Біографія Адама Сміта

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Марта 2014 в 19:56, реферат

Краткое описание

У своїй реферативній роботі я хочу розповісти про видатного англійського економіста, "батька економіки" і просто досить освічену і цікаву людину, якою був Адам Сміт. Саме у його працях і у працях його послідовників, зокрема Давида Рікардо, класична політична економія досягла найвищого розвитку.
Сміт з'явився тоді, коли існувала необхідність змінити економічну думку, повернути її в інше русло. Саме це він і зробив, написавши працю "Дослідження про природу та причини багатства народів" і утвердивши економічний лібералізм, трудову теорію вартості та інше. І хоча його погляди не були досконалими, але започаткували аналіз сфери виробництва, а не обігу.

Содержание

Вступ
1.Біографія Адама Сміта.
2.Економічне вчення Адама Сміта.
Висновок
Список використаної літератури

Вложенные файлы: 1 файл

Реферат.doc

— 116.50 Кб (Скачать файл)

 Трудові навички й здібності  робітників включав до основного  капіталу ще Петті. Сміт, оголошуючи здібності, навички капіталом, робив висновок, що робітник, крім “звичайної заробітної плати” за “звичайну працю”, має одержати й відшкодування витрат на навчання і прибуток на них. К. Маркс, як побачимо далі, теж дотримується думки, що кваліфікованіша робоча сила має вищу вартість.

 Оборотний капітал у Сміта  складається з грошей, запасів  продовольства, сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що  перебуває на складах і в  магазинах.

 Поняття основного й оборотного  капіталу Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сфери його використання. Різницю між ними він бачить у тім, що перший дає прибуток, не вступаючи в обіг і не змінюючи власника, а другий — тільки в процесі обігу і зміни власника. Основний капітал формується і поповнюється за рахунок оборотного. Співвідношення між основним і оборотним капіталом, підкреслює Сміт, неоднакове в різних галузях виробництва.

 Великого значення Сміт надавав  нагромадженню капіталу. Це, по суті, основна ідея праці Сміта. Він  має на меті не тільки дослідити природу і причини багатства взагалі, а й з’ясувати процес зростання саме національного багатства. “Зростання… доходу й капіталу означає зростання національного багатства”. Отже, економічне зростання Сміт зв’язує не лише зі зростанням доходу, а й з нагромадженням капіталу.

 Нагромадження капіталу, за  Смітом, є результатом ощадливості. Ощадливість капіталістів збільшує  фонд, призначений для утримування  продуктивних робітників. Збільшення  кількості останніх веде до  зростання цінності, що додається до оброблюваних продуктів.

 Річний продукт нації, робить  висновок Сміт, може бути збільшений  лише за рахунок зростання  кількості продуктивних робітників  і підвищення продуктивності  їхньої праці. Зростання продуктивності  праці Сміт зв’язує із застосуванням машин, механізмів, що потребує додаткових капіталів. Вартість засобів виробництва він включає як четверту складову в ціну кожного окремо взятого товару окремого капіталіста. Що ж до всієї товарної маси всього класу капіталістів, то в її мінову цінність включаються лише три складові: заробітна плата, прибуток і рента. Відтак цінність річного продукту суспільства складатиметься лише з доходів. Такий підхід Сміта до визначення мінової цінності сукупного суспільного продукту в марксистській літературі одержав назву “догми Сміта”. Сміта звинуватили в тім, що він виключає перенесену вартість із вартості сукупного продукту. Проте він виходить із того, що матеріальні витрати (перенесена вартість) — це не що інше, як чиїсь доходи, отримані на попередніх стадіях виробництва. Такий підхід спрощував аналіз теорії вартості. “Догма Сміта”, по суті, вирішувала ту саму складну теоретичну проблему стосовно визначення вартості, що й марксистське вчення про двоїстий характер праці (конкретна праця переносить вартість уречевленої праці, абстрактна — створює нову). Маркс, аналізуючи “догму Сміта”, показав, що вона має сенс або за повного абстрагування від фактора часу, або в процесі аналізу формування вартості продукту за досить тривалий період. Для короткого проміжку часу формула Сміта не має сенсу тому, що у вартості такого продукту завжди є частка, яка не розпадається на доходи цього року, а відшкодовує вартість засобів виробництва, які були на початку року.

 Зауваження цілком слушне, проте  ця частка є відносно невеликою порівняно з усім річним обсягом матеріальних витрат і її можна не брати до уваги. Відтак практичну цінність “догми Сміта” важко переоцінити. Її широко використовують на Заході в багатьох видах економічного аналізу. Крім того, аналізуючи “догму Сміта”, слід ураховувати, що він чітко розрізняє валовий і чистий дохід нації. Під валовим доходом він розуміє весь річний продукт країни. Чистий дохід — це нова цінність, яка лишається після відшкодування основного й оборотного капіталу.

 Отже, річний продукт праці й землі країни поділяється на фонд відшкодування капіталу і фонд доходів власників капіталу й землі. Праця продуктивних робітників оплачується з фонду відшкодування. Джерелом зростання капіталу стають прибутки. Сміт підрахував, що фонд відшкодування капіталу в багатих країнах є більшим і абсолютно, і стосовно частки валового продукту. Це означає, робить висновок Сміт, що більша частина валового продукту йде на утримання продуктивної праці, що, у свою чергу, веде до зростання багатства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

У підсумку зазначу, що заслуга Сміта полягає не лише в тім, що він започаткував систематизований виклад політичної економії. Сміт підкреслив значення особистого інтересу як рушійної сили прогресу за умов, коли всім забезпечено однакові можливості. Коли власний інтерес намагаються реалізувати за рахунок інших, він набирає несприятливого для суспільства характеру. Ринковий механізм створить гармонію лише тоді, коли його буде включено у відповідні правові та інституціональні рамки. Англійський історик економічної думки М. Блауг писав: “…Сміту немає рівних ні у ХVІІІ, ні навіть у ХІХ ст. за глибиною і точністю проникнення в суть економічного процесу, економічної мудрості…”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1.books.br.com.ua. Історія економічних вчень./ ред. Л.Я. Корнійчук. - К., 1999.

2. my-ekonomy.info.

 


Информация о работе Біографія Адама Сміта