Погляди В.О.Сухомлинского та А.С.Макаренко на естетичне виховання учнів

 

 

                                           ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ……………………………………………...........................7

1.1 Основні поняття естетичного виховання та їх характеристика…..7

1.2 Зміст естетичного виховання…………………………………..….14

1.3 Шляхи естетичного виховання…………………………………….22

РОЗДІЛ ІІ.ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ……………………………………………………………..30

2.1 Реалізація естетичного  виховання  на уроках в початковій  школі……………………………………………………………………..30

2.2 Позакласна робота як  шлях естетичного виховання  молодших  школярів………………………………………………………………...59

2.3 Погляди  В.О.Сухомлинского та  А.С.Макаренко на естетичне виховання учнів…………………………………………………………61

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….74

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………………………………77

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           В С Т У П

   Всебічний гармонійний  розвиток особистості не можна  уявити без її естетичної вихованості,тому  питання  естетичного виховання  і розвитку естетичної культури  підростаючого покоління  є актуальними питаннями сьогодення . Красу, діти не можуть пізнати без яскравого емоційного слова вчителя про красу навколишнього світу. Але, слово про красу, естетично впливає на дитину, якщо вона побачила красу своїми очима .Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів прекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній дійсності, вміти відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси. Краса - могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості. Найважливіше завдання естетичного виховання навчити дитину бачити в красі навколишнього світу духовне благородство, доброту, сердечність і на основі цього утверджувати прекрасне в собі.  Однією з важливих умов багатства естетичних потреб, почуттів, переживань є глибокий інтелектуальний розвиток людини. Естетичне виховання тісно пов'язане з культурою народу. З одного боку, воно відображає надбання культури, а з другого -- стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги і приязні, товариськості та дружби. Людина, позбавлена почуття прекрасного, естетичної культури, є недосконалою, духовно бідною, хоча б яким матеріальним багатством вона не прагнула компенсувати цей недолік.

   Двадцяте століття  було наповнене соціальними потрясіннями -- революціями, війнами, голодом, терором, технічними катастрофами, економічними  катаклізмами. Все це призводило  до руйнування краси навколишнього  світу і краси людського духу  насамперед. Єдність естетичного і морального виховання, а також виховання громадянського і політичного, гармонія істини, добра і краси є передумовою ефективного естетичного виховання.Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.

  У Національній доктрині  розвитку освіти України в  ХХI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на естетичне виховання та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.

  У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне - це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.

  Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Разом з тим не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку. Багато письменників, педагогів, діячів культури (К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой, В.О.Сухомлинський, Д.Б.Кабалевський, Б.Неменський та інші) констатують особливе значення що до цього молодшого шкільного віку. Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них естетичної культури. Новітні дослідження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастіше виявляються невиправними навіть при систематичній роботі у середніх та старших класах.

  Проблема естетичного  виховання у естетико-педагогічному  аспекті широко репрезентована  у спадщині видатних українських  педагогів та діячів освіти  Е.Водовозової, П.Каптерева, С.Русової, Е.Михеєвої, К.Ушинського.

  Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю.Борева, І.Гончарова, М.Киященка, В.Ядова.

  Психологічні основи  естетичного виховання розкрили  Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, І.Кон, Б.Теплов та інші.

 Видатні вчені, естети  і педагоги Ю.Борев, О.Буров, В.Вансаалов, Л.Волович, І.Долецька, М.Каган, Л.Коган, В.Розумний, В.Скатерщиков, Є.Квятковський, М.Лайзеров, А.Макаренко, О.Семашко, В.Сухомлинський, В.Шестакова, зробили значний внесок  у розробку теорії естетичного  виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання.

  Важливі питання теорії  і методики естетичного виховання  підростаючого покоління висвітлюються  в працях Л.Коваль, В.Передерій, Ю.Фохт-Бабушкіна, Т.Цвілих, Г.Шевченко, А.Щербо та інших.

  За останні роки  опубліковано багато праць, в  яких вирішуються питання значення  творчості та пізнавальної діяльності  в естетичному вихованні молодших  школярів; розкриваються механізми  творчості; закономірності взаємозв'язку  творчої діяльності з відтвореною  дійсністю; сформульовані основні  принципи формування творчої  особистості (Ф.Говорун, Б.Коротяєв, В.Лєвін, В.Моляко, Ю.Петров, П.Підкасистий, Я.Пономарьов, В.Романець, В.Цапок).

  Значний внесок у  розв'язання проблеми розвитку  естетичної культури зробили  вчені М.Аріарський, Д.Генкін, Г.Єскіна, Г.Загадарчук, В.Кірсанов, О.Миронюк, І.Петрова, Ф.Соломонік, котрі розглядають процес  естетичного виховання як цілеспрямоване  формування якостей всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.

  Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.

  Таким чином, важливість  естетичного виховання,його необхідність та водночас недостатність у навчально-виховному процесі й зумовило вибір теми курсової роботи – «Естетичне виховання молодших школярів».

  Мета дослідження-систематизувати теоретичні питання та узагальнити практичний досвід естетичного виховання молодших школярів .

  Об'єкт дослідження - естетичне виховання молодших школярів.

  Предмет дослідження - форми і методи естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання.

  Завдання дослідження: 1) на основі вивченої психолого-педагогічної, культурологічної, філософської літератури  розглянути сутність та структуру  естетичного виховання молодших  школярів; 2)  визначити зміст ,форми  та методи естетичного виховання  молодших школярів; 3) проаналізувати  шляхи естетичного виховання.

