Технологічний розрахунок АТП

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Января 2013 в 17:17, курсовая работа

Краткое описание

Метою автомобільного транспорту, як частини транспортного комплексу країни, є задоволення потреб населення у вантажних перевезеннях при мінімальних витратах всіх видів ресурсів. Ця генеральна мета забезпечується в результаті підвищення показників ефективності автомобільного транспорту: зростання провізної здатності транспорту і продуктивності транспортних засобів; скорочення собівартості перевезень; підвищення продуктивності праці персоналу; забезпечення екологічності транспортного процесу.
Технічна експлуатація як підсистема автомобільного транспорту повинна сприяти реалізації цілей автомобільного транспорту і мати керовані показники ефективності системи, тобто автомобільного транспорту .

Содержание

ВВЕДЕННЯ…………………………………………………………………….5ст.
РЕФЕРАТ……………………………………………………………………….6ст.

1.ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АТП…………………………………7ст.
1.1 Розрахунок виробничої програми по ТО………………………………7ст. 2222 1.1.1Вибір і коректування нормативної періодичності ТО і пробігу 2222 автомобілів до КР…………………………………………………..7ст.
111 1.1.1.1 Автомобілі КАМАЗ-65111…...……………………………7ст.
1.1.1.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041…………………………….....9ст.
1.1.1.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………10ст.
1.1.2 Визначення числа КР, ТО на один автомобіль за цикл. .……....12ст.
1.1.2.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..12ст.
1.1.2.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...13ст.
1.1.2.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………13ст.
1.1.3 Визначення числа ТО на один автомобіль і весь парк за рік…..15ст.
1.1.3.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..15ст.
1.1.3.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...17ст.
1.1.3.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………18ст.
1.1.4 Визначення числа діагностичних дій на весь парк за рік……...19ст.
1.1.4.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..19ст.
1.1.4.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...20ст.
1.1.4.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………20ст. 11111.1.5 Визначення добової програми по ТО автомобілів………………20ст.
1.1.5.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..20ст.
1.1.5.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...21ст.
1.1.5.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………22ст.
1.2 Розрахунок річного обсягу робіт……………………………………...23ст.
1.2.1 Вибір і коректування нормативних трудоміскостей. …………23ст.
1.2.1.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..23ст.
1.2.1.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...25ст.
1.2.1.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………26ст.
1.2.2 Визначення річного обсягу робіт з ТО і ПР…………………….27ст.
1.2.2.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..27ст.
1.2.2.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...28ст.
1.2.2.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………28ст.
1.2.3 Визначення річного обсягу робіт із самообслуговування 1111підприємства……………………………………………………………..
1.2.3.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..26ст.
1.2.3.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...27ст.
1.2.2.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………28ст.
1.2.4 Розподіл обсягу ТО і ПР по виробничих зонах і ділянках
1.2.5 Розподіл обсягу робіт із самообслуговування АТП
1.3 Розрахунок чисельності працюючих
1.3.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..26ст.
1.3.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...27ст.
1.3.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………28ст.
1.3.4 Число експлуатаційного персоналу по кожній марці автомобіля
1.3.4.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..26ст.
1.3.4.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...27ст.
1.3.4.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………28ст.
1.4 Річні фонди часу обладнання 111.5 Розрахунок числа постів для ТО і ПР рухомого складу
1.5.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..26ст.
1.5.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...27ст.
1.5.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………28ст.
1.5.4 Розрахунок числа потокових ліній для ТО і ПР рухомого складу
1.5.4.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..26ст.
1.5.4.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...27ст.
1.5.4.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………28ст.
1.6 Розрахунок площ зон ТО і ПР
1.6.1 Автомобілі КАМАЗ-65111...……………………………..26ст.
1.6.2 Автомобілі ГАС САЗ-25041……………………………...27ст.
1.6.3 Автомобілі МАЗ-54327 020………………………………28ст.
2.РОЗРАХУНКОВО-ПРОЕКТНА ЧАСТИНА
2.1. Удосконалення обладнання для збирання відпрацьованих олив
2.1.1. Вибір прототипу обладнання для збирання відпрацьованих олив
2.1.2. Обгрунтування конструкції обладнання для збору і очищення 111 відпрацьованого мастила
2.1.3. Проектування технологічного процесу виготовлення сталевого 1111виливка затискача 11

Вложенные файлы: 1 файл

Курсак.docx

— 1.09 Мб (Скачать файл)

 

