Вплив розвиваючих ігор на розвиток пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРАМАТОРСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

Гуманітарний факультет

Кафедра педагогіки

 

 

 

 

 

КУРСОВА  РОБОТА

Вплив розвиваючих ігор на розвиток

пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку

 

 

                                                                Студентки 3-го курсу гр. ПО-11-1з

                                        напряму підготовки

                                                       6.010102 « Початкова освіта»

 

                                                             Керівник  к.п.н., доц...Кітова О. А.

 

Національна шкала___________________

Кількість балів_______Оцінка ЕСTS____

  Члени комісії ________   ______________

                                                                                                   ________  ______________

                                                                                                   ________  ______________

 

 

Краматорськ 2014

ПЛАН:

ВСТУП         …………………………………………………………..………………3

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ .............................................................6

1.1 Вікові особливості молодшого школяра………………………………………6

1.2 Значення гри у розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів…………………………………………………………………………..….....10

Висновки до І розділу………………………………………………………………..17

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РОЗВИВАЛЬНИХ ІГОР НА ПІЗНАВАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ……………………..18

2.1 Констатуючий експеримент……………………………………………………..18

2.2 Формуючий експеримент………………………………..……..........................23

2.3 Контрольний експеримент. ……………..……………………..........................24

Висновки до ІІ розділу………………………………………………………………26

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………….………27

 

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………….29

 

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………31

 

 

 

 

 

ВСТУП

Проблема пізнавального процесу- одна з найбільш важких у педагогіці. Її розробці присвятили свої праці багато вчених: Л.І. Божович, Л.А. Вегнер, О.М. Кабанова-Меллер, А.А. Люблінська.Численні спостереження педагогів, дослідження психологів переконливо показали, що дитина,яка не навчилась вчитися, не опанувала прийоми розумової діяльності в початкових класах школи, в середніх зазвичай переходить в розряд невстигаючих. Одним з важливих напрямків у рішенні цієї задачі виступає створення в початкових класах умов, що забезпечують повноцінний розумовий розвиток дітей, пов'язаний з формуванням стійких пізнавальних процесів, умінь і навичок розумової діяльності, якостей розуму, творчої ініціативи і самостійності у пошуках способів вирішення завдань. 
             В основі розвитку пізнавальних здібностей лежать розвиток уваги, мислення, пам'яті. Розвиток пізнавальних здібностей, розвиток самостійного мислення особливо актуально. За даними психологів якщо до 4 років інтелект формується на 50%, то у початкових класах - на 80 - 90%. Молодший шкільний вік є одним з головних періодів життя дитини, так як саме на цьому етапі дитина починає набувати основний запас знань про навколишню дійсність для свого подальшого розвитку. Також набуває основні вміння і навички. Саме від цього періоду життя залежать подальші шляхи розвитку дитини. Паралельно з розвитком самостійності мислення у дитини розвивається мова, яка організує і уточнює думку, дозволяє висловити її узагальнено, відокремивши важливе від другорядного. Розвиток мислення впливає і на вихованість людини. У дитини розвиваються позитивні риси характеру і потреба до розвитку в собі хороших якостей: працездатність, уміння мислити і доходити до істини самостійно, планувати діяльність, а також самоконтроль і переконання, любов та інтерес до предмета, бажання вчитися та багато знати. Все це вкрай необхідно для подальшого життя дитини. Розвиток пізнавальних здібностей знімає психологічні навантаження в навчанні, зберігає здоров'я. 
           При здійсненні процесу навчання вчитель природно повинен враховувати вікові особливості учнів. Як відомо, у дошкільному віці провідною діяльністю дитини є гра. Але час йде і дитина дорослішає, стає школярем. А в молодшому шкільному віці провідною діяльністю є навчання. Тому необхідно для успішної адаптації дитини до шкільного життя здійснювати плавний перехід від одного виду діяльності до іншого. Справедливо помічено ще Н.К. Крупською, що "школа відводить дуже мало місця грі, відразу нав'язуючи дитині підхід до будь-якої діяльності методами дорослої людини. Вона недооцінює організаторську роль гри. Перехід від гри до серйозних занять занадто різкий, між вільною грою і регламентованими шкільними заняттями виходить нічим не заповнений розрив. Тут потрібні перехідні форми".Для цього на уроках вчитель застосовує різного роду ігрові прийоми - розвиваючі ігри. Все це він може включати  як в урочну діяльність, так і на позаурочну. Ігри повинні носити розвиваючий або пізнавальний характер. Метою їх є розширення кругозору, формування власного світогляду, інтересу до знань молодшого школяра. І тут на перше місце виходять саме ігри, що мають пізнавальний характер. К.Д. Ушинський наголошував, що навчання у формі гри може і повинно бути цікавим, цікавим, але ніколи - не розважливим.

