Інноваційні процеси розвитку санаторно – курортного господарства Львівської області

Недосконалість правової бази інноваційної діяльності посилює практика призупинення окремих статей чинних законів законодавчими або підзаконними актами. Це підтверджується тим, що при прийнятті законів України про державний бюджет на поточний або наступний роки набула поширення практика ігнорування законодавства або призупинення дії статей законів, які стосувалися фінансової підтримки інноваційної діяльності (в т.ч. і окремих положень ЗУ “Про інноваційну діяльність” ( ДОДАТОК А), ЗУ “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” тощо.

Зазначимо, що відсутність державної підтримки виконання програм науково-технічного та інноваційного розвитку, невизначеність правового інструменту залучення недержавних інвестицій з метою розвитку економіки, у тому числі механізму забезпечення розвитку державно-приватного партнерства, недосконалість законодавства щодо розвитку інноваційної діяльності призвела до погіршення стану багатьох галузей економіки, зокрема їх технічної та технологічної відсталості, зношеності основних фондів, низького рівня використання виробничих потужностей, їх високої енерго- та ресурсоємності, відсутності або низького рівня впровадження інновацій. У зв’язку із цим було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. N 389 «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні» [11]. У ній визначено, що пріоритетними галузями економіки, в яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти, є паливно- енергетичний, агропромисловий, житлово-комунальний і машинобудівний комплекси та транспортна інфраструктура. На жаль, сюди не віднесено санаторно-курортний комплекс, від функціонування якого залежить покращення і примноження здоров’я населення, що в кінцевому результаті формує якісний людський капітал, без якого неможливим буде інноваційний розвиток згаданих галузей економіки.

Вважаємо, що інноваційний розвиток санаторно-курортного господарства є однією із нагальних проблем сьогодення, що пов’язана із недостатнім законодавчим і нормативно-правовим забазпеченням; матеріально-технічною базою, що погіршується через недостатність бюджетного фінансування; відсутністю реклами й системи інформування населення про переваги лікування на вітчизняних курортах; недостатнім рівнем розвитку інфраструктури курортів; значним скороченням проведення науково-дослідницьких робіт в області застосування різних рекреаційних ресурсів з метою лікування та профілактики. Все це потребує інвестицій та інноваційних рішень.

• На регіональному рівні інноваційна діяльність регулюється правовими документами, що можна згрупувати наступним чином [4]:документи програмного характеру (стратегії, концепції, програми) загальнодержавного, галузевого та регіонального рівнів (Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, Державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки, Державна цільова програма розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки, Державна цільова науково-технічна та соціальна програма «Наука в університетах» на 2008-2012 роки, Програми науково-технічного розвитку на період до 2020 року);
• закони України, які передбачають компетенцію місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у галузі інноваційної діяльності (Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р., Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р., Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р., Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р.).
• підзаконні акти Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, що регулюють окремі питання реалізації регіональних інноваційних проектів, створення місцевої інноваційної інфраструктури, подання звітності тощо;
• рішення та розпорядження місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в галузі інноваційної діяльності.

Хоча належне регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні сьогодні має дуже велике значення для України, на її шляху до інноваційного розвитку, крім прийняття нормативних актів, потрібно проводити ще й відповідні реформи, зокрема адміністративну. Неможливо запровадити сучасні правові інститути при збереженні застарілої системи публічної влади на місцях. Місцеве самоврядування в Україні запроваджене лише на низовому територіальному рівні – села, селища, міста, на регіональному рівні продовжує існувати система прямого державного управління; характер розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади призводить до виникнення «конкуренції компетенцій»; органи місцевого самоврядування сьогодні обмежені у праві самостійно визначати свої владні адміністративні структури, вони практично вичерпно перелічені у згаданому Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»; однією з головних проблем лишається нереалізованість принципу фінансової автономії місцевого самоврядування .

В Україні санаторно-курортна галузь регулюється низкою нормативно-правових актів. Оцінка нормативно-правового поля санаторно-курортної діяльності здійснена в публікаціях [3; 8; 10; 12; 13].