      Згідно загальних даних автомобіля розраховуємо площу займану автомобілем

fa=La·b=7,4·2,5=18,5 м2 

Визначаємо площу зони ЩО:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ТО-1:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ТО-2:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ПР:

 

 м2

 

1.6.2 Розрахунок площ зон ТО і ПР для автомобілів ГАС САЗ-25041

 

       

 

Визначаємо площу зони ЩО:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ТО-1:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ТО-2:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ПР:

 

 м

 

1.6.3 Розрахунок площ зон ТО і ПР для автомобілів МАЗ-54327 020

 

       

Визначаємо площу зони ЩО:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ТО-1:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ТО-2:

 

 м2

 

Визначаємо площу зони ПР:

 

 м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.РОЗРАХУНКОВО-ПРОЕКТНА  ЧАСТИНА

 

2.1. Удосконалення обладнання для збирання відпрацьованих олив

       2.1.1. Вибір прототипу обладнання для збирання відпрацьованих олив

 

У розрахуноково-проектній  частині ми розглянемо метод удосконалення  обладнання для збору відпрацьованого мастила.

Відома конструкція  пристроїв для збирання відпрацьованих мастил з агрегатів сільськогосподарської техніки (пристрій 12261.00.000–рис. 2.1) складаються з бака 1, коліс 2, ручки 3, насадки 4, подовжувача 5, воронки 6. На баку є глазок для контролю рівня мастила 7 і пробка 8 для його зливу.

Рис. 2.1–Пристрій для збору мастила 12261.00.000.

Для зливу мастила з агрегатів  техніки, пристрій розміщують під нею. За допомогою насадки  і подовжувача  воронка підводиться під зливний  отвір агрегата, після чого відкручується  цого пробка і мастило зливається в бак пристрою. Верхній рівень мастила контролюється по контрольному глазку.

 

       2.1.2. Обгрунтування конструкції обладнання для збору і очищення   111відпрацьованого мастила

 

В конструкції  обладнання, що пропонується, ми вирішили додаково забезпечити грубу очистку  відпрацьованих олив, для чого передбачили  встановлення в баці 1 пристрою фільтра, а для наглядності за контролем  рівня оливи в маслоприймачі 2 встановили поплавок 4. Загальний вид  обладнання для збору відпрацьованого  мастила зображено на рис. 3.2.

 

Рис.2.2−Загальний вид бака для збору і очищення відпрацьованого мастила

 

1–бак, 2–мастилоприймач, 3–кришка, 4–основа, 5–клапан, 6–поплавок, 7–вилка поворотна, 8–вилка нерухома, 10–прокладка, 11–затискач, 12–ексцентрик, 13–хомутик, 14–втулка, 15–болт, 16–гвинт, 17–рукав, 18–гвинт, 19–кільце.

 

2.1.3. Проектування технологічного процесу виготовлення сталевого виливка затискача 11 (рис. 2.2)

 

Для виговлення затискача (рис. 2.3) будемо використовувати лиття в разову піщано-глиняну форму, як найбільш економічно-доцільний варіант виробництва в даному випадку. Після відливання проведемо необхідну механічнку обробку по утворенню отворів та доведенні посадочних поверхонь.

Рис. 2.3–Затискач бака для збору і очищення відпрацьованого мастила

 

Разова ливарна  піщано-глиняна форма для виговлення затискача (рис.3.4) складається з  нижньої 1 і верхньої 5 напівформ, виготовлених з формовочної суміші в нижній 2 і верхній 4 опоках. Опоки виготовляються в вигляді жорстких металевих або дерев’яних рамок, точність положення яких фіксується штирями 3. Внутрішні полості і отвори в виливках виконуються стержнями 7, виготовленими із стержневої суміші. Формовочні і стержневі суміші складаються із кварцового піску, високовогнетривких формовочних матеріалів, в’яжучих матеріалів, спеціальних добавок і води.

Розплавлений  метал заливається в ливникову  чашу 10, по стояку 11 і живильнику 12 поступає в порожнину форми 6. Для уловлення  окислів і шлаку на шляху руху розплавленого металу розташований шлаковловлювач 13. Випори 8 служать  для виходу повітря із порожнини  форми і контролю ії заповнення, вентиляційні канали 9 - для збільшення газопроникності форми.

Рис. 2.4−Елементи разової ливарної піщано-глиняної форми для виготовлення затискача:

а– разова ливарна піщано-глиняна  форма у зборі; б – виливка  затискача; в – модель виливки  затискача; г – стержень

 

Формовочні  матеріали поділяють на вихідні  формовочні матеріали, формовочні і  стержневі суміші, допоміжні формовочні складові.

