Заходи щодо удосконалення системи бюджетного фінансування витрат

Слід зазначити, що в новій редакції Бюджетного кодексу України відсутня Бюджетна декларація, хоча в проекті Бюджетного кодексу вона мала замінити Бюджетну резолюцію (Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період).

Водночас Бюджетна резолюція залишається в Бюджетному кодексі, однак змінено терміни порядку її складання та схвалення. Так, раніше Кабінет Міністрів України подавав до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочі дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, які проводилися не пізніше 1 червня. Тепер передбачено наступний порядок:

Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та до 20 березня року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і у триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

-добавлено нові статті щодо введення середньострокового планування та розширення сфери застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі;

- передбачено виключне спрямування  надпланових доходів державного  бюджету на реалізацію пріоритетних  інвестиційних програм і здійснення  заходів, пов’язаних із проведенням  соціальних реформ, посилення фінансового  контролю за цільовим і ефективним  використанням бюджетних коштів;

- добавлено статтю, що визначає  терміни подання і розгляд  законопроектів, які впливають на  показники бюджету, та введення  в дію таких законів;

- включено норми щодо особливостей  формування та оприлюднення бюджетів  об'єднань сіл, селищ і міст, які в майбутньому створюватимуться  згідно законодавства про місцеве  самоврядування, визначено їх взаємовідносини  безпосередньо з Державним бюджетом.

Розділи та статті Бюджетного кодексу  України, що стосуються місцевих бюджетів, у новій редакції документу мають  значні уточнення та стали більш  конкретизованими в порівнянні зі старою редакцією. Серед позитивів: нова редакція Бюджетного кодексу України передбачає суттєве збільшення фінансового ресурсу місцевих бюджетів за рахунок як передачі їм частини загальнодержавних доходів, так і розширення переліку видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, зокрема, передбачено:

- передачу місцевим бюджетам  окремих джерел доходів державного  бюджету за ліцензії та сертифікати,  державну реєстрацію, 50% збору за  спеціальне використання лісових  ресурсів державного значення, 50% збору за спеціальне водокористування, 50% платежів за користування надрами  загальнодержавного значення;

- віднесення в повному обсязі  до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні  обсягу міжбюджетних відносин, фіксованого  податку на доходи від підприємницької  діяльності, єдиного податку для  суб’єктів малого підприємництва  та плату за землю, надходження  адміністративних штрафів, плату  за торговий патент на здійснення  деяких видів підприємницької  діяльності (за винятком плати  за придбання торгових патентів  пунктами продажу нафтопродуктів  автозаправними станціями, заправними  пунктами), що справляється виконавчими  органами відповідних місцевих  рад; податок на нерухоме майно  (нерухомість), відмінне від земельної  ділянки, у складі місцевих  податків і зборів;

Слід зазначити, що податок на нерухоме майно (нерухомість) відсутній в проекті Податкового кодексу, оприлюдненого 3 серпня 2010 року.

- збільшення для бюджетів місцевого  самоврядування з 20% до 50% зарахування  зборів за забруднення навколишнього  природного середовища та грошові  стягнення за шкоду, заподіяну  порушенням законодавства про  охорону навколишнього природного  середовища внаслідок господарської  та іншої діяльності;

- віднесення до бюджету розвитку  місцевих бюджетів частини податку  на прибуток підприємств (крім  податку на прибуток комунальних  підприємств і фінансових установ)  відповідно до додаткових ставок  такого податку, у розмірах  визначених законом з питань  оподаткування;

- включення до видатків місцевих  бюджетів, що враховуватимуться  при визначенні обсягу міжбюджетних  трансфертів, фінансування центрів  соціальної реабілітації дітей-інвалідів,  центрів професійної реабілітації  інвалідів, центрів соціально-психологічної  реабілітації дітей, соціальних  гуртожитків для дітей-сиріт та  дітей, позбавлених батьківського  піклування, закладів та установ  комунальної власності, яким надано  статус національного, утримання  позашкільної освіти (заходи районного  значення з позашкільної роботи  з дітьми).

За оцінками Міністерства фінансів України додатковий ресурс, який отримають  місцеві бюджети, складе близько 23 млрд. грн. (36% сукупних доходів місцевих бюджетів в 2009 році за вирахуванням трансфертів). Проте, цими ресурсами територіальні  общини не зможуть в повній мірі розпорядитися на власний розсуд, оскільки навантаження на місцеві бюджети  буде посилено, до них будуть передані додаткові витрати, здійснення яких раніше проводилося на центральному рівні (окремі програми соціального  захисту та підтримка позашкільної освіти).

Слід відзначити істотне посилення  повноважень органів державної  виконавчої влади у сфері організації  та координації бюджетного процесу  на місцевому рівні. На думку експертів, жорстка регламентація і контроль з боку центральної влади діяльності, пов'язаної із складанням, розглядом, затвердженням  і виконанням місцевих бюджетів направлені на підвищення ефективності функціонування бюджетної системи України та вдосконалення системи державного фінансового контролю із посиленням відповідальності учасників бюджетного процесу, зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів.

Більш детально основні зміни та доповнення до деяких розділів Бюджетного кодексу України, зокрема, Розділу ІІ «Державний бюджет України», Розділу ІІІ «Місцеві бюджети» та  Розділ IV «Міжбюджетні відносини».

