Форми роботи з лікарського контролю у фізичному вихованні та спорті

 Комплексність забезпечується  за рахунок організації всебічного  клінічного обстеження з одночасним  використанням методів функціональної  діагностики, відображають як стан  окремих (головним чином основних  для забезпечення рухової діяльності) органів і систем, так і їх  взаємозв'язки, обумовлені станом  центральної нервової системи  та регуляторних механізмів.

2. 2 Види лікарського обстеження осіб, які займаються фізичною культурою.

Зміст комплексного лікарського обстеження включає: анамнез (загальний і спортивний); загальний лікарський огляд і фізичне обстеження, визначення та оцінку фізичного розвитку (соматоскопія і антропометрія); рентгеноскопія грудної клітини (чи флюрографія); клінічний аналіз крові і сечі; функціональне дослідження основних систем, які забезпечують спортивну працездатність (головним чином, серцево-судинної, дихальної, нервової, нервово-м'язового апарату і аналізаторів) в стані відносного спокою; функціональні проби.

  За свідченнями проводяться необхідні додаткові дослідження. Обсяг обстеження залежить від  завдань, віку, статі, спортивної спеціалізації, кваліфікації обстежуваного, а значною мірою  від наявності необхідних умов.

  Виділяють  наступні види обстеження: первинні, повторні (етапні) та додаткові.

Первинне обстеження проводиться перед початком занять, а в подальшому - перед початком кожного спортивного сезону. Його завдання найбільш обширні (визначення стану здоров'я із виявленням усіх наявних недоліків, визначення рівня фізичного розвитку та функціонального стану з тим, щоб вирішити питання допуску, спортивної орієнтації або вибору адекватних форм занять, намітити план лікувально-профілактичної роботи з кожним обстежуваним, визначити індивідуальні особливості режиму та методики тренування), а тому воно має бути найбільш повним, що найбільшою мірою може бути забезпечено в умовах лікарсько-фізкультурного диспансеру або іншого лікувально-профілактичного закладу (поліклініка, медсанчастина та ін.)

Повторні (етапні) обстеження проводяться періодично (2-4 рази на рік залежно від віку, стану здоров'я та спортивної кваліфікації ) - на основних етапах підготовки. Завдання етапного обстеження - визначити вплив  системи підготовки на організм ,оцінити становлення і розвиток його тренованості. При цьому з'ясовуються перенесені за цей час травми та захворювання, перевіряються виконання та ефективність зроблених раніше призначень, вносяться (при необхідності) відповідні корективи в індивідуальні плани підготовки.

Додаткове лікарське обстеження проводиться перед відновленням занять після перенесених захворювань, травм, перенапруження, а також за направленням педагогів і тренерів при появі ознак зниження працездатності, перевтоми або захворювання. Обсяг і методика такого обстеження обумовлені конкретними завданнями.

 У проміжках між комплексними обстеженнями здійснюється поточний лікарський контроль і дослідження в природних умовах тренування і змагань.

 На підставі обстеження складається висновок про стан спортсменів з необхідними рекомендаціями для тренера (викладача) і самого спортсмена.

2.3. Діагностика з метою визначення режиму і методики занять фізичними вправами.

  За підсумками комплексного лікарського обстеження складається розгорнутий  висновок, що містить оцінку стану спортсмена рекомендації.

Висновок повинен містити наступні розділи: оцінку стану здоров'я, оцінку фізичного розвитку, оцінку функціонального стану, допуск до занять та змагань, рекомендації з організації та проведення лікувально-профілактичних заходів, рекомендації про режим і методику занять або спортивного тренування, призначення на чергове чи додаткове обстеження.

Оцінка стану здоров'я - основна частина висновку. Висновок «здоровий» може бути дано лише при відсутності будь-якого (навіть незначних) відхилень і скарг. При виявленні ж будь-яких порушень у здоров'ї зазначається діагноз захворювання з повною його характеристикою - форма, стадія, ступінь захворювань .

Оцінка фізичного розвитку проводиться на підставі зовнішнього огляду, показників антропометрії та додаткових досліджень [каліперметрія, біофотометрія, плантографія, рентгенографія, сколіозометрія, визначення відносної щільності (питомої ваги) тіла та ін].

