Підготовка зовнішньоторгівельна угода з імпорту чаю

Міністерство освіти і науки України

      Київський  національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана

 

 

      Факультет  міжнародної економіки та менеджменту

 

 

Кафедра міжнародного менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Курсова  робота на тему:

      ПІДГОТОВКА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ УГОДИ З ІМПОРТУ ЧАЮ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      

 

                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Київ 2008

 

ВСТУП 3

 

 

РОЗДІЛ І 5

 

 

АНАЛІТИЧНА МАРКЕТИНГОВА ОЦІНКА РИНКУ ЧАЮ 5

 

  1.1. Аналіз світового ринку чаю 5

  1.2. Аналіз українського  ринку чаю 15

 

РОЗДІЛ ІІ 19

 

 

Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди 19

 

  2.1. Законодавча база 19

  2.2. Нормативно-правові  умови здійснення даного проекту 21

 

РОЗДІЛ ІІІ 24

 

 

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРАКТ 24

 

 

НА ПОСТАЧАННЯ ЧАЮ 24

 

 

РОЗДІЛ ІV 28

 

 

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАПРОПОНОВАНОГО ПРОЕКТУ 28

 

 

ВИСНОВКИ 31

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 33

 

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………………………………..34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      ВСТУП

      В умовах  економічної нестабільності  дуже  актуальним постає питання визначення  бар’єрів та можливостей малого та середнього бізнесу. Активні ринкові перетворення, що набирають все більших темпів в Україні змінюють всю систему відносин між державою і підприємствами, підприємствами і споживачами їх продукції.  У теперішній час у менеджерів практиків   виникає потреба в проведенні економічних досліджень, аналізі ринку з ціллю вибору найбільш ефективних управлінських рішень.

      Сфера чайного бізнесу для України є особливою, тому що ні чайний кущ, ні чайне дерево в Україні не вирощують.  Ринок чаю можна вважати ринком імпортерів з усіма наслідками, що з цього випливають. Так, постачальники повністю залежні (хоча й різною мірою) від загальної світової кон'юнктури. Наприклад, негода в Кенії або пожежі в Індонезії, що збіглися зі зменшенням світових

      запасів  чаю на фоні зростання обсягів  його споживання в країнах  Ближнього та Середнього Сходу, не просто підвищують ціни, а кардинально змінюють ціноутворення на світовому чайному ринку.

      Підвищений попит на світових чайних аукціонах цілком можна пояснити загальносвітовим зростанням споживання чаю, яке в різних регіонах має свої причини. Так, якщо інтерес до чаю заможних покупців із Північної Америки спричинений здебільшого потягом до здорового способу життя, то для споживачів азіатського регіону чай - це насамперед найдешевший (після питної води) напій. Разом з тим, чайним трейдерам добре відомо, що два найбільші виробники - Індія та Китай - з кожним роком зменшують експорт незалежно від врожаю: зростає внутрішній попит. Тому зрозуміло, що збільшення пропозиції на світовому ринку можливе в основному за рахунок інших великих виробників (Шрі-Ланки, Кенії чи Індонезії) в яких чай не став національним напоєм. Тільки в одній Шрі-Ланці на чайних плантаціях працює більше мільйона сімей, а в чайній промисловості країни в цілому зайнято близько трьох мільйонів працівників. Збір урожаю – важкий та трудомісткий процес, який і досі у цій країні здійснюється вручну.

      Зміни на  світовому ринку впливають і на ситуацію в Україні. Зараз в Україні, за оцінками фахівців, склалася непроста ситуація на ринку чаю. Здебільшого, домінують дешеві сорти за невисокою ціною. Звісно, у супермаркетах можна знайти й сорти, що претендують на елітність і коштують відповідно, але оптимального балансу між ціною та якістю немає. Ця проблема характерна не тільки для сучасної України. Вона крокує по Європі разом з історією самого напою.  Важко напевне сказати, з чим більше: із поточною світовою кон'юнктурою чи смаковими вподобаннями, що склалися ще за радянських часів, пов'язано те, що понад 80% чаю в Україну завозиться зі Шрі-Ланки (лише за офіційною статистикою за минулий рік імпорт цейлонського чаю становив 10,3 тис. т, або $11,6 млн.), ще близько 10% - дорожчого продукту індійського походження (0,8 тис. т, або $1,5 млн.). У решту вміщується майже вся географія чайного виробництва: Китай, Індонезія, В'єтнам, Кенія, Аргентина, Сінгапур, Грузія тощо. Широко представлена продукція фасувальників з Німеччини, Нідерландів, Великобританії, Греції, Польщі, Росії, Чехії та інших.

