Історичні умови виникнення і суть фізіократії

• Ф. Кене вперше в економічній науці виокремив два види витрат — разові та поточні. Досліджуючи продуктивний капітал, що функціонує у сільському господарстві, вчений виділив:
• "щорічні аванси", або щорічні витрати (на насіння, засоби існування робітників тощо);
• "первинні аванси", або разові витрати (на сільськогосподарський інвентар, будівлі, худобу тощо). [5]

Найбільшого значення і популярності принесла Економічна таблиця Ф. Кене (рис.1), яка стала першою моделлю процесу суспільного відтворення. Економічна таблиця показує як розподіляється між класами сукупний суспільний продукт; з чого складаються доходи класів; як між класами доходи обмінюються на продукти; як заміщуються витрати кожного класу.

Основні положення економічної таблиці:

1. ціни незмінні протягом року;
2. не враховується фактор часу;
3. всі доходи ідуть на споживання;
4. не беруться до уваги покупки і продажі в межах кожного класу;
5. зовнішня торгівля не береться до уваги;
6. вся земля обробляється фермерами, які орендують її у власників;
7. не існує різниці між фермерами та найманими працівниками;
8. для промисловості характерне лише додавання вартостей.

Річне відтворення: 5 мільярдів

Рис.1 Економічна таблиця Ф.Кене.[4]

Економічна таблиця показує просте виробництво; відсутня проблема нагромадження, тобто капітал суспільства залишається постійним.

Вихідні дані, які наводить Кене:

1. "первинні аванси" продуктивного класу становлять 10 млрд ліврів, які слугують протягом 10 років. Відтак щорічно одна десята частина їх вартості (1 млрд ліврів) входить до складу річного продукту;
2. "щорічні аванси" у сумі 2 млрд ліврів, за рахунок яких покриваються витрати на сировину, заробітна плата найманих робітників тощо. Ця частина капіталу служить один рік і її вартість повністю відшкодовується.
3. Річний продукт –  5 млрд. ліврів;

в тому числі: сировина для промисловості – 1 млрд. ліврів;

продовольство – 4 млрд. ліврів.

Аналіз кругообігу річного продукту:

Землевласники купляють у фермерів продовольства на 1 млрд, внаслідок чого вони отримують зерно та продукти на 1 млрд., а фермери – цю суму грошима.

Землевласники віддають безплідному класу 1 млрд. грошима, отримуючи в обмін промислові товари на цю саму суму.

Безплідний клас обмінює всі ці гроші на продовольство, в результаті чого фермери отримують ще 1 млрд.

Цей 1 млрд. фермери віддають назад безплідному класу, отримуючи в обміні промислові товари на цю саму суму.

У безплідного класу тепер остається 1 млрд. ліврів. Ці гроші в обмін на сировину для ремісничого виробництва надходять до фермерів, у яких вони і остаються.

Остаточний підсумок такий:

• у землевласників  - на один мільярд продовольства і на один мільярд промислових товарів.
• у безплідного класу – на один мільярд продовольства і на один сировини.
• у фермерів – на один мільярд продовольства і 2 млрд грошей.  Саме ці гроші і є чистий продукт. Вони надішли власникам землі в якості орендної плати. [1]

Таким чином учений довів, що дотримання певних пропорцій забезпечує безперервність процесу відтворення та утримує економіку в стійкій рівновазі. В "Таблиці" Ф. Кене, гроші — не більш ніж засіб обігу, торгівля по суті зводиться до бартерного обміну, а виробництво сільськогосподарської продукції автоматично генерує прибуток, отримання якого дозволяє перейти до наступного виробничого циклу. [7]

На основі "Таблиці" Ф. Кене фізіократи взялися за вивчення явища, що має велике значення, у них з'явилася чітка ідея кругообігу капіталу, наміри показати його анатомію та фізіологію. Це — перший в історії економічної думки досвід макроекономічного аналізу, в якому центральне місце займає поняття про сукупний суспільний продукт. "Економічна таблиця" Ф. Кене — перша в історії політичної економії макроекономічна сітка натуральних (товарних) і грошових потоків матеріальних цінностей.

Із своєї відтворювальної концепції Ф. Кене виводив досить радикальну економічну програму, спрямовану на подолання занепаду сільського господарства шляхом упорядкування системи оподаткування, обмеження державного втручання в економіку, забезпечення свободи внутрішньої та зовнішньої торгівлі.[4]

Отже, науково-критичний аналіз економічних поглядів Ф. Кене свідчить про те, що він був глибоким мислителем. Лікар за фахом він проникав у таємниці економічних явищ і процесів використовував методи природничих наук у пізнанні економічної дійсності, яку розглядав у контексті з іншими суспільними процесами. Ф. Кене створив знамениту "Економічну таблицю", що стала етапом в історії економічної науки.

Використана література:

1. Березин И. Краткая история экономической мысли: Учеб. пособие. — М.: Русс. деловая лит., 2000.
2. Березин И. Краткая история экономического развития: Учеб. пособие. — М.: Русс. деловая лит., 1998.
3. Злупко С.М. Історія економічної теорії: Підручник. – 2-ге вид., випр.. і доп. – К.: Знання, 2005. – 719 с.
4. Історія економічних учень: Підручник: у 2 ч. / За ред. В.Д. Базилевича  2-ге вид. – К.: Знання, 2005. – Ч. 1 — С. 89-144; 145–175.
5. Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. – М.: Дело, 2000. –  С. 76–88; 89–98; 44–146.
6. Поляк Г.Б., Маркова А.Н.. История мировой экономики: - М.: ЮНИТИ, 1999, - 727 с.
7. Юхименко П. І. Економічна історія: Навч. посібник. — 2-ге вид., стер. — К.: Вікар, 2006. —С. 63–79.