Індивідуальне завдання «Краса Карпат»

 

 

 

Зміст пояснювальної записки

1. Вступ……………………………………………………………….....4  

2.Основна частина

«Специфіка зеленого та сільського туризму»

2.1. Сільський  зелений туризм та його визначення ………………………...6

2.2. Європейський  досвід організації сільського  зеленого туризму……..11

2.3. Основні етапи створення туристичного підприємства………………...13

2.4.  Регіональні пріоритети розвитку  сільського зеленого туризму…….20

2.5. Перспективи  розвитку сільського зеленого  туризму  в Україні……...27

3. Індивідуальне  завдання

«Краса Карпат»

3.1. Карпатський  біосферний заповідник…………………………………...39

4.Висновки……………………………………………………………………….48

5.Список використаної літератури…………………………………………….51

6.Додатки ……………………………………………………………………….53 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
      

 

 

 1.Вступ

Різноманітний за своїми різновидами, туризм став невід’ємним  явищем сучасного життя. В усьому світі він є визнаним і вагомим чинником економічного розвитку.  Феномен туризму постійно розвивається, адже він є соціальним за своєю природою. Внаслідок підвищення життєвих стандартів і збільшення часу для відпочинку працюючого населення, туристська активність має тенденцію до зростання. Ця тенденція поширюється і охоплює дедалі більші верстви суспільства.       

Серед європейських держав Україна визначається найбільшим розмаїттям ландшафтних  комплексів, значним історико-культурним, етнічним та генетичним надбанням і  саме тому раціональне використання турисько рекреаційного потенціалу України слід розглядати як один із діючих засобів розв’язання проблем її економічного розвитку, стабілізації екологічної ситуації та забезпечення належного рівня в якості життя населення.       

Поняття сільський, або, як його ще називають, зелений (чи екологічний) туризм означає відпочинок у сільській садибі. Сільський туризм є одним з найбільш дешевих і доступних видів туристичного відпочинку для людей, які приїжджають з міста.       

Перевага  такого виду відпочинку очевидна:       

По-перше, сільський ландшафт є ніяк, екзотикою для міського жителя. Чисте повітря, природа - все це значною мірою сприяє якомога кращому відпочинку й можливості поправити своє здоров'я для урбанізованого жителя.       

По-друге, близьке знайомство з культурними  традиціями

регіону надає нам  неповторний шанс глибше дізнатися  про народні традиції й обряди. Село дає можливість і для активного відпочинку. Це – їзда на коні й велосипеді, збір ягід, катання на лижах і т.д. До всіх позитивних моментів додається ще й те, що відпочинок на селі недорогий. З фінансової точки зору, такий вид відпочинку взаємовигідний для обох сторін: для сільського жителя даний вид послуг є можливістю заробити на приїжджих відпочиваючих, а для приїжджих туристів це обходиться набагато дешевше звичних курортів і здравниць. Крім надання житла, хазяї садиби також пропонують гостям національні страви, видають на прокат інвентар і спорядження, а також можуть запропонувати послуги місцевих гідів- перекладачів тощо.       

Актуальність  курсової роботи полягає в тому, що саме сільський зелений туризм як вид туризму здатний якомога краще задовольнити побажання двох сторін. Тобто, розв'язати головну проблему українського села: знизити безробіття й надати здоровий відпочинок утомленому городянинові.       

Мета  курсової роботи: Розглянути сільський зелений туризм як провідну галузь міжнародно-туристичної спеціалізації України, визначити регіональні пріоритети і перспективи розвитку.       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       2.Основна частина

«Специфіка зеленого  та сільського туризму»       

2.1. Сільський зелений туризм та його визначення       

Кілька років тому в українському туризмі з'явився новий термін: сільський зелений туризм. Розвиток цього цікавого напряму прогресує зараз з кожним роком. Здавалося б, диво чудове - відпочивати на селі, у якого і без того клопоту, хоч відбавляй, але всьому є своє пояснення.        

