Безработица

 

Государственное регулирование рынка  труда и занятости использует определенные правовые, организационные  и научные рычаги. Они обеспечивают управление рынком труда и стимулирование занятости населения. 
Правовые меры. Главным фактором правового регулирования рынка труда является Закон Украины «О занятости населения», изменения и дополнения к нему, другие законы, подзаконные акты и распорядительные документы правительства. 
Организационные мероприятия. Меры регулирования занятости распределяются на активные и пассивные. 
Активные - это меры по:

• создание дополнительных сфер занятости (переструктуризацию экономики, дополнительные рабочие места на государственных предприятиях, субсидирование создания новых рабочих мест в частном секторе, создание условий для иностранного инвестирования, организация общественных работ, содействие развитию малого бизнеса, предпринимательства, создания условий для самозанятости граждан и т.д.);
• профессиональная ориентация населения, подготовка, переподготовка и повышение квалификации кадров;
• усиление территориальной и профессиональной мобильности рабочей силы; 
  субсидирование части затрат предприятий на заработную плату, переподготовку и повышение квалификации работников, применения гибких форм занятости; 
  оказание помощи в трудоустройстве;
• предоставление помощи в случае трудовой миграции. 
  К пассивным мер регулирования занятости относят ассигнования средств на частичное возмещение безработным потери доходов, на обеспечение досрочного выхода на пенсию и другие денежные пособия. Эти меры не влияют на регулирование спроса и предложения рабочей силы.

Научные мероприятия. 

К научным мер по регулированию занятости и рынка труда можно отнести:

• научное обоснование государственной политики занятости населения;
• научное обеспечение анализа проблем занятости населения и рынка труда;
• оценка состояния и перспектив развития и формирования рынка труда Украины, определение приоритетных исследований в этой сфере, координация с другими научно-исследовательскими учреждениями.

         Научно-исследовательский центр по проблемам занятости населения и рынка труда подавляющее большинство текущих научных исследований завершил, некоторые из них уже одобрено в органах государственной власти. К ним относятся: «Формирование модели управления рынком труда Украины в переходный период (теория и практика)», «Концепция профессиональной ориентации населения», «Концепция профессиональной подготовки и переквалификации», «Методические рекомендации по расчету баланса национального рынка труда». 
Итак, основные принципы научного обоснования разработки и реализации государственной политики в области занятости населения и формирования рынка труда как на макро-, так и на микроуровне в переходный период уже создана. 
                   Поэтому государство обладает довольно широким диапазоном различных методов и инструментов воздействия на рынок труда и занятость населения, а потому основным проблемным вопросом является следующее: какую позицию она займет? Пассивного наблюдения, полагаясь на то, что рынок сам является регулятором распределения трудовых ресурсов (американский подход), активного вмешательства в процессы на рынке труда (опыт Японии, Кореи, ряда европейских стран)? Отечественные экономисты и исследователи убеждены, что на данном этапе становления новой экономической системы ситуация на рынке труда Украины требует активного государственного регулирования, иначе неизбежно «обвальное» роста безработицы и усугубления ситуации на рынке труда в целом.

 

Регулирование рынка  труда и занятости

 

Теоретической основой государственного регулирования занятости служит кейнсианская теория, согласно которой  устранение вынужденной безработицы  должно достигаться с помощью  политики стимулирования совокупного  спроса. Но такая политика имеет и негативные побочные последствия. С одной стороны, она способствует уменьшению безработицы, а с другой - порождает инфляцию. следовательно, за уменьшение безработицы общество должно расплачиваться инфляцией. Это означает, что между безработицей и инфляцией существует обратная зависимость. Указанный связь между безработицей (U) и инфляцией (i) получил свое обобщение с помощью кривой Филлипса (рис. 11.2).

 

Рис. 11.2. Кривая Филипса в краткосрочном периоде 

 
Кривая Филипса показывает, что  за уменьшение безработицы от U1 до U3 инфляция растет от i1 до i3. Опираясь на кривую Филипса, можно сделать три вывода: 
         • большая безработица не может существовать одновременно с высокой инфляцией: возможны лишь большая безработица и низкая инфляция или 
наоборот; 
         • стимулирующая политика может обеспечить уменьшение безработицы лишь ценой повышения инфляции; 
         • выбор соотношения между безработицей и инфляцией зависит от приоритетов правительства, т.е. от того, решению которой проблемы (уменьшению безработицы или снижению инфляции) он предпочитает. 
         Однако приведенный вариант кривой Филлипса адекватно описывает зависимость между безработицей и инфляцией лишь в краткосрочном периоде. В долгосрочном периоде между безработицей и инфляцией наблюдается другую связь. Об этом свидетельствует «кривая» Филлипса в долгосрочном периоде (рис. 11.3).

