Физична пидготовка учнив 5-9 класив засобами оздоровчой гимнастики

Середня загальна фізкультурна освіта має на меті побудову обов’язкових занять на чотирьох типах фізичних вправ: атлетичній гімнастиці і шейпінгу, атлетичних єдиноборствах, акробатичних вправах і елементах «хатха-йоги», ритмічній гімнастиці і загальній фізичній підготовці.

У підлітковому віці аеробіка в основному спрямована на розвиток фізичних якостей і носить розвиваючий, тренуючий характер [43].

Автори програми з фізичному вихованню В. І. Лях, Г. Б. Мейксон стверджують, що основними компонентами є зміцнення здоров’я, сприяння нормальному фізичний розвиткові рухових і координаційних здібностей, навчання життєво важливим руховим умінням і навичкам, набуття необхідних знань в галузі фізичної культури і спорту, виховання потреби й умінь спільно займатися фізичними вправами, підвищення працездатності і зміцнення здоров’я, сприяння вихованню моральних і вольових якостей, розвитку психічних процесів і якостей особистості [23].

Базова фізична культура – це основа державного стандарту загальноосвітньої підготовки в сфері фізичної культури. їй повинні освоїти всі школярі, незалежно від того, в якому регіоні вони живуть, які їхні індивідуальні відмінності. Освоєння базових основ дозволяє задовольнити потреби в досягненні оптимального рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості і стану здоров’я.

Програми оздоровчої ритмічної гімнастики, що використовуються у загальноосвітніх школах та оздоровчих закладах, мають таку структуру занять [32]:

• підготовчу
• основну
• заключну частини.

На кожну частину рекомендується відводити 20, 70 і 10% часу занять. Однак, інтенсивність вправ, що включаються в ці частини, різна [7].

Комплекси будуються з поступовим наростанням навантажень. Починається заняття з підготовчої частини уроку – розминка, на яку відводиться 5 - 10 хвилин. Включають рухи для правильної постави і нескладні вправи для людей з відхиленнями у здоров’ї (присідання з нахилами і руху руками, випади з нахилами, ходьба на місці з високим підніманням стегна й ін.).

Основна частина заняття, тривалістю 20 - 30 хвилин, спрямована на розвиток різних м’язових груп і фізичних якостей. Інтенсивність висока. Сюди доцільно включати серію бігу, стрибків, танцювальних кроків, що переплітаються з вправами для різних груп м’язів. В інших комплексах біг і стрибки зустрічаються лише один раз, інші вправи являють собою серії вправ для певної частини тіла: рук, ніг, тощо.

У заключній частині комплексу треба поступово знижувати навантаження. Для цього виконуються дихальні вправи, плавні і хвилеподібні рухи руками, вправи для постави. Завершити заняття треба повним розслабленням. Підкреслюється також важливість зосередження уваги на суті вправи. Велике значення надається правильному подиху [24].

При проведенні занять з оздоровчої гімнастики необхідно дотримуватись принципів теорії фізичного виховання. При підготовці до занять необхідно виходити, насамперед з основних задач і загальних цілей ритмічної гімнастики [23]:

• систематичний розвиток у всіх груп м’язів підлітків.
• забезпечення достатньої рухливості хребта і суглобів.
• розвиток і вдосконалення умінь і навичок довільно розслаблювати м’язи.
• виховання правильної динамічної постави.
• розвиток сили, гнучкості, швидкості і витривалості пружності, стрибучості як прикладних фізичних якостей різнобічно розвиненої особистості.
• розвиток почуття ритму і м’язової чутливості.

Для рішення цих задач використовуються наступні засоби, загальнорозвиваючі вправи на силу, розтягування, розслаблення. Різні форми ходьби, бігу, пружинисті і танцювальні рухи; стрибки, махи і змахи, хвилі, повороти, вправи з предметами. І все це проводиться під відповідну музику [15].

