Індивідуальне завдання «Краса Карпат»

А в с.Покровка Очаківського району, яке  знаходиться на

території ландшафтного парку «Кинбурнськая коса», Вам запропонують екзотичний відпочинок з можливістю доторкнуться до дикої природи.       

Асоціація фермерів «Придунав'я» запрошує на цікавий відпочинок в районі Ізмаїла Одеської області - в унікальних куточках природи з відвідинами біосферного заповідника, системи озер, знайомства з неповторною культурою і звичаями багатьох націй, які тут проживають.       

Поділля. Заслуговує окремої уваги. Основу цієї історичної території складають три області - Тернопільська, Хмельницька і Вінницька. Незвичайна ця місцевість своїм ландшафтом, сформованому невеликими горами - Кременецькими, Товтрами, Вороняками, Гологорами, Опіллям і глибокими каньйонами Дністра, Південного Бугу з численними притоками.        

Через Поділля проходили головні шляхи  набігів турок і татар на Україну, тому тут залишилася безліч пам'ятників  оборонної архітектури, серед яких відомі Кам'янець-Подільська і Хотинська фортеці. Відоме Поділля і на спелеологічному світі, адже тут більше сотні печер, з яких найвідоміша «Оптимістична», занесена в Книгу рекордів Гіннесу, як рекордсмена за довжиною в Європі, протяжністю 207 км .Все це можна побачити, користуючись послугами сільських господарів. Найбільш відомі райони прийому туристів на Тернопільщині - околиці Кременця і Почаєва, а також села в каньйоні Дністра. Хмельничани пропонують свою гостинність у Кам'янець-Подільському районі і Грициві. В останньому пропонується додатково активний відпочинок, освітньо-краєзнавчі програми і програми оздоровлення. Центр відпочинку «Подолянка» в Панському районі Вінничини - це можливість рибалки, подорожей у ліс, до ставків і джерел з ночівлями в наметах, діти тут можуть навчитися ліпити з натуральних матеріалів іграшки і сувеніри, а господарі печуть в печі на вугіллі дуже смачний домашній хліб.       

Недалеко  від Києва - тут виділяються декілька територій, наприклад  на Київщині цікавий і пізнавальний відпочинок можна провести недалеко від столиці в Балико-щучинці Кагарлицького району на живописному березі Дніпра, в місцевості де створюється історико-археологічний комплекс на матеріалах розкопок поселень трипільської культури. Окремі пропозиції знайдете і в місті-музеї Переяславі-Хмельницькому.        

Але особливої уваги заслуговує «Соколиний хутір» на Чернігівщині, по сусідству  з відомим палацово-парковим ансамблем в Качановці. Тут відтворена оригінальна обстановка українського села. Вам запропонують цілий комплекс послуг від справжньої української кухні до сауни, екскурсій, козачих ігор, відвідин приватного музею. І все це в двох годинах їзди від столиці [5; 9].       

Центральний і Східний регіон.       

Полтава пропонує для туристів відпочинок на берегах Хорола, Сули, Псла. Головні  центри СЗТ - це Великі Сорочинці і Діканька - місця, пов'язані з великим Гоголем, а також столиця українського гончарства - сіло Опішня Зіньківського району. Щоб відпочинок був більш насичений і пізнавальний, напевно не відмовитеся від пропонованого активного відпочинку лісом верхи на конях, від відвідин пам'ятників архітектури і природи, як, наприклад, садиба Кочубєєв у Діканьці, до Державного музею українського гончарства в Опішному, до одного з найбільших в Європі скіфських городищ, а також у ландшафтний парк «Діканьський».          

Зануритися  в годину козацтва зможете завдяки відпочинку в с.Могильов Царічанського району Дніпропетровської області. Тут, на берегах Орелі збереглися дві козацькі церкви і залишки стародавньої фортеці, а недалеко - Орельський природний заповідник. Побувавши в селі Петриківка, познайомитеся з історією знаменитого петриківського розпису, почуєте розповіді про козаків і отаманів.       

Батьківщина Тараса Шевченка і центр козацтва Черкащина запрошує на береги річки Рось в місто Корсунь-Шевченківський. Господарі надають можливість косити сіно і спати на ньому, ловити раків, збирати лікарські рослини.       

Харківщина  пропонує в прикордонних з Росією районах тур «Хазар шлях» і водний тур «Печенізьке водосховище» з відпочинком на річці Сіверський Донець. 
 

2.5.Перспективи розвитку зеленого туризму в Україні

     Українське село має надзвичайно багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, а також лікувально-рекреаційні ресурси. Наші села багаті індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Водночас гострою проблемою багатьох сіл є зростаючий надлишок робочої сили. Враховуючи відсутність капіталовкладень на створення нових робочих місць у сільській місцевості України, на загальнодержавному рівні більше уваги варто приділяти тим галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей належить сільський туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах з відповідною рекреаційною базою завжди було багато відпочиваючих. Найбільше це стосується сіл, що розташовані на берегах річок, морів та в гірській місцевості. 
      В Україні існують усі передумови розвитку відпочинку в селі, який можна розглядати як специфічну форму підсобної господарської діяльності у сільському середовищі з використанням природного та культурного потенціалу реґіону, або як форму малого підприємництва, що дає можливість певною мірою вирішити проблему зайнятості сільського населення, покращити його добробут, повніше використати природний та істо-рико-культурний потенціал сільської місцевості. Справа розвитку сільського відпочинку має реальну державну перспективу і сприяє поліпшенню соціально-економічної ситуації сільської місцевості. 
      Сільський туризм виступає важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо). 
    Сільський відпочинок в Україні за рахунок збереження етнографічної самобутності повинен набути національного значення.

