Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу чорнозему звичайного

Навесні пересування карбонатів в нижні шари ґрунту відбувається під впливом нисхідних токів вологи. Проте глибина переміщення карбонатів не співпадає з глибиною максимального промочування ґрунту, бо розчинність карбонатів кальцію зменшується при зниженні концентрації виробленого рослинами С02 з глибиною. Підвищення температури ґрунту, за наявності вологи, посилює ріст і розвиток рослин, життєдіяльність мікрофлори, внаслідок чого зростає кількість С02 в ґрунтовому повітрі і розчині. Карбонати переходять у гідрокарбонати кальцію.

Карбонатизація ґрунту в степових умовах має ряд особливостей:

• ново осаджені карбонати кальцію відновлюються щорічно і володіють високою здатністю до зв’язування органічних сполук ґрунту;
• висота підтягування карбонатів і кількість ново осаджених солей кальцію зменшується з півночі на південь;
• з півночі на південь знижується глибина старих менш реакційно здатних форм карбонатів кальцію.

Гумусо - акумулятивний процес і карбонатизація профілю протікають разом, але в залежності від факторів ґрунтоутворення прояв їх різний

 

2. Грунти господарства

2.1 Номенклатурний список грунтів господарства

Таблиця 2 – Грунти господарства

Повна назва грунту	Площа, яку займає грунт, га
	всьго	%	в т.ч. рілля	%
Чорноземи звичайні глибокі середньогумусні	450	100	440	97,7

Рельєф території рівнинний, що сприяє доброму обробітку ґрунту, кількість гумусу середня. Стан ґрунтів сприяє вирощуванню зернових, та зернобобових рослин

 

2.2 Генетико-морфологічна будова грунту

Чорноземи звичайні глибокі середньогумусні поширені на півночі зони, на межі з Лісостепом і на Донецькому кряжі - на вододілах та їх пологих схилах. Скипають з глибини 40-70 см. Сумарна глибина гумусованої товщі профілю понад 85 см.

Профіль чорноземів звичайних має таку будову:

• Н - гумусовий горизонт глибиною 40-50 см, рівномірно гумусований, темно-сірий, орний шар пилувато-грудкуватий або пилувато-брилистий, підорний - грудкувато-зернистий, часто зустрічається копроліти, перехід поступовий;
• Нр/к - верхній перехідний горизонт глибиною 25-35 см, темно-сірий з слабким буруватим відтінком, у нижній частині інколи з вицвітами карбонатів, зернистий або грудкувато-зернистий, пористий, перехід поступовий;
• Рhк - нижній перехідний горизонт глибиною 30-40 см, темно-бурий або сірувато-палево-бурий, з рясними вицвітами карбонатів на структурних окремостях, у червориїнах і кореневинах;
• Р - з глибини 120-150 см залягає барвистий лес, переритий кротовинами, за механічним складом важкосуглинковий або легкоглинистий; карбонатні скупчення у вигляді «білозірки».

 

 

2.3 Гранулометричний склад грунту

Таблиця  3 – Гранулометричний склад грунту Чорнозему звичайного среднемощний

Генетичний горизонт	Глибина/ потуж-ність, см	Мікроагрегатний склад			Структурний склад				Фізична глина, %
		Розмір частки, мм			Розмір агрегатів, мм сухе просіювання			Вологе просіювання
		>0,01	<0,01	<0,001	>10	10- 0,25	<0,25	>0,25
Ha	0-30	84	16	3	22	72	6	42	60.7
H	30-40	86	14	4	14	81	5	59	58.1

Склад і властивості чорноземів звичайних пов'язані з розвитком дернового гумусово-акумулятивного процесу та проявом процесів карбонатизації, осолонцювання і засолення, які протікають в умовах помірно теплого клімату з недостатнім зволоженням переважно на лесах і лесовидних суглинках.

В чорноземах звичайних перерозподілу мулу і фізичної глини по профілю не спостерігається. Ступінь диференціації посилюється з півночі на південь і сильніше проявляється в солонцюватих підтипах.

Тонко дисперсна частина чорноземів закріплена і разом з частками дрібного пилу утворює водостійкі зернисті агрегати. Однак, в орних шарах оброблюваних ґрунтів, зерниста структура зруйнована, розпилена і характеризується слабкою протиерозійною здатністю.

 

 

 

2.4 Фізико-хімічні властивості грунту

Таблиця 4. – Водно-фізичні властивості грунту

 

Глибина, см	Об’ємна маса, г/см3	Питома маса, г/см3	Шпаруватість, %	Найменша вологоємність, %	Вміст повітря, %
0-10	1,25	2,63	52,31	31,42	13,03

Таблиця 5 – Фізико-хімічні властивості грунту

Генетичний горизонт	Глибина/ потуж-ність, см	Гумус,%	Реакція рН водна	Гідролітична кислотність	Сума увібраних основ	Вміст рухомих форм, мг/кг грунту
				мекв/100г		N	Р2О5	К2О
Ha	0-10	5,00	7,2	1,1	37,1	0,27	37,8	350
H	30-40	3,62	7,1	0,5	36,4	0,23	24,1	278
Hp	50-60	2,07	7,2	-	-	-	-	-
Phk	70-80	0,07	7,5	-	2,68	0,10	-	-

Таблиця 6. – Вміст поживних речовин у грунті

 

Глибина, см	Загальний вміст %			Вміст Р2О5 за Мачигіним мг/100г	Вміст К2О мг/100г
	азоту	фосфору	калію
0-20	0,27	0,15	1,90	37,8	350
30-40	0,23	0,16	1,80	24,3	278
90-100	0,10	0,13	2,09	-	-

 

Чорноземи звичайні мають сприятливі фізико-хімічні властивості. Ємність вбирання в залежності від механічного складу коливається від 20 до 50 мг-екв 100 г ґрунту. В складі увібраних катіонів переважають обмінний кальцій та магній . Вміст обмінного натрію не перевищує 0,5-1,0 мг-екв 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, вниз по профілю слаболужна.

