Історична спадщіна м.Запоріжжя

Доцільно проводити культурні заходи (фольклорні, фестивальні та ін.), традиційні для місць туристичного призначення і здатні зацікавити туристів з різних куточків світу.

Література. Літературні пам'ятники регіону мають більш обмежену в порівнянні з іншими елементами культури привабливість, але все ж становлять суттєвий туристський мотив і основу організації різнопланових туристських програм і маршрутів. Літературні твори мають силу створювати враження про країну та її культуру. Доведено, що наявність або відсутність певного роду літератури в країні вказує на стан її культурної і політичної систем. У рамках пізнавального туризму рекомендується організовувати літературні тури по місцях, пов'язаних з іменами авторів та героями відомих літературних творів [87].

Релігія. Паломництво – найдавніший вид подорожей, відомий людству не одне тисячоліття. Мотивами до паломницької подорожі є духовне прагнення відвідати релігійні центри і святі місця, особливо шановані в конкретній релігії, звершення культових обрядів і т. д. Мотивація відбувається з релігійних устремлінь і переконань людини.

Індустрія і бізнес. Рівень індустріального розвитку регіону є серйозним мотивом для притягнення певної категорії туристів, особливо іноземних, цікавляться станом економіки іншої країни, промисловістю, виробленою продукцією і т. п.

Агрокультура. Рівень розвитку сільського господарства може привернути увагу фермерів та виробників сільськогосподарської продукції, що цікавляться агрокультурою регіону.

У програму спеціалізованого туру слід включати різні заходи, під час яких туристові буде цікаво познайомитися з асортиментом продукції, що випускається в цій місцевості продукції, взяти участь у процесі її виробництва, наприклад у збиранні врожаю. Така практика існує на Гавайях, де програмою туру передбачено знайомство туристів з сортами вирощуваних на місцевих плантаціях ананасів та участь у їх зборі.

Освіта. Високий рівень освіти збільшує прагнення людини до знань. Вплив людей один на одного формує загальносвітової стиль життя, що впливає на розвиток туризму. Жителі однієї країни, як правило, виявляють інтерес до системи освіти іншої країни. Тому установи освіти (коледжі, університети тощо) можуть стати істотними привабливими елементами культури на туристичному ринку. Всесвітньо відомі університети давно стали туристськими визначними пам'ятками і самостійними об'єктами туристського показу. Крім цього система освіти є особливістю туристського потенціалу і може успішно використовуватися як елемент залучення туристичних потоків, зокрема як основа навчального туризму. Можливість отримання престижної освіти залучає студентів з різних регіонів, що зміцнює сформований і стійкий сегмент споживчого ринку.

Наука. Науковий потенціал може виступати спонукальним мотивом для відвідування регіону, особливо тими, хто безпосередньо зайнятий наукою чи пов'язаний з цією областю діяльності. У вік науково-технічної революції наукові комплекси є важливим ресурсом пізнавального туризму.

До числа найбільш популярних наукових об'єктів слід віднести спеціалізовані музеї та виставки, планетарії, а також атомні станції, космічні центри, заповідники, акванаріуми і т. д. Екскурсії на наукові об'єкти можуть бути організовані як для фахівців у конкретній галузі знань, так і для масових туристів.

Національна кухня. Національна кухня складає важливий елемент культури регіону. Туристи люблять пробувати національні страви тієї країни, по якій подорожують. Деякі ресторани, пропонуючи іноземним туристам національні страви, пояснюють, з яких продуктів і як вони приготовані. Особливий інтерес у туристів викликають кафе, ресторани, трактири, шинки, оформлення яких гармонує з пропонованим меню, наприклад ресторан, що спеціалізується на стравах української кухні, оформлений в національних традиціях з елементами фольклору.

Туристи вважають харчування важливим елементом поїздки, тому особливості національної кухні, асортимент страв, їх якість обов'язково залишать слід у спогадах не лише про відпочинок, але й про країну.

Таким чином, культура регіону здатна викликати у потенційних туристів найсильніший спонукальний мотив до подорожі. Тому збереження культурної спадщини та її раціональне використання мають визначальне значення для сталого залучення туристичних потоків і збереження популярності конкретного туристського спрямування.

Кожен регіон має унікальною спадщиною. Для визначення бази, необхідної для розвитку культурного туризму в регіоні, слід відповісти на питання: «Якими ресурсами (спадщиною) унікальна конкретна місцевість щодо інших територій?» і «Яким чином ресурси (спадщина) конкретної місцевості можуть бути використані з метою туризму?».

Виділяють чотири принципи культурного туризму:

1) активне сприяння у  збереженні спадщини місцевості: культурного, історичного та природного;

2) підкреслення і виділення  унікальності спадщини місцевості  щодо інших регіонів;

3) створення у місцевого  населення почуття гордості і  відповідальності за унікальну  спадщину;

4) розробка програми розвитку  туризму на основі використання  унікальної спадщини місцевості.

Культурний туризм не тільки приносить доходи регіону, але дає місцевому населенню підставу пишатися своїм унікальним спадщиною і надає можливості ділитися ним із туристами. Якщо суспільство буде це враховувати, то зможе створити систему раціонального використання унікальних ресурсів для туризму.

Успішний розвиток туризму, а отже, масове залучення потенційних туристів залежить від дій, спрямованих на збереження культурних, історичних і природних ресурсів місцевості. Реалізація програми з використання історико-культурного та природного потенціалу регіону з метою туризму вирішить одну з найважливіших його проблем проблему сезонного коливання попиту – шляхом пропозиції різноманітних форм міжсезонного туризму, які передбачають використання елементів культури.

Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів.

Туризм – явище поліфункціональне. Серед основних функцій туризму слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і виховну.

Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи.