Ігри розрізняються за змістом, характерними особливостями, по тому, яке місце вони займають у житті дітей, у їх вихованні і навчанні. Сюжетно-рольові ігри створюють самі діти при деякому керівництві вчителя. Основою їх є дитяча самодіяльність.

У практиці виховання використовуються ігри з правилами, створювані для дітей дорослими. В основі їх лежить чітко визначений програмний зміст, дидактичні задачі, цілеспрямованість навчання. А.В. Запорожець, оцінюючи роль гри, підкреслював: "Нам необхідно домогтися того, щоб дидактична гра була не тільки формою засвоєння окремих знань і умінь, але і сприяла б загальному розвиткудитини".  
            Дана тема дуже актуальна в даний час, так як самостійність розуму, інтелект - головний критерій оцінки людини в суспільстві. Від цього залежить задоволеність, радість і щастя людини в житті. У свою чергу суспільство вимагає активності та високого рівня знань від учнів. Це сприятиме безболісному входженню молодшого школяра в процес суспільних відносин. Тому що через ігри, які сприяють пізнавального розвитку, розширюється словниковий запас і розкривається індивідуальний потенціал молодшого школяра.

Об’єкт дослідження: 
Розвиток пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: 
Розвиваючі ігри як засіб розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів.

Мета дослідження:

Розкрити влив розвиваючих ігор на розвиток пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку.

 Задачі дослідження: 
1. Розкрити значення ігор у розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів; 
2. Розробка   комплексу ігор, що сприяють розвитку пізнавального інтересу молодших школярів; 
3. Довести ефективність впливу ігор на розвиток пізнавального інтересу молодших школярів.

Гіпотеза дослідження:

Передбачаємо, що використання різноманітних ігор з дітьми молодшого шкільного віку,  з   урахуванням сучасних   методик, сприяє: 
- формуванню пізнавального інтересу молодших школярів; 
- підвищенню рівня знань молодших школярів.

Методи дослідження:

- Спостереження;

- Вивчення і аналіз психолого-педагогічної літератури;

- Проведення діагностичних тестів і завдань;

- Вивчення педагогічної документації;

- Проведення констатуючого, формуючого і контрольного етапів психолого-педагогічного експерименту.

 

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ.

1.1 Вікові особливості  молодшого школяра

          Учні початкових класів, тобто діти молодшого шкільного віку, дуже сильно відрізняються один від одного за успіхами в навчанні - зосереджені і отвлекающиеся, быстросхватывающие і тугодуми. Вони зібралися з різних сімей - більш розвинені та менш розвинені, виховані і дикуваті, заласканные і ті, яким ласка не дістається. Всіх їх ріднить однаковий вік, деякі загальні особливості реагування на оточуюче.