 

 

Рис. 11.3. «Кривая» Филлипса в долгосрочном периоде

 
              На рис. 11.3 краткосрочная «кривая» Филлипса 1 характеризует такое состояние в экономике, когда инфляция равна i1, а безработица - естественный норме, т.е. Un. Теперь предположим, что правительство хочет уменьшить безработицу. С этой целью стимулируется увеличение совокупного спроса. В краткосрочном периоде это, с одной стороны, уменьшит безработицу, a с другой, вследствие увеличения совокупного спроса возрастет инфляция спроса до i2, что переместит экономику в точку T2. 
             Реагируя на рост инфляции, рабочие со временем заставят предпринимателей адекватно повысить зарплату. Это, с одной стороны, уменьшается ¬ шить прибыльность производства, сократит его объемы и увеличит безработицы до Un, что переместит экономику в точку Т3. С другой стороны, возникнет инфляция расходов, возрастет до i3.Вследствие этого «кривая» Филлипса перемещается в положение 2. Если зарплата снова возрастет в ответ на новый виток инфляции, то этот процесс повторится на условиях роста инфляции до i5 и возвращение безработицы к естественной норме. Соединив точки Т1 и Т5, получим вертикальную линию, которая является «кривой» Филлипса в долгосрочном периоде. 
           Приведенный сценарий соответствует теории адаптивных ожиданий, согласно которой зарплата постоянно догоняет цены, благодаря чему обеспечивается лишь краткосрочное сокращение безработицы. Но согласно теории рациональных ожиданий спираль «цены - зарплата» не возникает, поскольку рабочие способны учитывать будущую инфляцию вперед в своих требованиях к зарплате. Поэтому доходность не вырастет, не вызовет даже краткосрочного увеличения производства и сокращения безработицы, а кривая Филлипса иметь лишь вид вертикальной линии.

 

АНАЛИЗ БЕЗРАБОТИЦЫ В  УКРАИНЕ

Причины безработицы в  Украине

Портрет безробітного. Вирішуємо проблеми разом!-http://www.dcz.gov.ua/control/ru/publish/printable_article?art_id=175182

Детальний аналіз стану ринку праці  виявив, що основними причинами тривалого  безробіття, насамперед, є спад економічної  активності темпів розвитку виробництва, неможливість працевлаштування громадян, зменшення постійних робочих  місць та інше.

Також, однією з першочергових причин довготривалого безробіття є не сприяння працевлаштуванню з боку самих безробітних. З втратою роботи людина часто втрачає не лише професійну кваліфікацію, а й мотивацію до праці, задовольняючись матеріальною допомогою, яку надає держава. Саме тому довготривале безробіття має сталу тенденцію.

Вітчизняний та закордонний досвід свідчить, що економічне зростання  знижує, насамперед, короткотермінове безробіття, але майже ніяк не відображається на довготривалому. Вирішення актуальної проблеми довготривалого безробіття неможливе без розгляду поведінки безробітних на ринку праці з точки зору їх психологічної готовності щодо працевлаштування. До суттєвих змін скоріше адаптуються найбільш активні громадяни, які мають високу мотивацію на працевлаштування та статус безробітного їх зовсім не влаштовує.

Спеціалістами Миколаївської обласної служби зайнятості підведені підсумки соціологічного дослідження, яке проводилось протягом червня – серпня 2009 року з метою вивчення портрету безробітних, які перебувають на обліку в центрах зайнятості області більше 3 місяців. В дослідженні прийняли участь 769 осіб. Ключова ціль даного опитування – вивчити портрет безробітного з метою пошуку нових та ефективних шляхів надання соціальних послуг клієнтам та скорочення терміну перебування на обліку в службі зайнятості.

На підставі отриманих даних  можна розглянути сьогоденний портрет  безробітного.

До служби зайнятості звертаються  громадяни, які бажають працювати  або змінити місце роботи, працевлаштуватися  за сумісництвом чи у вільний від навчання час. Серед безробітних більшість – жінки (57,2%). Сьогодні на обліку в службі зайнятості знаходяться в основному особи, які мають стаж роботи не менше 5 років (більш ніж 67%).

Аналіз по віку.

Найбільш поширена вікова група  серед респондентів від 20 до 30 років – 27,4 %. Друге місце посідають безробітні від 40 до 50 років, третє – від 30 до 40 років. Слід зазначити, що в 2007 році більшість безробітних була у віці 36-45 років, то сьогодні - від 20 до 30 років. З цього видно, що безробіття достатньо омолодилося.

Рівень освіти.

професійну – технічну освіту мають 38,1% опитаних,

вищу освіту – 31,9%,

повну середню - 19,2% безробітних.

базова середня освіта у 9,1% безробітних,

дві вищі освіти – у 1,7% осіб.

За кваліфікацією.

