Індивідуальне завдання «Краса Карпат»

     Для закордонного туриста при ознайомленні з пропозицією відпочити в українському селі важливо, наскільки легальною в Україні є така форма надання відпочинкових послуг, хто відповідає за якість прийому, через кого можна організувати поїздку, який господарський механізм цього виду відпочинково-тури-стичної діяльності. Це важливо як для рекреантів, так і для тих, хто їх приймає на селі. Від цього залежить, який стан сільського відпочинку матимемо у майбутньому: легальний - як повноправного суб'єкта туристичного ринку - чи "тіньовий". 
     Тепер особливо важливим є питання просування в Україні самої ідеї сільського туризму в цілому. Метою розробки цієї широкомасштабної програми повинно стати підвищення поінформованості населення і створення позитивного ставлення до цього виду відпочинку. Насамперед повинні бути задіяні такі види маркетингових комунікацій, як PR-статті, інтерв'ю, прес-конференції, семінари, брифінги, телепередачі, що викликають довіру та позитивну реакцію. 
      Варто також активізувати значення місцевої влади у підтримці цілей сільського зеленого туризму. Адже кожний місцевий чиновник має зрозуміти, що сільський зелений туризм - це додаткові гроші й поліпшення інфраструктури району, створення нових робочих місць. Саме місцеві влади можуть клопотати про забезпечення податкових пільг при одержанні державних дотацій (з місцевих бюджетів) особам, які беруть участь у наданні агротуристичних послуг. 
      Напрацьовані на сьогодні стратегії розвитку сільського зеленого туризму, націлені на вирішення соціально-економічних, екологічних і етнокультурних проблем сільських місцевостей, вимагають чіткого планування на рівні районів та окремих сільських громад. Важливою частиною планування є ефективне втілення у життя "пілотних" проектів сільського відпочинку, які здійснюють обласні Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

      Неабиякою проблемою залишається невизначеність правового статусу власників малих рекреаційних комплексів, розташованих у сільській місцевості. Так, у літературі описані випадки, коли до 80 % туристичного бізнесу в малих містах і селах привласнюється, управляється або контролюється міськими виробниками, які можуть агресивно поводитися щодо традиційної культури, трудової практики й архітектурних стилів.

       Необхідно відзначити, що розвиток сільського туризму в гірських ландшафтах уже створює певні проблеми природоохоронного характеру. 
      Найпривабливіші гірські території, як правило, дуже чутливі до туристичних впливів. До таких територій належить, наприклад, карпатські озера. Інтенсивне лещатарство пошкоджує вегетацію рослинного покриву схилів унаслідок масових пішохідних і кінних прогулянок, витоптується й розріджується рослинність, переущільнюється ґрунтовий покрив, збіднюється біотичне різноманіття. Аборигенна вмиротвореність і недоторкана природа сіл реґіону також перед серйозним компромісом: або все це залишається недоторканим, і сільський туризм у місцевості не буде розвиватися, або розвиток сільського туризму впливатиме на первинні блага довкілля.

      Відомо, що "передові" культури майже завжди впливають дигресивно на "традиційну" культуру. Особливо такий вплив посилюється там, де є специфічні етнічні чи лінгвістичні групи, тому автохтонна культура сільських мешканців Гуцульщини, Бойківщини, Закарпаття, Буковини, Покуття, Розточчя, Опілля, Полісся тощо може розчинитися під негативним впливом масової

космополітизованої урбокультури туристів. 

      Для того, щоб систематизувати окреслене коло проблем та переваг розвитку сільського зеленого туризму в західному регіоні України, на основі узагальнення значного масиву фактичної інформації здійснено SWOT-аналіз стану цього виду діяльності. 
       Проведений аналіз дав змогу об'єктивно оцінити можливості розвитку цього виду туризму та розробити ефективні заходи щодо упередження можливих проблем. Розгляд же сильних сторін дає підстави науково визначити потенційні можливості реґіону та розробити ефективну стратегію щодо їхнього подальшого зміцнення.

Здійснений SWOT-аналіз сільського туризму дає підстави для таких узагальнень: 
     Сильні сторони Карпатського реґіону як території, сприятливої для розвитку сільського туризму:

- Переважно чисте та безпечне довкілля.

- Гарні краєвиди, багаті флора та фауна.

- Наявність річок, гір, озер, лісів.

- Багатство історико-культурних пам'яток.

- Невелика ціна на проживання та харчування.

- Велика кількість індивідуальних операторів, що традиційно приймають гостей. 
- Збережені сільські традиції.

- Гостинність населення.

- Близькість до Польщі.