Оцінка функціонального стану провадиться на підставі аналізу і зіставлення всіх проведених досліджень у стані м'язового спокою і при функціональних пробах і тестах.  Функціональний стан може бути оцінений у висновку  як добрий, задовільний або з порушеннями (перевтома, перетрені-вання та ін.)

Допуск до занять і змагань визначається на підставі проведеного обстеження з урахуванням показань і протипоказань (у тому числі тимчасового характеру у зв'язку з перенесеними захворюваннями або травмою) до занять тієї чи іншої формою фізичної культури і спорту (масова фізкультурно-оздоровча робота, групи здоров'я, заняття за обов'язкової навчальної програми, спортивне тренування, змагання тощо).

Рекомендації по лікувально-профілактичним і реабілітаційним заходам дають при наявності яких-небудь порушень у здоров'ї.

  Добрі  показники здоров'я і функціонального стану свідчать про адекватність використовуваних займаються навантажень і режиму тренування.

 Якщо при обстеженні виявлені які-небудь несприятливі зміни, необхідний ретельний аналіз режиму фізичної підготовки та внесення до нього певних змін відповідно до показників стану кожного обстежуваного. Це може стосуватися характеру, обсягу та інтенсивності навантажень, їх чергування з відпочинком, тривалості та характеру останнього, введення або виключення будь-яких вправ, частоти змагань, зміни умов занять, загального режиму життя займається і т.п.

 

 

Розділ ІІІ Лікарські спостереження у процесі тренувань, змагань і занять фізичною культурою. Методи фізіологічного самоконтролю.

  Один і той самий режим тренування, одні й ті ж навантаження можуть надати не тільки різний, але часом і прямо протилежний вплив - зміцнення здоров'я, розширення функціональних можливостей, підвищення тренованості і працездатності при відповідності навантаження станом тренується і, навпаки, відсутність ефекту, перевтома, а іноді і розвиток різних і патологічних станів. Звідси зрозуміла велика роль лікаря в процесі фізичного виховання і спортивного тренування, в управлінні цим процесом та його раціоналізації.

Спільна робота тренера і лікаря - це основа ефективності навчально-тренувального процесу. Лікар бере участь у комплектуванні груп ,плануванні та корекції тренувального процесу, організації відновлювальних заходів, у проведенні виховної та санітарно-освітньої роботи з людьми ,що займаються спортом. Тренер (викладач) на підставі динамічного лікарського і педагогічного контролю у мікро-, макро-ми багаторічних циклах тренування складає плани тренувань (занять) команд або груп, що займаються та індивідуальні плани, вносить до них необхідні корективи.

 Відомо, що фізичні  навантаження дають тренувальний  і оздоровчий ефект лише  в  тому випадку, коли робота, що  виконується , під час тренування, буде перебувати в межах 70 - 85% максимально допустимої.

 Відомо також, що між інтенсивністю навантаження (швидкістю ходьби або бігу) і енерговитратами людини, а також між енерговитратами і частотою серцевих скорочень (пульс) існує пряма залежність. Тому в порядку самоконтролю по пульсу можна перевірити, чи відповідає інтенсивність тренування оптимальним тренуючим енерготратам.  Такий пульс заміряють відразу після закінчення вправи, його називають тренувальним (ПТ), а показник пристосування організму до тренувальних навантажень прийнято називати пульсом відновлення (ПВ), який заміряється через 5 хвилин після закінчення вправи (табл. 1).

 Таблиця 1

Група підготовки	Пульс	Вік, років
			До 30	30-35	35-40	40-45	45-50	Понад 50
I	ПТ  ПВ		24 18	23 18	22 17	21 16	20 15	19 14
II	ПТ  ПВ		26 18	25 18	24 17	23 16	22 15	21 15
III	ПТ  ПВ		28 18	27 18	26 17	25 16	24 16	23 15

 

 

 

 Для того, щоб визначити до якої групи підготовленості (I, II, або III) ви відноситесь, необхідно провести тестування по одномуі з запропонованих методів:

1. 12-хвилинний біговий тест

  Пробіжіть або пройдіть як можна далі протягом 12 хвилин. Якщо з'явиться задишка, потрібно зменшити темп бігу і перейти на ходьбу, а коли відновиться дихання, можна знову бігти.  Бажано тест проводити на маркованої дистанції або на біговій доріжці стадіону, де легко розрахувати пройдену дистанцію. Оцінка результатів вашого тесту дана в таблиці 2.