Бажаний ефект від занять досягається в тому випадку, якщо систематичні уроки вписуються в правильно організований режим дня і поєднуються я з раціональним харчуванням. Для виховання сили рекомендується:

• метод багаторазових повторень, коли вправи виконуються зі звичною швидкістю до вираженої втоми м’язів, що несуть основне навантаження. При цьому важливо в стані втоми виконати кілька вправ;
• метод великих зусиль для складних вправ, які можна повторити не більше 3 - 4 разів.
• метод із застосуванням ізометричного режиму роботи м’язів. Створюється при виконанні статичних вправ зі збереженням прийнятої пози потягом 5 - 6 секунд. У цьому режимі виконуються повільні силові вправи і вправи на розслаблення;
• метод динамічних зусиль, коли вправи виконуються з максимальною швидкістю (темпом виконання) [12].

При комбінованому методі та сама вправа виконується у певній послідовності: спочатку в динамічному, потім в ізометричному режимі, після цього – з великими м’язовими зусиллями і нарешті шляхом багаторазових повторень. Такі дії дозволяють уникнути монотонності вправ, підсилюють емоційність.

Для виконання гнучкості рекомендуються наступні методи:

• виконання вправ за рахунок активного напруження м’язів, що забезпечують рух по великій амплітуді з метою розтягування м’язів-антагоністів;
• метод пасивних дій, коли вправи виконуються за допомогою партнера або з обтяженням, а також під дією власної ваги;
• метод статичних напруження – пози згинання тіла лежачи, сидячи, шпагат, міст та ін.;
• комбінований метод: спочатку виконуються активні рухи, потім

пасивні і нарешті – статичні положення [9].

Швидкість і витривалість розвиваються одночасно із силою і гнучкістю. Так, варіювання темпу сприяє розвитку швидкісних якостей, а виконання вправи без зупинки тренує витривалість.

Спритність також розвивається при виконанні загально розвиваючих вправ. Чергування напруження і розслаблень забезпечує тривалу працездатність м’язів і сприяє виконанню рухів з повною амплітудою. Для розслаблення м’язів застосовуються ненапружені махові рухи, чергування напружень з розслабленням окремих груп м’язів, послідовне розслаблення – релаксація.

Підліткам заняття ритмічною гімнастикою надають можливість навчитися красиво рухатися, танцювати, розвивати фізичні якості. Емоційне порушення сприяє підвищенню працездатності, надає можливість виконати велику за обсягом та інтенсивністю м’язову роботу. Застосування танцювальних вправ у процесі занять фізичними вправами сприяє формуванню в підлітків уявлення про виразність, граціозність рухів, колективні дії і загальну красу тіла. Крім того, ці вправи дозволяють формувати швидкісно-силові якості, покращують рухливість суглобів, координацію рухів, сприяють вихованню художнього рівня у виконанні танцю, розвивають музичний слух, почуття темпу і ритму [39].

Вивчивши особливості основної гімнастики як загально розвиваючого виду, можна виділити характерні риси оздоровчого її спрямування:

1. Використання вправ циклічного характеру, що сприяють виробленню витривалості: бігу, стрибків, танцювальних елементів;
2. Чергування різних музичних темпів (від 48 - 50 до 120 - 130 і 150 - 170 ударів на хвилину) з багаторазовим повторенням того самого руху (від 4 - 8 до 32 разів);
3. Фронтальний метод роботи на заняттях, де моторна щільність складає 60% і вище, коли учні не чекають своєї черги, щоб виконати вправи;
4. Можливість конструювати рухи і композиції, тобто елемент творчості;
5. Стилізація рухів, що відповідають вимогам часу;
6. Використання на заняттях сучасної ритмічної музики, що сприяє підвищенню емоційного стану підлітків;
7. Навчання вправі відбувається в основному через показ, завдяки чому не витрачається час на пояснення і розучування вправи [17].

У нашій країні з найбільшою популярністю використовуються комплекси танцювального характеру, вправи яких вибираються відповідно до ритмічних особливостей музичного супроводу. Однак не всякі гімнастичні вправи танцювального характеру можуть вважатися аеробними. Для цього вони повинні бути досить інтенсивними, а комплекси - давати певне навантаження на організм підлітка.

Головний доказ ефективності цих вправ як засобу фізичного розвитку учнів підліткового віку – морфофункціональна перебудова в організмі, обумовлена специфічним впливом регулярного виконання циклічних вправ аеробного характеру. Вправи, виконувані в аеробному режимі – гарний засіб для зміцнення серцево-судинної, дихальної і нервової систем організму.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що сучасна ритмічна гімнастика є одним з ефективних засобів оздоровлення організму підлітків та їх фізичного виховання, і може використовуватися на уроках фізичної культури в загальноосвітніх школах.