Федерація профспілок України 21 червня ц. р. надіслала Комітету Верховної  Ради України з питань соціальної політики та праці свої зауваження та пропозиції до проекту Кодексу. Проте, найбільш принципові пропозиції ФПУ, на жаль, невраховані в новій редакції Кодексу:

- схвалення  Кабміном Державного бюджету на наступний рік  має відбуватися за умови обов'язкового попереднього його обговорення на засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України;

- Генеральну угоду між Кабінетом  Міністрів України, всеукраїнськими  об’єднаннями організацій роботодавців  і підприємців та всеукраїнськими  профспілками і профоб’єднаннями  на відповідні роки було запропоновано  включити до переліку нормативно-правових  актів, що регулюють бюджетні  відносини в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Бюджетна політика активніше набуває рис знаряддя, що провокує руйнацію економічного потенціалу країни. І чим довше вона використовуватиметься як переважний інструмент реалізації фіскальних інтересів, тим очевидніше проявлятимуться невідповідність між проголошеними стратегічними цілями і неможливістю їх досягнення шляхом тих заходів, що здійснюються на практиці. Консолідований бюджет як головний закон економічного життя країни повинен фіксувати не тільки доходи та витрати, а й усі основні параметри економічного розвитку. За умови підпорядкування бюджетної політики вирішенню проблем бюджетного дефіциту та державного боргу вона неминуче перетворюється в джерело економічних протиріч. Необхідна активізація процесів переорієнтації бюджетної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможного попиту. Перспективи бюджетної політики як складової фінансової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення.

Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна  переорієнтуватися на модель, яка  передбачає розширення повноважень  та відповідальності Уряду. Основним недоліком  такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані з вибором стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світових ринках, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення.

Як видно з вищевикладеного, що основною причиною бюджетних проблем є систематичне невиконання дохідної частини бюджету. У результаті держава виявляється не в змозі виконувати узяті на себе зобов'язання.

Реальність доходів бюджету  залежить багато в чому від правильності прогнозування соціально-економічних  процесів на майбутній бюджетний  рік. Прорахунки цього прогнозування  є однієї з основних причин, що породжують проблеми бюджетного планування.

Однак слід зазначити, що навіть максимально правильне планування доходів бюджету не являється достатньою умовою виконання дохідної і видаткової частини бюджету через негативну практику внесення, що має місце, змін у чинне законодавство по податково-бюджетних питаннях 1999 бюджетного року після прийняття Закону України про Державний бюджет на даний рік. Так, цього року через прийняття трьох законів бюджет недоодержав близько 2 млрд грн.

Необхідно підкреслити, що незадовільний  стан виконання бюджету негативно  впливає на економічні процеси в  цілому. Невиконання бюджетних зобов'язань  приводить до виникнення нових неплатежів, підриваючи тим самим основи ринкового  механізму.

Бюджетна політика, спрямована на постійне скорочення витрат, без  цілеспрямованих дій по збільшенню дохідної частини бюджету, може привести до розвалу економіки держави.

Причиною проти дії  бюджетним витратам у цьому разі може бути негативне ставлення громадян до стягнення податків, яке вважається прямою конфіскацією приватних коштів. На жаль, неможливо зважити вплив  усіх різноспрямованих факторів, як визначають вигоди і витрати суспільних благ, і встановити нетто-ефект. Але навіть тоді, коли бюджет можна визнати  оптимальним за розміром, він може бути неоптимальним за структурою, тобто в деяких сферах витрати  будуть надто високими, а в інших  — надто низькими. Питання обмеження державних витрат дуже актуальне і для України.

 

Список використаних джерел

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96-ВР. // Відомості ВРУ. — 1996. — № 30.
2. Закон України “Про бюджетну систему України” № 253/95-ВР від 29.06.1995. // Відомості ВРУ. — 1995. — № 26.
3. Бескид Й. М. Державний бюджет України. — Тернопіль. — 1996. — с. 107.
4. Бескид Й. М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. — Тернопіль. — 1996.
5. Бескид Й. М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України. // Фінанси України. — 1998. — № 1. — с. 16-18.
6. Бескид Й. М. Державний бюджет України. Методичні рекомендації. — Тернопіль 1996.
7. Бескид Й. М. Теоретичні підвалина дослідження суті державного бюджету України. // Фінанси України. № 1. — 1998. — с. 16.
8. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа. 1997.
9. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.– 416с.
10. Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави. // Фінанси України.-2000.-№1.
11. Єріна А.М. Організація вибіркових обстежень. 127 с.
12. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова 1.1 Бюджет і фінансова політика держави. -К.: Наукова думка.,1999.
13. Зюнькін О.М.,Соболєва А.М.,Бондар О.В. Фінансове право:Опорний конспект лекцій.-К.:МАУП,2003.-3-тєвид.,доп.-160
14. Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. 298 с.
15. Коцовсъка Р., Ричаківська В., Табачук Г., Вовнюк М. Операції комерційних банків; Курс лекцій. — Львів; Центр Європи, 1997. — 276 с.
16. Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999.
17. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення. //Вісник НБУ.-2000-№5.
18. Остапишин Т. П. Основи банківської справи; Курс лекцій. — К: МАУП, 1999.— 112 с.
19. Романенко. Р., С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова..Навчально-методичний посібник для самостійного