Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу чорнозему звичайного

Плоскорізні знаряддя найменше руйнують і заробляють в ґрунт рослинні рештки, тому в умовах доброго крошіння їм надається перевага, особливо на полях, де після збирання врожаю попередників лишається мало пожнивних решток.

За такого обробітку ґрунту досягається достатньо високий протиерозійний фон: на поверхні залишається до 75-80% пожнивних решток, значна частка пилуватих часток з поверхневого шару ґрунту під час безполицевого рихлення сепарується у нижні горизонти, пізно піднятий зяб володіє доброю водопроникністю, а 2-3 кратне підрізання кореневищ багаторічних бур’янів протягом літа викликає їх виснаження і загибель.

Важливою ланкою протиерозійного обробітку ґрунту в степовій зоні є застосування спеціальних ґрунтозахисних і вологонакопичувальних заходів на схилах, таких як контурний обробіток, щілювання, кротування, ґрунтопоглиблення, мульчування поверхні рослинними рештками, соломою та ін.

Важливим елементом в землеробстві степової зони є мінімалізація обробітку ґрунту. Це один із основних шляхів попередження процесів дефляції.

Мінімалізація обробітку дуже важлива у ранньовесняний період, бо кожна додаткова операція в цей час зменшує ефективність протиерозійного фону, створеного основним обробітком.

Чорноземи звичайні порівняно з іншими ґрунтами багаті на елементи живлення. Однак, без добрив в достатній кількості рослини можуть споживати лише калій. В більшості випадків отримання високих врожаїв можливо при внесенні локально фосфорних і азотних добрив. Гній необхідно вносити (8-10 т на гектар сівозмінної площі) для підтримання без дефіцитного балансу гумусу та оптимального рівня  водно-фізичних властивостей і біологічного режиму.

Перспективним заходом підвищення продуктивності чорноземів степової зони є зрошення, однак воно повинно бути строго регульованим і супроводжуватись суворим контролем за властивостями ґрунтів, які швидко деградують при надмірному зрошенні і особливо мінералізованими водами.

Чорноземи звичайні і південні використовують переважно під зернові культури (пшеницю, кукурудзу, ячмінь), соняшник, виноградники і сади. Проте в північних районах поширення чорноземів звичайних вирощують і цукровий буряк.

Продукція, вирощена на чорноземах степової зони, відрізняється високою якістю. Тут вирощують тверді та цінні сорти пшениці.

Висновки:

Чорноземи звичайні середньо гумусні розповсюджені в північній зоні степу. Рельєф території рівнинний, що сприяє доброму обробітку ґрунту, кількість гумусу середня. Стан ґрунтів сприяє вирощуванню зернових, та зернобобових рослин.

Склад і властивості чорноземів звичайних  пов'язані з розвитком дернового гумусово-акумулятивного процесу та проявом процесів карбонатизації, осолонцювання і засолення, які протікають в умовах помірно теплого клімату з недостатнім зволоженням переважно на лесах і лесовидних суглинках.

Дефіцит гумусу становить 1,00 (1,47-0,47) т/га. Для забезпечення бездефіцитного балансу необхідно щорічно вносити органічні добрива. Гній містить 22% (220 кг/т) сухої органічної речовини, з якої утворюється гумус в процесі гуміфікації, коефіцієнт якої становить близько 0,25. Таким чином, кількість гумусу, що утвориться з1 т гною дорівнює 50-55 кг (220*0,25)..Тому для покриття дефіциту у 1,00 т/га, або 1000кг/га необхідно 18-19 т/га гною, а на усю площу – близько 8100 т щорічно.Головний лімітуючий продуктивність фактор - нестача вологи. Тому тут великого значення набувають всі агрономічні заходи направлені на накопичення, збереження і раціональне використання ґрунтової вологи, а там де це дозволяє і штучне зрошення.

Перелік посилань

1. Ґрунтознавство з основами геології.  Навчальний посібник /О.Ф. Ігнатенко, М.В. Капштик, Л.Р. Петренко та ін. – К.: Оранта, 2005.- 648с.
2. Почвоведение / И.С. Кауричев, Н.П. Панов, Н.Н. Розов и др.- М. Агропромиздат,1989.- 719с
3. Атлас почв Украинской ССР/Под ред. Н.К. Крупского и Н.И. Полупана. – К.: Урожай. – 1979. – 159 с.
4. Ковалева В.О. Ґрунти Запорізької області. – Дніпропетровськ: Промінь. – 1969. – 60 с.