Історична спадщіна м.Запоріжжя

У трьох залах музею розміщена експозиція, присвячена одній з найтрагічніших сторінок історії – воєнній добі. Спочатку відвідувач поглинається у атмосферу кінця 30-х років – часу підготовки до великої війни. На стендах змонтовані фотографії запоріжців, які беруть участь у спортивних і воєнізованих змаганнях, навчаються на санітарних курсах, організовано протестують проти політики капіталістичних країн. Показані лотереї та знаки Товариства сприяння авіаційному та хімічному будівництву. Розповідається про перші збройні сутички в Іспанії та на Далекому Сході.Червень 1941 р. різко змінив життя країни. Вже у серпні бої точилися на території нашої області. Промислові підприємства спочатку переводилися на військовий лад, а згодом постала проблема повного їх демонтажу та евакуації до східних районів. Не дивлячись на мужність та героїзм радянських воїнів, Червона армія відступила. Напочатку жовтня Запорізька область була захоплена ворогом. Ці трагічні сторінки висвітлені шляхом показу фотографій та особистих речей учасників тих подій.Трохи більше двох років область була окупована. Цьому присвячений окремий зал. Розповідь іде про організацію господарства та життя людей за умов окупації. Ексклюзивними є документи про каральні органи тих часів, надані архівом СБУ. Декілька експонатів розповідають про життя людей у нацистських концтаборах. Окремі стенди висвітлюють підпільну боротьбу проти тодішнього режиму.[6] Великий зал присвячений визволенню від фашистських загарбників. Тут можна побачити мундири командуючих різного рангу, зразки стрілецької зброї, різні нагороди. Числені фотографії розповідають про нелегке солдатське життя та руїну, яку принесла війна. Останні стенди розповідають про похід у Європу. І нарешті відвідувач знайомиться ззапоріжцями, які брали участь у далекосхідних баталіях. Цим логічно завершується історія великої війни.Колекція музею нараховує понад 100 тис. експонатів, з яких кілька сотень пов’язані з історією козацтва. Це клейноди, холодна та вогнепальна зброя, речі козацького побуту, монети, документи 16-18 ст.

 

4.2 700-літній Запорізький дуб

 

Рідновіри краю свято шанують Запорозький дуб – це дерево посідає особливе місце в їхньому житті. З давніх часів наші предки вірили, що Дуб є деревом Всесвіту, в ньому об’єднуються три сутності: крона – світ божественний, стовбур – світ життя, коріння – світ предків. Священне Дерево поєднує наш Рід, його життя пройшло через багато поколінь. На богослужіннях біля Запорозького дубу рідновіри моляться за духовну силу Природи, за Рід наш, за Україну. Без перебільшення можна сказати, що Дуб править за символ мешканців краю. Жодне видання про Запорожжя не оминало Дуба-велетня. Коли дерево буяло своєю красою, його відвідували тисячі туристів. Вважають, що Дуб має вік більше 700 років. За сім століть його стовбур роздався на 6, 32 метра в обхваті, а висота сягала 36 метрів. Добровільний охоронець Дуба Н.А.Дейкун, хата якого була поруч, називав дерево «велика кураїна» (маючи на увазі траву перекотиполе) за незвичайною формою крони, яка мала 43 метри в діаметрі. Дуб у розквіті сил плодоносив через рік, даючи врожайної осені до чотирьох центнерів жолудів. Туристи охоче брали ці плоди на згадку і розвозили їх по Україні й по всьому світу, саджали вдома. І шумлять листям молоді нащадки в багатьох куточках планети, передаючи славу запорозьких дубів, яка продовжується з найдавніших часів.[21]

