Болонські реформи в країнах Європи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО БОЛОНСЬКОЇ РЕФОРМИ

 

 

Цікавіше довідатися, що із приводу  реформи думають студенти, які  переживають зміни на собі .

1982 року з метою представляти  соціальні, культурні, політичні  й економічні інтереси студентів  і впливати на освітні структури  національного, європейського та  міжнародного рівнів був створений  Національний союз студентів  Європи (ESIB), який поєднує 11 мільйонів  студентів з 37 європейських країн.  У 2001 році на конференції в  Празі, коли кількість країн,  які підписали Болонську Декларацію 1999 року, збільшилося з 29 до 31, ESIB узяв на себе роль студентського  активу на підтримку Болонського  процесу. 2003 року ESIB видав бюлетень  про результати Болонського процесу  на європейському просторі (European Student Bologna Surveys). Робота повністю базується  на даних опитувань студентів,  і відчувається, що автори намагалися  подати ситуацію об'єктивно, хоч  їм і не вдалося до кінця  приховати свою симпатію до  Болонської реформи.

За підсумками опитувань виявилося, що студентів у Болонській системі  приваблює перспектива мобільності, тому що це означає, по-перше, можливість подорожувати (завдяки кредитній  системі), а по-друге, працювати в  країні, де кращі умови праці (завдяки  стандартизації дипломів). Крім того, серед  позитивних чинників були названі: можливість співробітництва вузів, участь студентів  в ухваленні рішень, шанс познайомитися  з іншими культурами, соціальна орієнтація процесу, тобто загальнодоступність  вищої освіти [3, c.74] .

Що цікаво, деякі з вищезгаданих пунктів увійшли й до списку негативних, на думку студентів, чинників. Так, наприклад, багато студентів скаржилися на низькі можливості мобільності (виявляється, при переїзді в іншу країну студент  часто повинен надати докази, що в його розпорядженні перебуває  певна - досить велика - сума грошей (для  Норвегії це, наприклад, 9,500 євро на рік), якщо ж таких доказів немає - в'їзд  до країни заборонено), на занадто сильну орієнтацію освіти на потреби ринку, обурювалися падінням якості освіти. До негативних ефектів системи належать і неприступність магістратури (через високу оплату), соціальну нерівноправність (знову ж через фінансові можливості), пасивність студентів. Указували також на довільний характер трактування нових правил, результатом якого стає плутанина та зниження якості освіти.

У бюлетені є занепокоєння тим, що більшість очікувань студентів ще навіть і не почала втілюватися, хоча реформа начебто б уже давненько чинна. Але в цілому ESIB вітало Болонську систему як спробу відповіді на нагальну потребу перетворення освітньої системи в Європі і як шлях до об'єднаного освітнього простору.

Є в Європі й набагато більш радикально настроєні студенти - норвезька група Norsk Studentunion (NSU), членів якої поєднує  протистояння саме первинним цілям  і принципам Болонського процесу. Серед них вони називають комерціалізацію  вищої освіти, її орієнтацію суто на потреби ринку, глобального капіталу, свідоме зниження рівня масової  освіти (магістратура розрахована на дуже невеликий відсоток учнів, більшість  же обмежується 3 роками навчання), фрагментацію знань, що дає в результаті відсутність  критичного мислення й безумовне  нав'язування світогляду, заснованого  на ринковій економіці. Цей рух 2005 року був підхоплений студентами 40 організацій  різних європейських країн, які підтримали та взяли участь у Європейському  форумі з питань освіти, проведеному  в Норвегії в Бергені паралельно засіданню офіційних осіб від  Болонського процесу. Ці студенти продовжують спільну роботу над пошуком альтернатив Болонському процесу. Активісти форуму заявили, що вони - не просто протесний рух проти Болонського процесу, а рух за загальнодоступну, емансиповану від економічних залежностей і критичну освіту, спрямовану на інтереси суспільства, а не підприємців. Крім того, глашатаї нової системи при всіх їхніх численних фразах про важливість участі студентів на ділі не тільки не сприяють цій участі, а й активно заважають - ніхто жодного разу не запитав думку студентів про те, що з ними роблять; більше того, коли учасники Форуму намагалися потрапити до зали засідань офіційної Конференції, їх туди не пустили.

За останній рік місцеві студентські  рухи проти тих або інших проявів  Болонської реформи почали виникати в більшості країн Європи. Німеччина - проти обмежень державного фінансування вищої освіти, десятки тисяч студентів у федеральних землях Гессен, Нижня Саксонія, Баварія, більше 100 000 студентів і викладачів у Берліні. Координатор протестів - Національне об'єднання студентів. Франція - проти підвищення оплати та суворого відбору при вступі. 3 грудня тисячні марші по багатьом містам країни. Координатор - Французький національний союз студентів. Італія - проти комерціалізації освіти, наметові табори на вулицях за участі тисяч студентів. Координатор - Національний союз студентів Італії. Ірландія - проти підвищення реєстраційного внеску студентів від $650 до $750 і проти погіршення якості освіти. Координатор - Союз студентів Ірландії. Бельгія - 12-тисячний протест у Брюсселі проти пасивної ролі студентів і недостатнього соціального забезпечення, проти нової системи вчених ступенів, не відповідної Болонській декларації, але нав'язуваної урядом. Великобританія - 3 грудня - так зване «Масове узяття парламенту», коли студенти, які представляють свої вузи, домоглися права на зустріч із парламентаріями з метою висловити протест проти рішення підняти оплату за навчання. Фінляндія - масовий протест проти скорочення часу навчання 9 грудня в 11 містах країни. Також студентські демонстрації пройшли у Греції, Румунії, Латвії, Боснії та Герцеговині [10].