Агрохімічні показники чорноземів звичайно варіюють залежно від механічного складу ґрунтів, вмісту гумусу, кількості внесень добрив та ін. В орному шарі вміст валового азоту коливається в межах 0,21-0,27%, валового фосфору - 0,10, поступово зменшується вниз по профілю , складаючи у ґрунтотворній породі 0,08-0,10% валового калію.

Вміст рухомих сполук фосфатів та обмінного калію вони містять 1,8-2,1% -достатню.

Ґрунтовий вбирний комплекс чорноземів звичайних насичений основами кальцію і магнію у співвідношенні 6:1. Реакція ґрунтового розчину нейтральна (рНшо = 6,5-7,0).

 

 

2.5 Гумусовий стан грунту

 

Таблиця 6. – Запаси гумусу у грунті чорноземі звичайному потужному середньо гумусні

Генетичний горизонт	Глибина/ потужність, см	Гумус, %	Об’ємна маса, г/см3	Гумус, т/га (природний потенціал)
На	0-30	5,7	1,17	516
Н	30-40	4,8	1,19	-
Нр	50-60	3,5	1,22	-
Phk	70-80	2,4	1,36	-
	90-100	1,8	-	-

Характерною особливістю чорноземів звичайних , є поступове зменшення вмісту гумусу вниз по профілю

В складі гумусу переважають гумінові кислоти. Тип гумусу гуматний. Співвідношення Сгк: Сфк в чорноземах звичайних 2,0-2,5, у південних 2,9-3,0, зменшуючись вниз по профілю до 0,4-1,2.

Переважно важкий механічний склад,  насиченість основами кальцію і магнію визначили сприятливі водно-фізичні властивості даних ґрунтів, зокрема наявність водостійкості зернистої структури. Кількість агрегатів розміром 0,25-10 мм у підорному шарі у них становить 90-95%, водостійких, розміром 0,25-3,0 мм - 55-65%. У орному шарі значна частина цих агрегатів зруйнована обробітком і перетворена у пилувато-грудкувато-брилисту структуру. Однак кількість водостійких агрегатів все ж і тут залишається порівняно високою. Завдяки такій агрегованості чорноземи звичайні глибокі характеризуються оптимальним складенням гумусово-акумулятивного горизонту (вони мають щільність 1,1-1,25 г/см3), високу пористість (50-60%), а відтак достатню водопроникність, повітряпроникність і вологоємність.

 

2.5.1 Розрахунок балансу гумусу

Таблиця 7. – Баланс гумусу у грунті

Культура	Площа, га	Гумус		Мінералізація	Нагромадження гумусу
		%	т/га	т/га
Зернобобові	150	5,7	516	1,50	0,35
Озимі зернові	150	5,7	516	1,30	0,50
Цукрові буряки	150	5,7	516	1,61	0.56
Разом	450			4,41	1,41
Середнє	150	5,7	516	1,47	0,47

Дефіцит гумусу становить 1,00 (1,47-0,47) т/га. Для забезпечення бездефіцитного балансу необхідно щорічно вносити органічні добрива. Гній містить 22% (220 кг/т) сухої органічної речовини, з якої утворюється гумус в процесі гуміфікації, коефіцієнт якої становить близько 0,25. Таким чином, кількість гумусу, що утвориться з1 т гною дорівнює 50-55 кг (220*0,25)..Тому для покриття дефіциту у 1,00 т/га, або 1000кг/га необхідно 18-19 т/га гною, а на усю площу – близько 8100 т щорічно.

 

3.Сільськогосподарське  використання і заходи підвищення  родючості

Головний лімітуючий продуктивність фактор - нестача вологи. Тому тут великого значення набувають всі агрономічні заходи направлені на накопичення, збереження і раціональне використання ґрунтової вологи, а там де це дозволяє і штучне зрошення.

На чорноземах звичайних зростає ефективність чорного пару. Цей агрозахід дозволяє накопичувати достатню кількість вологи для отримання високих і стабільних врожаїв, порівняно з непаровими попередниками.

Чорноземи степової зони маючи високу потенціальну родючість, характеризуються несприятливим водним режимом в період вирощування с/г культур. Вони зазнають періодичної посухи, які повторюються 2-6 разів на 10 років. Тому тут великого значення набувають заходи накопичення і збереження в ґрунті вологи атмосферних опадів, правильна організація території, створення полезахисних лісосмуг, снігозатримання та ін., направлені на створення сприятливого водного режиму.

Система обробітку будується так, щоб вона сприяла з одного боку збереженню найбільшої кількості пожнивних решток, а з другого - не викликала розпилення поверхневого 0-10 см шару ґрунту і створювала оптимальні умови накопичення, збереження і раціонального використання ґрунтової вологи.