 Південний кордон розповсюдження  дуба черещатого, до якого належить запорозький красень, збігається з лінією, що відділяє лісостеп від власне степу. Найпівденніший виступ його в Україні – біля впадання в Дніпро річки Псьол, більш як за 200 км на північ від Запоріжжя. В Надпоріжжі (від міста Дніпропетровська до міста Запоріжжя) та Великому Лузі (затоплених Каховським водосховищем Дніпрових плавнях) утворюється своєрідний острівець, де ростуть дуби. Ще Геродот Галікарнаський, грецький вчений V століття до н.е., писав, що на берегах Борисфена (а йому була відома тільки нижня течія Дніпра до порогів) ростуть такі високі дуби, що до їхніх верхівок не долітає стріла, пущена з лука. Це, безумовно, художнє перебільшення, бо якості скіфського лука були широко відомі. Могутні дуби, що вростають корінням в історію, як символ мужності, сили і вірності рідній землі, згадуються більшістю літописців, що залишали нотатки про наші місця. З найдавніших часів запорозькі дуби найпівденніші і найвідоміші.

Священний дуб запорозьких козаків, який засох в 1871 році, ріс в самій середині острова Хортиці, там де осьова хортицька дорога перетинає лінію мініховських редутів. Д.І.Яворницький, що бачив наприкінці XIX століття пень того дуба, вказує його окружність в три сажені (6 м 39 см), що дорівнює сучасному Запорозькому дубу. Безумовно, дуб, що був величезних розмірів в Х столітті, і Священний дуб запорозьких козаків це різні дерева. До речі, Д.І.Яворницький, вірогідно, бачив залишки дуба, який згадує К.Багрянородний. Зі слів найстарішого краєзнавця Івана Бічука, Яворницький при зустрічі з ним під час Дніпробуду згадував, що бачив на Хортиці в балці Ганнівці (вона ж Дубова) тлін від дубового пня окружністю до 13 метрів. Найстаріший дуб Європи, що росте в містечку Стельмуже в Литві і вік якого, вважають, від 1500 до 2000 років, має значно менший охват.[9]

Отже, слава запорозьких дубів протягом часу передається від одного дерева до іншого і дійшла до сучасного 700-літнього Дубу в селищі Верхня Хортиця. Зовсім поруч від останнього росте його нащадок віком близько 300 років – пишний красень з високим стовбуром. Якщо доля буде до цього дуба ласкавою, він колись, можливо, успадкує славу Запорозького дуба. У плавневій частині о.Хортиця росте трьохсотлітній дуб, хоч зовсім непоказний, з покрученим стовбуром. Понад 200 років дають дубам, що у балці Ганнівці, серед яких є дуби-побратими. Кілька десятків дерев віком 270 – 250 років ростуть біля річки Мокра Московка у парку «Дубовий гай». На початку 60-х років їх налічувалось 119, тепер в живих зосталась, можливо, половина через підняті Каховським водосховищем грунтові води.

Вже кілька років запорожці занепокоєні здоров'ям свого улюбленого дуба. Досвідчені фахівці стверджують, що, на жаль, Запорозький дуб приречений. Дерево тяжко захворіло, коли різноманітними спорудами перегородили русло річки Верхня Хортиця, незабезпечивши вільного протоку води. Піднявся рівень грунтових вод – підтопило будинки і Дуб. Місцеве населення теж не опікується чистотою річки: інтенсивно забруднює сміттям. Своєю передчасною смертю Запорозький дуб попереджає суєтних людців, що в гонитві за матеріальними благами вони забули про вищі цінності.

