Туризм в Луганській області

Всього в цій балці  б'є безліч джерел. Вода декількома струмками збігає з горба через лісок, а на березі озера, що утворилося, є ще одне джерельце, недалеко від якого підноситься величезний дуб. Причому деякі нижні гілки його кам'яні - такої самої породи, що і дуб-камінь Александровський. Розповідають, що коли отець Пилип приїхав на це місце і помолився, то після цього, частина віток звернулися в камінь. Воду там можна знайти і прісну і гірку, і кислу.

Солоний струмок утворюють 12 джерел, які б'ють рядом з  горою. Інший - кислий струмок утворюється  з 40 ключів. У озерця зроблені лавки, стіл, свічники, під Трійцю тут відбувається богослужіння. Вода в джерелах завжди однакової температури - плюс 5-6 градусів.   Для жінок і чоловіків купальні  розташовані окремо. Жінки, як за старих часів, повинні входити в джерело в довгій сорочці, а для чоловіків і дітей обмежень немає. Учені зробили аналіз води з Кисельової балки, з'ясувавши тим самим, що вона містить багато срібла, залізу і майже всі елементи таблиці Менделєєва.

Кажуть, як ще після громадянської війни йшов загін бійців після важких боїв мимо цього місця, були багато поранених. Почали обмивати рани і ... поголовно зцілятися від всіх своїх ран і хвороб.

А в даний час в тому місці будується храм A на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці - початок чернечого скиту, - адже місце воістину благодатне!

Всього в цій балці  б'є безліч джерел. Вода декількома струмками збігає з горба через лісок, а на березі озера, що утворилося, є ще одне джерельце, недалеко від якого підноситься величезний дуб. Причому деякі нижні гілки його кам'яні - такої самої породи, що і дуб-камінь Александровський. Розповідають, що коли отець Пилип приїхав на це місце і помолився, то після цього, частина віток звернулися в камінь. Воду там можна знайти і прісну і гірку, і кислу.

Солоний струмок утворюють 12 джерел тих, що б'ють рядом розташованої гори. Інший - кислий струмок утворюється  з 40 ключів. У озерця зроблені лавки, стіл, свічники, під Трійцю тут відбувається богослужіння. Вода в джерелах завжди однакової температури - плюс 5-6 градусів.   Для жінок і чоловіків купальні  розташовані окремо. Жінки, як за старих часів, повинні входити в джерело в довгій сорочці, а для чоловіків і дітей обмежень немає. Учені зробили аналіз води з Кисельової балки, з'ясувавши тим самим, що вона містить багато срібла, залозу і майже всі елементи таблиці Менделєєва.

Кажуть, як ще після громадянської війни йшов загін бійців після важких боїв мимо цього місця, були багато поранених. Почали обмивати рани і ... поголовно зцілятися від всіх своїх ран і хвороб.

А в даний час в тому місці будується храм на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці - початок чернечого скиту, - адже місце воістину благодатне!

Коли ходиш по цьому  святому місцю то на душі стає так добре, так спокійно.

Територію сучасної Луганщини  краєзнавці вважають центром половецьких  поселень. Саме тут відбувся розквіт  кам'яного мистецтва половців. Вони принесли з собою ідею і, скориставшись  багатою на пісковик землею, створили ці сакральні пам'ятники. Кам'яні статуї зводили на найвищих ділянках степу, курганах і вододілах. Не дивлячись на явно портретні риси обличчя, статуї зображають не конкретних людей, а легендарних, богів і героїв. Біля них просили родючості землі, до їх підніжжя приносили жертву, від них отримували благословення на військові походи.

Парк-музей кам'яних статуй – єдиний в Луганську і найбільший на євразійському просторі язичницький парк – розташований на території національного університету імені Тараса Шевченка.

Ідея збору статуй в  парк-музей кам'яних статуй Луганського  національного університету імені  Тараса Шевченка, виникла в процесі  археологічних розкопок, що проводяться  студентами історичного факультету, під керівництвом К.І.Красильникова,  на території Луганської області.

З кожною науково-дослідницькою експедицією музей поповнювався новими експонатами.