Культурний туризм – це духовне присвоєння особистістю через подорожі та екскурсії багатств культури в їх достовірності. Його можна розглядати як систему, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни.

Основою культурного туризму є історико – культурний потенціал країни, що включає все соціокультурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутової та господарської діяльності.

Культурний туризм має цілий ряд аспектів впливу на розвиток регіону, в тому числі: соціально – культурні аспекти; економічні аспекти; природно – ландшафтні аспекти; містобудівні та архітектурні аспекти; організаційно – управлінські аспекти.

Важливими змінними, що впливають на привабливість туристського спрямування для різних груп і категорій туристів, є його культурні характеристики. Найбільший інтерес у туристів викликають такі елементи культури народу, як історія, музика і танці, народні промисли, література, релігія, індустрія і бізнес, агрокультура, освіта, наука і національна кухня.

Таким чином, культура регіону здатна викликати у потенційних туристів найсильніший спонукальний мотив до подорожі. Тому збереження культурної спадщини та її раціональне використання мають визначальне значення для сталого залучення туристичних потоків і збереження популярності конкретного туристського спрямування.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

розвиток регіонального туризму ЗА РАХУНОК використання Культурно – історичнОЇ спадщинИ

 

 

2.1. Особливості підготовки та проведення екскурсії

 

 

Методика екскурсійної роботи складається із двох головних частин – методики підготовки екскурсії й методики її проведення. Підготовка екскурсії включає розробку нової теми екскурсії й підготовку екскурсовода до нового для нього теми. У методиці проведення екскурсій можна виділити загальну й приватні методики. Загальна методика являє собою систему прийомів показу й розповіді, застосовуваних у будь – якій екскурсії, частки ж поєднують прийоми проведення екскурсій залежно від їхньої класифікації [82].

У процесі підготовки екскурсії при відборі об'єктів проводиться їхня оцінка за наступними показниками (критеріям):

1. пізнавальна цінність;

2. популярність (популярність);

3. незвичайність (екзотичність), неповторність;

4. виразність (зовнішня виразність самого об'єкта або взаємодія екскурсійного об'єкта з навколишнім його середовищем);

5. схоронність (стан об'єкта  в цей момент, його підготовленість  до показу);

6. місце розташування (відстань  до об'єкта, зручність під'їзду  до нього, придатність дороги для автотранспорту, наявність місця для зручного розташування групи біля об'єкта).

Вивчення об'єктів екскурсоводами не повинне обмежуватися знайомством з літературними джерелами. Обов'язковий безпосередній ретельний огляд об'єкта на місці, у природній обстановці, що допоможе екскурсоводові в майбутньому вільно орієнтуватися в об'єкта, кваліфіковано вести показ.

У міру збору відомостей про об'єкт рекомендується заносити їх у спеціальні картки, які є гарним довідковим матеріалом для екскурсоводів. У картку вносяться наступні відомості:

1. найменування об'єкта (первісне  й сучасне);

2. історична подія, з яким  зв'язаний об'єкт, дата події;

3.місцезнаходження об'єкта  й на чиїй території він  розташований (місто, селище, промислове  підприємство, радгосп, колгосп);

4. опис об'єкта (автор, дата  спорудження, з яких матеріалів  виготовлений, текст меморіального  напису);

5. джерела відомостей  про об'єкт: літературні й архівні  дані, усні перекази (вказуються  основні друковані праці й  місце зберігання неопублікованих робіт);

6. схоронність пам'ятника (стан пам'ятника й території, на якій він перебуває, дата  реставрації);

7. охорона пам'ятника (на  кого покладена, яким рішенням);

8. у яких екскурсіях  пам'ятник використовується як  об'єкт показу;

9. дата складання картки, прізвище й посада укладача [81].

Підготовка екскурсії починається з визначення й розробки її теми. На цьому етапі робота проходить у двох напрямках:

1) вивчення джерел і  літератури;

2) вивчення експозиції музею, у першу чергу, музейних предметів.

Наступний етап підготовки – складання плану екскурсії. У ньому розкриваються мета екскурсії, основні завдання, структура екскурсії (маршрут, тематичні, організаційні блоки), зміст тексту, склад експонатів, що демонструють, склад додаткових матеріалів, методи й прийоми проведення екскурсії.

При проведенні екскурсії схематичні записи розкриваються й доповнюються в живій мові, вільному викладі змісту екскурсії, у сполученні з показом експонатів і додаткових матеріалів. У цей час використовуються різноманітні методи проведення екскурсій – демонстраційна, лекційний, екскурсія – бесіда, екскурсія – казка, комплексний і ін., залежно від теми, матеріалів експозиції й додаткових засобів, категорії слухачів екскурсії. У ході проведення екскурсій використовуються й сполучаються різні прийоми, наприклад:

1. Демонстраційний; це основний  прийом проведення екскурсії, коли  розповідь екскурсовода сполучається  з показом; екскурсовод звертає  увагу відвідувачів на окремі об'єкти експозиції, направляє на розглядання конкретних деталей; таким чином, знання, отримані з розповіді екскурсовода, і вже наявні у відвідувачів, доповнюються й зміцнюють за допомогою зорового сприйняття;

2. Питально – відповідний; сприяє розвитку самостійного логічного мислення;

3. Ігровий; у ході екскурсії  обіграються окремі експонати  й сюжети, з ними зв'язані; застосовується  в роботі з дітьми, використовуючи  особливості дитячої фантазії [25].

Підготовка нової екскурсії проходить три основних щаблі:

– Попередня робота – підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення. Одночасно із цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.

– Безпосередня розробка самої екскурсії: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, написання контрольного тексту; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.

– Заключний щабель – прийом (захист) екскурсії на маршруті. Затвердження нової екскурсії, допуск екскурсоводів до роботи на маршруті.