 Запорозький дуб не  просто пам’ятник природи та  історії. Він – жива ланка в  ланцюзі століть. Тисячі років  присутні священні дуби на  нашій землі. Хай минають віки  – на Запорожжі завжди стояв і стоятиме Дуб – могутнє гіллясте дерево, що символізує міць і любов до рідної землі. Був це, свого роду, Дуб-отець. За козацької доби був цей Дуб «Священним дубом запорозьких козаків». Довелося йому пережити славу і Січі Запорозької. Запорозький Дуб відомий далеко за межами держави. Унікальність його, популярність як в просторі так і в часі полягає в тому,що він є одним останнім із останніх представників овіяної тисячолітньою славою династії Запорозьких Дубів. Зараз Федерацією «Спас» ведеться активна робота по відродженню Комплекса та залученню коштів на його розбудову та відродження. Запорозький дуб не просто пам’ятник природи та історії, він – жива ланка в ланцюзі століть. Тисячі років присутні священні дуби на нашій землі. Хай минають віки – на Запорожжі завжди стояв і стоятиме Дуб – могутнє гіллясте дерево, що символізує міць і любов до рідної землі.[11]

 

    4.3 Дніпрогес ім. В.І. Леніна

 

 Дніпровську гідроелектростанцію  ім. В.І. Леніна по праву можна  вважати символом Запоріжжя та  цілої епохи. Вже більш ніж 75 років вона працює на користь людям. З побудовою у Запоріжжі потужної гідроелектростанції стало можливим не тільки безперешкодне судноплавство Дніпром, але й будівництво і розвиток на півдні України колосального індустріального комплексу, що корінним чином вплинуло на розвиток південних, центральних та східних областей країни. Авторство технічного проекту греблі та шлюзу належить професору І.Г. Александрову, а архітектурне рішення електростанції В.О. Весніну. Будівництвом керував О.В. Вінтер. Підготовка будівництва гідроелектростанції розпочалася ще на початку 1920-х рр. В 1921 році була створена організація «Дніпробуд». Місце розташування греблі, запропоноване І.Г. Александровим, виявилося напрочуд вдалим.

 У травні 1928 р. взялися  за зведення греблі, що мала підперезати Дніпро бетонним поясом довжиною 766 метрів у вигляді дуги, радіусом 600 метрів. В березні 1932 р. в греблю було вкладено останній кубометр бетону. Після цього рівень води у Дніпрі піднявся на 37,5 метрів. Всього на Дніпробуді працювало більше 20 тис. чоловік. Вперше на будівництві такого масштабу людям допомагала сучасна техніка (переважно закордонна). Нарешті, 1 травня 1932 року Дніпровська гідроелектростанція дала перший струм. Офіційне же відкриття Дніпрогесу відбулося 10 жовтня 1932 року. Повна потужність станції в 30-і рр. дорівнювала 560000 КВт. 1 травня 1933 р. через трикамерний шлюз пройшов перший пасажирський пароплав «Соф'я Перовська». Так відкрилося наскрізне судноплавство Дніпром. У 1969 році почалось будівництво Дніпрогес-2 та нового однокамерного шлюзу, яке очолив М.О. Дубовець. Новий шлюз - унікальна інженерна споруда, він став вітчизняним аналогом славетних панамських шлюзів. Нині загальна потужність Дніпрогесу становить 1538,0 МВт.[17]

 Сьогодні Дніпрогес, крім  основної своєї задачі, виконує роль мосту між лівим і правим берегами. Всі охочі можуть пройтися по 38-метровій греблі з лівого берега на протилежний, милуючись чудовими краєвидами Дніпра, островами Три Стоги, Дубовий і легендарною Хортицею. З дамби чудово видні запорізькі красені-мости: двоярусний міст Преображенського та арочний. На самій дамбі можна побачити сліди від куль – німі свідки ІІ Світової війни. Правий берег зустріне невеличким сквером з погруддям О.В. Вінтеру, парадним в'їздом до гідроелектростанції та колишньою будівлею управління Дніпробуду. Однак, оглядати Дніпрогес, всетаки, краще з лівого берега, а саме з пл. Леніна. Це унікальне місце. Якщо встати в самому центрі площі, то поруч опиниться найбільший пам'ятник В. Леніну в Україні , попереду буде Дніпрогес ім. В. Леніна, позаду - проспект Леніна, праворуч – порт ім. В. Леніна, річковий вокзал Леніна, водосховище Леніна, на якому, вибачте за тавтологію, острів Леніна. І це при тому, що В. Ленін в Запоріжжі ніколи не бував. Вночі Дніпрогес підсвічений тисячами ламп в жовто-блакитні кольори національного прапору.