Вихідні формовочні матеріали поділяють на вогнетривку  і зв’язуючу складові і спеціальні добавки. До вогнетривкої складової  відносяться: кварцовий пісок, високовогнетривкі  формовочні матеріали, глина. До в’яжучих − глина, масло, рідке скло, вода і інші. До спеціальних добавок, які  надають сумішам певних властивостей відносяться: торф, дерев’яна стружка, вугілля, графіт та інші.

Формовочні  і стержневі суміші виготовляють з вихідних формовочних матеріалів. Склад їх залежить від виду заливаємого  металу, розмірів і конфігурації виливка, способу формовки та інших факторів.

Допоміжні формовочні складові в вигляді красок, паст і клеїв використовують для виготовлення, оздоблення і виправлення форм і  стержнів.

Моделі служать  для утворення порожнин ливарної форми. При проектуванні моделей  їх зовнішню форму спрощують з  тим, щоб забезпечити краще виймання моделі з форми. Модель не повинна  мати в своїх елементах так  званих "тіньових зон". При розробці конструкції моделі технолог повинен  забезпечити зручну набивку форми, легке виймання моделей із форм, наявність формовочних нахилів  на вертикальних стінках моделей, чистоту  їх робочих поверхонь, стійкість  проти впливу сирих формовочних  матеріалів, міцність, довговічність, простоту виготовлення і економічність.

Дерев’яні моделі виготовляються, як правило, із сосни і вільхи, і мають ряд  переваг: невелику вагу, простоту виготовлення і невисоку вартість. До недоліків  таких моделей відносяться: невеликий  строк служби (до 1000 формовок) і невисока точність розмів відливок. Використовуються дерев’яні моделі в умовах дрібносерійного  виробництва.

Тому  й приймемо для виготовлення затискача  в якості матеріала для стержня  дерево.

Розміри моделей  виконують більшими відповідних  розмірів виливка на величину лінійної усадки, яка складає для сталі  і білого чавуну 2%, для сірого чавуну 1%. Вертикальні стінки моделей мають  формовочні нахили, що полегшують виймання моделі з форми. Нахили для внутрішніх поверхонь моделей виконують  більшими ніж для зовнішніх. У  невеликих моделях з висотою 20-100 мм нахили складають 3˚, а у великих (з висотою 100-800мм)- 45-30˚.

В кутах, що утворюються поверхнями моделі, виконують  закруглення (галтелі). Радіус галтелі  вибирають в межах 1/10...1/6 середньої  арифметичної товщини стінок виливки, які і утворюють кут.

Довжина стержневих знаків моделі залежить від довжини  і діаметра стержня. При довжині  стержня до 50 мм, довжина знаку повинна дорівнювати 15-30 мм, при 50-300 мм - 25-100 мм.

Якщо виливка  повинна піддаватись механічному  обробітку, то виконується припуск, величина якого залежить від матеріалу  виливка, класу точності і найбільшого  габаритного розміру деталі. Так, наприклад, для виливок із сірого чавуну за третім класом точності, припуск  на механічний обробіток складає  для деталей розміром до 120-260 − 5мм, 500-1250 − 7мм.

Відхилення  розмірів на виготовлення деталей при  їх розмірах 10-2000 мм коливається від 0, 15 до 1, 5мм (величина допуску 0, 3...3 мм).

Допустимі відхилення в розмірах відливок із сірого чавуну встановленні для розмірів до 100мм – 1...2мм і до 2000мм – 5...10 мм.

Відхилення  міжосьових розмірів окремих отворів  відливок при їх габариті до 500мм допускається до 1%, при габариті до 2000мм до 0,6%, при  габариті більше 2000мм - до 0,4%.

При проектуванні опок приймаються наступні допустимі  відстані при масі 5-100 кг: від верху  і низу моделі до верху і низу опоки – 40..90 мм, від моделі до стінок опоки 30...50 мм, між кромками моделей 30...70 мм, від кромки стояка до стінок опоки 30...60 мм, від кромки шлаковловлювача до кромки моделі 30...50мм.

Найбільш  проста і поширена ливникова система  складається із наступних елементів: ливникова чаша, стояк, шлаковловлювач, живильник, випори і прибилі.

Ливникова чаша служить для зменшення удару  струменя металу і виділенню шлаку, для чого в чашу часто ставлять металеву сітку.

