Індивідуальне завдання «Краса Карпат»

         Карпатський бiосферний заповiдник  є природоохоронною науково-дослiдною  установою мiжнародного значення. Науковий колектив заповiдника  придiляє значну увагу розробцi екологiчних засад збереження  природних екосистем i методiв управлiння  ними в Карпатському регiонi. За  результатами проведених дослiджень  випущено десятки томiв Лiтопису  природи, декiлька монографiй та  сотнi iнших наукових публiкацiй. Поряд  з цим, заповiдник (див. Мал.2) є полiгоном для екологiчних дослiджень багатьох стороннiх науково-дослiдних установ. На його базi проводяться науковi конференцiї, семiнари та симпозiуми. Тут проходять наукову практику i пiдвищують квалiфiкацiю студенти та спецiалiсти в галузi бiологiї, лiсового господарства, охорони природи, заповiдної справи тощо.

Мал.2. – Карпатський біосферний заповідник

          В заповiднику налагодженно екологiчний монiторинг, тобто проводиться багаторiчне безперервне стеження за станом екосистем i ходом природних процесiв у них. У рiзних природно-клiматичних зонах створена система стацiонарних монiторингових дiлянок, розгорнута сiтка постiйних пробних площ, фенологiчних, метеорологiчних та гiдрологiчних постiв, постiйних облiкових маршрутiв.

          Територiально заповiдник подiлено  на функцiональнi зони: заповiдну, буферну, регульованого заповідного режиму  та антропогенних ландшафтiв, які  відрізняються, в першу чергу, режимами  природокористування. Функцiональне  зонування територiї заповiдника  сприяє поєднанню завдань охорони  природи з iнтересами мiсцевого  населення. В зонi антропогенних  ландшафтiв проводяться комплекснi заходи, спрямованi на покращення  як екологiчних, так i економiчних  засад природокористування в  регiонi розташування бiосферного  заповiдника.

         В заповiднику значна увага придiляється екологiчнiй освiтi та вихованню населення. Для цього в центральнiй садибi в мiстi Раховi створено музей екологiї Карпат, видається Всеукраїнський екологiчний науково-популярний журнал "Зеленi Карпати", створена мережа iнформацiйних центрiв, екологiчних науково-пiзнавальних стежок. Природа заповiдника та його дiяльнiсть вiдображається в численних науково-популярних відео- та кiнофiльмах, книгах, буклетах, листiвках, конвертах, значках тощо.

         Карпатський бiосферний заповiдник є членом мiжнародної Карпатської асоцiацiї заповiдникiв та нацiональних паркiв, i пiдтримує тiснi контакти з природоохоронними установами Польщi, Румунiї, Словаччини, Угорщини, Чехiї та Швейцарії.

        Українські  Карпати володіють значним курортно–рекреаційним  потенціалом. Всупереч цьому, сучасна  господарсько–виробнича орієнтація  регіону полягає в екстенсивному  використанні місцевих ресурсів. Розроблена науково обгрунтована  модель сталого розвитку гірських  районів передбачає екологічно  зорієнтовану переорієнтацію економіки  Українських Карпат на розвиток  туристично–рекреаційної індустрії. В усьому свiтi розумної альтернативи  туризму i рекреацiї в гiрських  регiонах не iснує.

          В останні десятиліття у всьому світі активно розвивається і пропагується екологічний туризм. В Карпатському заповіднику, завдяки природним особливостям, а також функціональному зонуванню території, представлені найкращі умови саме для розвитку цього напрямку рекреації.

          В цьому контексті, перспективним  напрямком подальшого розвитку  Карпатського біосферного заповідника  повинно стати, поряд з охороною  та виченням унiкальних природних  екосистем, використання потужного  рекреацiйного потенцiалу.

       ЧОРНОГІРСЬКИЙ  ЗАПОВІДНИЙ МАСИВ

        Розмiщений на пiвденному макросхилi Чорногiрського хребта в межах висот вiд 700 до 2061 м.н.р.м. На територiї масиву, площа якого складає 16375 га, знаходиться найвища вершина Українських Карпат - гора Говерла (2061 м). Головний хребет Чорногори утворений флiшовими породами (аргилiти, алевролiти, пiщаники, гравiлiти тощо) крейдяного i палеогенового вiку. Сучасна геоморфологiчна будова Чорногори датується мiоцен - голоценовими перiодами. Рельєф високогiр’я носить слiди давнього зледенiння з характерними льодовиковими формами - карами та троговими долинами.

          Клiмат Чорногiрського масиву  помiрно континентальний: вiд прохолодного  гумiдного до холодного евгумiдного. Iз збiльшенням висоти над рiвнем  моря температура повiтря понижується, а кiлькiсть опадiв зростає. За  даними метеостанцiї Луги (613 м.н.р.м.) середня температура самого холодного мiсяця (сiчня ) рiвна мiнус 6,8 градуса, самого теплого (липня) - 15,7, середньорiчна 5,4 градусiв. Рiчна сума опадiв 1001 мм. На метеостанцiї Пожижевська (1430 м.н.р.м.) середня температура сiчня рiвна мiнус 6,4 градусiв, липня - 11,5, середньорiчна - 2,8 градусiв. Рiчна сума опадiв збiльшується до 1465 мм.