ВИСНОВКИ

 

 

Славен Запорізький край. Знають його і в Україні, і далеко за її межами. Славне сьогодення нашого краю, славна його історія.Родючі степи, повноводний Дніпро, багата природа здавна приваблювали людей. Ще тисячу років тому жили тут добрі хлібороби та скотарі, вправні воїни – скіфи. Тут, у нашому краї, заснували вони свою столицю – Кам’янське городище. До теперішніх часів зберігала запорізька земля нечувані скіфські скарби, поховані в курганах.

Але найгучнішу славу Запоріжжю принесли народні лицарі –запорозькі козаки. Хортицька Січ стала колискою справжніх героїв України, що виборювали її волю. Трагедія руйнування Січі не припинила ходу історії. Олександрівська фортеця, а потім місто Олександрівськ відкрили нову сторінку історії нашого краю. Писали її працьовиті люди – українці та росіяни, німці та болгари, білоруси та греки, євреї та татари. Нове місто Запоріжжя, як стали з 1921 року називати Олександрівськ, стало центром величезної будівельної площадки Радянської України. Красень Дніпрогес надовго став символом індустріального Запоріжжя.

У страшній війні, що вирувала на берегах Дніпра, подвиг здійснили запорізькі школяри-розвідники. Юні герої загинули, але завдали великої шкоди німецько-фашистським загарбникам. А нічний штурм Запоріжжя в жовтні 1943 року став для радянських військ генеральною репетицією нічного штурму Берліна в травні 1945-го.

Справжнє диво створили запоріжці, відродивши за лічені роки вщерть зруйновані заводи і фабрики. Національний заповідник «Хортиця» розташований на найбільшому з дніпровських островів (2,7 тис. га), що був заселений з епохи енеоліту. Тут є 129 курганів доби бронзи і скіфського періоду (скіфи населяли Хортицю в VI- Vст. до н.е.). Перша письмова згадка про острів міститься в праці візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (X ст.).