      Така ситуація  на українському ринку змушує  замислитися над процесом імпорту  чаю та зважити усі переваги  та недоліки для компанії, яка  збирається заключати контакт  про імпорт чаю до України. Дана курсова робота має на  меті проведення глибинного дослідження світових тенденцій чайного ринку та їх вплив на розвиток вітчизняного ринку чаю з метою складання зовнішньоторговельної угоди на імпорт чаю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      РОЗДІЛ  І

      АНАЛІТИЧНА  МАРКЕТИНГОВА ОЦІНКА РИНКУ ЧАЮ

 

 

        1. Аналіз  світового ринку чаю

 

 

      Найбільшими  експортерами чаю на світовому ринку являються такі країни, як Індія (до 1 млн.), Шрі-Ланка (більше 200 тис. тон), Індонезія (160 тис. тон), Китай, Кенія (250 тис. тон), Бангладеш, Зімбабве. Специфіка даного продукту пояснює особливості торгівлі чаєм на світовому ринку. Форма торгівлі – аукціонна: крупні чайні аукціони організуються в Індії та Шрі-Ланці. Чай – продукція, що дуже вимоглива до умов, часу зберігання та транспортування. Для покупців на даних аукціонах має значення не лише порядок цін, але й місце зростання, час і технологія збору, характеристики самого листа.

      Експорт  чаю з Шрі-Ланки протягом останніх  років зріс на 20 %. Найкрупнішим  покупцем була Росія, велика частка припадає також на Іран та Сирію.

      Китай також  виробляє дуже широкий асортимент  чаю. Цікаво, що більше 50 % світового виробництва чаю реалізовується на аукціонах, де, як вважається, встановлюються найбільш оптимальні ціни. Китай – єдина, напевно, країна серед найбільших виробників чаю, яка уникає таких аукціонів.

      Що стосується  африканського чаю, який все гучніше  заявляє про себе у світовому масштабі, то лідирує по його виробництву Кенія. Тут виробляється щорічно 300 тис. т. Кенійський чай реалізується переважно на аукціоні в Момбасі, де ціни стабільно високі. Частина виробленого чаю потрапляє на Лондонський аукціон. основними покупцями кенійського чаю є Великобританія, Пакистан, Єгипет та Судан.

      [pic]

      Рис. 1.1. Провідні країни-виробники чаю

 

 

      Індонезія  виробляє, як вже було зазначено, до 160 тис т чая на рік. уряд цієї країни заохочує мілкі господарства, надає їм субсидії та високоврожайне насіння. Збір чаю здійснюється цілий рік, вивіз постійно збільшується. в географії експорту відбулися великі зміни. Поставки до Нідерландів, які були традиційним покупцем індонезійського чаю, скоротилися, в Єгипет та Пакистан і на інші нові ринки – зросли.

      На частку  Ірана припадає лише 1.5 % виробництва  чаю у світі. У 2007 році зелений чайний лист оброблювався на 143 фабриках. Ці фабрики працюють за угодою з організацією сільських кооперативів, яка разом із заводами закуповує зелений чайний лист за гарантованими цінами у місцевих чаєводів. за 2007 рік в Ірані було зібрано 171 тис. т зеленого чайного листа, з яких 98ю5 % було закуплено за гарантованими цінами. За словами начальника Головного управління чая півночі Ірана, у найближчому майбутньому на чайне виробництво в Ірані очікують значні зміни на краще, пов’язані із змінами якості та кількості зеленого чайного листа. У 1385 іранському році (21.03.06 – 21.03.07) на розгляд організації управління та планування країни було представлено план модернізації та омолодження чайних плантацій країни. Найближчим часом після отримання інвестицій даний план почне втілюватися в життя.

      Великий  вплив на виробництво чаю мають  погодні умови, а також політична  ситуація в країні, як це можна побачити на прикладі Кенії. Через постійні безлади в країні, а також погані погодні умови (постійні дощі) представництво навіть допускає думку про те, щоб припинити виробництво чаю в країні. Ще більше ускладнюють ситуацію безперервні конфлікти серед службовців компанії (прибічників різних політичних сил) та випадків нападів повстанців, що повторюються усе частіше.

      Світове  виробництво чаю зросло більше  ніж на 3 відсотки, щоб досягти 3.6 млн т у 2006 році. Причиною зростання  був ще один рекордний врожай  у 1.05 млн. т в Китаї – зростання  на 9,5%  порівняно з рекордом  встановленим у 2005 – і рекордне  зростання на 28% у виробництві  у В’єтнамі, чиє виробництво чаю досягло 133 000 т.

      Зростання  було також відмічено в Індії, другому найбільшому виробнику  чаю, де врожай був на 3 відсотки  вищий, об’ємом в 945 000 т за 2006. Зростання в Індії, Китаї та В’єтнамі мають компенсувати спади і найбільших країнах-виробниках, згідно зі звітом.