Половецькі скульптури правильно  слід називати саме статуями. Звичніша для українців назва «баби» пішла  від тюркської, де «баба» означало «дід або предок». Також існують і інші назви, такі як «болван» - від іранського «палван», тобто богатир, атлет. Рідше в Україні кам'яні статуї називали «мамаями».

Про високий професіоналізм половецьких майстрів свідчить і те, що завдяки статуям можна представити побут кочівників. На статуях зображені одяг, прикраси, головні убори, предмети побуту і озброєння. Але найголовніше - всі статуї зображені з судиною, яка тримається обома руками. Судина використовувалася для жертвопринесення або пригощання.

В цілому, весь масив половецької  скульптури можна розділити на чоловічі і жіночі статуї, які стоять або сидять. Серед ранніх також зустрічаються стели і стелоподібні статуї. Тим часом, переважна більшість зібраних в парку статуй - це жіночі скульптури. Образ жінки-матері, з голими грудьми, символізував ідею безстрашності і перемог. Заступники в образі жінки давали половцям силу, оберігали їх. За це кочівники приносили їм жертву. За словами Костянтина Красильникова, завідувача Луганським відділенням Східноукраїнської філії інституту археології НАН України, цей парк - справді унікальний.

Унікально, тому що це першоджерело, унікально тому, що тут можна прослідкувати  весь шлях художнього, ідейного, культурного  розвитку цілого народу, на цілому певному  просторі, в цілому певному часі. У зв'язку із загибеллю половців вони також зникають назавжди, і  більше ми ніде і ніколи їх не бачимо і не побачимо.

Світ воїнства, де зброя - меч, стріли, спис - в повному розумінні цього слова були богами і кумирами. Світ, де військові уміння були головними чеснотами. Половці зникли як народ. Але цінності, якими вони жили, мрії, до яких вони прагнули, віддрукувалися на цих кам'яних статуях. Величезний пласт розвитку тюркського каменерізного мистецтва дійшов крізь століття до наших днів.

- Ця колекція на сьогоднішній  день унікальна різноманітністю всіх типів половецьких скульптур, - говорить завідувачка кафедрою туризму і готельного господарства ЛНУ ім. Т. Шевченко Галина Щука, - з погляду наукового туризму - їй немає ціни.

У XII столітті половці були скорені монголами. Значна частина пам'ятників половецької культури загинула від рук мусульман, які боролися з язичеством. Проте язичество так і не було повністю викорене. Надалі воно адаптувалося до православ'я. Впродовж подальших століть в деяких слов'янських поселеннях жила традиція віддавати шану половецьким ідолам, які наділялися силою, здатної впливати на відродження природи, родючість землі, успіх общини. У дев'ятнадцятому і особливо в двадцятому століттях велика частина статуй була знищена. Всього до наших днів дійшли більше двох тисяч кам'яних статуй. Але такою колекцією, яка існує в Луганську, ніяка країна похвалитися не може.

В даний час у парку-музеї  вузу понад 80-ти антропоморфних стел ранньої  бронзи і кам'яних статуй половецького мистецтва ХІ-ХІІІ ст.

Ще більше 30 статуй зберігаються в колекціях музеїв міст області, насамперед в Свердловському, Лісичанському, Луганському, Первомайському.  Практично всі статуї парку-музею ведуть своє походження з території Луганської області, головним чином її південної частини (Свердловський, Краснодонський, Антрацитівський, Лутугинський, Перевальський, Попаснянський райони).

Атропоморфна стела, представлена в парку-музеї, знайдена у с. Бірюково Свердловського району. Вона виглядає як стовбовидна плита пісковика у загальних рисах нагадує антропоморфні форми. Висота стели 1,3 м., ширина 0,4 м., товщина 0,25 м. Поверхня стели не оброблена, не дивлячись на те, що передня частина її рівна, що і створює враження обробки. Це ж зауваження стосується і голови, виступаючої над тулубом на 13 см.

Друга стела, привезена зі Свердловського району в 1979 р., є стовбовидною плитою пісковика заввишки 1,2 м, шириною 0,4 м, завтовшки до 0,3 м. У верхній частині стовпа виразно виділяються «голова» і «плечі».

Петрографічний аналіз матеріалів обох стовбовидних стел говорить про місцевий характер походження.

