблема. ЇЇ особливість полягає у тому, що деякі засадні моменти створення необхідного правового поля для кредитування лежать у політичній площині. Недостатня кількість законів у цій сфері пояснюється, з одного боку, складною і повільною процедурою їх прийняття, а з іншого, - тим, що банківські відносини надто динамічні. Це вимагає постійно вносити зміни, спрямовані на вдосконалення зазначеної діяльності, що забезпечується оперативним прийняттям підзаконних нормативних актів.

У тім, окрім законодавчо-правових, не менш важливими є економічні чинники, які безпосередньо впливають  на успішне запровадження і розвиток кредитування. Зважаючи на нинішній стан економіки держави, ці проблеми можуть надовго негативно впливати на розвиток кредитування фізичних та юридичних осіб в Україні [8, с.40].

Cтаном на кінець 2010 року, лише 10-15% всіх банків України інтенсивно кредитують народне господарство, основними з яких є: ПриватБанк, Укрексімбанк, ВТБ Банк, Укрсоцбанк, Ощадбанк та інші. Хоча на 01.01.2010 в Україні зареєстровано 197 банків, з них діючих 182, а на стадії ліквідації знаходяться 14. Отже, можна стверджувати, що навіть четверта частина всіх банків країни, не займаються своєю діяльністю на повну потужність [9].

 

 

2.3 Oперації з цінними паперами в діяльності банків

 

 

Bкладання коштів у цінні папери з терміном погашення понад один рік, що переслідують ціль одержання прибутку являють собою банківські інвестиції. B сучасних умовах України, зважаючи на інфляційні процеси та недостатній розвиток ринку цінних паперів, враховуючи низьку ліквідність більшості об'єктів інвестиційних вкладань, до банківських інвестицій також відносять вклади у ЦП з терміном обігу до одного року. Загальна класифікація інвестицій подана на рисунку 2.5 [4, c.266].

Рисунок 2.5 – Класифікація банківських інвестицій

 

Як правило, банки здійснюють розміщення коштів у цінні папери різних емітентів, на різні терміни та у різні види інструментів, що дозволяє створювати диференційовані банківські інвестиційні портфелі.

Цілі, що переслідує банк здійснюючи інвестиційну діяльність, реалізуються через вироблення інвестиційної політики. При її виробленні банки керуються традиційними критеріями: ліквідність, дохідність, ризик та величина банківських процентних ставок. Таким чином, прийнято розрізняти два основні види інвестиційної політики банків:

• агресивну - надається перевага ЦП із великим ступенем ризику, проте із значною потенційною дохідністю (акції);
• консервативну - значну частину інвестицій займають вклади в облігації та інші короткострокові боргові зобов'язання, що призіюдитьдо зменшення ризику, підвищення ліквідності, проте до зменшення дохідності.

Порівняльну характеристику портфелів цінних паперів агресивного та консервативного інвесторів наведенр в таблиці 2.6 [4, c.267].

 

Таблиця 2.6 – Cтруктура інвестиційного портфеля в 2009 році

Вид цінних паперів	Портфель інвестора
	агресивного	консервативного
Акції	65	20
Облігації	25	45
Короткострокові	10	35
Усього	100	100

 

Чинне законодавство  України у сфері банківської  діяльності, цінних паперів, операцій з ними та фондового ринку не передбачає будь-яких принципових обмежень для здійснення операцій із цінними паперами комерційними банками. Банки України мають можливість здійснювати увесь спектр операцій із ЦП. Рис. Загал ьну класифікація операцій КБ із ЦП наведено на  рисунку 2.5 [4, c.268].