Основними документами, що регулюють дану галузь є: Закони України «Про курорти», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Загальне положення про санаторно-курортний заклад», Концепція розвитку санаторно-курортної галузі, Стратегія розвитку туризму і курортів.

У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. № 1107 «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» передбачено створення умов для гармонійного розвитку людини шляхом забезпечення надання високоякісних і доступних медичних послуг [11] .

Завданням Уряду в цьому напрямку є забезпечення гармонійного розвитку, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, одним із шляхів розв’язання якого є розроблення Державної програми розвитку санаторно-курортної галузі на 2010-2020 роки. На жаль даної програми ще не розроблено, хоча вона мала б сприяти інноваційній діяльності санаторно-курортних закладів, залученню коштів Державної інноваційної фінансово- кредитної установи для здійснення заходів регіональних і інноваційних програм у санаторно-курортній сфері.

У Концепції розвитку санаторно-курортної галузі наголошується на тому, що у процесі реформування санаторно-курортної галузі досягнення науки вбачаються рушійною силою, що забезпечує всебічне обґрунтування необхідності перебудови галузі, визначення прогнозних потреб населення у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації та оздоровленні, а також розроблення заходів щодо їх поліпшення [12]. Проте інновації тут не розглядають, хоча вони також є рушійною силою розвитку будь-якої економічної системи та підвищення рентабельності суб’єкта господарювання. Враховуючи те, що курорти - це території, а туризм - це діяльність, більш правильним було б поєднання понять «санаторно-курортна галузь» і «туризм» [13].

Крім того, стратегія не визначає перспектив розвитку особливо цінних природних територій України і взагалі не оперує терміном «курорт» у тому значенні , яке було визначено Законом України “Про курорти”, а саме: курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні [5] (ДОДАТОК Б) .

До органів, які здійснюють управління в курортній галузі України, належать: Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Рада Міністрів АР Крим, обласні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші органи виконавчої влади. Так, серед основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері діяльності курортів можна виділити [11]:

• реалізацію державної політики в галузі діяльності курортів;
• установлення норм і правил користування природними лікувальними ресурсами;
• організацію ведення державного обліку природних лікувальних ресурсів, лікувально- оздоровчих місцевостей і курортів;
• затвердження режиму округів і зон санітарної охорони курортів державного значення;
• затвердження порядку ведення моніторингу природних територій курортів і порядку створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів України і Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України

Основними повноваженнями органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів визначено [11]:

• затвердження місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів;
• погодження видачі дозволів на користування природними лікувальними ресурсами державного значення;
• здійснення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів;
• оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.

Із цього випливає, що органи місцевого самоврядування визнані органами, які повинні управляти курортами місцевого значення, але водночас законом не встановлено, які органи уповноважені управляти курортами державного значення. Не визначено також і повноваження районних державних адміністрацій у сфері курортів, незважаючи на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. № 727 було затверджено Типове

положення про відділ з питань туризму і курортів саме районної державної адміністрації [13]. Земельне законодавство України визначає, що до земель оздоровчого призначення належать такі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Але землі, які використовуються для організації відпочинку населення, ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, дитячих таборів, є землями рекреаційного призначення [11].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ САНАТОРНО- КУРОРТНОЇ СФЕРИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Загальна характеристика  санаторно – курортного господарства  Львівської області

Львівська область входить до п’ятірки найпривабливіших туристично-рекреаційних регіонів де ринок послуг відпочинку та оздоровлення є одним із найперспективніших в Україні. Природні багатства регіону завжди вважалися гордістю нашого краю.

Територія області розташована на стику Розточчя та Подільської височини. Значну частину території займає природний район – Українські Карпати та прилегле до нього Передкарпаття – курортні та лікувальні властивості яких ще далеко не вичерпані

Завдяки різноманітності рекреаційних ресурсів та сприятливим природним умовам відпочивати на Львівщині можна в будь-яку пору року.