           Велика кiлькiсть опадiв обумовлює  наявнiсть добре розвинутої гiдромережi. На територiї масиву знаходяться  основні витоки рiчки Бiла Тиса.

         Згідно з функціональним зонуванням  території біосферного заповідника  площа заповідної зони становить  16505,0 га, зони регульованого заповідного режиму - 3268,0 га, буферної зони - 15047,0 га, зони антропогенних ландшафтів - 18810,0 га.

        В  установі працюють 294 чоловіки, з  них у науковому підрозділі - 26, у службі охорони - 120 осіб.

        Карпатський  біосферний заповідник призначений  для збереження унікальних гірських  ландшафтів Українських Карпат. Статус біосферного резервату  визначає також і такі його  важливі завдання, як сприяння  сталому розвитку Карпатського  регіону, збереження його культурного  й історичного спадку. (див. Мал.3)

Мал.3- козаки на річковому плоті

          Особливе значення територіязаповідника  має для збереження культури  українських горян - гуцулів, бойків  та лемків. Окремі елементи місцевого  природокористування, наприклад, високогірне  молочне вівчарство та пов'язані  з ним промисли й традиції  мають на сьогодні унікальний  для Європи характер.

         В заповіднику охороняється понад 1300 видів судинних рослин, загальна  кількість видів природної флори  становить 2864 види. У флорі заповідника  виявлено 65 ендемічних видів та 131 рідкісний вид, занесений до Червоної  книги України, і 8 видів, занесених  до Європейського червоного списку. Флора судинних рослин Карпатського  біосферного заповідника об'єднує 5 відділів, 102 родини і за кількістю  видів становить більш як 50 % флори  Українських Карпат.

       Основне  флористичне різноманіття Карпатського  біосферного заповідника спостерігається  в лучних ценозах, які представлені  на низинних заплавних луках, високогір'ї та лісових галявинах. Лише в масиві "Долина нарцисів" росте понад 400 видів рослин, (див.Мал.4)

Мал.4 – рослина на території долини нарцисів

 серед яких такі  рідкісні, як пальчатокорінники  Фукса і травневий, еритроній  собачий зуб, тирлич звичайний, півники  сибірські, зозулинець блошиний, перстач  білий та інші. Унікальна особливість  цієї заповідної ділянки - наявність  однієї з найбільших рівнинних  популяцій рідкісного високогірного  виду нарциса вузьколистого.

         В межах лісового поясу найбільше  флористичне багатство на вапнякових  пасмах, зокрема в Угольсько-Широколужанському  масиві, де ростуть кизильник  цілокраїй, ялівець козачий (єдине  місце його зростання в Українських  Карпатах), жостір проносний, липа  широколиста, тис ягідний (біля 1,5 тис. особин), а з трав'янистих рослин - петрофіли та альпійські види: булатка довголиста, в'язіль стрункий, кортуза Маттіолі, півники несправжньосмикавцеві, борідник Прейса, ломикамінь волотистий. Є також неморальні та аридні  види - арум плямистий, коральковець  тричінадрізаний, епіпогіум безлистий, вужачка звичайна, фіалка дакійська  тощо.

           У субальпійському та альпійському  поясах заповідних масивів ростуть  такі рідкісні рослини, як анемона  нарцисоцвіта, аконіт міцний, роман  карпатський, жовтяниця альпійська, тирличі безстебловий, жовтий крапчастий  та весняний, перестріч скельний, нарцис вузьколистий, парагеум гірський, шолудивник кільчастий, медунка  угорська, сон білий, родіола рожева.

         Загальна кількість зареєстрованих  видів фауни Карпатського біосферного  заповідника на сьогодні становить 4383 види. Безхребетних тварин тут  відмічено 4078 видів (а за прогностичними  розрахунками тут мешкає понад 15000 видів безхребетних). В заповіднику  охороняється 66 видів ссавців, 191 вид  птахів, 9 видів плазунів, 13 видів  земноводних, 25 видів риб, 1 вид круглоротих. Його фауна налічує понад 100 ендемічних  видів тварин, з яких щонайменше  два відомі тільки для цієї  заповідної території. Загалом тут  охороняється 75 види тварин, занесених  до Червоної книги України  та 20 видів, занесених до Європейського  червоного списку.

        Центральним  ядром фауни хребетних Чорногірського, Свидовецького та Марамороського  масивів є види тайгового та  альпійського комплексів. У високогір'ї (на висоті 1700 мі більше) трапляються  нориця снігова й тинівка альпійська, що занесені до Червоної книги  України. З плазунів звичними  тут є гадюка звичайна і  ящірка живородна. Невеликі стоячі  водойми    використовують для  нересту карпатський та гірський  тритони.