Стояк розташовується вертикально і має форму урізаного  конуса зі звуженням донизу. Стояк  забезпечує необхідний статичний тиск металу в формі.

Шлаковловлювач  служить для відловлення шлаку  і представляє собою горизонтальний канал трапецевидного перерізу в  верхній формі.

Випори забезпечують вихід газу в порожнини форми  і спостереження за ходом заповнювання форми розплавленим металом. Випори розташовуються над самим високим  місцем порожнини форми, на стороні, що протилежна місцю підведення в  неї металу.

Прибилі запобігають  утворенню в виливках усадочних  раковин. Вони розташовуються в найбільш масивних місцях і весь час наповнюють виливку розплавленим металом.

Розрахунок  ливникової системи зводиться до визначення площі поперечного перерізу живників:

                               (2.1)

де  − сумарна площа поперечного перерізу живильників;

 − загальна маса розплаву, що складається з маси виливка  і маси ливникової системи (приймається близько 45% );

 − питома вага сталі  (7,85 г/см3);

 − коефіцієнт опору ливникової  системи і форми  − 0,3...0,4;

 − час заповнення форми,  с;

 − прискорення сили тяжіння  (9,8 м/с2);

 − розрахунковий статичний  напір, см, Н=20 см.

Маса виливка  розраховується за відомою формулою:

 

,                                                    (2.2)

де  –об’єм виливка, = 45 см3. Тоді:

 

 г = 0,35 кг

=0,35+0,45·0,35=0,51 кг

Час заповнення порожнин форми для виливок масою  до 400 кг:

 

,                                         (2.3)

де  − коефіцієнт, при масі виливка до 25 кг – =1,1.

 

 с.

Розрахунковий статичний напір:

 

                                   (2.4)

де  − відстань від місця підводу металу до його рівня в ливниковій чаші, см;

 − відстань від місця  підводу металу до верху виливки,  см;

 − висота виливки, см.

 

 см

Тоді з формули (3.1):

 

см2

Послідовність ручної формовки в двох опоках по роз'ємній  моделі

 

На під модельну плиту встановлюють нижню частину моделі (з гніздами під шини) роз’ємом на плиту, модель ливників і нижню опоку.

  1. Поверхні моделей припилюють припилом (дрібним піском) для попередження прилипання формовочної суміші до них.
  2. Через сито просівають облицювальну формовочну суміш невеликим шаром.
  3. Засипають наповнюючу формовочну суміш, поступово ущільнюючи її трамбівкою.
  4. Надлишки формовочної суміші зрізують лінійкою і роблять вентиляційні канали, проколюючи ущільнену формовочну суміш голкою (душником). Кінець голки неповинен торкатись поверхні моделі.
  5. Перевертають опоку на 180° і по контрольних штирях установлюють на неї верхню опоку.
  6. На нижню частину моделі ставлять по шипах її верхню частину і розміщують моделі шлаковловлювача, стояка і випорів.
  7. Припилюють моделі, площину роз’єму посипають роздільним піском і повторюють операції формовки 3, 4, 5.
  8. Виймають модель стояка та випорів і вирізують ливникову чашу
  9. Верхню напівформу знімають, піднімаючи її вверх по штирях, і ставлять на плиту площиною роз’єму вверх.
  10. Поверхню форми по контуру моделі змочують водою за допомогою кісточки для попередження осипання її країв.
  11. В половини моделі деталі і модель шлаковловлювача забивають або вкручують підйомники (крючки) моделі та шлаковловлювача, розгойдують легкими ударами молотка по підйомнику і обережно витягують їх.
  12. Виправляють пошкоджені місця форми гладилками, ланцетами, ложечками і т.п.
  13. Оздоблену форму, що виготовляється по сирому, припилюють сріблоподібним графітом.
  14. Збирають форму: напівформи обдувають стиснутим повітрям, в нижню напівформу вставляють стержень, нижню напівформу обережно по контрольних штирях накривають верхньою і опоки скріплюють. Форма готова до заливання рідким металом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

         У даній курсовій роботі проведена організація роботи вантажного АТП. В парку даного АТП три марки вантажних автомобілів МАЗ-4788,КрАЗ-6230С4,ЗИЛ-432930. В результаті розрахунків виведені основні параметри виробничої програми (кількість робітників, число постів їхня площа , трудомісткість робіт та ін.). Був проведений інженерний розрахунок канавного підйомника. Визначений взаємозв'язок всіх параметрів при розрахунку.

Информация о работе Технологічний розрахунок АТП