Форми застосування лікувальної фізичної культури

 

Севастопольський  інститут банківської справи

Української академії банківської справи

Національного банку України

Кафедра правознавства

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Фізичне виховання»

на тему:

«Форми застосування лікувальної фізичної культури»

 

 

 

Виконала студентка 2 курсу  групи ФК-11              ________ Ю.М. Федоркова

 

Перевірив викладач-стажист

кафедри правознавства                                             _________ І.О. Калашніков

 

 

Структура та оформлення відповідає

вимогам ДСТУ 3008-95                                             _________

 

 

Севастополь-2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. РАНКОВА ГІГІЄНІЧНА ГІМНАСТИКА…………………………..4

РОЗДІЛ 2. ЛІКУВАЛЬНА ГІМНАСТИКА……………………………………...7

РОЗДІЛ 3. ЛІКУВАЛЬНА ДОЗОВАНА ХОДЬБА…………………………….12

РОЗДІЛ 4. ФІЗИЧНІ ВПРАВИ У ВОДІ………………………………………..14

РОЗДІЛ 5. ТРЕНАЖЕРИ………………………………………………………..19

РОЗДІЛ 6. ТРАКЦІЙНА ТЕРАПІЯ…………………………………………….21

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Лікувальна фізична культура - метод лікування, що використовує засоби фізичної культури з лікувально-профілактичною метою для відновлення здоров'я  та працездатності хворого, попередження ускладнень і наслідків патологічного  процесу. Об'єкт впливу ЛФК - хворий з усіма особливостями функціонального  стану його організму. Цим і визначається відмінність застосовуваних засобів, форм і методів в практиці ЛФК.

До основних форм проведення ЛФК відносяться:

а) ранкова гігієнічна гімнастика (УГТ);

б) процедура (заняття) ЛГ;

в) дозовані сходження (юрренкур);

г) прогулянки, екскурсії  і ближній туризм.

Актуальність даного реферату полягає в обгрунтуванні необхідності вибору тієї чи іншої форми ЛФК  для відновлення і реабілітації хворих та спортсменів. Дана тема може бути цікава хворим і спортсменам, які  проходять реабілітацію або відновлення  працездатності, реабілітолог, вихователям  фізичної культури в школах і ВУЗах, людям, які хочуть відновити свою працездатність.

Метою даної роботи є розкриття  характеристики, методик і показань до використання різних форм лікувальної  фізичної культури в процесі реабілітації і відновлення здоров'я та працездатності в різних груп населення.

Для виконання поставленої  мети виділимо такі завдання:

1. Визначити основні форми  застосування ЛФК;

2. Дати характеристику  даними формам ЛФК;

3. Визначити методику  їх виконання;

4. Виявити показання до  використання даних форм ЛФК.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. РАНКОВА ГІГІЄНІЧНА ГІМНАСТИКА

 

 

Гігієнічна гімнастика в  домашніх умовах проводиться в ранкові  години і є хорошим засобом  переходу від сну до пильнування, до активної роботи організму.

Рисунок 1.1 – Форми лікувальної  фізичної культури.

 

Застосовувані в гігієнічної  гімнастики фізичні вправи повинні бути неважкими. Тут неприйнятні статичні вправи, що викликають сильну напругу і затримку дихання. Підбираються вправи, що впливають на різні групи м'язів і внутрішні органи. При цьому треба враховувати стан здоров'я, фізичний розвиток і ступінь трудового навантаження.

Тривалість виконання  гімнастичних вправ повинна бути не більше 10-30 хв, в комплекс включають 9-16 вправ. Це можуть бути Загальнорозвиваючі вправи для окремих м'язових груп, дихальні вправи, вправи для тулуба, на розслаблення, для м'язів черевного преса.

Всі гімнастичні вправи повинні  виконуватися вільно, в спокійному темпі, з поступово зростаючою амплітудою, із залученням в роботу спочатку дрібних  м'язів, а потім більш великих  м'язових груп.

Слід починати з простих  вправ (розминка), а потім переходити до більш складних. Кожна вправа несе певну функціональне навантаження.

