Туристичний потенціал Києва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Мета, завдання та результати проходження практики…………………………………3

1.Ознайомлення з структурою національного, його бібліотекою……………………..4

2. Ознайомлення з: поняттям «вища школа», її розвиток в Україні, державною політикою у сфері вищої освіти, метою діяльності та головними завданнями Національного університету харчових технологій....………………………………….6

3. Ознайомлення з поняттям навчальної діяльності студентів та її основними   функціями…………………………………………………………………………………8

4. Ознайомлення з загальною структурою Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського, Національною парламентською бібліотекою України, Державною науково-технічною бібліотекою………………………………………………………...10

5. Компетентнісний підхід до визначення якості підготовки фахівців у ВНЗ………15

6. Види та особливості підготовки студентів до занять………………………………21

   ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………23

   ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………………..24

   ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ

Метою практики є ознайомлення студентів з майбутньою професією, перспективами розвитку спеціальності, ознайомлення з фондами бібліотеки, НУХТ та іншими науково-технічними бібліотеками м.Києва, ознайомлення з інформаційними ресурсами та бібліотеками Укр.НДІ; закріплення та поглиблення теоретичних знань, отриманих студентами в процесі навчання, формування та закріплення вмінь та навичок, необхідних для результативного навчання.

Основним завданням є формування у студентів першого року навчання  уявлень про майбутній фах, закріплення навичок користування бібліотечними  фондами, періодичними галузевими виданнями та ресурсами  Internet, розвинути навички самостійної роботи із спеціальною літературою.

Завданнями практики:

-  ознайомлення з загальними поняттями про вищу освіту;

- ознайомлення з поняттями «вища школа», «навчання студента»; оволодіння навичками роботи з бібліотечними фондами;

-  ознайомлення з державною політикою у сфері вищої освіти;

- ознайомлення з метою діяльності та головними завданнями Національного університету харчових технологій, структурними підрозділами закладу;

- ознайомлення з поняттям навчальної діяльності студентів, основними функціями, що передбачає дана діяльність.

Результатом навчальної практики повинні стати: усвідомлення студентами майбутньої сфера діяльності, змісту вищої освіти та фахової підготовки, комплексу фундаментальних і професійних знань, особливостей організації та змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівців з економіки підприємства на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях у ВНЗ, сутності навчального плану щодо підготовки зазначених фахівців; організації виховної роботи у ВНЗ, спрямованої на формування національної свідомості та гідності громадянина України, підвищенню рівня загальної культури, створення умов для розвитку особистості.

 

 

1. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З СТРУКТУРОЮ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, НАУКОВОЮ БІБЛІОТЕКОЮ УНІВЕРСИТЕТУ

На першому етапі нашої роботи ми ознайомилися з поняттям «освіта».

Осві́та – цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. Освіту можна розуміти як передачу накопичених суспільством знань молодому поколінню для розвитку в нього пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Освіта призначена, щоб дати новому поколінню початкові знання культури, формуючи поведінку у дорослому житті і допомагаючи у виборі можливої ролі в суспільстві. (1)

Далі перед нами стояло завдання ознайомитися зі структурою  Національного університету харчових технологій, його кафедрами та факультетами.

Отже, структура НУХТу:

- Вчена рада;

- Факультети та кафедри;

- Коледжі та технікуми;

- Служби і відділи;

- Інститути;

- Бібліотека;

- Регіональні навчальні центри. (2)

Факультети та кафедри університету:

- Факультет технології м’ясо-молочних та парфумерно-косметичних продуктів;

- Факультет хлібопекарських і кондитерських виробництв;

- Факультет біотехнології та екологічного контролю;

- Факультет інженерної механіки та пакувальної техніки;

- Факультет енергетики і енергоменеджменту;

- Факультет автоматизації і комп’ютерних систем;

- Факультет обліку, фінансів та підприємницької діяльності;

- Факультет економіки і менеджменту;

-Факультет готельно-ресторанного та туристичного бізнесу;

