Туризм в Луганській області

Новопсковський район

• Білолуцький — заказник лісовий
• Осинівські піщаники — пам'ятка природи геологічна
• Новопсковський — заказник лісовий
• Огидне — заповідне урочище
• Луг — заповідне урочище
• Новобіла — пам'ятка природи ботанічна
• Айдарський — заказник іхтіологічний
• Осинівська — пам'ятка природи ботанічна
• Зуєв ліс — заповідне урочище
• Московське — заповідне урочище
• Крейдяні скелі — ботанічний заказник
• Селезнівський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
• Селезнівська балка — пам'ятка природи ботанічна
• Перевальський — заказник загальнозоологічний ім. Бориса Грінченка — пам'ятка природи ботанічна
• Міус — заказник ландшафтний

Попаснянський район

• Борсуча балка - ландшафтний заказник
• Мар'їн стрімчак — пам'ятка природи геологічна
• Шамраєва дача — заповідне урочище
• Дубовий гай — пам'ятка природи ботанічна
• Золотовське джерело — пам'ятка природи гідрологічна
• Віковий дуб-1 — пам'ятка природи ботанічна
• Віковий дуб-2 — пам'ятка природи ботанічна
• Марфина могила — пам'ятка природи геологічна
• Горіховське джерело — пам'ятка природи гідрологічна
• Балка «Рідкодуб» — заказник ентомологічний
• Райолександрівське джерело — пам'ятка природи гідрологічна
• Джерело Горське — пам'ятка природи гідрологічна
• Білогорівський — заказник лісовий
• Золотарівський — лісовий заказник.

м. Ровеньки

• Вікова липа — пам'ятка природи ботанічна
• Молодогвардійський — заказник ландшафтний
• Віковий дуб — пам'ятка природи ботанічна

Сватівський район

• Терни — заказник загально зоологічний
• Джерело Містки — пам'ятка природи гідрологічна
• Верхній ставок — пам'ятка природи гідрологічна
• Куземівський яр — пам'ятка природи геологічна
• Нижній ставок — пам'ятка природи гідрологічна
• Джерело «Попівське» — пам'ятка природи гідрологічна
• Джерело «Ковалівська-1» — пам'ятка природи гідрологічна
• Джерело «Ковалівська-2» — пам'ятка природи гідрологічна
• Сватівський парк — Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
• Мілуватський лиман — заказник загально зоологічний
• Містківський — заказник загально зоологічний
• Гончарівський — заказник ботанічний
• Сватівський — заказник загальнозоологіний
• Нижньодуванське — заповідне урочище
• Кармазинівська — пам'ятка природи ботанічна
• Надія — пам'ятка природи ботанічна
• Мілуватський водолій — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва

Свердловський район

• Ведмежанський — ботанічний заказник;
• Королівські скелі — геологічна пам'ятка природи;
• Курячий — ботанічний заказник;
• Нагольний кряж — ландшафтний заказник;
• Провальський дуб — ботанічна пам'ятка природи.

Слов'яносербський район

• Слов'яносербська — пам'ятка природи геологічнаПричепіловська — пам'ятка природи геологічна
• Біляєвське — заповідне урочище
• Кримський — заказник ентомологічнийЧервоноярівський — заказник ентомологічний
• Кримська дача — заказник гідрологічний

Станично-Луганський район

• Комишнянський — заказник ботанічний
• Піщаний — заказник ботанічний
• Острів — заказник загально зоологічний
• Піщане — заповідне урочище
• Великочернигівське джерело — пам'ятка природи гідрологічна
• Донецький — заказник іхтіологічний
• Кондрашівський — заказник загально зоологічний
• Шарів кут — заказник ландшафтний
• Кібікінська криниця — пам'ятка природи гідрологічна
• Киселева балка — заповідне урочище
• Деркульський — заказник іхтіологічний
• Гришино — пам'ятка природи ботанічна

Старобільський район

• Балакирівский — ландшафтний заказник^[2] Лозовське джерело — пам'ятка природи гідрологічна
• Новоборовське джерело — пам'ятка природи гідрологічна
• Шпотинське джерело — пам'ятка природи гідрологічна
• Айдарський — заказник іхтіологічний
• Сосновий бір — заповідне урочище
• «Бутківський терасний парк» — пам'ятка природи комплексна
• Широке — заповідне урочище
• Пригодівський — заказник лісовий

Троїцький район

• Новочервоненська — ботанічна пам'ятка природи 194,3459 га.

