Шпаргалка з "Педагогіки"

У протоколі фіксуються всі мовні реакції дитини: окремі звуки або звукосполучення, беззвучне артикулювання, наявність повних або лепетних слів, короткої або розгорнутої фрази. У процесі перевірки стану мови також сурдопедагог обстежить стан вимови дитину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.  Предмет, завдання, методи спец методики розвитку мови дошкільників

 

Методика — це не набір готових рецептів, не повчальний трактат, а обумовлений закономірностями розвитку людину й специфікою досліджуваного предмета спосіб організації процесу спрямованого навчання.

Методика навчання мови глухих і слабочуйних дошкільників, як і будь-яка педагогічна наука, базується на узагальненні всього позитивного, що накопичене в історії людства.

Метою сучасної системи слухомовного розвитку глухих і слабочуйних дошкільників є формування в них словесної мови в контексті корекції й розвитку всієї пізнавальної діяльності й максимального наближення до норми їх особистісних якостей, що в остаточному підсумку повинне забезпечити їхню соціальну адаптацію вже на ранніх вікових стадіях. Уведення дітей у змістовний мир мови повинне здійснюватися як на основі використання надійних обхідних шляхів, так і при стимуляції порушеної слухової функції, тобто на природній сенсорній базі. Досягнення поставленої мети можливо при розв'язку цілого ряду завдань.

 Насамперед необхідні як можна більш раннє виявлення дітей з недоліками слуху й кваліфікована діагностика дефекту.

Досить складними завданнями є визначення й створення умов для ефективного корекційно-розвиваючого впливу, включаючи слухопротезування й вибір типу установи.

Із самого початку доводиться вирішувати завдання грамотного, тактовного консультування, що й спонукує до практичної дії, батьків, чиї зусилля не завжди адекватні можливостям і потребам дитину.

 Спеціальним завданням виступає вибір провідної й допоміжних форм словесної мови й правильного їхнього співвідношення на різних етапах навчання.

У ході спеціально організованої роботи з дітьми в дошкільній установі вирішується завдання координування діяльності вчителі-дефектолога й вихователів за обсягом і способу введення в різні види практичної діяльності дітей язикового матеріалу, форм його пред'явлення й рівня відпрацьовування.

Завданнями виступають упорядкування й приведення в систему всіх засвоюваних дітьми в конкретних мовних умовах засобів спілкування, планомірного розвитку значень слів і цілих висловлень, активізація всіх видів мовної діяльності (говоріння, слухання, читання, листа, дактилювання, слухо-зорового сприйняття).

У всіх існуючі в практиці умовах спеціального навчання дітей повинна вирішуватися завдання правильної оцінки вихідного рівня їх мовного розвитку (наявності «пускової ланки» язикової здатності). Рівною мірою необхідно вивчати досягнення на кожному віковому етапі й у різні періоди навчання, співвідносити результати в оволодінні мовним матеріалом з наміченою програмою навчання, виявляти причини відставання й шукати шляхи їх подолання.

 До завдань слухо-мовного розвитку дітей слід віднести виховання в них інтересу до словесної мови, заохочення будь-яких ініціативних висловлень, підтримка спроб дітей самостійно користуватися мовними зразками ( по типу «дитячої словотворчості»).

На заняттях по розвиткові мови використовуються різні методи. До них можна віднести: наслідування мови педагога, виконання мовних дій за зразком, дидактичні ігри й вправи, використання природніх ситуацій, навмисне створення ситуацій, спеціальні мовні вправи, роботу із книгою, сполучено-відбите проказування, постановка звуків, читання й ін. Широко використовуються ігрові методи, що базуються на залученні різних компонентів сюжетних і дидактичних ігор: дій із сюжетними іграшками, ігор із правилами, використання предметів-заступників, уявлюваних предметів і ситуацій і ін. Для активізації усної мови важливе значення мають збагачення мовної практики, залучення до спілкування не тільки дітей своєї групи, але й незнайомих дітей і дорослих.

 

 

8. Комплекси з фонетичної ритміки ( 4р)

 

Фонетична ритміка — це система рухових вправ, у яких різні рухи (корпуса, голови, рук, ніг) сполучаються із проголошенням певного мовного матеріалу (фраз, слів, складів, звуків).

