Історія та передумови розвитку туризму

Стр.

Вступ…………………………………………………………………………..…3

1.Пердумови  виникнення подорожей і туризму  в суспільстві……………...5

1.1. Основні чинники виникнення подорожей і туризму…………………....5

1.2. Історичні етапи розвитку туризму…………………………………….....8

2. Історія розвитку туризму в Україні……………………………………….13

3.Туризм  в Радянському Союзі………………………………………………15

3.1. Розвиток  туризму в СРСР в 20-30-і рр. XX століття…………………..15

3.2. Створення  та діяльність туристичних організацій  в СРСР………….…19

Висновок  ………………………………………………………………………25

Література, яка використовувалась…………………………………………..27

Вступ

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними  цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток в скарбницю. Крім значної статті прибутку туризм є  ще і одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання  її значення в очах світової спільноти  і пересічних громадян. В наші дні  туризм з’являється одною з важливіших галузей економіці розвитих країн, які спеціалізуються як на прийомі, так і на відправці туристів. У  таких країнах, які спеціалізуються  більш на прийомі туристів, ефекти від туризму визначені значно менш яскраво. Всім відомо, що туризм – це одна з більш прибутних економічних сфер, що розвиваються динамічно, в якої вкладені кошти миттєво окупаються. Людство завжди зазнавало тягу до пізнання навколишнього світу, але лише найвідчайдушніші робили спроби розширити горизонти пізнання. Вони створювали експедиції, відкривали нові країни і континенти. Багатьма своїми знаннями людство зобов'язане першим мандрівником і мореплавцям.

Саме  поняття туризму сформувалося в 19 столітті, і поклав початок новому течією Томас Кук. Перший туристичний  маршрут, розроблений Куком, лежав  з з Лейстера в Лафборо. Але  метою цієї поїздки було не розвага, а цілеспрямована боротьба з пияцтвом. Так-так - це була перша у своєму роді оздоровча поїздка. Це зараз ми звикли замовляти оздоровчі та екскурсійні  тури в германію або Швейцарію, щоб  поправити здоров'я і дізнатися  щось нове - тоді ж про це й мови не було, як, втім, і про зручність  або високому рівні сервісу. В  тодішніх вагонах не було навіть сидінь, а самі вагони були відкритими. Так  «мандрівники» Кука поїхали, обдуваються  вітрами і омивані дощем - 570 непитущих, борців із зеленим змієм.

Перша поїздка  мала успіх, в тому числі і комерційний, для залізничних компаній. Кук, на перших порах, отримував лише задоволення  від свого туристичного «бізнесу», задовольняючись лише наданими залізничними компаніями знижками. Але згодом він розробив комерційні туристичні маршрути. Він пропонував відвідування історичних пам'яток і визначних пам'яток, промислових і торговельних виставок, як в Англії, так і за її межами. Мандрівникам пропонувалося ознайомитися з описом місць, які вони планували відвідати. Так з'явився на світ перший путівник. Своїм народженням Куку зобов'язані також такі поняття, як дорожні чеки, фіксована плата за номери в готелі і багато-багато іншого, що пов'язане з туризмом.

Сьогодні  ж туризм - це одна з найбільш дохідних статей в бюджеті будь-якої держави. Величезна кількість туристичних  компаній, продовжувачок справи Кука, здійснюють свою діяльність по всьому світу. Про пропозиції туроператорів  розповідає і сайти самих турагентств, про них оповідає реклама в  інтернеті, на телебаченні і в  пресі.

Барвисті  і казково прекрасні далекі країни ваблять нас зі сторінок путівників. Сьогодні відпочинок закордоном доступний  кожному, оскільки туристичні агентства  розробляють маршрути з урахуванням  можливостей і доходів всіх верств суспільства.

