Історія розвитку плавання в Україні

 

Тема:

Історія розвитку плавання в Україні

 

 

 

 

                Зміст

 

Розділ 1.1.Плавання на Україні в Стародавні часи..........................3

1.2.Плавання  в Запоріжській Січі.............................................4

1.3.Плавання в  радянський період...........................................5

         1.4.Плани щодо розвитку плавання  на даний час...............5 
 
Висновки………………………………………………………..........….8 
Список використаної літератури……………………….….....…...…9

1.1.Плавання  на Україні в Стародавні часи

 Плавання  на Україні один із стародавніших  національних видів спорту.За  найбільшого розвитку культурикраїн  античного світу,зокрема стародавньої  Греції,розвивалося і плавання ,адже  більшість міст були розташовані  на берегах і островах теплого  Егейського моря.

Плавання поширювалася як прикладна потреба і гігієнічна процедура.Вона мала спортивне значення.За свідченням плавання ,до програми щорічних свят у Терміоні ,входили змагання з музики і плавання.Геродот описував змагання з плавання і стрибків у  воду.Плавання з того часу мало здебільшого прикладне значення,або застосування у військовій справі .

 З часів  своєї появи на землі людина  завжди була пов'язана з водою.  Водоймища навколо яких поселялись  люди потрібні були їм не  тільки як джерело необхідної  для життя води, а й як місце добування їжі, і як перешкода, що захищала від раптових нападів, і як зручний шлях сполучення та торгівлі. Історичні пам'ятки свідчать про те, що ще наші предки, які селилися на морському узбережжі біля річок і озер, використовували плавання як важливу прикладну навичку. Написи на малюнках стародавніх єгиптян, греків, римлян свідчать про те, що їхні воїни вміли добре плавати із різноманітними допоміжними засобами і без них. Багато пам’яток розповідають про те, як допомагає плавання в побуті і праці: на полюванні, риболовлі, під час переправи через водойми з вантажем тощо. Як засіб фізичною виховання плавання вперше почали застосовувати стародавні греки, вважаючи, що людям, які не вміють плавати й читати, не можна довіряти службу. Здавна славилися добрими плавцями і слов'янські народи. Так у IХ-Х ст. під час походів на Візантію воїни Київської Русі, яким доводилося рятуватися із суден, що їх підпалювали вороги, кидалися у воду й зі зброєю пропливати сотні метрів, дістаючись до своїх неушкоджених кораблів [1,4].

 

 

 

1.2.Плавання  в Запоріжській Січі

В Запорізькій  Січі функціонувала ефективна система  фізичного виховання. Пріоритетне  місце в структурі фізичної підготовки козаків належало вдосконаленню  навичок в плаванні, пірнанні, вмінню правити човном. Подальший розвиток плавання в Україні пов'язаний з Російською імперією, до якої вона входила. В Росії з'являються перші спроби організованого навчання плаванню військ. За часів Петра І як обов'язкову дисципліну було запроваджене плавання у військових навчальних закладах, що вивчалася в груповому порядку. Розвиток плавання тісно пов'язаний з особистістю знаменитого воєначальника О. В. Суворова. Він розглядав плавання як такий засіб фізичного виховання, котрий разом з фізичною підготовкою воїнів має також оздоровчу та прикладну спрямованість [3, 4].

Також, в цей час починають  з'являтися перші друковані праці  з плавання. У першій половині XIX ст. стали засновуватися перші  плавальні школи, система навчання плаванню яких базувалась на системі  природного навчання цього віщу спорту. В кінці XIX на початку XX ст. в Києві були відкриті перші плавальні басейни, які значно прискорили розвиток плавання. В цей же час стали проводитися перші змагання з плавання або окремо, або в рамках комплексних Олімпіад, у яких брали участь спортсмени організованих на той час плавальних клубів, розміщених в Києві, Харкові, Миколаєві, Севастополі та Чернігові [1-3].

На початку XX ст. в Галичині, Закарпатті та в Буковині діяли найрізноманітніші  спортивні організації, формувалася система спортивних змагань. Товариство «Україна», спортивна організація, яка культивувала багато видів спорту, в тому числі й плавання, також була організатором перших загальнокраєвих змагань, так званих «Запорізьких ігрищ», на зразок новітніх олімпіад. Ці змагання органічно поєднували тогочасну молоду олімпійську ідею із загальноукраїнськими традиціями. До програми «Запорізьких ігрищ», починаючи з других, входили і змагання з плавання [3, 4].

 

1.3.Плавання  в радянський період.

Що стосується радянського періоду історії України, то розвитку плавання в республіці сприяло введення комплексу ГПО, де плавання було одним з основних видів фізичних вправ. Це дало новий поштовх для будівництва водних станцій, басейнів та місць для масового навчання плавання. Починає розширюватись мережа фізкультурних закладів. На початку 30-х років відкривається інститут фізичної культури в Києві та технікуми фізичної культури в деяких містах. В усіх цих закладах плавання входить до навчального плану як одна з основних педагогічних дисциплін. В 1940 році в Україні були відкриті перші ДЮСШ - в Києві, Харкові, Одесі [1,2]. По завершенню II Світової війни у містах, де працювали зимові закриті плавальні басейни, були відкрий молодіжні спортивні школи плавання. Посиленими темпами йшло будівництво відкритих водних баз на природних водоймах, штучних літніх і зимових закритих басейнах. Усі ці заходи створювали сприятливі умови для залучення до систематичних занять плавальним спортом великої кількості молоді [2. 3]. У першій половиш 70-х років XX століття в Україні була прийнята низка заходів по збільшенню масовості занять дітей з плавання. З’явились басейни, в яких дітей почали навчати плаванню з дошкільного віку. Створена широка мережа ДЮСШ з відділенням плавання та ШВСМ. Уроки плавання включені в навчальну програму з фізичного виховання, а з 1984 р.- обов'язковий залік з плавання. Були створені плавальні центри, які були забезпечені усіма необхідними умовами для підвищення майстерності плавців у досягненні ними високого рівня [2, 3, 4].