- Факультет бродильних, консервних і цукрових виробництв;

- Факультет технології оздоровчих продуктів і харчової експертизи;

- Факультет доуніверситетської освіти.(3)

Вивчаючи детально історію НТБ НУХТ нам вдалося з’ясувати, що вона була заснована у 1930 році як бібліотека інституту цукрової промисловості на базі фондів факультету цукрового виробництва Київського політехнічного інституту, Кам’янець-Подільського хіміко-технологічного інституту та Смілянського інституту цукрової промисловості.  До Великої Вітчизняної війни фонди бібліотеки налічували 115 тис. примірників, у т.ч. 12 тис. примірників періодичних видань. Штат бібліотеки становив 12 чоловік.

     Нині науково-технічна бібліотека НУХТ є однією з найбільших бібліотек вищих навчальних закладів країни та найбільшою у галузі харчової промисловості.

           Головним напрямом роботи бібліотеки є розвиток інтелектуальної свободи читачів та розширення доступу до інформації.

      Фонд бібліотеки на 1.01.2013 року складає 1 млн. 158 тис. 476 примірників літератури.

Крім того нам вдалося вияснити, що  сьогодні користувачі мають можливість доступу через Web-сайт бібліотеки до бібліографічної інформації, повнотекстових баз даних, електронного каталогу, електронної бібліотеки, інституційного репозитарію НУХТ. В приміщенні бібліотеки працює мережа WI-FI.

       Тому на цьому етапі нашого дослідження ми можемо зробити висновок, що перехід бібліотеки на нові електронні технології – не просто питання вдосконалення роботи, а зміна місії та ролі бібліотеки: читачі матимуть можливість знаходити і використовувати необхідні документи як в Україні, так і в світових інформаційних потоках.(4)

 

 

 

 

2. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПОНЯТТЯМ «ВИЩА ШКОЛА», ДЕРЖАВНОЮ ПОЛІТИКОЮ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ, МЕТОЮ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ГОЛОВНИМ ЗАВДАННЯМ НУХТ

Ви́ща школа – рівень знань, що набуваються у вищих навчальних закладах (ВНЗ) на базі повної загальної середньої освіти, необхідний фахівцям вищої кваліфікації в різних галузях народного господарства, науки і культури. Вища освіта, яка здобувається у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. Для здобування вищої освіти зараз необхідним в Україні є складання тестів Зовнішнього центру оцінювання якості освіти.[1]

В Україні першою школою вищого рівня вважають Острозьку академію, засновану близько 1576 року в м.Острозі князем К.Острозьким. В академії викладали слов'янську, грецьку, латинську мови і так звані "вільні науки": граматику, арифметику, риторику, логіку та ін.

1632 року в Києві було  створено Києво-Могилянську колегію  – вищий навчальний заклад, який за змістом і обсягом навчальних програм відповідав вимогам європейської вищої школи.

Одним з найстаріших університетів України є Львівський університет, який був заснований 20 січня 1661 року. У 19 столітті були відкриті Харківський, Київський,

Новоросійський (м. Одеса) університети, Ніжинський історико-філологічний інститут та інші навчальні заклади. Фахівців для промисловості та сільського господарства готували Харківський ветеринарний інститут (1851), Харківський технологічний університет (1885), Київський політехнічний інститут (1898), Львівський політехнічний інститут (1844), Академія ветеринарної медицини у Львові(1897), Єкатиринословське вище гірниче училище (1899) та ін.

Усього в Україні до 1917 року діяло 27 вищих навчальних закладів, у яких навчалося понад 35000 студентів. Напередодні війни 1941 року в Україні функціонувала університетська система, до складу якої входило шість класичних університетів - Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Дніпропетровський, Чернівецький, а після закінчення війни та приєднання Закарпаття до України до університетської системи ввійшов Ужгородський державний університет – перший вищий навчальний заклад на Закарпатті.