Тут виявлено більше 100 археологічних та історічних пам'яток. Історичні джерела містять свідчення про заснування у XVI ст. на острові Мала Хортиця першої Запорозької Січі князем Дмитром Вишневєцьким. Після ліквідації Запорозької Січі Хортиця була подарована Г. Потьомкіну, а в 1789 р. продана німецьким колоністам, які володіли нею до 1916 р. На острові діє музей історії запорозького козацтва. Тут створено кінний етнографічний театр «Запорозькі козаки», функціонують готель і корчма «Козацьке подвір’я».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ ТА  ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Агафонова Л.Г. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: навч. посібник / Л.Г.Агафонова, О.Є.Агафонова. – К. : Знання України, 2002. – 358 с.
2. Акуленко В. Охорона скарбів як пам’яток історії та культури у внутрішньому і міжнародному праві: Пам’ятки України / В. Акуленко. – 2003. – № 4. – с. 52 – 61.
3. Акуленко В.І. Культурна спадщина людства: збереження та використання: навч. посібник / В.І. Акуленко, І.П. Магазинщикова, М.І. Моздир, О.О. Тарасенко. За ред. І.П. Магазинщикової. – Львів, 2002. – 160 с.
4. Александрова А. Ю. Географія світової індустрії туризму: навч. Посібник / А.Ю. Александрова. – М.: Вид-во Москов. ун-та, 1998. – 89 с.
5. Андерс А.А. Международное законодательство и нормативные документы в охране культурного наследия / А.А. Андерс // Сугдейский сборник. – 2005. – Вып. II. – с. 579 – 586
6. Андрес Г.О. Розвиток культурного туризму – перспективний напрямок у справі збереження культурної спадщини України // Український центр культурних досліджень, 1994-2010 рр./ Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.culturalstudies.in.ua/knigi_6_2.php.
7. Бабарицька В.К. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення турпродукту: навч. посібник / В.К. Бабарицька, О.Ю. Малиновська. – К., 2004.– 288 с.
8. Балабанов И.Т. Экономика туризма: учебн. пособие / И.Т. Балабанова, А.И. Балабанова. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 176 с.
9. Бариш-Тищенко І. Народне мистецтво як частина української національної культури / І. Бариш-Тищенко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.culturalstudies.in.ua/knigi_10_30.php
10. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О.О. Бейдик. – К. : Альтерпрес, 2001. – 234 с.
11. Бєлофастова Т.Ю. Музеї в культурному просторі: еволюційний підхід / Т.Ю. Бєлофастова // «Вісник ДАКККіМ. Серія Філософія».– 2009, № 4, c. 53 – 5
12. Богуславский М.М. Судьба культурных цінностей / М.М.Богуславский. – М.: Юристъ, 2006. – С. 206.
13. Богуцький Ю. Відповідальність за долю культурних надбань / Ю. Богуцький // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 212. – С. 6.
14. Богуцький Ю. Відповідальність за долю культурних надбань / Ю. Богуцький // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 213. – С. 3.
15. Веденин Ю.А. Формирование нового культурно – экологического подхода к сохранению наследия (в контексте истории создания Российского института культурного и природного наследия) / Ю.А. Веденин // Экология культуры: Альманах Института Наследия «Территория». – М., 2000. С. 25–30.
16. Венедин Ю.А., Шульгин П.М. Основные положения современной концепции управления культурным наследием / Ю.А. Венедин, П.М. Шульгин // Наследие и современность: десять лет Институту Наследия. Информационный сборник. – Вып. № 10. – М.: Институт Наследия, 2002. – С. 7 – 18.
17. Возникновение Мелитополя и пригородов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vmelitopole.ru/art-book6-2.php
18. Географічна енциклопедія України: в 3-х томах [редколегія: О.М. Маринич (відпов. ред.) Ф.С. Бабичев, В.І. Бєляєв, С.І. Дорогунцов та ін.] — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1989-1993, 1376 с.
19. Горобець В. Кам'янська Січ (1709-1711, 1730-1734) // Козацькі Січі. – К. – Запоріжжя, 1998.–102с.
20. Греков И.Б. «Мир истории. Русские земли в XIII—XV веках» / И.Б. Греков, Ф.Ф. Шахмагонов – М.: «Молодая гвардия», 1988. – 339 с.
21. Гурбик А. Томаківська Січ (70-ті роки XVIст. -1593 р.) // Козацькі Січі. – К. – Запоріжжя,1998.–54с.