 Таблиця 2.

12-хвилинний тест для чоловіків (пройдена дистанція в км)

Ступінь підготовленості	Вік, років
	До 30	30-40	40-50	Старше 50
Дуже погано	Менше 1,6	Менше 1,5	Менше 1,3	Менше 1,2
Погано	1,6-1,9	1,5-1,84	1,3-1,6	1,2-1,5
Задовільно	2,0-2,4	1,85-2,24	1,7-2,1	1,6-1,9
Добре	2,5-2,7	2,25-2,64	2,2-2,4	2,0-2,4
Відмінно	2,8 і більше	2,65 і більше	2,5 і більше	2,5 і більше

 

 

2. 3-хвилинний степ-тест

 Зробіть 90 сходжень на щабель висотою 50 см за 3 хвилини (1 сходження за 2 с).

  Порядок виконання: встати на ступінь (табурет, стілець) однією ногою, приставити іншу, ноги випрямити в колінах; опуститися на підлогу однією ногою, приставити іншу.  Підрахуйте пульс за першу половину другої, третьої і четвертої хвилин відпочинку і за формулою визначте індекс

18000

 І = ¾¾¾¾¾¾¾,

 П 2 + П 3 + 2П 4

 де П 2 + П 3 + П 4 - пульс за 30 с 2, 3, 4-й хвилин відпочинку.           

Шкала оцінок індексу

 Дуже погано - менше 66

 Погано - 67 - 82

 Задовільно - 83 - 106

 Добре - 107 - 122

 Відмінно - 123 і більше

 Якщо ступінь вашої підготовленості оцінюється «дуже погано» або «погано», то ви належите до групи I, якщо «задовільно», то до групи II, якщо «добре» або «відмінно», то до групи III.

 Слід зазначити, що рухи, що виконуються під час тренування з пульсом нижче тренувального і нетривалі за часом (менше 15 хв) малоефективні, так як не надають тренувальної дії на серцево-судинну систему, з іншого боку тривалі навантаження з пульсом, що перевищує тренувальний і відновлення більш ніж на 2 удари за 10 секунд, абсолютно неприпустимі, тому що можуть спричинити за собою небажані наслідки.

 

3.1.Лікарський контроль в спортивному тренуванні

 

Лікарський контроль за юними спортсменами. Стресовий вплив фізичних навантажень на юного спортсмена, якщо спеціалізація починається в юному віці без достатньої різнобічної підготовки, веде до зниження імунітету, затримки росту і розвитку, до частих захворювань і травм. Рання спеціалізація дівчаток, особливо в гімнастиці, стрибках у воду, акробатики та інших видах спорту впливає на статеву функцію. У них, як правило, пізніше починається менструація, іноді вона пов'язана з порушеннями (аменорея та ін.). Прийом фармакологічних препаратів у таких випадках згубно діє на здоров'я і дітородну функцію.

Лікарський контроль при заняттях фізкультурою і спортом передбачає:

-  диспансерне обстеження - 2-4 рази на рік;

- додаткові медичні огляди  з включенням тестування фізичної  працездатності перед участю  у змаганнях і після перенесеної  хвороби або травми;

- лікарсько-педагогічні спостереження із застосуванням і додаткових повторних навантажень після тренувань;

-санітарно-гігієнічний контроль за місцями тренувань, змагань, інвентарем, одягом, взуттям та ін .;

-контроль за коштами відновлення (по можливості - виключати фармакологічні препарати, лазню та інші сильно діючі засоби);

-суворе виконання тренером рекомендацій лікаря за обсягом, інтенсивності, режимові і методиці тренувань, термінів допуску до тренувань (особливо до змагань) після перенесених травм та інфекційних захворювань.

Фізична (спортивна) підготовка дітей і підлітків має наступні завдання: оздоровчу, виховну та фізичного вдосконалення. Засоби і методи їх рішення повинні відповідати віковим особливостям організму спортсмена. [2]

Спортивна спеціалізація - це планомірна різнобічна фізична підготовка дітей і підлітків до досягнення високих спортивних результатів в обраному ними виді спорту в найбільш сприятливому для цього віці.