      На відміну від кави та какао не має єдиного індикатора ціни на чай. Ціноутворення контролюється аукціонною системою, згідно з чим ціна чаю від кожного маєтку визначається на певний день, згідно з якістю та пропозицією та попитом на той день. Це пояснюється тим, що якість чаю навіть з однієї й тієї ж фабрики буде значно змінюватися з плином часу. Місцевий аукціонний центр використовується для швидкої доставки та нижчих витрат: в Індії 6 аукціонних центрів і по одному на Шрі-Ланці (Коломбо), в Індонезії (Джакарта), Малаві (Лімбі), західній Африці (Момбаса) і Бангладеш (Чітагонг). Китайський чай продається на ярмарках харчових продуктів в Гуанчжоу.

      На аукціоні  покупці торгуються за один  певний вид з певного чайного  саду одночасно, після того як куштують чай і оцінюють його вартість. Аукціоніст грає важливу роль на ринку чаю. Окрім того, що він особисто куштує чай та оцінює кожну партію товару, він ще має використовувати свої знання світового попиту та маркетингові здібності, оцінюючи товарність чаю. Він володіє остаточною юрисдикцією і його оцінка визначає продажну ціну чаю певною мірою.

      Більш ніж 70% загального продажу чаю в  Кенії відбувається через аукціони, тим часом як для Шрі-Ланки це 90%. Існує декілька переваг управління аукціонною системою для чайної галузі:

      ❖ Аукціонну систему хвалять за те, що вона допускає найвищу можливу ціну за чай, за якої ринковий попит і пропозиція урівноважуються.

      ❖ Вартість проходження через систему також досить низька. В Індії участь в аукціоні коштує менше 2% від товару, включаючи безкоштовні семпли для майбутніх покупців, тим часом як в Кенії комісійні брокеру складають 1% з виробника та 0,5% з покупця.

      ❖ Це прозорий торговий форум.

      ❖ Через те, що покупці мають купувати чай у його фізичному вимірі, а не на папері, це захищає від дестабілізуючих спекулянтів.

      Хоча на  перший погляд аукціонна система здається ідеально чесним ринком, де ціни визначені взаємодією попиту і пропозиції, більш детальна картина менш приваблива:

    ❖ У минулому були інциденти зі зговором між брокерами, щоб вплинути на ціни. ЮНКТАД вказала на небезпеку, що поставала зі зв’язків між брокерами, що продавали, та фірмами, що займалися чайними маєтками, і малими брокерами, що купували, в 1982. В 1970-х Комісія у справах чайної аукціонної системи, скликана урядом Шрі-Ланки, дійшла висновку, що трапляється високий рівень зговорів, що впливає на купівлю, та великий масштаб зговорів між брокерами та покупцями. Такий зговір, якщо траплявся, впливав на зменшення цін, за якою виробник продавав чай на аукціоні, і також на ціни прямих продаж.

    ❖ Аукціонні доми зазвичай розглядаються як «посередники», які висмоктують витрати.

    ❖ Стверджують, що коли ситуація є вигідною для них, то вони підвищують нестабільність цін, затримку та спекуляції.

      Є ймовірність, що аукціонні доми стануть  зайвими з технологічним прогресом. На даний момент, майже усі  чайні поля розміщені в регіонах, де наземні телефонні лінії  періодично пошкоджені або взагалі  не існують. З розвитком Інтернету через мобільний телефон, однак, і враховуючи те, що багато плантацій фінансуються крупними компаніями, не є дивним, що чайні маєтки у близькому майбутньому зможуть друкувати актуальні дані щоденно через Інтернет, сприяючи життєздатним ф’ючерсним ринкам. Глобальний процес поєднання покупців і продавців, що має назву «дезінтермедіація», вже має місце при продажі за каталогом чаїв преміям класу. Ця тенденція, що поєднана із сучасною системою Інтернет, могла б потенційно підтримати ф’ючерсний ринок чаю зі стабільними цінами, допускаючи фінансову прозорість ринку, надійне управління та правову підтримку.

      З недавніх пір все більше і більше чаю продається за форвардними контрактами та приватними продажами. Це є часто досить вигідним для виробників; вони отримують оплату швидше, мають менше невпевненості з приводу продажу і ціни, і можуть уникнути витрат пов’язаних з продажем чаю на аукціоні (брокерські комісійні, складування). Подібно система приваблює покупців через гарантії швидшої доставки (а отже, і вищої якості). Існуючі правила, однак, перешкоджають росту частки приватних продаж. Наприклад, на Шрі-Ланці лише 10% виробленого чаю може продаватися на приватній основі, в Кенії лише 15% і в Індії 75% загального виробництва має продаватися через аукціонні центри, за винятком пакетованого чаю.