    Слабкі сторони Карпатського реґіону, що можуть заважати розвитку сільського туризму: 
- Низька якість нічліжної бази.

- Проблеми з водопостачанням.

- Відсутність достатньої  практичної туристичної інформації про реґіон.

- Незнання господарями іноземних мов.

- Не надто привабливий  імідж України в очах іноземців.

- Відсутність системи  резервування місць.

- Слабке знакування туристичних атракцій та маршрутів.

- Недостатньо розвинута інфраструктура.

     Загрози, які перешкоджатимуть розвиткові сільського туризму, які треба попередити: 
- Виникнення некатегоризованої нічліжної бази, яка зменшуватиме якість послуг. 
- Значний рівень безробіття створює основу для збільшення злочинності, що буде відлякувати потенційних туристів.

- Суперництво та відсутність  координації між різними організаціями, що займаються промоцією сільського  туризму, заважає впровадженню єдиних  стратегічних цілей розвитку сільського туризму в реґіоні.

- Поганий політичний імідж  не сприяє діяльності іноземних  інвесторів. 
- Відсутність політичної стабільності та закону "Про сільський туризм" заважає організації відпочинку на селі.

   Потенційні можливості та вигоди від розвитку сільського зеленого туризму в реґіоні: 
- Розвиток сільського туризму значно збільшить доходи селян, що поліпшить економічний розвиток карпатських сіл.

- Збільшиться зайнятість сільського населення, особливо жінок. 
- Приїзд туристів сприятиме більшому піклуванню, а відтак, кращому збереженню культурно-історичних пам'яток реґіону.

- Будуть створюватися  нові робочі місця в сфері  обслуговування, медицини, транспортній  мережі, які зможуть надати роботу  і випускникам вищих навчальних закладів.

     З огляду на результати проведеного нами SWOT-аналізу, рекомендуємо організаціям, що займаються розвитком сільського зеленого туризму в адміністративних областях і районах нашої держави (зокрема - карпатських): 
- провести уніфіковану категоризацію відпочинко-вих осель;

- розробити заходи (передусім  анімаційні) для збільшення тривалості  перебування відпочиваючих у сільських оселях;

- налагодити обмін досвідом  з ґмінами Польщі, де накопичено  чималий практично-господарський  досвід розвитку сільського зеленого  туризму; 
- регулярно проводити тренінги для господарів агроосель та сільських працівників, задіяних в агротуристичному сервісі;

- розробити пілотажні  проекти, які дадуть змогу наочно  продемонструвати користь від  сільського зеленого туризму  для різних сільських громад  та накопичити досвід;

- створити веб-сторінку  Карпатського реґіону як терену  сільського зеленого туризму; 
- розробити централізовану (передусім, комп'ютерну) систему резервування місць; 
- створити інформаційні центри у Львові, Жовкві, Славському, Івано-Франківську, Яремчі, Косові, Виж-ниці, Ужгороді, Міжгір'ї та Рахові, які б займалися збором і оперативним поновленням інформації про власників агроосель, атракційні місця, стан заповненості наявних агроосель, кон'юнктуру цін та іншої інформації, необхідної для туристів. Менші за масштабом виконуваних функцій інформаційні центри варто також створити майже в усіх районних центрах Карпатського реґіону або місцях з великою привабливістю для туристів; 
- розробити заходи з поліпшення іміджу Карпатського реґіону як споконвічного терену відпочинку, оздоровлення й духовного екозбагачення особистості, зокрема такі, як публікація рекламних проспектів, виступи у засобах масової інформації, проведення різноманітних рекламних акцій тощо.

     Систему менеджменту й маркетингу сільського зеленого туризму в реґіоні треба будувати із урахуванням ключових "точок росту", окреслених SWOT-аналізом. 
     Зокрема, управління розвитком туризму на сільських теренах Карпатського реґіону має враховувати такі об'єктивні обставини:

- не всі сільські місцевості  підходять для розвитку зеленого туризму;

- не всі сільські громади  можна залучити до розвитку зеленого туризму;

- не всі форми туристичної  діяльності прийнятні у кожній місцевості;

- мають бути ліміти  у розвитку кількості агроосель  у кожній окремо взятій місцевості; 
- спеціальні механізми управління повинні бути застосовані для того, щоб перешкодити негативному впливу відвідувачів на довкілля.