Традиція  сільського зеленого туризму (СЗТ) почала розвиватися в Європі біля пів сторіччя тому. Для України вищезазначений термін новий, але незайве буде пригадати про те, що традиція цього виду відпочинку в Україні старіша чим здається. Адже про гостинність сільських жителів відомо давно. Наприклад, ще в початку ХХ століття до Карпат на лікування або відпочинок в горах у господарів приїжджали відомі діячі культури, науки, політики: І.Франко, Л.Українка, М.Грушевський, В.Гнатюк та інші. Зараз розвитком зеленого туризму в Україні займається «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні». Ця організація концентрує дані про зелений туризм в різних регіонах країни. Вона ж займається його рекламою і популяризацією, проведенням конференцій, тематичних виставок. Одне з важливих занять Спілки - тренінги і семінари для тих, хто займається зеленим туризмом, тобто для господарів. Адже саме від останніх залежить якість прийому гостей-туристів, яке росте з року в рік .       

Взагалі поняття «Зеленого туризму» двома  словами – це відпочинок в приватних господарствах в сільській місцевості, цікавій туристичними об'єктами.       

Основне, що привертає в зеленому туризмі  – це комплекс чинників, що сприятливо впливають на людину: оздоровчий, естетичний, пізнавальний.       

Відпочинок  в сільській місцевості - це не курорт, де безліч туристів. Тут - заспокійлива і розслабляюча атмосфера, яка особливо необхідна для жителів міст. Багато людей вважають за краще зустріти Новорічні або Різдвяні свята, відпочити з друзями саме в таких умовах. Це дуже зручно для сімей і невеликих груп.       

В більшості випадків спокійна обстановка підкріплена позитивною емоційною  дією на туриста навколишньої місцевості, будь то гори або ліси, річки, озера або море та інше. До речі, дуже часто основою вибору місця відпочинку в сільській місцевості є саме ландшафти і екологія вибраної місцевості.       

Господарі, для зручності туристів, часто  окрім наданих умов мешкання різних категорій і послуг домашнього, дуже смачного і натурального живлення пропонують цілий комплекс додаткового обслуговування: наприклад, збирання ягід і грибів, екскурсії або походи в гори ну і багато іншого, що збагачує відпочинок. А хіба не важливий індивідуальний підхід господарів до кожного «своєму» туристові і, особливо, до дітей, які і молочка домашнього, і медку бджолиного, і яблучко прямо з дерева зможуть спробувати.       

Сільський туризм – вид туризму, пов'язаний з відпочинком і тимчасовим перебуванням в сільській місцевості.        

Сільський зелений туризм – вид відпочинку, пов'язаний з мешканням туристів в сільській місцевості, отриманням комплексу туристичних послуг, обумовлених цілями відвідин даної території, а також з наданням екскурсійних послуг іншим суб'єктам туризму .       

Суб'єктами СЗТ є:

• власники сільських житлових будинків, квартир і інших будов, що пройшли категоризацію, що надають мешкання і супутні послуги туристам, а також що розмістили інформацію про свої послуги в спеціальних виданнях і каталогах;
• турист, що проживає в сільській місцевості і задовольняє свої потреби у відпочинку, зміцненні здоров'я, враженнях і так далі і що вступив у економічні відносини з сільським господарем і іншими суб'єктами туристичної діяльності;
• інші фізичні і юридичні особи, що надають власникам будинків або туристам допоміжні послуги (посередницькі, транспортні, рекламні, інформаційні і ін.);
• об'єднання громадян, діяльність яких направлена на забезпечення необхідних умов діяльності сільського зеленого туризму .

 

       Під категоризацією розуміється комплексна оцінка приміщень, що надаються для мешкання туристам, і пов'язаних з цим послуг власника, виконана експертом по заявці власника по спеціальній методиці на добровільній основі. Експертами можуть бути особи, що мають спеціальне посвідчення органу влади або громадської організації не нижче республіканського рівня.       

Продуктом сільського туризму є комплекс не менше, чим з двох, пропонованих за договірною ціною послуг, необхідних для задоволення потреб суб'єкта (туриста) під час його мешкання або подорожі в сільській місцевості.       

Послуги сільського зеленого туризму - діяльність членів особистого селянського, особистого підсобного або фермерського господарства з надання послуг бронювання, розміщення, живлення, інформаційного обслуговування, інших видів послуг, направлених на задоволення потреб туристів.       

Сільський господар (власник) – член особистого селянського, особистого підсобного або фермерського господарства, що здійснює господарську діяльність з використанням земельних ділянок і майна, які належать їм на правах власності відповідно до законодавства України .       

