інноваційна діяльність підпнриємства

1. Визначення підприємства, цілі і напрямки його діяльності

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентними органами державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особливих потреб.

Ознаки підприємства:

• Є юридичною особою
• Має відокремлене майно
• Має замкнуту систему обліку та звітності
• Має самостійний баланс
• Має рахунки в установах банків
• Має печатку зі своїм найменуванням
• Має ідентифікаційний код
• Може мати товарний знак

Напрямки діяльності:

1. маркетингова діяльність (дослідження ринку)
2. виробнича діяльність (формування виробничої програми)
3. інноваційна діяльність (науково-технічні розробки, підготовка нової продукції)
4. інвестиційна діяльність
5. комерційна діяльність (формування купівлі і продажу товарів)
6. після продуктивний сервіс
7. економічна діяльність
8. соціальна діяльність (створення сприятливих умов праці)

 

2. Правові основи функціонування підприємства

Правові основи функціонування підприємства – це сукупність законодавчих, нормативних, державних та інших документів які регулюють права а обов’язки підприємств, що реалізується підприємствами в процесі діяльності.

Документи правового  регулювання:

1. зовнішні та внутрішні
2. державні та індивідуальні
3. нормативні
4. організаційно розпорядчі
5. консультаційні
6. інформаційні

За статусом і рівнем прийняття:

1. загальнодержавні
• конституція України
• кодекс

2.      законодавчі  акти:

• закони, укази, постанови, розпорядження верховної ради
• укази, розпорядження президента
• правові документи міністерств та відомств
• документи правового регулювання
• статути підприємств
• колективний договір
• документ внутрішнього регулювання

Статут – це юридичний документ яким оформлюється утворення підприємства і визначається його структура, ф-ції, правове становище.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом та адміністрацією підприємства

 

3. Класифікація підприємств за ознаками

Характер діяльності- комерційні і некомерційні

Спосіб створення- унітарні і корпоративні

Форма власності майна- приватні, колективні, комунальні, державні, змішані

Національна приналежність капіталу- національні, закордонні, змішані

Правовий статус і форма господарювання- одноосібні, кооперативні, орендні, господарськітовариства

Галузево-функціональний вид діяльності- промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, лізингові, банківські, страхові, туристичні.

Технологічна цілісність і ступінь  підпорядкування – головні, дочірні, ассоційовані, філії.

За масштабом діяльності – великі, середні, дрібні.

Види об’єднань:

Асоціація – найпростіша форма договірного об’єднання з метою постійною господарською діяльністю.

Корпорація – довговічне об’єднання підприємств шляхом інтеграції науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів із делегуванням окремих повноважень централізованому органу.

Консорціум – тимчасові  статутні об’єднання підприємств з  метою реалізації масштабного проекту.

Консери – це форма статутного об’єднання підприємств яке характеризується єдності власності і контролю.

Картель – договірне об’єднання підприємств для ведення комерційної діяльності.

Синдикат – це різновид картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції всіх учасників через  збутову мережу одного з них або  створення спільної збутової мережі.

 Трест – монополістичне об’єднання підприємств єдиний виробничо-господарський комплекс.

Холдинг – специфічна форма об’єднання капіталів шляхом придбання контрольних пакетів акцій підприємств.

Промислові групи – це об’єднання самостійних підприємств і одного або кількох банків.

 

4. Функції і методи управління підприємством

Функції управління підприємством:

1. планування
2. організація
3. мотивація
4. контроль.

Методи управління – це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які використовуються для досягнення підприємства.

Відповідно  до мети методи управління поділяються:

• Економічні методи – це методи які реалізують матеріальні інтереси участі людини і виробничих процесах через використання товарно-грошових відносин.
• Соціально-психологічні – ці методи реалізують соціальної поведінки людини.
• Організаційні методи – реалізують мотиви примусового характеру.

 

5. Поняття і типи організаційних структур управління сучасними підприємствами

Організаційних структур управління – це система оптимального розподілу управлінських обов’язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між окремими структурними одиницями, що входять до її складу і людьми які в них працюють.

Існують такі типи організаційних структур:

1. лінійна (управляючий вплив на об’єкт здійснюється тільки керівником)
2. функціональна (створюються відповідні підрозділи)
3. лінійно-функціональна (забезпечує розробку і прийняття ефективних рішень)
4. дивізіональна
5. матрична

 

6. Персонал підприємства: поняття , класифікація та структура 

Персонал – це сукупність постійних та тимчасових працівників, що отримали професійну підготовку або мають досвід практичної роботи і забезпечує господарську діяльність суб’єкта господарювання.

Працівники  поділяються:

• основної діяльності –називають промислово виробничим персоналом.
• Непромислової діяльності – включає працівників тих структур які не пов’язані з виробництвом.

Професія – вид трудової діяльності здійснювання якої потребує відповідних знань і практичних навичок.

Спеціальність – більш вузький вид трудової діяльності потребує глибоких знань з вузького кола питань

Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних ф-цій певної складності.

 

7. Особливості визначення чисельності персоналу підприємства

У плануванні діяльності підприємств важливе місце належить визначенню потреби в трудових ресурсах. Планування трудових ресурсів на підприємствах починається з аналізу забезпеченості робочих місць працівниками відповідної кваліфікації та рівня їх використання. Розрахунки чисельності спираються не лише на кількісну та якісну оцінку самих трудових ресурсів, а й на можливий рівень їхнього використання, аналіз обумовлюючих факторів — технічних, організаційних, соціально-економічних.