1.4.Плани  щодо розвитку плавання на  даний час

Незважаючи  на деякі успіхи в роботі ФПУ, залишається  досить багато невирішених проблем. Низький рівень фінансування, відсутність  матеріально-технічної бази і кваліфікованих тренерів помітно гальмує розвиток дитячої та юнацької плавання, та й плавання як виду спорту в цілому.

Ще два роки тому, керівниками Федерації був  розроблений проект Н2О, одне з головних завдань якого - будівництво водноспортивних  комплексів в Україні. У ньому докладно було розроблено концепцію будівництва, викладений економічний аналіз, маркетинг, ефективність експлуатації і т.д. Більш того - ця програма була схвалена і в Міністерстві сім'ї, молоді та спорту. Однак все поки так і залишилося на папері.

Втім, на нещодавній прес-конференції, яку організувала ФПУ - так і не були названі необхідний бюджет, плановані місця і терміни  будівництва, інвестиції, спонсори. Все  це залишилося під завісою.

Технічний директор ФПУ і керівник проекту Н2О  Володимир Шумілін обмежився лише загальними фразами, що протягом 10 років планується збільшити кількість басейнів вдвічі - тобто - Побудувати 500 нових  Басейнів, зате докладно розповів про ефективність такої моделі бізнесу.

Запустивши  програму Н2О, ми розділили поняття розвиток плавання на окремі напрямки: масове плавання, оздоровче плавання, спортивне плавання, підготовка національної збірної та організація міжнародних турнірів з плавання в Україні. ЧЄ в Ялті - це тільки перший крок, і ми далі маємо намір популяризувати та розвивати цей напрямок.

Не так важливо  хто буде власником водноспортивного комплексу, головне - як він буде експлуатуватися. Ми вивчали будівництво та функціонування басейнів з СНД, Європи, країнах Східної  Азії та прийшли до висновку, що весь процес створення водних комплексів складається з двох етапів. Перший - будівництво самого комплексу і другий - його експлуатація. Ми прийняли рішення, що в умовах України, в умовах залежності енергоресурсів, великої кількості пенсіонерів, економічних можливостей нашої країни створювати спортивні комплекси можна тільки в умовах експлуатації і повної окупності. Всього є чотири види водноспортивних комплексу: це басейни обласного масштабу, районного масштабу, національна водна арена і тренувальна база для національної збірної. Останні два визначається державним фінансуванням, а перші два - приватно-державним партнерством. Ця та основа, яка лягла в створення нашої програми.

Сьогодні ця програма спрямована, в першу чергу, на зміну психології і відношення до послуг плавальних басейнів. Тобто, формула - держава повинна нам забезпечити басейнами для здоров'я або роботи - вже застаріла - плавання необхідно для здоров'я кожного з нас. Коли ми це зрозуміємо, ми будемо створювати реальний попит на послуги плавання. Адже плавання в рамках Н2О - це девелоперський проект, спрямований на будівництво, таких водноспортивних комплексів, які легко змінили статус соціально-залежних від бюджетного фінансування структур і перейшли на власну модель самоокупності.

І дійсно, мізерне  число басейнів не дозволяють називати плавання масовим видом спорту. І в Україні, на жаль, така тенденція триває. Як в таких умовах розвивати плавання?

 Словаччини, Швейцарії, Австрії. Це маленькі  країни, але в плаванні досягають  певних успіхів, але одиничними спортсменами. Та ж Іспанія. У Німеччині, Австралії, США - плавання це спорт № 1, на який витрачається колосальні гроші. Якщо тільки в одній США - 26 тис. басейнів. І близько 2 млн. займаються плаванням. І в цьому полягає сила, і масовість, і високі спортивні досягнення. Сьогодні Росія пішла цим шляхом: вони почали будувати басейни. Програма припускає до 2015 будівництво 3500 нових басейнів. В Україні планується будівництво 15 басейнів, критих, нових, 50-метрових. На папері вони затверджені, є хороша презентація, але цей проект ніяк не може пройти ні Кабмін, ні Мінфін.

Висновки

На жаль, останні  невдалі старти українських плавців  свідчать про кризу в плаванні. Такий результат зумовлений фінансовою слабкістю спортивних шкіл, слабкою  матеріально-технічною базою, відсутністю масовості у виді спорту, що не дає можливість віднайти талановиту молодь, яка з часом могла би гідно представити нашу державу на міжнародній арені.Але ці проблеми з часом повинні вирішитися. Ще два роки тому, керівниками Федерації був розроблений проект Н2О, одне з головних завдань якого - будівництво водноспортивних комплексів в Україні. У ньому докладно було розроблено концепцію будівництва, викладений економічний аналіз, маркетинг, ефективність експлуатації і т.д. Більш того - ця програма була схвалена і в Міністерстві сім'ї, молоді та спорту. Однак все поки так і залишилося на папері.

Список   використаної  літератури

1.Глазирін І.  Д. Плавання. - К.:Кондор. 2006 - 502с.

2.Крук М. З. Биканов С. Р., Крук А.З. Теорія і методика викладання

плавання.Житомир, видавництво ЖДУ ім. І. Франка. 2010 - 108с.

3. Парфьонов  В. О.Плавання. - К., Вища школа. 1974 - 300с.

4. Платонов В.  М.Плавання. - К\, Радянська школа, 1980 - 320с.