Серед опитаних безробітних більшість  бухгалтерів (8,8%), представників будівельних  професій (7,7%), інженерів (7,1%), водіїв (6,9%), вчителів (6,9%), кухарів (6,4%), продавців (3,9%), трактористів–механізаторів (3,6%), економістів (3,3%), а також - електромонтери, механіки, агрономи, технологи, слюсарі, швачки, фінансисти, зоотехніки.

Тривалість перебування на обліку у СЗ.

Основна частина (57%) респондентів знаходяться  на обліку від 6 до 12 місяці

34% - від 3 до 6 місяців,

більше 5% безробітних стоять на обліку від 1 до 2-х років,

3,3% безробітних – більш ніж  2 роки.

 

Причини звільнення з останнього місця  роботи.

Скорочення штатів на підприємстві - 32,3%.

Не задоволення зарплатою - 17,2%.

Ліквідація підприємства - 12,1%.

Погіршення стану здоров’я - 11,9%.

Несприятливий психологічний клімат в колективі - 6,3%.

Також інші причини: закінчення терміну  договору, бажання змінити професію, відсутність перспектив зростання, тощо.

Мета звернення до центру зайнятості.

Більше 76% респондентів планують, насамперед, працевлаштуватися.

30% – отримати матеріальну допомогу.

Для отримання соціальної допомоги як малозабезпечені звернулися до центру зайнятості 6,7% опитаних.

Які послуги отримують безробітні в центрах зайнятості?

В процесі аналізу результатів  дослідження було виявлено, що

більше ніж 77% респондентів, в першу чергу, отримують інформацію про вакансії,

77,1% взяли участь у семінарах з техніки пошуку роботи,

28% - отримали профконсультацію  з підбору професії відповідно  до здібностей та інтересів,

24,5% - отримали психологічну допомогу (взяли участь у семінарах, психологічних тренінгах),

більше 23% осіб отримали інформацію щодо відкриття власної справи,

майже 6% пройшли навчання, перенавчання або підвищення кваліфікації.

Процес пошуку роботи.

Майже 74% респондентів мають свій індивідуальний план самостійного пошуку роботи.

Більше половини опитаних (56%) отримали допомогу спеціалістів центру зайнятості в процесі складання плану пошуку роботи.

Майже 44% респондентів самі розробили  свої індивідуальні плани пошуку роботи.

Основні пункти плану – залучення  до пошуку роботи рідних, близьких та родичів (67,3%); пошук вакансій в ЗМІ (60,6%); відвідування роботодавців (47,6%); телефонування роботодавцям (11,1%); складання резюме (6,5%), розсилка резюме представникам підприємств, організацій та установ (5%), тощо.

 

За словами безробітних, їм би допомогло  прискорити процес власного працевлаштування інформування про наявні (реальні) вакансії (64,1%), інформація про професії (спеціальності), що користуються попитом на ринку  праці (19,9%), участь в семінарах та тренінгах за різними напрямками (15,3%), психологічна підтримка (14,2%), професійна консультація щодо власних здібностей, „слабких” та „сильних” сторін.

Під час опитування безробітні визначили причини, що стали на заваді успішному працевлаштуванні.

З них зовнішні: відсутність роботи за професією (спеціальністю) (51,5%), низька заробітна плата за існуючими вакансіями (33,1%), місце роботи знаходиться далеко від місця проживання (23,5%), стан здоров’я (13,3%), існування дискримінації за віком, сімейним станом, статтю з боку роботодавця (12,9%), ін.

Внутрішні: бажання працювати лише за наявною професією (35,7%), невідповідність  рівня професійних знань, вмінь та навичок вимогам роботодавців (17,3%), невпевненість у власних силах (10,8%), відчуття тривоги в ситуації невизначеності (8,5%); невпевненість у правильності зробленого вибору професії (спеціальності) (5%), недооцінка власних можливостей (4,9%) відсутність наполегливості, активності у пошуку роботи (4,6%), тощо.

 

Безробітним було запропоновано визначити  негативні та позитивні сторони  тривалого безробіття.

За словами опитаних, негативні  моменти – погіршення матеріального  стану (78.5%), невпевненість в майбутньому (30,1%), пригніченість, безпорадність, відчуття непотрібності (15,2%), погіршення стану  здоров’я (14,4%), погіршення родинних стосунків (10,6%), тощо.

Позитивні – можливість приділити  більше часу власним справам та проблемам (57,5%), можливість відпочинку (21,2%), можливість частішого спілкування з близькими  та друзями (15,5%), можливість підвищити  професійний, кваліфікаційний та інтелектуальний  рівень (15,2%), можливість зайнятися улюбленою справою (12,9%).

Для того, щоб в стислий термін успішно працевлаштуватися 73% опитаних слідкують за оголошеннями в ЗМІ, більше 23% звертаються до альтернативних агентств з працевлаштування, майже 16% респондентів ще не визначилися відповідно подальших планів, 5% безробітних  намагаються розпочати власну підприємницьку діяльність, понад 4% планують проходите  професійне навчання або підвищення кваліфікації.