ВИСНОВКИ

В ході написання курсового дослідження ми дійшли певних висновків:

1. Заняття фізичними вправами під музику мають давню історію. В античні часи в Греції однією з різновидів гімнастики була орхестрика, гімнастика танцювального напрямку. Орхестрика була доповненням до палестри і вирішувала задачі вдосконалення спритності, підготовки до тренувальних занять і змагань.

Батьківщиною фітнесу в сучасному його розумінні по праву можна вважати Стародавню Грецію, де культ краси тіла, фізичної досконалості, здоров’я був піднесений до рівня божественних чеснот, якою наділяє себе людина.

Увагу до гімнастики ритму і гармонії рухів, пластики звернув на рубежі ХІХ - ХХ ст. французький фізіолог Ж. Демені, заснувавши аеробну гімнастику. Американська танцівниця Айседора Дункан створила танцювальну гімнастику для жінок. Ж. Далькроз об’єднав музику, танець, ритміку й у 1910 р. відкрив школу ритмічної гімнастики.

2. Серед різних видів сучасної танцювальний аеробіки, які вирішують свої специфічні задачі, можна виділити три самостійні напрямки: оздоровча, спортивна, прикладна.

Уперше термін «оздоровча аеробіка» був використаний американським фахівцем профілактичної медицини К. Купером. Поява і поширення аеробіки в її класичному виді пов’язана з ім’ям американської акторки Джейн Фонди. Це – комплекс вправ, що поєднує танцювальні кроки, гімнастику і танцювальні рухи, які виконуються під музику.

Слово «аеробіка» часто застосовується як власна назва для різних видів рухової активності, що мають оздоровчу спрямованість.

Оздоровча гімнастика – один з напрямків масової фізичної культури з регульованим навантаженням. Її характерною рисою є наявність аеробної частини заняття, протягом якого підтримується на певному рівні робота серцево-судинної, дихальної і м’язової систем.

При виконанні танцювальних вправ у певному режимі виробляються життєво необхідні навички та вміння, виховуються фізичні якості, вдосконалюються координаційні здібності. Динамічність вправ, амплітудний характер їх виконання сприяють покращенню кровообігу та обміну речовин, підвищенню функціональних можливостей нервової, серцево-судинної, дихальної систем і загальної працездатності.

В оздоровчій гімнастиці (аеробіці) можна виділити достатню кількість різновидів занять, які мають різні назви, що відрізняються змістом і побудовою уроку: аеробіка низької інтенсивності (переважно використовуються ходьба, базові кроки без пружних рухів гомілковостопного суглоба – піднімання на напівпальці); аеробіка високої інтенсивності (стрибки, біг, базові кроки з підніманням на напівпальці і фазою польоту); фанк (акцент на танцювальність, вільну пластику рук, пружинну ходу); сіті-джем (композиції за типом вільних вправ зі складними хореографічними зв’язками танцювального характеру); степ-аеробіка (вправи на спеціальній платформі); слайд-аеробіка (вправи на гімнастичній доріжці, що імітують ковзанярський спорт); фітбол (вправи на великих м’ячах); аквааеробіка (вправи в басейні); фітнес (вправи танцювального, а також силового характеру з навантаженням на тренажерах).

Оздоровча гімнастика має певні особливості: заняття проводяться під сучасні популярні мелодії, що підвищує емоційність, покращує самопочуття, настрій, активність тих, хто займається; у порівнянні з традиційними вправами основної гімнастики в аеробіці широко використовуються елементи сучасних танців (джайв, рок-н-рол, рільо, самба, ча-ча-ча, румба), що дозволяє розвивати пластичність; комплекси виконуються практично без пауз відпочинку - потоковим або серійно-потоковим методом. При цьому велика частина вправ виконується на великій амплітуді, у швидкому темпі, що в цілому впливає на серцево-судинну і дихальну системи, виховує витривалість; заняття аеробікою значно збільшують рухливість суглобів, силу м'язів рук, плечового пояса, тулуба, що сприяє гармонійному розвитку організму підлітка, покращує статуру, поставу учнів.

Вплив оздоровчої гімнастики на організм підлітків комплексний. Виділимо два основних механізми: