Разработка подарочной упаковки для ликеро-водочной продукции

Функціональні вимоги. Вони передбачають відповідність упаковки виконання основної функції – захисту товару від зовнішніх впливів і т.д. Пакувальні засоби повинні відповідати наступним функціональним вимогам – оберігати пакувальний товар від негативного впливу вологи, кисню повітря, тепла, світла, механічних впливів та ін., Забезпечувати повне збереження якості і кількості товару при транспортуванні, зберіганні та реалізації. Упаковка повинна бути хімічно інертна і стійка до дії упакованого товару.

Якщо упаковка не відповідає функціональним вимогам, то вона не може бути використана за основним призначенням [2].

Вимоги до надійності в споживанні. Надійність – це здатність упаковки виконувати свої функції протягом певного часу. Упаковка повинна бути міцною та надійною при експлуатації протягом часу, що збігається з термінами придатності, зберігання або транспортування товару. Вимоги до надійності тари і упаковки залежать від вимог до її ремонтопридатності, довговічності і зберігання.

Довговічність тари і пакувальних матеріалів на увазі забезпечення та збереження основних фізико-механічних та фізико-хімічних показників якості і здатність виконувати свої функції протягом необхідного часу при пакуванні, зберіганні, транспортуванні, Розподіл товару і використанні його протягом терміну придатності.

Гігієнічні вимоги забезпечують безпечні умови для життєдіяльності людини при його взаємодії з упаковкою та упакованим в неї товаром. Особливе значення ці вимоги набувають, коли мова йде про упакування з різних полімерних матеріалів, металевих сплавів, що контактують безпосередньо з їжею або питною водою. Тара або упаковка, що містить або виділяє в процесі експлуатації шкідливі для організму людини речовини у кількостях, що перевищують гігієнічні нормативи, не придатна для використання за призначенням.

Антропометричні вимоги передбачають відповідність упаковки розмірами і формою руки людини.

Тара для товарів дитячого асортименту повинна відповідати розміру руки дитини, а зусилля, необхідне для відкриття, - силі його руки. У тих випадках, коли упаковка повинна бути недоступною для дитини, необхідно використання такого закупорювання, яке дитина не зможе відкрити.

Психологічні вимоги характеризують відповідність упаковки психіці людини, її сприйняття на підсвідомому рівні.

Естетичні вимоги. Це вимоги до виразності, раціональності форми упаковки, зовнішнього оформлення, чіткості і досконалості виконання всіх елементів упаковки. Особливого значення набувають естетичні вимоги, коли мова йде про упаковку товарів, які споживачі часто використовують.

Екологічні вимоги. Вони передбачають відсутність негативного впливу на навколишнє середовище при виробництві, транспортуванні, зберіганні та експлуатації упаковки, а так само і після її функціонального використання. Гостра екологічна проблема виникла в галузі застосування пакувальних матеріалів у зв'язку з великими витратами сировини та енергії при їх виробництві, а так само з забрудненням навколишнього середовища як у ході процесу виробництва, так і після використання таропакувальних матеріалів.

Вимоги безпеки. Це необхідність забезпечити безпеку людини при користуванні упаковкою. Вимоги безпеки упаковки є пріоритетними у встановленні її якості. Якщо вони не дотримуються, то важливість інших споживчих властивостей тари або пакувального матеріалу стає незначною.

Таким чином, така кількість і різноманітність пропонованих до упаковки вимог висувають необхідність проведення їх системного аналізу. Деякі вимога виявляються загальними для багатьох функцій, деякі – суто специфічними, характерними для будь-якої однієї функції. А деякі вимоги суперечать один одному. У цьому випадку доводиться знаходити компромісне рішення.

1.2 Види упаковок у залежності  від матеріалу

Основними ознаками за якими класифікують упаковку, є:

• призначення;
• матеріал;
• склад;
• конструкція;
• технологія виробництва.

За призначенням упаковку можна розділити на виробничу, транспортну, споживчу, спеціальну (консервуюча).

Споживча упаковка призначається для продажу населенню товару, є частиною товару і входить в його вартість, а після реалізації переходить у повну власність споживача, як правило, не призначається для самостійного транспортування і перевозиться у транспортній упаковці. Споживча упаковка має обмежену масу, місткість і розміри.

Транспортна тара представляє собою самостійну транспортну одиницю і призначена для перевезення, складування і зберігання продукції.

Виробнича тара призначена для виконання внутрішньоцехових, внутрішньозаводських і міжзаводські перевезень і накопичення сировини, матеріалів, напівфабрикатів, заготовок, готових виробів і відходів.

У залежності від застосовуваного матеріалу упаковку підрозділяють на скляну, дерев'яну, металеву, полімерну, паперову картонну і т.д. Використання пакувального матеріалу в якості одного з основних ознак класифікації дозволяє вибирати його, виходячи з фізичних, хімічних, гігієнічних, біологічних та інших властивостей продукції.

Упаковку класифікують за складом, за різними конструктивними ознаками: формі, розмірам [3].

Залежно від технології виготовлення розрізняють видувну, литьєву, пресовану, термоформовану, зварену полімерні тару та упаковку.

М'яка упаковка дозволяє надійно захистити продукцію від зовнішніх впливів, повністю автоматизувати процес упаковування. До м'якої споживчій упаковці ставиться упакування, що виготовляється з одно-і багатошарових полімерних плівок і комбінованих матеріалів. При упаковці, продукцію в плівкові або комбіновані матеріали автомати виконують фасовку продукції, герметизацію упакованої продукції і укладання в транспортну тару. Упаковка виконана на основі барвисто оформлення полімерних плівок естетична, має привабливий зовнішній вигляд, містить інформацію про призначення продукції, способі її використання. Плівкова упаковка має невелику питому масу і низьку ціну, тому, як правило, призначена для разового використання.

Найбільш поширеною м'якої упаковкою є упаковка з корпусом у формі рукава, із дном різної конфігурації, цільним або зі швом, з відкритою горловиною, із клапанами або без них. Відмінні ознаки різних пакетів – оформлення дна, наявність бічних згинів або складок. Як правило, форма і конструкція при пакуванні рідкої й сипучої продукції визначається конструкцією агрегатів, на яких виробляється упаковування продукції. Основний спосіб виготовлення пакетів – зварювання, рідше склеювання, зшивання скобами, затисками і т.п. До цього ж виду упаковки відноситься упаковка в плівки, що скорочується.

Основне призначення жорсткої полімерної упаковки – забезпечити збереження продукції у встановлені терміни, тобто охороняти товари від деформації, руйнувань, втрат. Тому упаковка повинна мати певну механічну міцність і твердість, бути зручною в обігу та споживанні.

До цього виду споживчої упаковки відноситься упаковка з листових матеріалів, якi формуються різними видами термо- і механічне формування; экструзійно-видувна, лиття, пресована.

Споживча тара з листових матеріалів по економічності, обсягу виробництва і споживання поступається тільки плівковому упакуванні, перевершуючи її твердістю і стійкістю форми. Для цього виду тари використовують рулонні матеріали товщиною 0,25-1,0 мм і листи товщиною 0,5-2,0 мм.

Тара з листових матеріалів має просту конфігурацію. Це – касети, банки, стаканчики, коробки і т.д.

Видувна упаковка за обсягами виробництва займає третє місце. За різноманітністю і функціональному призначенню вона задовольняє будь-які вимоги споживачів. Її застосують для самих різних продуктів: рідких, сипучих, пастоподібних та твердих; газованих напоїв, харчових і хімічних продуктів, косметичних та фармацевтичних товарів. Для її виготовлення застосовують практично всі види термопластів.

Литтєва й пресована упаковка виготовляється литтям під тиском і пресуванням з точним виконанням зовнішніх поверхонь, внутрішніх порожнин вироба. Однак ряд недоліків цих методів не дозволяє виробляти упаковку з товщиною стінок менше 1 мм. Литтєва й пресована упаковка значно дорожче упаковки, виробленої іншими способами. Пресування і лиття під тиском застосовують для виготовлення жорсткої упаковки для дорогої продукції, а також окремих елементів упаковки, що вимагають високої точності виконання.

Для виготовлення упаковки з газонаповнених матеріалів найчастіше застосовують пінопласти з низькою щільністю (15-60 кг /м3), здатні витримувати значні питомі навантаження без залишкової деформації. Упаковку з пінопластів застосовують переважно для захисту продукції від ударів, поштовхів, механічних ушкоджень, температурних коливань, від проникнення вологи, дії мікроорганізмів, а також для зменшення її маси, підвищення довговічності і зниження вартості. Упаковка з газонаповнених матеріалів зберігає форму і пружні властивості в широкому діапазоні температур (від 75 до -60оС) завдяки низькій теплопровідності пінопластів, що зумовило їх застосування для термічної ізоляції.

Упаковку з газонаповнених полімерів виготовляють методами лиття під тиском, пресування, видувного формування, безпресовим спінювання, пневмо- і вакуумного формування.

Упаковку виконують у вигляді коробок, вкладишів, лотків, банок. При виготовленні упаковки з газонаповнених матеріалів досягається значна економія матеріалу (до 30-40%), відповідно зменшується маса товару.

Комбінована упаковка включає комбінацію полімерних матеріалів з папером, картоном, фольгою. Ця упаковка забезпечує високу збереженість і високі споживчі властивості упакованої продукції за рахунок складання різноманітних якостей використовуваних матеріалів в одне ціле.

Розвиток і вдосконалення картонної упаковки (картонажі) протягом минулого століття йшло наростаючими темпами. І якщо спочатку під нею малася на увазі лише паперова чи картонна упаковка, то нині у це поняття входить широке коло шаруватих матеріалів, різноманітність дизайну і вимог, що пред'являються продуктами, для яких вона призначається.

Незважаючи на давню і складну історію паперу, в наш час він, головним чином виготовляється з дерева. Щороку у світі виробляється і споживається понад 25 млн тонн паперу, з яких 5 млн тонн витрачається на упаковку.

Асортимент паперу та картону, що застосовується у виробництві картонно-паперової споживчої упаковки, дуже великий

Хімічної основою паперу і картону є целюлоза з різними добавками. Целюлозу виробляють з деревини різних порід шляхом механічного і хімічного впливу на неї. При механічній дії отримують короткі волокна низької якості; хімічний вплив дозволяє отримувати високоякісну довговолокнистих целюлозу. Отриманий продукт називається паперовою масою, з якої після сушіння виробляють різні типи паперу. Основним напівфабрикатом для отримання картону є сульфатна і сульфітна целюлоза, деревна маса та макулатури. Паперова маса, призначена для виготовлення пакувального картону нижче за якістю, ніж маса, що використовується для виготовлення друкарської або паперу, що пов'язано з особливостями виробництва. Лист більш низької якості виходить шляхом переробки макулатури з додаванням деревної маси. Виробництво високоякісного паперу більш тонкий процес, в якому використовується хімічна реакція для вилучення з дерева целюлозного волокна. В обох випадках волокно укладається на сітку і формується для отримання необхідної щільності (вага в грамах на одиницю площі). Лист картону відрізняється від паперу щільністю матеріалу. Папір за своєю структурою придатна для виготовлення картону, якщо її щільність складає приблизно 160 г/м2, хоча зазвичай картон складається з декількох шарів, а папір – з одного.

Якість паперу і картону характеризується фізичними, хімічними і механічними показниками. До фізичних властивостей належать: маса 1 кв.м., Товщина, об'ємна маса, просвіт, прозорість, повітропроникність (пористість), лиск і гладкість, колір, відтінок, вологість і вологостійкість; до хімічних – зольність, рід і ступінь проклейки, кислотність та лужність; до механічних – пружність, опір розриву при розтягуванні, зламу при перегині, роздирання та скручування, Подовження в момент розриву.

Залежно від призначення, до паперу і картону пред'являються різні вимоги. Так, папери писальний № 1 і друкарський, відрізняються білизною і чистотою, а більшість обгорткових матеріалів цими властивостями не володіють. Одні види папери повинні бути непрозорими (для друку), а інші, навпаки, прозорими; деякі види паперу повинні мати середню і навіть високу ступінь проклейки (друкарський, писальний), а інші, навпаки, повинні бути неклеєна (основа для парафінування), щоб паперова продукція відповідала певним споживчим вимогам.

Папір і картон є найпоширенішими матеріалами в пакувальній галузі. Основною характеристикою паперових матеріалів є вага одного квадратного метра в грамах. За цим показником розрізняють папір від 5 до 150 г/м2, тонкий картон від 151 до 400 г/м2 і картон від 401 до 1200 г/м2. За змістом волокнистої суміші, папір поділяють на такі види: Найтоншу з макулатури або спеціальної целюлози, тонку з целюлози, напівтонких з целюлози і деякої кількості деревної маси, звичайну з целюлози та деякої кількості деревної маси і макулатури. Папір з підвищеною щільністю (крафтпапір) використовують для пакування та транспортування цементу, гашеного вапна, добрив, кормів, зернової продукції.

Тонкий картон з щільністю від 141 до 400 г/м2 – часто використовуваний пакувальний матеріал як самостійно, так і в поєднанні з іншими матеріалами. Найбільшого поширення тонкий картон має у виробництві складних коробок. При виробництві тонкого картону крім основного волокнистого матеріалу використовують вторинну сировину, фарбувальні речовини, пігменти, що склеюють речовини (каустична сода, галун і т.д.), крохмаль для додання більш якісного зовнішнього вигляду його поверхні. Часто тонкий картон лакують із зовнішнього боку.

Гофрований картон складається з двох і більше шарів, з яких принаймні один сформована у вигляді хвиль (гофра) і приклеєний до плоского листа. Гофрокартон застосовують для виготовлення коробок для укладання різних предметів. Міцний картон (від 401 до 1200 г/м2) призначений для виготовлення ящиків з клейовим кріпленням бічних стінок або із застосуванням металевих скріпок. Процес виробництва міцного картону той же самий, що й при виробництві паперу й тонкого картону: Приготування суміші, її склеювання, додавання зважених речовин (глини або каоліну), забарвлення за допомогою мінеральних пігментів або органічних барвників.