       Характерними  видами хвойних і мішаних лісів  є трипалий дятел, корольок жовтоголовий, біловолий дрізд, шишкар ялиновий, карпатський підвид глухаря, рись, ведмідь бурий тощо. Тут широко  представлені види, характерні для  всього лісового поясу Карпат: гірські підвиди благородного  оленя, кабана, а також козуля, вовк, сова сіра, оляпка та інші.

        Фауна  букових пралісів Карпатського  заповідника є дуже своєрідною. Тут зустрічаються як суто "тайгові" види - рись, довгохвоста сова, жовна, снігур, так і характерні для  широколистяних лісів - чорний дрізд, середній, білоспинний і сивий дятли, мухоловка, костогриз, голуб-синяк, ліщиновий вовчок, лісовий кіт, кабан, саламандра плямиста. Звичними мешканцями на цій території є благородний олень, лісова куниця, руда нориця, канюк, повзик, трав'яна жаба - види, які поширені по всьому лісовому поясу Карпат. До рідкісних тварин, що занесені у Червону книгу України, тут належать кутора мала, горностай, видра, пугач, чорний лелека, лісовий полоз, тритон карпатський тощо.

У заповідних холодних гірських ріках водиться форель струмкова, бабець-головач, щипавка, гольян та угорська мінога. На нерест у притоки Тиси піднімаються дунайський лосось і харіус.

        Дуже  різноманітною є фауна рукокрилих, яка налічує 21 вид кажанів, з них 10 є рідкісними і занесені до  Червоної книги України та  Європейського червоного переліку. Це підковоноси (великий і малий), довгокрил, нічниці велика, триколірна, довговуха і війчаста, широковух, вухань звичайний та вечірниця  мала. Існування більшості рукокрилих  тісно пов'язане з підземними  порожнинами. В карстових печерах  Угольки виявлено унікальну фауну  безхребетних-троглобіонтів, серед  яких є вузькоендемічні види, відомі тільки на цій заповідній  території. Це, зокрема, сліпі види  турунів та ногохвісток.

       За своїм  фауністичним складом масив "Долина  нарцисів"(див.Мал відрізняється  від інших заповідних ділянок  Карпатського біосферного заповідника.(див.Дод.1) Для нього властиві тварини  заплавних лук Закарпатської  рівнини. Серед птахів тут переважають луговий чекан, звичайна вівсянка та сіра славка. У більш зволожених місцях звичними мешканцями є деркач та очеретянка-борсучок. У чагарниках трапляються фазан і ремез. Характерні земноводні "Долини нарцисів" - жаба ставкова, ропуха звичайна, тритони звичайний і гребінчастий. З плазунів трапляються вуж і прудка ящірка. Теріофауна представлена звичайною норицею, польовою мишою, мишою маленькою, ондатрою, зайцем-русаком та іншими видами, зовсім не властивими для гірських масивів заповідника. Багатою є іхтіофауна річки Хустця - єдиного рівнинного водотоку на його території. Тут водиться близько 20 видів риб.

       Карпатський  біосферний заповідник є одним  з найбільших наукових та еколого-освітніх  центрів Карпатського регіону.(див.мал.5) Тут працюють наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок, фенологічних пунктів, гідрологічних та метеорологічних постів. Заповідник слугує природною лабораторією для багатьох вітчизняних та зарубіжних науково-дослідних установ. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів. Заповідник відвідують щорічно близько 30 тис. чоловік. Із 18 науково-пізнавальних маршрутів особливою популярністю користується маршрут, що веде на найвищу точку України - г. Говерлу. В біосферному заповіднику працює єдиний в Україні музей екології гір та історії природокористування Карпат, є власна відеостудія, видається Всеукраїнський екологічний науково-популярний журнал "Зелені Карпати".

За визначні здобутки у збереженні природної, культурної та історичної спадщини Карпатський біосферний заповідник першим в Україні нагороджений Європейським дипломом - найвищою нагородою Ради Європи для природоохоронних установ європейського континенту.

4.Висновки      

Сільський туризм – вид туризму, пов'язаний з відпочинком і тимчасовим перебуванням в сільській місцевості.      

Сільський зелений туризм – вид відпочинку, пов'язаний з мешканням туристів в сільській місцевості, отриманням комплексу туристичних послуг, обумовлених цілями відвідин даної території, а також з наданням екскурсійних послуг іншим суб'єктам туризму.      

Суб'єктами сільського зеленого туризму є:

• власники сільських житлових будинків, квартир і інших будов, що пройшли категоризацію, що надають мешкання і супутні послуги туристам, а також що розмістили інформацію про свої послуги в спеціальних виданнях і каталогах;
• турист, що проживає в сільській місцевості і задовольняє свої потреби у відпочинку, зміцненні здоров'я, враженнях і так далі і що вступив у економічні відносини з сільським господарем і іншими суб'єктами туристичної діяльності;
• інші фізичні і юридичні особи, що надають власникам будинків або туристам допоміжні послуги (посередницькі, транспортні, рекламні, інформаційні і ін.);
• об'єднання громадян, діяльність яких направлена на забезпечення необхідних умов діяльності сільського зеленого туризму.