1. Ходьба повільна. Викликає рівномірне посилення дихання і кровообігу, «налаштовує» на майбутнє заняття.
2. Вправа типу потягування. Поглиблює дихання, збільшує рухливість грудної клітки, гнучкість хребта, зміцнює м'язи плечового пояса, виправляє поставу.
3. Піднімання рук з відведенням їх в сторони і назад, повільні обертання плечових суглобів, згинання та розгинання рук. Ці та подібні рухи збільшують рухливість суглобів, зміцнюють м'язи рук.
4. Вправи для стоп. Сприяють збільшенню рухливості суглобів, зміцнення м'язів і зв'язок.
5. Присідання. Зміцнюють м'язи ніг і черевного преса, надають общетренірующее вплив.
6. Ходьба з повільним глибоким диханням. Сприяє розслабленню і відновленню функцій організму.
7. Ривковие і махові рухи руками. Розвивають м'язи плечового пояса, зміцнюють зв'язки, сприяють збільшенню амплітуди рухів.
8. Нахили тулуба вперед. Зміцнюють м'язи спини, збільшують гнучкість хребта (добре поєднуються з глибоким, енергійним диханням).
9. Прогинання і інші вправи для м'язів спини і хребта. Сприяють збільшенню його гнучкості.
10. Випади з рухом рук і тулуба. Добре розвивають і тренують м'язи ніг.
11. Силові вправи для рук. Збільшують м'язову силу.
12. Повороти, нахили, обертання тулуба. Збільшують рухливість хребта і зміцнюють м'язи тулуба.
13. Піднімання витягнутих ніг в положенні лежачи. Зміцнювати тмишци черевного преса.
14. Біг, стрибки. Тренують і зміцнюють серцево-судинну істему, підвищують витривалість.
15. Ходьба в кінці заняття. Сприяє рівномірному зниженню фізичного навантаження, відновленню дихання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ЛІКУВАЛЬНА ГІМНАСТИКА

 

 

Процедура (заняття) ЛГ є  основною формою проведення ЛФК. Кожна  процедура складається з трьох  розділів: вступного, основного і  заключного.

Вступний розділ процедури  дозволяє поступово підготувати  організм хворого до зростаючої фізичному  навантаженні. Використовують дихальні вправи і вправи для дрібних і  середніх м'язових груп і суглобів. Протягом основного розділу здійснюється тренуючу (загальне і спеціальне) вплив  на організм хворого. У заключному періоді  шляхом проведення дихальних вправ  і рухів, що охоплюють дрібні і  середні м'язові групи та суглоби, знижується загальне фізичне напруження.

Методика проведення процедури  ЛГ. При проведенні процедури необхідно дотримуватися таких правил:

1. Характер вправ, фізіологічне навантаження, дозування і вихідні положення повинні бути адекватні загальному стану хворого, його віковим особливостям і стану тренованості.
2. Заняття фізичними вправами повинне впливати на весь організм хворого.
3. У процедурі повинно поєднуватися загальне та спеціальне вплив на організм хворого, тому в ній необхідно використовувати як загальнозміцнюючі, так і спеціальні вправи.
4. При складанні процедури слід дотримувати принцип поступовості і послідовності підвищення і зниження фізичного навантаження, витримуючи оптимальну фізіологічну «криву» навантаження.
5. При підборі і проведенні вправ необхідно чергувати м'язові групи, залучаємо до виконання фізичних навантажень.
6. У лікувальному курсі необхідно щодня частково оновлювати і ускладнювати застосовувані вправи. У процедуру Л Г слід вводити 10-15% колишніх вправ, щоб забезпечити закріплення рухових навичок; разом з тим необхідно послідовно урізноманітнити й ускладнювати методику.
7. Останні 3-4 дні курсу лікування необхідно присвятити навчанню хворих гімнастичним вправам, рекомен ¬ дуємо для подальших занять у домашніх умовах.
8. Обсяг методичного матеріалу в процедурі повинен відповідати режиму рухів хворого.

Правильне застосування фізичних вправ передбачає розподіл фізичного навантаження з урахуванням її оптимальної фізіологічної «кривий». Під останньою зазвичай розуміють динаміку реакцій організму на фізичні вправи протягом всієї процедури. Розподіл фізичного навантаження в процедурах Л Г здійснюється за принципом многовершінний кривої.

Вихідні положення. У ЛГ розрізняють три основних результатних положення: лежачи (на спині, на животі, на боці), сидячи (в ліжку, на стільці, на кушетці та ін) і стоячи (на четвереньках, з опорою на милиці, «манеж» , паралельні бруси, спинку стільця і ін). Наприклад, при захворюваннях органів дихання можна виконувати вправи у вихідному положенні лежачи, напівлежачи з піднятим головним кінцем ліжка, сидячи і стоячи. При пошкодженні трубчастих кісток нижніх кінцівок (накладено скелетне витягування) вправи виконуються у вихідному положенні лежачи на спині.

Рисунок 2.1 – Крива фізіологічного навантаження процедури ЛГ: а) перша  половина лікувального курсу; б) друга  половина лікувального курсу.