22. Дацко О.І. Культурні ресурси як джерело унікальних конкурентних переваг регіону / О.І. Дацко, Н.А. Мікула // Зб. наук. праць ПВНЗ «Буковинський університет», (Серія «Економічні науки»). – 2010. – № 6. – С. 111-119.
23. Дворниненко В.В. Организация экскурсионной деятельности:  учеб. – практ. пособие / В.В. Дворниненко, Н.В. Савина.  – М.: МЭСИ, 2000. – 284 с.
24. Держархів Запорізькой області. Особистий фонд Новицького. – Оп.1 (1834-1846 рр.) – ф. 132.
25. Держархів Запорізькой області. Особистий фонд Новицького. – Оп.1 (1847-1920 рр.) – ф. 134.
26. Дурович А.П. Маркетинг в туризме: учебн. пособие / А.П. Дурович – Минск: Новое знание, 2003. – 496 с.
27. Емельянов Б.В. Экскурсоведение / Б.В. Емельянов. – М.: Советский спорт, 2001. – 242 с.
28. Енджейчик Ирена. Современный туристский бизнес. Экостратегия в управлении фирмой: (пер. с польск.) / Ирена Енджейчик. – М.: Финансы и статистика, 2009.– 320 c.
29. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000р. // Відомості Верховної Ради України.  – 2000. – №39. – 333 с.
30. Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 324/95.
31. Закон УССР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури» від 13 липня 1978р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1978. – №30. – 426 с.
32. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: учебн. пособие / Е.Н. Ильина – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.
33. Исмаилов В. История города Мелитополя и уезда: Альманах телеверсии «От короны до трезубца» / В. Исмаилов – Мелитополь, 2006. – 220 с.
34. История городов и сел УССР. Запорожская область. – К.: Глав. ред УСЭ, 1981. – 726 с. – Из содерж.: Барков Г. Мелитополь / Г.А. Барков, Б.Д. Михайлов, Л.Е. Нечаенко. – С.412 – 435.
35. История Городов и Сел, Том Запорожская область. – [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.igsu.org.ua
36. История Мелитополя и края [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nashmelitopol.com/city-history
37. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. – 12-те випр. вид. – Х.: Фоліо, 2007. – 540 с.
38. Кабузан В.М. Заселение Новороссии в ХУШ - пер. пол. ХІХ в.  / В.М. Кабузан. –  М.: Наука, 1976. – 216 с.
39. Каменная могила, село Мирное  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http: attachment:/ 291/508-kamennaya-mogila-sela-mirnoe
40. Каткова Т.Г. Діяльність ОВС України з питань захисту культурної спадщини: адміністративно – правові аспекти: автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харк. нац. ун – т внутр. справ / Т.Г. Каткова. – Х., 2008. – 20 с.
41. Каткова Т.Г. Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини: правові аспекти / Т.Г. Каткова. Х.: Титул. – 2007. – 180 с.
42. Каткова Т.Г. Щодо проблеми обліку предметів національного культурного надбання /Материалы 6-й Международной междисциплинарной научно – практической конференции «Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления» / Харьков, Украинская Ассоциация «Женщины в науке и образовании» / Т.Г. Каткова. Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, 2005. – С. 195 – 196.
43. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник / В.А. Квартальнов. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 320 с.
44. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні / В.Ф. Кифяк. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2003. – 300 с.
45. Конвенція «Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» від 16 листопада 1972 р. культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. док. [ упоряд. В.І.Фрич; відп.ред. М.В. Гарник]. – К.: Істина, 2002. – С. 294–305. 
46. Конвенція «Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» від 16 листопада 1972 р. культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. док. [упоряд. В.І.Фрич; відп.ред. М.В. Гарник].– К.: Істина, 2002. – С. 294 – 305.
47. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – 141с.
48. Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях её главнейших деятелей. Книга I. Выпуски 1–4 / Н.И. Костомарова. – М.: Сварог, 1995. – С. 97 – 98. – 768 с.