метод фонетичної ритміки представлений у якості приймання роботи з формування й корекції вимовної сторони мови слабочуйних дітей. (Фонетична, ритміка, природно, не виключає інших приймань і методів роботи над вимовою, прийнятих у вітчизняній сурдопедагогіці.)

Мети, які визначають основні напрямки в заняттях по фонетичній ритміці, полягають у тому, щоб:

- з'єднати роботу мовленнєво-рухового й слухового аналізаторів з розвитком загальної моторики;

- сприяти формуванню в  слабочуйних дітей природньої  мови з вираженою інтонаційною  й ритмічною стороною в процесі  переходу загальної моторики  до мовленнєво-рухової;

- розбудовувати слухове  сприйняття учнів і використовувати  його в ході формування й  корекції вимовних навичок.

При визначенні змісту занять, крім вимог, пропонованих до вимови слабочуйних, ураховуються також рекомендації з розвитку русі в цих дітей. Більшу допомогу авторам виявив досвід роботи югославських дефектологів у проведенні занять по фонетичній ритміці.

Усі вправи, що містять рухи й усне мовлення, на заняттях по фонетичній ритміці спрямовані на:

- нормалізацію мовного  подиху й пов'язаної з ним  злитістю мови;

- формування вмінь змінювати  силу й висоту голосу, зберігаючи  нормальний тембр без грубих  відхилень від норми;

- правильне відтворення  звуків і їх комбінацій ізольовано, у складах і словосполученнях, словах, фразах;

- відтворення мовного  матеріалу в заданому темпі;

- сприйняття, розрізнення  й відтворення різних ритмів;

- уміння виражати свої  емоції різноманітними інтонаційними  засобами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Вербо-тональний метод Губерини

Верботональна система реабілітації дітей з порушеннями слуху розроблена видатним хорватським ученим, академіком П. Губерина. Дана система використовується насамперед для діагностики й реабілітації слуху й мови в глухих і слабочуйних, а також для діагностики й реабілітації порушень голосу й мови в, що чують, для діагностики й реабілітації мовних порушень при затримці психічного розвитку, центральних поразках без зниження слуху, при розвитку мови в дітей, що живуть у несприятливій соціально-культурній або навчально-виховнім середовищі, при вивченні іноземних мов (корекції вимови відповідно до фонетичної системи досліджуваного мови), для навчання листу, для фонетичного й фонологічного визначення національної мови (у країнах, де через довгу колоніальну залежність не була визначена національна мова), вивчення рідної мови (у країнах з більшою кількістю емігрантів).

Метою верботональної системи є інтеграція осіб з порушеннями слуху в суспільство. Основні положення верботональної системи включають облік у процесі реабілітації дітей з порушеннями слуху основних закономірностей психофізичного й мовного розвитку, що нормально чують дітей; ранню діагностику (з перших місяців життя) і ранню реабілітацію дітей з порушеннями слуху; комплексний медико-психоло-педагогічний підхід до діагностики й реабілітації дітей; цілеспрямоване постійне вивчення стану слухової функції й резервів його розвитку в умовах використання загальноприйнятих і оригінальних (розроблених в SUVAG) методик; проведення спеціальної роботи з розвитку слухового сприйняття як основи формування усної мови в умовах використання оригінальної електроакустичної апаратури; забезпечення в процесі корекційної роботи загального психофізичного розвитку дитину; застосування оригінальних методик корекційної роботи ( фонетичної ритміки, музичної стимуляції, аудіовізуального курсу, піктографічної ритміки), що базуються на комплекснім використанні й розвитку всіх аналізаторних систем; використання в процесі реабілітації різних форм інтеграції дитину в середовище дітей, що чують, залежно від їхніх індивідуальних можливостей; організацію сімейного виховання як найважливішого умови реабілітації й інтеграції дитину, що має порушення слуху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10. Методика формування граматичної будови мови

 

У процесі навчання мови дітей з порушенням слуху велика увага приділяється придбанню дитиною вмінь утвору й уживання граматичних форм. Формування граматичного ладу мови включає роботу над морфологією, словотвором і синтаксисом.

Морфологічний лад мови включає майже всі граматичні форми. Найбільше місце займають імена іменники й дієслова. Однак у процесі мовного розвитку дітей росте вживання інших частин мови — імен прикметників, займенників, прислівників, імен числівників.