Мета курсової роботи.Дослідити історію развотику туризма

1.Передумови виникнення подорожей і туризму в суспільстві

1.1. Основні фактори виникнення подорожей і туризму

Фактори, що впливають на розвиток туризму, різноманітні й багатогранні. Наявність сприятливих  факторів приводить до лідерства  окремих регіонів і країн у  світовому туризмі, і ,на-йпаки, небажані фактори знижують туристичний потік.        Основні фактори, що впливають на розвиток туризму, можна розподілити на дві групи: статичні і динамічні.      Статичні мають незмінне в часі значення. До цієї групи належать природно-кліматичні, географічні, культурно-історичні фактори.   До динамічних факторів відносяться:      - демографічні;          - соціальні;           - економічні;          - культурні;           - науково-технічний прогрес;        - міжнародні фактори.       Демографічні фактори. У XX ст. Чисельність населення планети збільшилася в 5 разів; як наслідок - збільшення частки іноземних мандрівників. До демографічних факторів, крім загального зростання народонаселення, варто віднести й урбанізацію, тобто збільшення частки міського населення за рахунок скорочення чисельності сільських жителів. Звідси висновок: оскільки міське населення активніше подорожує, то цей процес веде до зростання темпів розвитку міжнародного туризму. 
Важливим демографічним фактором є зміна вікової структури населення. Збільшення в багатьох країнах середньої тривалості життя приводить до того, що все більше людей мають вільний час і засоби, що дозволяють їм робити закордонні подорожі.         Соціальні фактори. До них відноситься зростання добробуту населення розвинутих країн, що активно беруть участь в туристичному обміні, збільшення тривалості оплачуваних відпусток і скорочення тривалості робочого тижня.Слід також зазначити, що індустріалізація сучасного суспільства створює великі стресові навантаження на населення і відповідно зумовлює потребу у відпочинку, рекреації, відновлювальній активності, в тому числі за допомогою туризму. Тому промислові міста є місцями підвищеного попиту на туризм із метою відпочинку. Саме тут формуються різні сегменти з попитом на спортивний, пішохідний, веслярський, пригодницький, сільський туризм та інші нетрадиційні види подорожей.           Економічні фактори. Вони полягають у зміні структури споживання товарів і послуг у бік збільшення в споживчому кошику населення частки різних послуг, у тому числі й туристичних.     Культурні фактори. Це насамперед зростання культурного рівня населення багатьох країн і в зв'язку з цим прагнення людей до ознайомлення із закордонними культурними цінностями.      Науково-технічний прогрес. Він зумовлює швидкий розвиток матеріально-технічної бази міжнародного туризму, іншими словами - туріндустрії, що створює необхідні умови для масового туризму. Йдеться про готельні ланцюги й інші колективні засоби розміщення, транспортні засоби для масових пасажирських перевезень. Особливо варто виділити впровадження в туріндустрію комп'ютерної техніки, без чого зараз неможлива організація масового туризму.      Міжнародні фактори. Це пом'якшення міжнародного клімату, перехід від конфронтації між окремими державами до співробітництва і взаєморозуміння, процеси глобалізації, рішення спірних міжнародних питань шляхом переговорного процесу.        Ці постійно діючі фактори в певні періоди можуть підсилюватися чи послаблюватися різними менш масштабними й короткочасними кон'юнктурними змінами, такими як, наприклад, економічні кризи, природні катаклізми, погроза тероризму і т. п.     Найважливіші фактори, що зумовлюють розвиток туризму за кордоном:            - підтримка з боку державних органів;      - зростання суспільного багатства і доходів населення;   - скорочення робочого часу;        - розвиток транспорту і засобів комунікації;     - урбанізація;          - пріоритети в системі духовних цінностей суспільства.

1.2. Історичні етапи розвитку туризму

Всю історію розвитку туризму можна  розділити на чотири основні етапи:           Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.         Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму.         Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму. Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.   Перший етап розпачався з виникнення людства.Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, н нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були: - потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;           - людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ. Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля водоймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати оточуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це закладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Однак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприятливого місця проживання.                В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з’явилися категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:         - Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який залишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.      - Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організацією прочанства займався Мальтійський орден).  - Розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'явилася певна категорія подорожуючих з метою ознайомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.         - Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.          - Збільшення частки вільного часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.   Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого стихійним і вимушеним.         Види подорожей на цьому етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням яті них транспортних засобів; з використанням тварин.        За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розважальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, прочанство, військові походи, морські експедиції.          Незважаючи на розвиток окремих напрямків туризму, розширення спектру цілей подорожей і навіть на проведення окремих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, харчування, розваг для подорожуючих, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною організацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямованої діяльності. Така ситуація у розвитку туризму спостерігалася майже в усіх розвинених країнах до другої половини XIX століття. Але незважаючи на те, що туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж таки він виконував властиві йому суспільні функції, а саме:         —    пізнавальну;          —    економічну;          —    соціокультурну;         —    рекреаційну (або оздоровчу);       —    політичну;          —    виховну.