Визначні місця  Луганщини.

У Селезньовку, Перевальського району, можна потрапити, якщо вам раптом захочеться поїхати з Перевальська або Алчевська в Красний Луч або Антрацит. Саме тоді ваш шлях проходитиме через це селище. Але і тоді можна проскочити мимо, не побоюся цього виразу, "архітектурної перлини" - унікальної садиби і храму, які приховані від основної траси густою зеленню високих дерев. Садиба в Селезньовці - колишній поміщицький будинок. До революції 17 року ця садиба належала полякові Казимиру Мсциховському. Але будував його не він, а поміщик Графовський, десь в 1840 році. По його ж бажанню тут розбили ландшафтний парк. Для догляду за ним поміщик привіз із Словаччини садівника, який присвятив все своє життя розведенню рідкісних порід дерев, квітів і трав в присадибному парку. Мсциховський Казимир - інженер шляхів повідомлень, дійсний статський радник, рід якого йде від подільських дворян. Він був також головою правління Селезньовського товариства кам'яновугільної і заводської промисловості, членом правлінь: Суспільства Південно-Російської кам'яновугільної промисловості, Донецько-Юрьєвського металургійного товариства, а так само,  з 1914 року - член правління Азовсько-Донського комерційного банку

Після приходу до владибільшовиків в 1917 році, садибний будинок побував в багатьох іпостасях: Ворошиловський будинок відпочинку шахтарів, шпиталь у Велику Вітчизняну, протитуберкульозний, а потім, наркологічний санаторій.

Була в садибі велика бібліотека (на знімку - останки входу в бібліотеку), яка майже не міняла свого профілю і за радянських часів, і була фактично знищена тільки в останні 3-4 році, після того, як садибу покинула остання офіційна установа (наркологія).

Звичайно ж, як і в будь-якій поміщицькі садибі, в Селезньовці, є  парк - з алеями пірамідальних тополь, липовими гротами і склепінчастими коридорами із стриженої зелені. Парк площею 22 гектари, з 1972 року є пам'ятником садово-паркового мистецтва. В'язи, посаджені ще в часи споруди садиби, досягли велетенських розмірів.

Не дивлячись на жахливий стан в якому перебуває садиба зараз, все одно, відчувається міцність і потужність всього що є там - і  дерев'яні стелі і паркет, і  рами вікон і камінь стенів і сама кладка - все робилося настільки  міцно і "на століття", що підходячи  до будови, здається, що вона зовсім недавно  реставрувалося.

У цій склепінчастій кімнаті, з величезним вікном що виходить в  сад, жителі садиби і гості, що приїжджали з Петербургу і навіть з Парижа, насолоджувалися живою музикою, яка лилася з внутрішнього балкона (з другого поверху), де сиділи музиканти.

Підтвердженням цільового  призначення кімнати є і елемент  ліплення стелі, на якій зображені музичні  інструменти. 

Прихильна була доля до цього  будинку. Ні цивільна, ні Велика Вітчизняна війна не нанесли йому утрати. Це головний вхід. Судячи по роликах, що збереглися на стіні, упорах і кріпленнях, раніше він мав козирок (швидше за все, тканинний, на каркасі), який міг опускатися або підніматися залежно від потреби в нім.

В'їзд на садибу виконаний  у вигляді воріт замку. Якщо не знати, де знаходишся, можна подумати, що ти потрапив абикуди до Виборгу, наприклад...

Напроти садиби, Мсциховський побудував школу-церкву. Для її зведення, він запросив в 1913 році, до Селезньовки, тоді ще студента Петербурзької Імператорської академії витівок, Льва Руднєва, який створив надалі, широко відому будівлю МДУ ім. Ломоносова в Москві, на Гороб'ячих горах. У деяких джерелах, храм в Селезньовці, називається безпосередньою дипломною роботою Руднєва. Стиль архітектурної споруди - романо-візантийский. І за деякими даними спочатку храм був католицьким (сам Мсциховський, як і багато з Кам'янець-Подільських дворян, має польське коріння і спочатку католицького віросповідання). Зараз храм функціонує по своєму прямому призначенню, як храм Олександра Невського УПЦ Московського патріархату.