Кожне з імен іменників, як правило, ставиться до одному із трьох пологів і змінюється по числах і відмінкам. При ознайомленні дітей з назвою предметів і об'єктів використовується іменник у називному відмінку спочатку в однині, потім у множинному.

 Істотне місце в  роботі з розвитку мови займає  дієслівна лексика. Діти опановують  значенням дієслів насамперед  у наказовому способі єдиного  й множини. Створюються умови  для розуміння й використання  дітьми цих дієслівних форм. Із  цією метою в процесі життєдіяльності  діти виконують різні доручення, які даються як дорослими, так  і дітьми один одному. Включаються  так само спеціальні ігри-вправи. діти опановують здатністю до  розуміння й використанню дієслів  у формі майбутнього часу.

Послідовно включаються різні види мовних засобів: письмове, усно-дактильне, усне (читання, сприйняття, відтворення).

Велике місце в роботі з розвитку мови займає навчання дітей перетворенню дієслів наказового способу в дієслівні форми по особах ( 1-е й 3-е особа), часам (сьогодення й минуле) і числам. Для оперування назвами дій використовуються як реальні життєві ситуації, так і спеціальні вправи: діти підкладають таблички до картинок і навпаки, конструюють фрази з набору табличок, відповідають на запитання усно-дактильно, сприймають слухо-зорове й на слух.

Діти опановують утвором звуконаслідувальних дієслів. Проводяться різноманітні ігри.

Через відтворення дій у різнім тимчасовім відношенні в дітей формуються вистави про дієслівні форми першої особи сьогодення й минулого часу єдиного й множини.

У роботу з дітьми старшого дошкільного віку включається матеріал, зв'язаний зі словотворчими процесами. Це має місце при ознайомленні дітей із тваринним миром. Діти вчаться співвідносити назви тварин і їх дитинчат, уживаючи ці назви в єдинім і множині й у родовому відмінку множини.

У дітей старшого дошкільного віку формуються вміння утворювати іменники зі збільшувальними, зменшувальними й ласкальними суфіксами з метою акцентування уваги на тих або інших значеннєвих відтінках, а також за допомогою різних приставок змінювати значеннєвий зміст дієслів.

Практичне оволодіння дітьми словотвором з наступним осмисленням змістовної сторони цього процесу відбувається успішно, якщо використовуються різні життєві ситуації й спеціальні ігрові вправи.

Робота з дієслівною лексикою допомагає дітям освоїти елементарні правила синтаксису. Становлячи з дієсловами словосполучення й пропозиції, діти вчаться будувати зв'язні висловлення. Дітям пропонуються картинки, і вони називають дії персонажів, видимі й уявлювані, тобто перераховують однорідні члени й становлять пропозиції по картинці. Діти будують прості й розповсюджені пропозиції, пропозиції складної конструкції, що сприяє розвитку зв'язної мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. Структура занять з розвитку мови

 

 

1. Психодіагностика Ціль: розвиток емоцій і психомоторних  функцій, мімічні вправи, образні  перевтілення.

2. Лексико-граматичні завдання. Робота над словосполученням. Завдання: уточнення, закріплення й активізація лексики по темі. ознайомлення з язиковими особливостями (словозміни й словотвору). - розвиток пізнавальних процесів. Узагальнення й класифікація предметів.

3. Фізкультхвилинка. Пластичні  етюди. Гри на узгодження мови  з рухами.

4. Бесіда по темі. Робота  над пропозиціями. Завдання: розвиток  діалогової мови, розвиток уміння  використовувати в мові різного  типу пропозиції, розвиток елементів  логічної пам'яті й мислення.

5.Физминутка. Пластичну-образно-пластична  творчість дітей. Музична розминка.

6. Розвиток зв'язної мови. Завдання: розвиток елементів монологічної  мови, розвиток уяви, читання віршів, відгадування загадок. робота із  сюжетними картинками, діалоги.

7. Підсумок заняття.

Е.Д. Худенко запропонувала класифікацію типів занять: вступне заняття; вивчення нового матеріалу; узагальнююче заняття; комбіноване заняття.

Вступне заняття має наступну структуру.

I. організаційний момент.

II. Введення в тему?

а) вступна бесіда;