       Водночас перспективи розвитку сільського відпочинку у Карпатському реґіоні виглядають потенційно сприятливими з огляду на наявність значних рекреаційних ресурсів. Зокрема, розквіт сільського відпочинку має відбуватися при активній співпраці з рекреаційними природно-заповідними установами реґіону. Адже одним з видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, відповідно до ст. 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", за умови дотримання природоохоронного режиму, встановленого цим Законом та іншими актами законодавства України, є використання їх в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. У цьому плані Карпатський регіон володіє потужними природно-рекреаційними можливостями, наприклад, широко відомими Карпатським і "Східні Карпати" біосферими заповідниками, Карпатським, "Гуцульщина", Вижницьким, Яворівським національними природними парками.

      Можна також погодитися з рекомендаціями "World Trade Organization", що наполегливо рекомендує урядам розробляти загальні далекоглядні стратегії, законодавчі акти, постанови та інші урядові заходи для досягнення цілей сталого розвитку. На загальнодержавному, регіональному та місцевому адміністративних рівнях треба пам'ятати, що підтримка сільського зеленого туризму - це підтримка сільського населення і сільського господарства в цілому.

     Насамкінець, зазначимо, що лише сільський зелений туризм у сучасних економіко-демографічних умовах здатний реально допомогти малим поселенням України вижити, адже саме малі села своєю специфічністю притягують відвідувачів.

 

 

 

 

3. Індивідуальне  завдання

«Краса Карпат»

3.1КАРПАТСЬКИЙ БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК

          Карпатська гірська система, поряд  з Альпами та Балканами, характеризується  найбільшою біологічною різноманітністю  на європейському континенті. В Українській частині Карпат інтенсивне природокористування розпочалось пiзнiше, нiж в Захiдних Карпатах. Завдяки цьому тут на значних площах збереглися дiлянки дикої природи, зокрема унiкальні пралiси.

Мал.1. – Західний масив Українських Карпат

       Питання про їх охорону постало ще на початку XX століття, коли було створено кілька лісових резерватів в Чорногорі та Марамороських Альпах для збереження i вiдновлення зникаючих представникiв флори та фауни. Особливо активiзувалася робота вчених щодо територiальноїй охорони природи Українських Карпат (Див.Мал.1) пiсля другої свiтової вiйни. Вже в 1949 роцi на північних схилах Чорногірського хребта був видiлений цiнний лiсовий масив площею 3,9 тис. га, який в 1955 роцi оголошено заповiдним. Велика увага питанням територiальної охорони природи придiлялась i на Закарпаттi. В 1958 роцi на пiвденних схилах гiрського масиву Красної, в басейнах Великої i Малої Угольки, створений Угольський лiсовий заказник площею 4600 га, а в 1969 роцi в басейнi Лужанки - Широколужанський флористичний заказник площею 5644 га. Таким чином були створенi всi необхiднi передумови для органiзацiї бiогеографiчно репрезентативного заповiдника в регiонi Українських Карпат.

        В 1968 роцi уряд України для збереження унiкальних гiрських ландшафтів прийняв Постанову про органiзацiю Карпатського заповідника на площі 12,6 тис. га. За тридцятирiчну iсторiю iснування його територiя неодноразово збільшувалася. На сьогодні майже 2,5 відсотки території регіону знаходиться під охороною заповідника, що з 1992 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. У складі Карпатського біосферного заповiдника (КБЗ), загальна площа якого складає 57880 гектарiв, налічується шість вiдокремлених масивiв, а також регiональний ландшафтний парк "Стужиця" та ботанічні заказники державного значення “Чорна Гора” і “Юлівська Гора”. Заповiднi масиви розмiщуються на висотах вiд 180 до 2061 м.н.р.м. в захiдному, центральному i схiдному секторах Українських Карпат. Така територiальна структура КБЗ практично повнiстю репрезентує ландшафтне та бiогеографiчне рiзноманiття Схiдних Карпат. Тут представленi мало порушені та практично незачеплені людською діяльністю передгiрні дiброви, гiрські букові, мiшані та смерекові лiси, субальпiйські та альпійські луки з сосново–вiльховим криволiссям і скельно–лишайниковими ландшафтами. Майже 90% територiї заповiдника вкрито лiсами - переважно пралiсами. В заповiднику охороняється понад тисячу видiв вищих судинних рослин, 64 види ссавцiв, 173 види птахiв, 9 видiв плазунiв, 13 видiв земноводних, 23 види риб, понад 10000 видiв безхребетних тварин. Тут представленi найкраще збереженi карпатськi екосистеми, якi служать сховищами для багатьох рiдкiсних і зникаючих видiв рослин i тварин. В заповiднику вiдмiчено 64 види рослин i 72 види тварин, занесених до Червоної книги МСОП i України, а також до Європейського Червоного списку.