У 50-і роки минулого століття головними центрами вищої освіти в Україні залишалися Київ, Харків, Одеса і Львів. У 1958 році у цих містах концентрувалося 70 вищих навчальних закладів із 140, а в них навчалося 59% від загальної чисельності студентів. У Харкові було 24 ВНЗ, у Києві – 18, у Одесі – 16, у Львові – 12 вищих навчальних закладів. [2]

У системі вищої освіти України сьогодні відбуваються перетворення, які пов’язані з постійною адаптацією до змінних умов зовнішнього середовища. Роль держави в освітній політиці полягає у визначенні освітніх результатів.  Державне регулювання системи вищої освіти починається з визначення стратегії розвитку та з прогнозуванням вищої освіти. (Додаток А)

З даної моделі можна зробити висновок, що в Україні продовжуються процеси формування національної системи вищої освіти, яка за кількісними та якісними показниками відповідає рівню розвинених країн і є конкурентноспроможною на європейському освітньому просторі. Цьому сприяє вдосконалення нормативно-правової бази з пропозицій її відповідності сучасним вимогам. З прийняттям Закону України «Про вищу освіту», Національної Доктрини розвитку освіти як державної концепції розвитку освіти було визначено основні правові засади демократичного функціонування і розвитку галузі.  Їх реалізація на всіх рівнях вимагає системних послідовних дій, радикальних змін у структурі, змісті, економіці та управлінні вищої освіти.[3]

 Вивчаючи діяльність НУХТу, ми виявили, що метою та завданнями університету є здійснення підготовки висококваліфікованих фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст" і "магістр" за 215 освітніми програмами для м'ясо-молочної, хлібопекарської, кондитерської, фармацевтичної і мікробіологічної промисловості, інших галузей агропромислового комплексу та харчового машинобудування країни.

3.ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПОНЯТТЯМ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ТА ЇЇ ОСНОВНИМИ ФУНКЦІЯМИ

Провідною діяльністю студента є навчальна. Саме в процесі навчальної діяльності та через її посередництво досягаються основні завдання підготовки спеціалістів. Вона найбільш інтенсивно впливає на розвиток психічних процесів і властивостей студента, на набуття ним професійно важливих знань, навичок, вмінь.

Процес навчання – це специфічна форма передачі та засвоєння людського суспільно-історичного досвіду, який виражений у вигляді системи наукових знань, суджень, правил тощо. Процес навчання являє собою складну єдність діяльності викладача та студента, спрямованої на досягнення спільної мети – озброєння студентів науковими знаннями, вміннями і навичками в їх творчому розвитку.[5]

Ядром навчальної діяльності є навчальне самопізнання студентів, яке передбачає усвідомлення студентами мотивів, завдань, прийомів навчання, усвідомлення самого себе як суб'єкта навчальної діяльності.

 Основним в навчальній  діяльності є вирішення навчальних  завдань та вдосконалення навчальних  дій, а також самоконтроль та  самооцінка їх результатів. Вона  характеризується метою, мотивами, пізнавальними процесами, починаючи  зі сприйняття інформації і  закінчуючи функціонуванням найскладніших  творчих процесів, різних емоційних  виявів і т.д. Якщо навчання перетворюється в творчість, то це особливо сприятливо впливає емоційну сферу студента, загострює його пам'ять та уяву, викликає почуття радості та задоволення, сприяє підвищенню інтересу до пізнавальної діяльності.

Навчальна діяльність студента професійно спрямована, вона стає, по суті, навчально-професійною діяльністю (освоєння способів та досвіду професійного рішення тих практичних завдань, з якими можна зіштовхнутися в майбутньому, оволодіння професійним мисленням та творчістю).

Основними функціями навчальної діяльності студентів є: пізнавальна, самостійна, прогностична, коригуючи та виховна.

Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисциплін. Самостійна функція – це формування вмінь і навиків, самостійного їх оновлення і творчого застосування. Прогностична функція є вмінням студента вчасно передбачати й оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання. Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. Виховна функція – це формування самостійності як риси характеру.[6]