Представляє інтерес і  стела, знайдена випадково у місті Сватово в 1973 році. Стела виготовлена на прямокутній плиті заввишки 0,9м., шириною 0,35м. Майстер виразно виділив голову, плечі  і на одній із сторін наніс малюнки, що зображають око, лук, стріли, стопи ніг, серію знаків і ліній.

Хронологія даних стел відповідає тимчасовим рамкам їх побуту на південному сході Європи в енеоліті, ранній і середній бронзі (близько 3-2 тис. до н. ери).

Археолого-етнографічний  музейний комплекс Луганського національного  університету унікальний. У 2004 році його внесли до переліку наукових об'єктів, які є національним надбанням України. А в 2010 році, Луганський Парк-музей кам'яних скульптур взяв участь в проекті телеканалу «ЛОТ» «Дива Луганщини», який стартував 5 лютого. Декілька місяців телеканал «ЛОТ» показував і розповідав про дивовижні місця рідної Луганщини, переможець проекту визначався голосами глядачів. І саме 4 червня 2010 року жителі Луганської області своїми голосами вибрали «Дивом Луганщини» Луганський Парк-музей кам'яних скульптур.

Культовим архітектурним  надбанням регіону, що стрімко розбудовувався як індустріальний, є низка сільських  і садибних храмів, розкиданих по території  Луганщини. Серед перших — зведена  в стилі класицизму Миколаївська церква (1787) біля гирла річки в  Старому Айдарі і побудований  в селі Осинове на пагорбку широкої  тераси Айдару Успенська церква (1802 p., збереглися розписи XIX ст.), що є надзвичайно наочним втіленням архітектурного переходу від стилю бароко до класицизму. Садибні молитовні збереглися в маєтку в місті Олександрівськ — Вознесенська церква (1772) і в селі Весела Гора — Богородицька церква (1824).

Луганський природний  заповідник у сучасному стані  сформувався 1975 р. Його відділення —  Стрільцівський і Провальський Степ — є еталонами типових східноєвропейських різнотравно-типчаково-ковилових степів, а третє — Станично-Луганське  відділення (або Придонецька заплава) — заплавних екосистем лівобережної частини долини Сіверського Дінця. Заповідник опікується збереженням типових та реліктових тварин регіону і середовища їхнього перебування.

Стрільцівський Степ — невелика ділянка (площа 4,94 км2) колись значних Старобільських степів, що займали понад 400 км2. З 1805 р. це були угіддя тутешнього кінного заводу, 1936 р. вони стають місцевим заказником, а після війни — державним заповідником. Стрільцівський Степ є профільованим резерватом з охорони бабака європейського.

Станично-Луганське відділення (або Придонецька заплава) займає ділянки заплави і борової  тераси (площа 4,94 км2) лівого берега ріки Сіверський Донець. Тут широке річище (до сотні метрів) Сіверського Дінця утворює крутий закрут, огинаючи високі схили дислокацій Донбасу. Ландшафтною родзинкою відділення є гармонійне поєднання листяних лісів з мальовничими луговими галявинами, тихими заводями стариць і гладдю озер.

Відділення «Провальський  Степ» розташоване на сході краю в найбільш піднесеній частині Донецького кряжу. Його територія загальною площею 4,16 км2 з 1846 р. належала Провальському кінному заводу, а в повоєнні роки — місцевому радгоспу. Різноманітний рельєф і неоднорідний склад ґрунтоутворювальних порід зумовили строкатість рослинного покриву цих ділянок, завдяки чому Провальський Степ вирізняється серед інших степових заповідників України найбільшою флористичною розмаїтістю.

Рукотворною природничою  перлиною Луганщини є Юницький ботанічний заказник, створений як наслідок кліматичних  негараздів краю. 1891 р. надзвичайна  посуха і потужні пилові бурі охопили  південь Російської імперії. Задля виробляння принципів раціонального сільського господарювання в посушливих регіонах була створена особлива експедиція, яку очолив видатний ґрунтознавець Василь Докучаев. Він обрав клаптик Старобільського степу на сучасній Луганщині за одну із трьох стаціонарних дослідних ділянок.

У 1892—1899 pp. майже 90 га насаджень  закріпили і залісили Старо-більську ділянку. Багато тогочасних дерев стоять і донині, а частину з них  називають докучаєвськими смугами.