49. Котлер Филипп. Новые маркетинговые технологии. Методики создания гениальных идей : (пер. с англ.) / Филипп Котлер, Фернандо де Без Триас. [под ред. Т. Р.Тэор.] – СПб.: Издательский Дом «Нева», 2004. – 368 с.
50. Кравців B.C. Науково – методичні засади реформування рекреаційної сфери: наук. видання /B.С. Кравців, Л. Гринів, М. Копач, С. Кузик. – Львів : НАН України. - ІРД НАН України. – 1999. – 78 с.
51.   Крылов Николай. Очерки по истории города Мелитополя 1814 – 1917 гг. / Н. Крылов. –  Запорожье, Тандем – У, 2008. – 226 c.
52. Кузьмук О. Культурний туризм як інструмент формування національної ідентичності: аналітична записка / О.Кузьмук. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/desember08/23.htm.
53. Кулешова М.Е Управление культурными ландшафтами и иными объектами историко – культурного наследия в национальных парках / М.Е.Кулешова. – М.: Изд – во Центра охраны дикой природы, 2002.– 46 с.
54. Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: зб. офіц. док./ [упоряд. В.І. Фрич; відп. ред. М.В. Гарник]. – К.: Істина, 2002. – 336 с.
55. Культурный ландшафт как объект наследия.  [Под ред. Ю.А. Венедина, М.Е. Кулешовой]. – М.: Институт наследия; С – Пб.: Дмитрий Буланин, 2004. – 620 с. 
56. Лихачев Д.С. Избранное о культурном и природном наследии. Экология культуры: Альманах Института Наследия «Территория» / Д.С. Лихачев. – М., 2000. С. 11–24.
57. Любіцева О.О. Методика розробки турів: навч. посібник / О.О. Любыцева. – К.: Альтерпрес, 2003. – 104 с.
58. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О. Любыцева. – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.
59. Мавродин В.В. Очерки истории левобережной Украины (с древнейших времен до 2-ой пол. 14 в.) / В.В. Мавродин. – СПб: Наука, 2002.- 416 с.
60. Магазинщикова І.П. Екологічна компетентність випускника як мета екологізації вищої лісотехнічної освіти: Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук. – техн. праць / І.П. Магазинщикова. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.12. – С. 337-345.
61. Мазурик З.В. Культурна спадщина регіону як туристичний продукт: Вісник Донецьк. ін. –ту тур. Бізнесу / З.В. Мазурик. – 2006. – № 10. – С. 179 – 182.
62. Мазуров Ю.Л. Культура и культурная политика. Наследие и современность: Информационный сб. / Ю.Л. Мазуров. – М., 1999. Вып.7. С. 129.
63. Малова Н.А. Туризм и культурное наследие. Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 1 / Н.А. Малова. – М., 2009. С. 182 – 192.
64. Мальська М.П. Туристичний бізнес: теорія та практика [текст] : навч. посібник для студ. вищих навч. закладів / М. П. Мальська, В. В. Худо.– М – во освіти і науки України, Львів. нац. ун – т ім. Івана Франка. – К. : Центр учбової літератури, 2007. - 419 с.
65. Мелитополь. История улиц и домов. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki
66. Мельничук О. Всесвітня культурна та природна спадщина як складова концепції загальної спадщини людства // Право України.  /О.Мельничук. – 2003. – №12. – С. 93-97.
67. Миннигараева Е. Сибирский тракт – дорога сквозь века [Електронний ресурс]. – 2010.– 11 листопада. – Режим доступу: www.library.saransk.ru.
68. Михайлов Б. Мелитополь: Природа. Археология. История. – 3 –е изд., испр. / Б. Михайлов. – Запорожье: Дикое Поле, 2006. – 280 с.
69. Михайлов Б.Д. «Каменная Могила – подземный «эрмитаж» Приазовья» / Б.Д. Михайлов. – К.: Такі Справи, 2005 – доп., 2007. – 182 c.
70. Михайлов Б. Мелитополь: природа, археология, история / Б. Михайлов. –  Запорожье, Дикое Поле, 2002. – 280 с.
71. Мікула Н.А. Культурні ресурси як джерело унікальних конкурентних переваг регіону: Зб. наук. праць ПВНЗ «Буковинський університет» / Н.А. Мікула, О.І. Дацко. – 2010. – № 6. – С. 111 – 119. – (Серія «Економічні науки»).
72. Нормативные акты ЮНЕСКО по охране культурного наследия. Конвенции. Протоколы. Резолюции. Рекомендации. – М.: ЮниПринт, 2002. – 223 с.
73. Опалько Ю.В. Збереження культурно – історичної спадщини в сучасній Україні: проблеми та перспективи, «Cтратегічні пріоритети» / Ю.В. Опалько. – 2007, № 1 (2), c. 84.