Не слід заперечувати, що існуюча система освіти, як у Європі, так і в нас, має потребу в реформуванні. Але чи означає це, що студенти повинні бездумно підкорятися вказівкам реформаторів-бюрократів із Європи? Набагато цінніше для них могла би виявитися критична оцінка їх реального змісту та свідоме рішення, чи хочуть вони таких змін. І якщо вже прислухатися до європейської думки, то чому б не узяти її цілком - не тільки позитивну, але й негативну? Чому б не почати думати разом зі студентами та викладачами Європи, які шукають альтернативу явно не вдалій реформі. І тоді Болонська система може дійсно зіграти на нашу користь - вона може послугувати поштовхом до формування активного незалежного руху за по-справжньому гідну освіту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Болонський процес – це процес розпізнавання однієї освітньої  системи іншою  на фоні  Європейського простору вищої освіти.

Всесвітнє визнання Європейської освіти та висока якість навчання – це основна мета Болонської реформи. Щоб студент,  по закінченню навчання у будь-якому ВУЗі країн-учасниць процесу,  був  затребуваним на ринку труда та міг вільно працювати закордоном.

Нині можна відкрито констатувати, що незважаючи на природні досягнення освіти, які забезпечувала попередня  соціополітична система, в масовому вимірі освіта була менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці. Болонський процесс в Європі за більш ніж 10 років показав протилежний результат, а саме:

• велика гнучкість навчальних програм, яка відкриває нові можливості для академічної мобільності й індивідуальної побудови студентської кар’єри на основі навчальних модулів;
• розширення можливостей для постійної актуалізації навчальних програм відповідно до змінних потреб ринку праці;
• скорочення кількості студентів, що вибувають з вузів за різних обставин особистого характеру, ускладнюючи завершеня безперервної та тривалої освіти;
• прищеплення суспільству культури довічної освіти: більш зрілому віці володар диплома бакалавр повертається до вузу для отримання нових знань, коли виникає в них реальна потреба;
• зростання попиту освіти європейських країн для студентів з інших регіонів світу, оскільки така структустає більш зрозумілою і доступною.

В ході роботи було виявлено, що:

• Болонський процес треба розглядати саме як процес кардинальних реформ вищої освіти з метою додання останньому тих якостей, структур і параметрів, які відповідають суспільству знань і затребувані цим суспільством;
• Болонські реформи спрямовані на те, щоб посилити вплив університетів як інститутів сучасної інтеграції Європи;
• на кожному етапі Болонського процесу зазначається приростання, розширення спектру цільових установок, його інструментарію, механізмів і процедур;
• Болонські реформи по своїй природі виступають як системні, комплексні та суперечливі;

Болонський процес виходить з того, що якість вищої освіти є відкритий проект, що воно представляється рівнодіючої потреб багатьох користувачів вищої освіти, у тому числі студентів, які не просто дають привід для декларування студентоцентрічного освіти, але є його со-творцями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Байденко В.И. Болонский процесс: Курс лекцій / Байденко В.И. / . - М.: Логос, 2004.- 208 с.
2. Масюра Т.М. Болонський процес в контексті Євроінтеграції освіти // Мультиверсум. Філософський альманах. – 2012. - №2.- С. 12-17.
3. Є. Чепорнюк. Болонський процес очима студента // Персонал. – 2007. -  №9.- С.73-76.
4. Журавлева О.І. Вища освіта і Болонський процес. Теорія і практика: Навчальний посібник . – Донецьк: ДонДУУ , 2006. – 275 с.
5. Пінчук Є.А. Суперечності розвитку  європейського освітнього простору на прикладі Болонського процесу // Мультиверсум. Філософський альманах. – 2011. - №5. – С.147-162.
6. Болонский процесс 2020 – Европейское пространство высшего образования в новом десятилетии // Высшее образование в России. – 2009. - №7. – С.156-162.
7. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна — Болонья — Саламанка — Прага — Берлін) / [Степко М.Ф., Болюбаш Л.Л., Шинкарук В.Д., Грубінко В.Р., Бабин І.І.]. — Т.: Танг, 2003р. — 60с.
8. Вища освіта  України і Болонський процес: Навчальний посібник [Степко М.Ф., Болюбаш Л.Л., Шинкарук В.Д., Грубінко В.Р., Бабин І.І.]. – Т.: Богдан, 2004. – 314 с.
9. The European Higher Education Area in 2012: Bologna Process Implementation Report. [Електронний ресурс] - Режим доступа: http://www.ehea.info. 
10. Аналіз реалій Болонського процесу в країнах Європи,  де він уже діє.   [Електронний ресурс] - Режим доступа: http://gazeta.univ.kiev.ua.

 

 

 

Додаток 1

Щорічні зміни в державних видатках на вищу освіту між 2006-2012 рр.

 

 

Додаток 2

Стадія реалізації першого і другого циклу 2010-2011 рр.

 

 

 

Додаток 3

 

Вимога здачі або взяти додаткові курси для власників першого циклу ступеня можуть бути допущені на другий цикл програми 2010-2011

Додаток 4

Частка студент першого циклу продовження навчання на другому циклі програми після закінчення першого циклу протягом двох років 2010-2011