Такий ось дивовижний будинок...

Одним з унікальних місць  Луганщини, видатним пам'ятником природи є заповідне урочище Кисельова балка, яка розташована між селами Чугинка й Червоний Деркул Станично-Луганського району.

Історія Кисельової балки  містить багато цікавих фактів і  повір'їв. Назвали її на честь лісника Кисельова, який розповів про перше  зцілення, що відбулося тут у 1720 р.

Так, за легендою, на території  Кисельової балки ще  в 1720 р. трапилося прозріння сліпого хлопчика з Чугинки, і було перше явище Божої Матері. Відповідно до легенди, хлопчикові з'явився старик і розповів, як позбавиться від сліпоти. Вранці хлопчик попросив свою маму: «Поведіть мене в балку, там в самому низу ростуть п'ять дубів, між ними треба викопати ямку, в ній тоді покажеться вода, ви мене туди потім покладете на п'ять днів, і я стану бачити».

Батьки спочатку побоялися, кажучи, що туди нога людська не ступала, але син не відступав. Тоді вони попросили  об'їждчика Кисельова проводити їх туди, на що той відповів: «Та ми туди ніколи не заходимо, там такі звіри!», - але хлопчик почав дуже просити і наполіг-таки. Дорослі зробили, як він просив

Після того, як хлопчик пробув там декілька днів, знову з'явився йому старик і голосно сказав: «Розплющ очі, подивися яке небо!» Хлопчик дійсно прозрів... Коли ж він повернувся в село, то радісна звістка про диво Божіє швидко рознеслася по окрузі. Того ж дня люди разом зі священиком пішли в балку подивитися на те місце і відслужити подячний молебень. Прийшли, а на тому місці вже б'є джерельце і лежить ікона Божої Матері...»

У 50-і роки навколо Кисельової балки  на відстані  7-12 км діяло  шість церков, у п'ятьох з яких  настоятелями були клірики, пострижені в ченці. У Верхній Чугинці служив духівник  Станично-Луганського благочинія  ієромонах о. Антоній (Пузиков), у Червоному  Деркулі - о. Феофан (Обмок), у Прогної Ростовської області - ієромонах о. Феодосій, у с. Роги тієї ж області - ієромонах о. Антоній і у Верхній Герасимовці - о. Є.Алімов.

У другій половині 50-х рр. масового паломництва в Кисельову балку не спостерігалося. Щоб установити контроль над віруючими, балка була перетворена  в заповідну зону, а лісників зобов'язували доповідати про прочан і по можливості їх розганяти.

У 1991 - 1993 роках  ченцям, що моляться, з'явилася Богородиця з покривом і напророкувала, що в її честь на цьому місці буде споруджений храм. Так і відбулося. Богомілля відродилося в Кисельовій балці в другій половині  90-х рр. ХХ сторіччя, а 22 листопада  1999 р.  був заснований прихід. У лютому 2000 р.  тут у будівельному вагончику оселилося декілька послушників, які поклали початок Благовіщенському скиту.  У лютому 2000 року по благословенню митрополита Иоанникія, (тоді архієпископа Луганського й Старобільського), у святих джерел Кисельової балки був заснований прихід для будівництва храму на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Парафіяни вірять, що згодом тут буде заснований і монастир. У 2001 р. зусиллями священика о. Михайла (Шиповського) була побудована купіль. У 2001 році Владика Іоанникій освятив місце й заклав перший камінь у підставу Свято-Благовіщенського храму - на честь кількаразового явища тут Пресвятої Богородиці. Під вівтарем спочивають частки мощів священомучеників митрополита Київського Володимира й Преподобного Лаврентія Чернігівського. Підтверджуючи древні пророцтва, у далечині від людської суєти піднімається до Неба чудо-церква.