Сільський зелений туризм як складний, багатовимірний об'єкт управління може розглядатися в рамках різних підходів (перелік  яких визначатиме основні типи підпрограм і груп заходів при розробці відповідної регіональної програми):

• функціонального (надання послуг мешкання, а також інших видів туруслуг на базі засобів мешкання і за їх межами в довколишній сільській місцевості, зокрема, і для інших видів туризму);
• структурного (рекреант, одержуючий турпослугу, суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, що представляє туристичну послугу з мешкання і соціально-культурного обслуговування, об'єкт розміщення - садиба, етнографічне село, об'єкти в сільській місцевості - етнографічні села, центри ремесел і ін., що надають різні види турпослуг);
• галузевого (за видами виробничо-економічної діяльності розміщення, надання транспортних послуг, просування на ринок турпослуг, екскурсійний супровід, організація турів і ін.);
• по складовим ухвалюваних управлінських рішень і програми розвитку, що розробляється (нормативно-правова, організаційно-технологічна, науково-методична, фінансово-економічна, інформаційно-рекламна).

 

       Можна констатувати, що за період, який пройшов  з часу реєстрації всеукраїнської Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму (1996р.), цей вид діяльності, по-перше, значно поширився на сільських територіях і, по-друге, набув вагомого інституціонального забезпечення. Про останнє свідчить, зокрема, присутність екологічного (зеленого) та сільського туризму в переліку видів туризму, а також наявність цих видів в переліку пріоритетних напрямів державної політики у галузі туризму в Законі України «Про туризм»; спеціальне посилання на можливість використання ресурсів особистих селянських господарств для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму в Законі України «Про особисте селянське господарство» ; вагоме місце сільського туризму в проекті Стратегії сталого розвитку туризму і курортів в Україні; наявність  затвердженого Урядом Плану заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки; наявність проекту Закону України «Про сільський зелений туризм» ; проекту Національного стандарту України Послуги туристичні. Туризм сільський. Загальні вимоги проектів інших нормативних документів.        

Водночас  інституціональне, в тому числі нормативно-правове  забезпечення розвитку сільського туризму  не можна вважати достатнім. Можна  сказати, що це забезпечення перебуває  на стадії становлення: чинні акти згадують про цей вид діяльності досить побіжно, а ґрунтовніші розробки поки що мають форму проектів. 

Водночас  досвід багатьох країн світу свідчить про наявність глобальної (загальносвітової) тенденції деаграризації національних економік, тобто стійкого зменшення частки сільського господарства у виробництві валового внутрішнього продукту, економічному зростанні, а також у структурі зайнятості населення. Відбувається це не за рахунок спаду виробництва у сільському господарстві, а внаслідок вищих темпів розвитку інших галузей і видів діяльності. Таким чином створюються умови для зайнятості позааграрними видами діяльності осіб, які вивільняються з сільського господарства внаслідок розвитку в ньому техніко-технологічного прогресу.      

Щоб при цьому не обезлюднювались сільські території, органи влади і самоврядування усіх рівнів, за активної участі сільських громад і громадських організацій, вживають спеціальних заходів до того, щоб якомога більше видів несільськогосподарської діяльності розвивалось саме у сільській місцевості. І навіть до того, щоб виробники сільськогосподарської продукції займались несільськогосподарськими видами діяльності та завдяки цьому отримували вищі доходи. Іншими словами, йдеться про диверсифікацію сільської економіки та диверсифікацію зайнятості сільського населення, важливим результатом якої  є зростання доходів сімей, а також наповнюваності місцевих бюджетів. А зростання доходів селян і органів місцевого самоврядування – важлива запорука підвищення якості життя на селі, розвитку сільської інфраструктури, формування сприятливого життєвого середовища для розвитку того ж таки сільського господарства.        

Сільський зелений туризм тісно пов'язаний з розвитком не тільки рекреаційної сфери в сільській місцевості, але і зі сферою послуг, галузями господарського комплексу регіону - транспортом, зв'язком, торгівлею, виробництвом продуктів харчування і так далі. Розвиток СЗТ приводить до утворення внутрішньорегіональних економічних вигод, інтенсифікуючи розвиток ділової активності в сільській місцевості (ефект мультиплікатора) [6; 12].  
 

 

 

   2.2. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму       

Пріоритетність  започаткування сільського туризму  як складової міжнародного туризму  приписують собі Франція та Швейцарія. Справді, ще з початку XVIII ст. у французьких і швейцарських Альпах (околиці Монблану та інших найвищих альпійських піків Європи) з'являються перші гостьові будиночки-шале для обслуговування експедицій британських туристів-природолюбів.