      По-перше, він дає поштовх для відродження й розвитку традиційної культури: народної архітектури, мистецтва, промислів - усього, що складає місцевий колорит, і що, поряд із природно-рекреаційними чинниками, є не менш привабливим для відпочиваючих.

    По-друге, через сільський відпочинок мешканці ур-банізованих територій з масовою культурою мають можливість пізнати справжні українські традиції 
     По-третє, етнокультура села репрезентує Україну світові й приваблює також іноземних туристів. Тому як передумову успішного розвитку відпочинку в сільських етнографічних районах треба розглядати формування ідеології відродження й розвитку всього спектра традиційної культури, починаючи від форм господарських занять до надбань духовної сфери, що діятимуть як сприятливі чинники для індивідуального відпочинку в етнографічних районах України. 
       Сільське населення України здатне отримувати реальні доходи у сфері

сільського туризму від таких видів діяльності, як:

- облаштування туристичних маршрутів;

- облаштування й експлуатація стоянок для туристів;

- робота гідом чи екскурсоводом;

- транспортне обслуговування туристів;

- єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство);

- прокат туристичного спорядження;

- послуги приймання туристів;

- кулінарні послуги;

- підготовка культурних програм;

- народні промисли;

- виробництво та реалізація  туристам екологічно чистих продуктів харчування;

- реалізація туристам ягід та грибів.

      Окрім того, як зазначалося вище, у створенні цікавої відпочинкової пропозиції власник агрооселі повинен дбати про якість двох ключових аспектів агротури-стичного продукту:

- матеріально-технічної  якості (наприклад, розміри та умеблювання кімнати,

оснащення їх побутовою технікою, оснащення гігієнічного вузла); 
- емоційно-абстракційної якості (рівень сервісного обслуговування

відпочиваючих). 
      Власники агороосель мають усвідомлювати відповідальність, яку беруть на себе, організовуючи відпочинок у своїх оселях. Адже недоброякісне обслуговування може назавжди відбити у клієнта бажання відпочивати в селі. 
Гість, який приїжджає відпочити у сільську оселю, бажає оглядати красиву природу. І тому краєвиди села повинні мати привабливий вигляд. Сільська громада має дотримуватися санітарно-гігієнічних умов проживання, дбати про відсутність сміттєзвалищ, естетичний вигляд будинків, вулиць, садів, громадських закладів. Дбати про зелені насадження, використовувати вільні території, враховуючи інтереси відпочиваючих.

        Однією з головних складових відпочинкової пропозиції є умови проживання. Умови проживання повинні гарантувати можливість зручного нічлігу, дотримання особистої гігієни, наявність повноцінного харчування. Тому господарям варто керуватися рекомендаціями з категоризації сільського житла Української спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Присвоєння категорії житлу, що надається у користування відпочиваючим, дає право господареві оселі повідомляти про відповідну якість житлових умов у рекламних засобах Спілки, що сприятиме збільшенню відпочинкового попиту та доходів господаря. 
       Більшість господарів надають таку послугу, як харчування, яке базується на продуктах, вироблених у власному господарстві. Утім, для туристів необов'язково готувати окремо, оскільки це є однією з характерних рис сільського відпочинку. 
      Як правило, більшість відпочиваючих скаржаться на брак інформації щодо відпочинку. Отже, надзвичайно важливими є визначники якості проживання, такі як інформаційні позначки на дорогах і біля оселі, а також у самій оселі. 
      Треба довести до свідомості всіх селян реґіону, що організація прийому гостей сприятиме зміцненню їхніх індивідуальних (фермерських) господарств. При цьому зацікавлені селяни більше переймуться проблемами збереження сільських ландшафтів та чистоти довкілля. Сільський туризм також може допомагати

лісівництву, урізноманітнюючи джерела його доходів.

        Хоча сільський відпочинок в Україні, зокрема у Карпатському реґіоні, має давню історію, його майбутнє ще остаточно не визначене. На сьогоднішній час невідомо, чи стане цей вид відпочинку повноправним учасником національного туристичного ринку, чи можливе збільшення кількості відпочиваючих у сільських оселях до 15-20 % від загальної чисельності туристів, як, наприклад, у Франції. Існують як песимістичний, так і оптимістичний сценарії його подальшого розвитку в Україні. Цілком можливо, що за відсутності дієвої державної політики в цій галузі сільський відпочинок так і залишиться у напівлегальному статусі, без чіткої організаційної структури, без поставленої на належному рівні інформаційно-маркетингової діяльності, просто як своєрідний додаток до інших напрямків туризму. Натомість, за оптимістичними науковими прогнозами, сільський туризм, для прикладу, лише в Карпатському реґіоні має сформувати потужний сегмент ринку і "контролювати" від 35 до 45 % усіх туристичних потоків у цей реґіон. Станом на 2003-2005 pp. кількість туристів, які відвідують Українські Карпати, становить близько 1,5 млн осіб щорічно. З них понад 150 тис. - гості з інших країн. Отже, вже тільки ці цифри більше налаштовують на оптимістичні прогнози.