74. Орлова М.Л. Ресурси етнічного туризму регіону: суспільно-географічна оцінка (на матеріалах Одеської області): автореф. дисертації. – Одеса: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова / М.Л. Орлова. – 2009. – 20 с.
75. Остапенко Г., Остапенко М. Історія Хортиці // Краєзнавчо-туристична карта острова Хортиця. – Запоріжжя: Градостроитель, 2002.–26с.
76. Офіційний сайт Всесвітньої туристичної організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unwto.org/facts/eng/vision.htm
77. Пантелейчук І.В. Трансформація музею як соціокультурного інституту (ХХ – початок ХХІ століття): автореферат дисертації на здобуття наукового  ступеня кандидата історичних наук / І.В. Пантелейчук. – Київ, 2006, 20 с.
78. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства (отели и рестораны) / Г.А. Папирян. – М.: Экономика, 2000. – 207 с.
79. Підсумки туристичного сезону 2009 року (оглядова довідка за матеріалами преси) // ДЗК Випуск 2/5 2010 р.. / Міністерство культури і туризму України, ДЗ «Національна парламентська бібліотека України», Інформаційний центр з питань культури та мистецтва. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/225433.
80. Постников В. Молочанськие и Хортицкие колонии: сельское хозяйство и  лесоводство / В. Постников. – С.Пб., 1882. – Т. ХL.
81. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року Кабінет Міністрів України; Постанова, Програма, Заходи від 19.09.2007 № 1158 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-п.
82. Пронкевич О.В. Культурний туризм // Наукові праці: Науково-методичний журнал / О.В. Пронкевич. – Т. 124. Вип. 111. Філологія. Літературознавство – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – 124 с. – С. 91-93.
83. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично – готельного підприємництва: навч.посібник / П.Р. Пуцентайло. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.
84. Савина Н.В. Сущность понятия экскурсионного продукта. Туризм: практика, проблемы, перспективы: материалы междунар. научно – практич. Конференции / Н.В. Савина. – Минск. 11-13 апреля 2001 г. Мн.: БГЭУ, 2001.– С. 123-141.
85. Савина Н.В. Экскурсоведение. Ч.1./ Н.В. Савина, З.М. Горбылева. – Мн., 2000.– 186 с.
86. Сергійчик В. Український Крим / В. Сергійчик – К.: Укр. видав. спілка, 2001. – 304 с. – із змісту : [Мелітополь]. – С.84, 169.
87. Современное состояние садоводства в Таврической губернии [под ред. М.А.Дзюбин]. – С.Пб., 1897. – 108 с.
88. Тронько П. Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. Досвід. Проблеми. Перспективи / П.Т Тронько. — К. : Наук. думка, 2008. – 98 с.
89. Урри Дж. Взгляд туриста и глобализация / Дж. Урри // Массовая культура: современные западные исследования. – М., 2005.
90. Філліпс Р. Створення привабливих місць: розвиток туризму як складова місцевого економічного розвитку / Ронда Філліпс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.municipaltoolkit.org/UserFiles/Phillips_UA.pdf
91. Хроніка культурного життя України (оглядова довідка за матеріалами преси та неопублікованими документами за серпень 2010 року) // ДЗК 2010 р. - Випуск 9/2. / Міністерство культури і туризму України, ДЗ «Національна парламентська бібліотека України», Інформаційний центр з питань культури та мистецтва [Електронний  ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/225901
92. Цюрупа М. В. Осмислення феномену туризму в європейській історико – філософській традиції / М. В. Цюрупа // Філософія туризму. – К., 2004. – С. 2.
93. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: навч. посібник / І.М. Школа. – Чернівці: ЧТЕІ КНЕУ, 2003. – 662 с.
94. Study of the Economy of Culture in Europe [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: /ec.europa.eu/culture/eac/sources_info/studies/studies_en.html.
95. Sustainable Development of Tourism [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www2.unwto.org/ru/programmes.
96. UNWTO Tourism Hightlight, Edition 2010 / UN World Tourism Organization [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.unwto.org