Методи дослідження: аналіз, синтез, класифікація, порівняння, узагальнення.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використанних джерел( с.77).                                     

 

 

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Основні поняття естетичного виховання та їх характеристика

    Поняття “процес  навчання” належить до вихідних  у педагогічній науці. Ознаками  навчання є:

- організація засвоєння  новими поколіннями накопиченого  суспільством соціального досвіду, що вимагає суспільної діяльності  тих, хто вчиться і тих, хто  навчає;

- активність суб`єкта  навчальної діяльності.

  Отже, процес навчання - це спеціально організована  діяльність, яка моделюється (визначаються  цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування  людиною основ соціального досвіду, накопиченого людством.

  Враховуючи вищезазначене, навчання можна визначити як  цілеспрямовану взаємодію вчителя  і учнів, у процесі якої здійснюються  формування у школярів наукових  знань, способів діяльності, емоційно-ціннісного  і творчого ставлення до оточуючої  дійсності, відбувається загальний  розвиток дитини [ 19, c.208 ].

   Основними структурними  елементами навчання як соціально-педагогічної  системи є :

- мета навчання як ідеальна  модель бажаного результату засвоєння  змісту освіти, до якого прагнуть  ті, що навчають , і ті, що навчаються;

- зміст освіти - педагогічно  адаптований соціальний досвід  людства, тотожній за структурою (а не за об`ємом) культурі людства;

- методи навчання - упорядковані  способи взаємопов`язаної діяльності  вчителя і учнів, спрямовані на  розв`язання навчально-виховних  завдань;

- організаційні форми  навчання - спеціальна діяльність  вчителя і учнів у процесі  навчання, що здійснюються у певному  порядку і установленому режимі;

- реальний результат - об`єктивно  фіксовані кількісні й якісні  зміни особистості учнів відносно  початкового стану, що сталися  в результаті засвоєння ним  у процесі пізнавально-практичної  діяльності накопиченого соціального  досвіду.

   Навчання як соціально - педагогічне явище, взяте в динаміці ,являє собою цілісний процес  зі своїми елементами і етапами. У процесі навчання змінюються  не тільки учні, змінюються і  викладачі, змінюються всі елементи  системи: конкретна мета, зміст конкретного  матеріалу, мотиви суб`єктів навчання  та їх об`єкти, механізм і заключні  результати.

  Тому процес навчання  можна визначити як цілеспрямовану  послідовну зміну навчальних  завдань, мети і відповідну зміну  всіх елементів навчання, орієнтованих  на формування властивостей суб'єкта  діяльності .

   Процес навчання  як спеціально організована діяльність  є двобічним процесом, який охоплює  викладання (діяльність учителя) та  учіння (діяльність учня).

   Отже, процес навчання  забезпечує освіту, виховання і  розвиток особистості школяра.

   Поняття “виховання”  в широкому розумінні розглядається  як передача й організація  засвоєння накопиченого людством  соціально-історичного досвіду, його  духовної культури. Виховання притаманне  людству на всіх етапах його  розвитку. Вже первісні племена  здійснювали виховання дітей, використовуючи  різноманітні засоби для передачі  людям досвіду дорослих, досвіду  попередніх поколінь. Гегель у  “Філософії права” пише: “Людина  не володіє інстинктивно тим, чим вона повинна бути, і їй  доводиться спочатку придбати  собі ці якості”, тобто кожне наступне покоління стоїть на плечах минулих поколінь. Засвоєння цього досвіду передбачає подальший його розвиток, створення нового. З цією метою суспільством утворюються різноманітні типи навчальних закладів: школи, ліцеї, гімназії, інститути, університети, академії та ін. Виховання як педагогічна категорія передбачає педагогічно цілеспрямовану організацію діяльності, спілкування людини, які сприяють формуванню у вихованців певного ставлення до оточуючого світу, до самого себе, моральних норм і правил поведінки.

  Виховання в широкому  соціальному значенні — процес  формування особистості під впливом  навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Кажучи «виховує  життя», мають на увазі виховання  в широкому значенні цього  слова. Оскільки дійсність нерідко  буває суперечливою і конфліктною, то особистість може не лише  формуватися під впливом середовища, а й деформуватися під впливом  антисоціальних явищ або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з  труднощами, виховувати в собі  не сприйнятливість до цих  явищ

  Різноманітні аспекти процесу естетичного виховання відображені в працях філософів, педагогів, психологів, мистецтвознавців. Методологічні питання естетичного виховання розроблені у працях І.Зязюна, А.Зіся, М.Кагана, М.Киященко, Л.Когана, Л.Левчук, В.Скатерщикова, Л.Столовича та ін. Ці вчені акцентують увагу на тому, що особистість завжди виховується цілісно, і цей процес виховання обов`язково повинен бути спрямований на вирішення єдиного завдання: гармонійного розвитку підростаючого покоління.

  Естетичне виховання  у широкому філософському значенні  передбачає якісні зміни рівня  естетичної культури об`єкта виховання, яким може бути як окрема  особистість, соціальна група, так  і суспільство в цілому. Це  безперервний процес, що триває  впродовж життя людини, коли усуваються  суперечності між рівнем естетичної  культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом) окремою особистістю у кожний конкретний період її життєдіяльності. Це оптимальна форма оволодіння навичками творення та сприйняття краси, передачі естетичного досвіду індивіда шляхом цілеспрямованої діяльності.