Другий єтап розвитку туризму характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, екскурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були: - розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації);   -  туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);

- створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).  - з'являлися перші туристичні кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);        - створювалися  нові  туристичні  центри,  курорти, розвивали старі. Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.Для третього єтапу розвитку туризму характерні такі риси: - туризм як галузь економіки вже існує;      - швидко формується туристична індустрія;     - з'являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;   - офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;    - розширюється географія туристичних подорожей.   Четвертий етап розвитку туризму характеризується такими рисами: - значне зростання добробуту населення;      - збільшення частки вільного часу;       - на державному рівні встановлені обов'язкові оплачувані відпустки для працюючих;           - активно функціонує та розвивається туристична індустрія;   -  туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;   -  створені та функціонують основні міжнародні туристичні організації; -  туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;         -       туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі. Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.

2. Історія розвитку туризму в Україні

У першій половині XIX ст. серед передової української інтелігенції виникло зацікавлення своєю Батьківщиною, її історико-культурними та природними пам'ятками. Зокрема значну увагу організації народознавчих мандрівок приділяли члени „Руської трійці" - М. Шашкевич, І. Вагилевич та Головацький.           У другій половині XIX ст. було досліджено лікувальний потенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття.        На кінець XIX ст. припадає час створення перших туристичних бюро, які займалися організацією туристичних мандрівок у регіоні. Одним з перших було створено Ялтинське екскурсійне бюро (1895). Такі ж організації наприкінці XIX - на початку XX ст. було створено і в Галичині (у Львові, Перемишлі, інших містах краю). На цей же період припадає початок освоєння рекреаційно-туристичних місцевостей Яремчі, Ворохти тощо. В Українських Карпатах розвивається лещетарський туризм.    У 20-х роках XX ст. на українських землях було відкрито перші будинки відпочинку, спочатку на Донбасі, а згодом і в інших придатних для цієї мети місцевостях. Водночас розвивається й курортологія. Для розв'язання проблем грязелікування та бальнеотерапії при захворюваннях серцево-судинної та нервової систем, органів травного тракту та сечовивідних органів тощо 1928 р. було створено Одеський науково-дослідний інститут курортології.        За часів СРСР туризм в Україні розвивався на профспілковій та відомчій основі. Путівки на бази та у будинки відпочинку надавали як своєрідний вид пільг. Профспілковим туризмом в Україні керував „Укрпрофтуризм", до того ж він розвивався доволі швидкими темпами - лише 10 % прибутку від путі іюк сплачували організації до місцевих бюджетів, а згодом ці кошти йшли на будівництво транспортних шляхів сполучення, відновлення і реставрацію історичних та культурних пам'яток Тощо. Іноземним туризмом монопольно займався „Інтурист", а також „Супутник", - організація, яка впорядковувала в СРСР міжінародний молодіжний туризм.          До 1991 р. рекреаційно-туристичне господарство України функціонувало в єдиному рекреаційно-туристичному комплексі Радянського Союзу. Курорти належали державі, керівництво туристичною діяльністю велося централізовано.          Період з 1990 до 1993 року був особливо важким для туризму в Україні. Обсяг туристичної діяльності на внутрішньому ринку зменшився в чотири рази, а кількість іноземних туристів, які відвідали Україну, зменшилась на 80 %. Лише 120 тис. іноземних туристів було зареєстровано 1992 р.            Із прийняттям Верховною Радою України "Закону про туризм" (1995) розпочався новий етап відродження та розвитку українського туризму. Сьогодні ж туризм розглядають як одну з найперспективніших, а тому - провідних у недалекому майбутньому галузей економіки України.  Для обслуговування туристів в Україні сьогодні використовують можливості понад 3000 закладів оздоровлення й відпочинку, майже 1400 готелів, мотелів, кемпінгів різних форм власності, 3500 транспортних засобів. Туристичною діяльністю займаються 2,5 тисячі підприємств, на яких працюють понад 100 тисяч осіб.        Реалії часу змушують Україну шукати свого місця у світовій туристичній індустрії. Керівництво Державної туристичної адміністрації України бачить майбутнє галузі у розвиткові транспортних коридорів та туристичної інфраструктури. Ще одне зі стрижневих питань - контроль за якістю туристичних послуг, що надаються клієнтові.      Отже, про туризм в Україні серйозно заговорили, проголосивши його пріоритетним напрямом української економіки, а це дуже важливо для розвитку галузі.