   Як відомо, у молодших класах всі навчальні предмети (іноді за винятком таких, як малювання, співи і фізкультура) веде один педагог, найчастіше вчителька. Вона день у день вчить і виховує своїх вихованців, дисциплінуючи і розвиваючи їх. Ставлення учнів молодших класів до вчительки, очевидно, має сильну і слабку сторони і виражає собою певний етап вікового розвитку. Такі психологічні особливості, як віра в істинність всього, чому навчають, наслідування, довірлива старанність, є важливою передумовою початкового навчання в школі, являє собою як би заставу навченості і вихованості. Зазначені риси найтіснішим чином пов'язані з іншими особливостями віку. Згідно Н.С. Лейтесу [9, с.320], відомі свіжість, яскравість, дитячого сприйняття і надзвичайна чуйність дітей на навколишнє. Учні початкових класів всім єством відгукуються на окремі моменти висловлювань вчительки: вони дуже жваво реагують на те, що є  новим для них. На який-небудь приклад з життя. По самому незначному, здавалося б, приводу у них виникає стан повної зацікавленості та розумової активності. Жоден епізод уроку не залишає їх байдужими. Імпульсивність дітей, їх схильність відразу реагувати надають занять стрімкість і напруга, обумовлюють їх насиченість. Молодші школярі особливо реагують на безпосередні враження, що доставляються органами почуттів.                 Безпосередність дитячих реакцій і ненаситна вразливість бувають дуже помітні у позашкільній обстановці. Поряд з безпосередністю реакцій виступає попутне усвідомленням своїх вражень. Наслідуваність багатьох дитячих дій і висловлювань - важливе джерело успіхів у початковому навчанні. У дітей цього віку вона проявляється переважно у зовнішньому копіювання, повторення сприйнятого. Учні молодших класів охоче переносять у свої ігри те, що самі тільки що дізналися. Тому навчальний матеріал освоюється і закріплюється не тільки в відведені на це годинник.  Молодший шкільний вік, початкові роки власне навчання - це період вбирання, накопичення знань.

   Глибокі зміни, що відбуваються в психологічному вигляді молодшого школяра, свідчать про широкі можливості індивідуального розвитку дитини на даному віковому етапі. Протягом цього періоду на якісно новому рівні реалізується потенціал розвитку дитини як активного суб'єкта. Пізнає навколишній світ і самого себе, здобуває власний досвід в цьому світі.

Молодший шкільний вік є сенситивним для:

- формування мотивів навчання, розвитку стійких пізнавальних потреб та інтересів;

- розвитку продуктивних прийомів і навичок навчальної роботи, вміння вчитися;

- розкриття пізнавальних здібностей.

      Також до вікових особливостей молодшого школяра необхідно віднести пізнавальні процеси. На думку Алфьорова А.Д. [1, с.384], сприйняття дітей цього віку відзначається гостротою, свого роду допитливістю, що пов'язано з переважанням першої сигнальної системою. Мала диференційованість: на початку навчання школярі неточно або помилково можуть писати подібні по зображенню букви. Не дізнаються одну і ту ж геометричну фігуру. Інакше розташовану на площині. Здатні не детально, а в цілому сприймати предмет. Все яскраве, живе, наочне сприймається краще. Відзначається слабкість довільного уваги, тому потрібне стимулювання їх діяльності заохочення, похвала. А мимовільне увагу розвивається інтенсивно, стійкість уваги невелика. Темп роботи часто втрачається, спостерігається пропуски літер. Схильність до механічного запам'ятовування у дітей молодшого шкільного віку розвинена добре.

Розвиток йде за двома напрямками:

- розумова роль словесно-логічної пам'яті;

- розвивається уміння керувати своєю пам'яттю.

    Зазвичай діти даного віку мислять конкретними категоріями, але поступово йде здійснення переходу від пізнання зовнішньої сторони предметів до їх сутності.

    По мірі розвитку дитини мислення звільняється від уявлень і переходить до аналізу на рівні понять. Але все, ж учневі легше пройти шлях від причини до наслідку, ніж від слідства до причини. У цей же період розвивається відтворює і творчу уяву. Діти схильні фантазувати, чому молодших школярів нерідко вважають лгунишками.

   Немов Р.С. [13, с.496] вважає, що для формування і розвитку психологічного і поведінкового індивіда є свій специфічний період, коли найдоцільніше починати і активно вести навчання і виховання дітей. Але не слід думати, що ці періоди для всіх дітей і часів визначаються однозначно і не можуть бути змінені в результаті вдосконалення методів навчання і виховання дітей. В психології теорії дитячого розвитку величезне значення мають рушійні сили розвитку. Процес індивідуального розвитку кожної дитини відбувається в певних умовах, в оточенні конкретних предметів матеріальної і духовної культури, людей і відносин між ними. Від цих умов залежать індивідуальні особливості, використання і перетворення у відповідні здібності тих чи інших задатків, наявних з народження, якісне своєрідність і поєднання психологічних і поведінкових властивостей, придбаних у процесі розвитку.