Об'єктами аналізу виступають:

— номенклатура виготовлюваної продукції  та послуг, що надаються;

— втрати робочого часу та їх причини;

— характер та порівняльний рівень технологічних  процесів та устаткування;

— прогресивність та відповідність  сучасним вимогам організації праці  та виробництва;

— рівень мотивації трудової діяльності;

— норми обслуговування та виробітку, рівень їх фактичного виконання  тощо.

Основою для розрахунку необхідної чисельності персоналу  є плановий обсяг виробництва  продукції, продуктивність праці та її ріст, показники інших розділів плану підприємства (планові норми часу і виробітку, норми обслуговування устаткування і робочих місць, планові коефіцієнти виконання норм; дані про вивільнення працівників під впливом окремих техніко-організаційних факторів). Обсяг виробництва найчастіше виражають у трудових одиницях виміру — в нормо-годинах. Нормо-години характеризують витрати нормованого робочого часу на виготовлення продукції (виконання робіт).

Чисельність персоналу  планують (розраховують) окремо за кожною категорією і в цілому по підприємству. При цьому розраховують явкову, облікову і середньооблікову чисельність працівників.

Явкова чисельність  — це чисельність працівників, які  повинні щоденно з'являтися на роботу.

Облікова чисельність  включає постійних і тимчасових працівників, прийнятих на роботу терміном на один і більше днів, у том числі осіб, відсутніх на роботі з причин, передбачених трудовим законодавством. Це, зокрема, працівники, які перебувають у службових відрядженнях, на навчанні, виконують державні обов'язки, тимчасово непрацездатні. Враховуються і працівники, які зайняті неповний робочий день.

Середньооблікова чисельність  — це число працівників, у середньому включених до списку підприємства за певний період. Розраховується відношенням  сумарної кількості працівників  за списком за усі календарні дні  цього періоду до числа днів у періоді (число працівників за вихідний день приймається рівним числу їх за попередній робочий день).

 

8. Продуктивність праці та  методи її визначення

Продуктивність праці – це ефективність трудових витрат або здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Підвищення продуктивності праці  означає економію трудових витрат.

Розрізняють два методи визначення продуктивності праці:

1. прямий (визначається обсягом продукції який виробив працівник за одиницю часу)
2. оборотний (визначається кількістю робочого часу який витрачається на виробництво одиниці продукції)

прямий виробіток ПП=Оп/Човп

ОП – обсяг продукції

Човп – чисельність

ПП – продуктивність праці.

Обернений трудомісткість ПП= Трудовитрати(год)/кільк.продукції

 

9.  Характеристика форм і систем заробітної  плати

Існують такі основні форми оплати праці: 
- Відрядна оплата – проводиться за нормами і розцінками встановлені на підставі тарифного розгляду працівника за виконання роботи відповідної складності.

- Почасова оплата – здійснюється за тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації.

Системи відрядної  форми оплати праці:

1. пряма відрядна (кільк продукції х ціна за одиницю)
2. непряма (погодинна ставка х кільк годин х когеф. Вик. Норми працівниками, яких обслуговує (для допоміжного пресоналу)
3. відрядно преміальна (відрядний заробіток + премія)
4. відрядно прогресивна
5. акордна система

Почасова форма  оплати праці:

1. проста почасова (множення годинної тарифної ставки на кількість відпрацьованих годин)
2. почасова преміальна (проста почасова + премія)
3. оплата за посадовими окладами

 

10. Сутність, класифікація та  структура основного капіталу підприємства

Капітал підприємства  - вартість цінностей у матеріальній, не матеріальній і грошовій формі які в процесі функціонування здатні створювати нову вартість.

За джерелами  формування капітал поділяється: Власний Позиковий

   За об’єктом використання: Основний Оборотний Інтелектуальний

За тривалістю участі в виробничих процесах: короткострокові і довгострокові

Основний капітал – це загальна вартість цінностей які інвестовано у формування основних фондів підприємства.

Основні фонди – це засоби праці функціонують у виробництві тривалий час.

 

11. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів підприємства

Фізичне спрацювання – це поступова втрата основними фондами первинних техніко-економічних властивостей.

На швидкість  і розміри фізичного спрацювання  впливають такі чинники:

1. надійність і довговічність
2. спосіб експлуатації
3. особливості технологічного процес
4. якість технічного догляду
5. кваліфікація працівника

Амортизація – це процес перенесення авансової раніше вартості основних фондів на вартість продукції.

Включає в себе вартість продукції, а після її реалізації повертається до підприємства.

Норма амортизації = (Ф-Л)/Тсл*Ф

Ф – балансова вартість основних фондів

Л - Ліквідаційна вартість

Тсл – строк служби

Методи нарахування амортизації:

Лінійний – рівними частинами

Зменшення залишкової вартості

Прискоренного зменшення – подвійна норма амортизації

Кумулятивний – добуток норми амортизації на кумулятивний коеф.

Виробничий – на основі сумарного  виробітку об екта за весь термін його експлуатації у відповідних натуральних  одиницях