       Сприйняття сільського відпочинку пересічним міським мешканцем України зараз коливається у широкому діапазоні: від цілковитого неприйняття цієї форми відпочинку до величезного захоплення його екологічністю та економічністю. Це свідчить лише про необізнаність загалу українців із такою формою відпочинку. 
        Певний скептицизм до сільського відпочинку з боку городян першого покоління зумовлений тим, що вони ще тісно пов'язані із сільською місцевістю - часті поїздки у село, відвідини родичів, догляд за житлом батьків, участь у сільськогосподарських роботах, - і не сприймають це як відпочинок. І люди вважають, що це частина їхньої індивідуальної самодіяльної відпочинково-господарської діяльності на селі, якій не треба надавати спеціального статусу. 
       Поряд із цим, в українських містах є категорії людей, які активно сприйняли ідеї народження (чи відродження) сільського відпочинку. На сьогодні в Україні основні сегменти потенційних споживачів послуг сільського зеленого туризму утворюють: 
- мешканці промислових центрів (через екологічність цієї форми відпочинку); 
- справжні городяни (3-4-те покоління - через екзотичність);

- шанувальники українських  народних традицій (через принади  сільського способу життя та чистоту довкілля);

- люди з малим і середнім  достатком (через вартість відпочинку  у селі). 
       Разом із тим, проведені в останні роки за допомогою мас-медіа рекламні акції більше уваги звертали на привабливі сторони села, ніж на роботу з певними категоріями городян та технолого-економічні аспекти цього відпочинку. Отже, потрібно урізноманітнити форми пошуку прихильників цього виду відпочинку, якомога швидше створити механізм, що дозволить забезпечити реальних відпочиваючих для сіл нашого реґіону.

      Міжнародний імідж сільського відпочинку також неоднозначний. З одного боку, Україна традиційно сприймається як аграрна країна, одна з європейських житниць із збереженим сільським укладом життя, багатою культурною спадщиною, із незнищеною природою та гостинними господарями. З іншого боку, не приваблює іноземних туристів відносно низький стандарт житла і його недостатня технічна забезпеченість, а також необлаштованість сіл та досить обмежений вибір дозвілля й можливостей активного відпочинку. 
      Однак, тенденції останніх років свідчать, що західні країни бачать перспективу українського сільського відпочинку і туризму на міжнародному туристичному ринку. Свідченням цього може бути організаційна й технічна допомога міжнародних фондів, наприклад, Фонду розвитку Карпатського єврореґіону, програми TACIS, завдяки якій реалізовані проекти підтримки сільського відпочинку і туризму в Карпатському реґіоні. 
      Зокрема, доволі результативним є проект TACIS "Підтримка місцевого розвитку і туризму Карпатського реґіону". Нині Європейський Союз відкрив спеціальну кредитну лінію в розмірі 100 тис. євро на развиток невеликих приватних готелів й агропансіонатів, організованих за "домашнім" взірцем. 
Разом із тим, ще не до кінця визначений міжнародний попит. Приїзду іноземців з інших країн перешкоджає відсутність знання господарями іноземних мов; це добре ілюструє наше дослідження, в якому ми побачили, що 20 % господарів не знали жодної іноземної мови, при цьому абсолютно незрозумілий рівень знань інших господарів, які вказали, що володіють іноземними мовами. Інші дослідження свідчать, що серед потенційних клієнтів для відпочинку в українському селі є шанувальники "сентиментального" туризму, особливо українська діаспора США і Канади, аматори етнографічного та екологічного туризму. 
       З огляду на ці реалії, необхідно проводити навчання власників агроосель прийомам обслуговування та іноземним мовам. Це найсуттєвіша проблема, яка стоїть нині на перешкоді виходу сільського зеленого туризму України на міжнародний ринок. Тому досі маємо таку сумну статистику: в польських, словацьких і румунських Карпатах щорічно відпочиває на один-два порядки більше західноєвропейських зелених туристів, ніж в Українських Карпатах. 
       У цьому аспекті важливим є також налагодження тіснішої взаємовигідної співпраці з турфірмами, які можуть сприяти активізації руху іноземних туристів у села з метою короткотривалого відпочинку, ознайомлення з традиціями, участі у фестивалях і сільськогосподарських роботах. Але якщо власники агроосель, сільських громад не зроблять зустрічних кроків щодо облаштування житла, забезпечення його санітарно-гігієнічного стандарту, благоустрою села, впорядкування привабливих місць, то відпочинок на сільських територіях реґіону не зрушиться з місця.