З 1894 р. зусилля видатного першопрохідця продовжив Костянтин Юницький, на честь якого і називається заказник. Завдяки йому в степу з’явилася безліч непритаманних до того цьому краю рослин — ялини, сосни, клени, ясени і паркові декоративні дерева й чагарники. Розпочата в позаминулому столітті натуралістами справа успішно розвивається і в наш час.

2.3. Туризм в  сучасних економічних реаліях  регіону

Луганська область має  багато необхідних рекреаційних ресурсів для розвитку.В області близько 120 річок, головна з яких - Сіверський Донець.На Луганщині 87 територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 6,5 тис. га, в тому числі Луганський заповідник із відділами Провальський степ, Стрілецький степ, Станично-Луганський відділ. Серед пам'яток природи також комплексна Айдарська тераса, геологічна тераса Конгресів яр, парки Гостра могила і Дружба.Найважливішою складовою природних рекреаційних ресурсів є мінеральні води. Основними рекреаційними вузлами є Кремінський (озера, ліси), Старобільський та Ново-айдарський (ліси і мінеральні джерела).В області діє 35 готелів, в тому числі "Дружба" і "Турист" у Луганську, "Краснодон" у Краснодоні, а також кемпінг у селищі Бокове-Платове.В Луганській області на державному обліку перебуває 9,5 тисяч пам'яток, у тому числі 341 пам'ятка архітектури. На Луганщині налічується 14 музеїв із 9 відділами. Луганський краєзнавчий музей заснований у 1920 р. Сьогодні його зібрання налічує близько 250 тис. експонатів. Тут зберігаються унікальні археологічна (близько 60 тис. предметів), нумізматична (понад 2 тис.) колекції, велика кількість документальних матеріалів.Існує кілька "зелених" маршрутів: в Стрельцовской і Провальський степи, урочище Юницького, Конгресів яр. Це дивно цікаві та пізнавальні поїздки. За даними державного земельного кадастру в автоматизованій системі кадастру самостійно відображено як юридичні особи Луганський природний заповідник і його відділення (відділення "Стрільцівський степ", відділення "Провальський степ", Станично-Луганське відділення) загальною площею 1,6 тис.га."Провальський степ", розташована неподалік від м. Свердловськ - це єдиний на Донецькій височині унікальний комплекс багатих різнотравно-типчаково-ковилових степів в чергуванні з кам'янистими і чагарниковими степами, байрачних дібровами, ділянками луків. Тут збереглося 729 видів вищих рослин, в т.ч. понад 110 реліктових та ендемічних. "Стрілецький степ" розташований поблизу смт. Мілове, відноситься до південного увазі степів і має на свій 522,7-гектарної площі 556 видів рослин. Створена з метою охорони та відтворення популяції байбака степового."Станично-Луганська філія" складається з семи заплавних озер-стариць Сіверського Дінця, являє собою терасовою-низинну діброву з вкрапленнями сосни звичайної, які чергуються з заростями вільшняка і верболозів. Загальна площа земель рекреаційного призначення становить 1539,7 га. У регіоні на основі місцевих мінеральних вод функціонують Луганська фізіотерапевтична поліклініка, Новопсковський санаторій "Перлина", водолікарня і санаторій "Сосновий" в Старобільському районі, цілий ряд профілакторіїв в Кремінському, Попаснянському, Станично-Луганському та Слов'яносербському районах. Запас цілющих вод практично необмежений, що дозволяє розширювати мережу оздоровчих установ.Туризм в сучасних економічних реаліях регіону розвивається на основі існуючих правових, економічних та організаційних основ, ефективного використання природного, історико-культурного потенціалу області, формування конкурентоспроможного туристичного продукту, реалізації державної політики в сфері туризму.Сьогодні важливо розробити програму, яка має стати концептуальною базою розвитку туризму в області, створення організаційно-правових та економічних засад становлення туризму як високорентабельної галузі економіки, важливого засобу культурного та духовного виховання громадян, а також покликана стимулювати ефективне використання наявних рекреаційних ресурсів, підвищити рівень міжгалузевого співробітництва, визначити перспективи подальшого розвитку туризму на основі аналізу його сучасного стану.