 

Основи методики ЛГ. Методика ЛГ заснована на:

а) дидактичних принципах (наочність, доступність, систематичність  тнятій, поступовість і послідовність  виконання вправ, індивідуальний підхід);

б) правильному підборі  і визначенні тривалості виконання  фізичних вправ;

в) оптимальному числі повторень  кожної вправи;

г) фізіологічному темпі  виконання рухів;

д) адекватності силового напруги  можливостям хворого;

е) ступеня складності і  ритму руху.

Інтенсивність фізичних вправ  може бути малої, помірної, великої  і максимальної.

До вправ малої інтенсивності  відносяться вправи з охопленням малих і середніх м'язових груп, виконувані в повільному і середньому темпі, дихальні вправи (статичного характеру) і упраж ¬ нання, спрямовані на розслаблення м'язів.

Вправи помірної інтенсивності  залучають в рух середні (виконувані в середньому і швидкому темпі) і  великі (виконувані в повільному і  середньому темпі) групи м'язів і  суглоби. Використовують дихальні вправи (динамічного характеру), вправи з  гімнастичними предметами, малорухомі ігри. Тривалість відновного періоду  становить 5-7 хв.

Вправи великої інтенсивності  характеризуються залученням більшої  кількості м'язових груп і суглобів, виконуються в середньому і швидкому темпі (вправи на гімнастичних снарядах, з обтяженням й опором, швидка ходьба, біг, стрибки, ігри та ін.) Тривалість відновного періоду більше 7-10 хв.

Вправи максимальної інтенсивності (біг на швидкість) в ЛГ застосовують досить рідко.

Дозування фізичного навантаження в заняттях ЛГ залежить від завдань  періоду лікування, особливостей перебігу захворювання, функ ¬ нальних можливостей  організму, віку хворого і його тренованості.

Загальне навантаження складається  з енергетичних витрат організму  на виконання м'язової роботи (різні  фізичні вправи). Про відповідність  її функціональним можливостям хворого  можна судити за зовнішніми ознаками стомлення і реакції серцево-судинної і дихальної систем.

Місцева навантаження надає  в основному локальне вплив. Така дія фізичних вправ для нормалізації тонусу м'язів при парезах кінцівок.

Варіювати фізичне навантаження можна різними методами (рисунок 2.2).

Рисунок 2.2 – Дозування  фізичного навантаження.

 

Методи проведення процедури  ЛГ. При проведенні процедури Л  Г використовують два методи - індивідуальний і груповий. Індивідуальний метод  застосовується у хворих з обмеженням рухової активності внаслідок важкого  стану, обумовленого основним захворюванням  або хірургічним втручанням. Варіантом  індивідуального методу є самостійний, який призначається хворому в  тих випадках, коли йому складно (внаслідок  різних причин) регулярно відвідувати  лікувальну установу або коли він  закінчив стаціонарне лікування  та виписаний для доліковування  в Амбу ¬ латорних або домашніх умовах. Груповий метод найбільш поширений  в медичних установах (поліклініка, стаціонар, санаторно-курортне лікування). Підбір хворих в групи слід проводити  з орієнтуванням на основне захворювання і їх функціональний стан.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ЛІКУВАЛЬНА ДОЗОВАНА ХОДЬБА

 

 

Ходьба є найбільш доступним  видом циклічних вправ. Вона може бути рекомендована особам різного  віку, що мають різні фізичну підготовленість  та стан здоров'я, незалежно від їх професійної діяльності. Ходьба застосовується в цілях профілактики і реабілітації після серцево-судинних та інших  захворювань.

Під час ходьби скорочення м'язів чергується з їх розслабленням, що дозволяє витримувати тривалу  фізичне навантаження; в роботу залучаються  основні м'язові групи, помірно  збільшується діяльність серцево-судинної і дихальної систем, підвищується витрата енергії. При ходьбі по рівній місцевості зі швидкістю 4-6 км / год  споживання кисню збільшується в 3-4 рази в порівнянні зі станом спокою.

Ходьбу необхідно поєднувати з правильним, розміреним подихом. Фізичне  навантаження під час ходьби в  основному дозується величиною  дистанції і швидкістю руху. Тривалість прогулянок збільшують залежно від  самопочуття. Сприятливими ознаками слід вважати рівне, незатрудненного  подих, легку піт, відчуття задоволення, невелику фізичну втому, підвищення пульсу після прогулянки на 10-20 в  хвилину у порівнянні з вихідними  величинами і нормалізацію його через 5-10 хв відпочинку. Ходьба буває звичайною, прискореною і дозованої.

Звичайна ходьба покращує обмін речовин, нормалізує роботу серця, підсилює кровообіг, вентиляцію легенів  і є одним з найдоступніших засобів зміцнення здоров'я.