В структурі рекреаційного потенціалу області провідне місце займають запаси лікувальних та мінеральних вод . “Скарбниці підземних аптек” здавна вважаються особливим багатством Львівського регіону.

З восьми типів мінеральних вод, що застосовуються в бальнеології, на Львівщині відомо сім. На їх базі розвиваються курорти, серед яких Трускавець, Східниця, Моршин, Шкло, Великий Любінь та інші оздоровниці. До лікувальних бальнеологічних ресурсів Львівщини належать також лікувальні торф’яні грязі Немирівського, Велико-Любінського, Моршинського родовищ та родовище Шкло.

Трускавець – найбільш привабливий бальнеологічний курорт України. Розташований у мальовничій долині Східних Карпат на висоті 350 м над рівнем моря на віддалі 100 км на південь від Львова. Це місто особливої природної краси з кришталево чистим повітрям, розташоване серед чарівних пологих лісистих схилів та стрімких річок.

Місто Трускавець – затишна й екологічно чиста зона з помірно-континентальним кліматом, щедрим розмаїттям природних багатств, курорт є однією з найдавніших оздоровниць Європи.

На його території зосереджені великі запаси мінеральних вод з 14-ма природними джерелами та поклади “гірського воску” – озокериту.

Сьогодні Трускавець – це 20 комфортабельних санаторіїв, 21 пансіонат та близько 50 готельних комплексів.

Кожного року сюди приїжджає понад 230 тисяч відпочиваючих з України, а також близько 25 тисяч іноземців.

Трускавець завоював славу та популярність завдяки лікувальній воді “Нафтуся”. Ця мінеральна вода сприяє виходу дрібних камінців та піску з нирок, жовчного міхура, сечо- і жовчовивідних шляхів, нормалізує обмін речовин, покращує діяльність кишково-шлункового тракту, підшлункової залози, підвищує активність залоз внутрішньої секреції, захищає та відновлює клітини печінки, виводить з організму радіонукліди та шлаки. Крім “Нафтусі” наш курорт багатий різноманіттям інших земних і підземних мінеральних вод, таких як “Марія”, “Юзя”, “Софія”, “Броніслава” та багатьох інших.

Між Трускавцем і Львовом через міста Дрогобич та Стрий курсують електропоїзди і автобуси Дістатися до Трускавця не складає проблем. Є залізничний та автовокзали, а у Львові (на відстані 100 км на південь) – міжнародний аеропорт.

Моршин – це один з найвідоміших гастроентерологічних курортів України, завдяки його унікальним джерелам мінеральних вод, вдалому географічному розташуванні, зручному транспортному сполученню і екологічно чистому середовищу.

Одним з основних лікувальних факторів Моршина є мінеральні джерела, а також торф’яна грязь і озокерит.

Курортна зона Моршина знаходиться окремо від житлової частини, практично всі санаторії перебувають у прекрасній парковій зоні, що плавно переходить у ліс.

Різноманітні за своїм змістом і хімічному складу мінеральні води Моршина, успішно використовуються у боротьбі з різними хворобами. Ефективний засіб для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту і обміну речовин. Моршинська мінеральна вода – завдяки протизапальному, жовчогінному, сечогінному і послаблюючому ефектам, сприяє очищенню організму, виведенню радіонуклідів, підвищує імунітет.

На території курорту 12 санаторіїв, 3 пансіонати з лікуванням, бальнеогрязелікарня, аеросолярій, інгаляторій.

Східниця - невелике селище, що розташоване в мальовничій долині річки Східничанка та оточене карпатськими горами.

В Східниці створені чудові умови для відпочинку та комплексного лікування багатьох недуг з використанням багатьох засобів – мінеральних вод для внутрішнього і зовнішнього застосування, озокеритної терапії, лікувальної фізкультури, а також особливого цілющого Карпатське повітря.

Східницьке родовище мінеральних вод налічує 38 джерел. Води Східницького курорту мають такі покази до застосування: