Шпаргалка по "Психології"

Психология

1)питання Загальні поняття про психологію система явищ,які вивчае  сучасна психологія

Якщо сформулювати узагальнено предмет психології, то можна сказати, що ПСИХОЛОГІЯ - це наука, яка вивчає факти, закономірності і механізми виникнення, протікання і прояви психічних явищ. Таким чином, психологія вивчає психіку або психічні явища.

Психічні стани - рівень працездатності і якості функціонування психіки людини в конкретний момент часу.

Психічні освіти - психічні явища, що виникають в ході життєвого досвіду людини і що виражаються у рівні знань, умінь, навичок, в сукупності звичок.

Психічні властивості - стійкі особливості особистості, що забезпечують типова поведінка, що виявляється в діяльності і спілкуванні з іншими людьми.

Психічні процеси - динамічні психічні явища, які обумовлюють відображення і усвідомлення людиною впливів навколишнього світу.

Психічні пізнавальні процеси - сукупність явищ, які дозволяють людині вивчати навколишній світ, інших людей, самого себе.

 Можна говорити про специфічні завдання психології в конкретних сферах (сім'ї, професійної діяльності, політиці, освіті і т.д.). Також необхідно відзначити, що завдання психології визначаються тими загальними проблемами, які дозволяє суспільство в конкретній державі в той чи інший історичний період.

Коротко завдання психології можна сформулювати так:

• Навчитися розуміти сутність психологічних явищ та їх взаємозв'язок;

 • Навчитися керувати ними;

 • Використовувати отримані знання на практиці;

 Бути теоретичною основою  практики психологічної служби.

2)Предмет,методти дослідження,основні категорії психології?

Психологія з грецького “психо” – душа, “логос” – наука про факти, закономірності, механізми психіки, про психіку, як створюваний в мозку образ дійсності, на основі якого здійснюється регуляція діяльності.

Довгий час психологічні знання були частиною філософії і тому сучасна психологія базується на філософських уявленнях. Психологія пов’язана з фізіологією, педагогікою, медициною. Психологія займає своєрідне місце серед наук: ні до природничих, ні до гуманітарних її не можна віднести. Завдання психології є вивчення законів психології життя людини з метою використання їх при організації різних видів навчальної трудової діяльності; вивчення психології явищ від умов життя і діяльності людини.

Система психології включає різні галузі.

1)    За видом діяльності  людини:

-    Психологія праці (авіаційна і т. д.)

-    Педагогічна психологія (педагогічні закономірності  навчання  і виховання)

-    Медична психологія (психологічні аспекти діяльності  лікаря і поведінки хворого)

-    Юридична психологія

-    Військова психологія (поведінка в умовах бою)

-    Спортивна психологія.

2)    За психологічними  аспектами розвитку:

-    Вікова (вивчення  психологічного розвитку психологічних  процесів та особистостей, зв’язок  навчання і розумового розвитку)

-    Психологія аномального  розвитку (психологія аномального  розвитку з порушенням слуху  і т. д.)

-    Порівняльна (зміна  форми психіки від найпростішого  до моделей)

3)    За аспектами  відносин людини і суспільства:

-    Соціальна психологія (вивчає психологічні явища, що  виникають в ході взаємодії  між людьми)

-    Психологія особистості (вивчає індивідуальні властивості)

Основними методами психології є експеримент (лабораторний, природний) і спостереження. Допоміжні методи: тести, анкети, бесіди, інтерв’ю, аналіз продуктів діяльності.

3) Психіка та  етапи її розвитку?

Психіка (від дав.-гр. ψυχή, «дихання, душа» та лат. префікс -ic) — система явищ суб'єктивного внутрішнього світу людини та тварин; букв., те що притаманне психеї, душевне, психічне. Штучне поняття застосоване в матеріалістичних вченнях на противагу ідеалістичному - душа; вживане лише в пострадянському просторі. Питання природи психіки є складовою основного питання філософії.

 З точки зору матеріалізму, психіка - суб'єктивний відбиток  об'єктивної дійсності в ідеальних  образах, на основі яких регулюється  взаємодія людини з ​зовнішнім середовищем. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. Ленінська теорія відображення стала підґрунтям радянської психологічної науки. Однак, рівень сучасних знань дозволяє стверджувати лише про 1) локалізацію психічних явищ в головному мозку і 2) складний взаємозв'язок тілесного та психічного.

 Ідеалістичні теорії  стверджують існування психічного  як самостійної сутності, що розгортається  за власними законами та визначає  розвиток свого матерільного носія — тілесного організму. Однак, ця точка зору, як на сьогоднішній рівень знань, є недоказовою.

 Сучасна наука, обмежуючись  дослідженням фактів, воліє не  сперечатись щодо подібних проблем, що визначені як метафізичні, ненаукові.

Психічні явища

Весь спектр явищ П., що вивчаються психологічною наукою, охоплюють чотири їх групи: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості та масові явища П.[1].

Процеси також носять назву когнітивних, пізнавальних, оскільки спрямовані на пізнання довколишнього та внутрішнього світу. Це - відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення, мова.

Психічні стани характеризують внутрішні переживання і мають визначальний вплив на перебіг діяльностей. Це стани: уваги, напруги, релаксації, установки, також емоційні переживання пов'язані з процесом задоволення потреб та самі потреби (мотиваційні переживання).

Властивості носять також назву індивідуальних, особистісних: здібності, темперамент, характер, воля, почуття, потреби, мотиви поведінки, стійкі відношення до себе та оточуючих. Тобто, все те, що відрізняє людину від інших як особистість і проявляється у поведінці.

Наведена вище класифікація П. я. є однією з декількох подібних. Її відмінністю є остання четверта група, в ній вміщені явища, які мають місце лише в соціальних взаємодіях: мода, паніка, чутки, громадська думка.

Походження Питання про походження психіки є дискусійним. Його вирішення залежить від прийняття позицій еволюціонізму або креаціонізму

Функції психіки

Психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції(?). Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності. Регулятивна функція психіки в процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівника, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення поставленої мети. Мотиваційна функція психіки пов’язана з спонуканням працівника до активності та підтримання останньої на певному рівні. Комунікативна функція психіки в процесі праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.

4)Мозок ,як фізична  основа психіки:будова та функціонування?

Все наше життя це робота нашого мозку. Все, що ми сприймаємо, всі наші переживання і прозріння - це робота нашого мозку, не більше того.

Мозок - це пульт управління нашою психікою.

Мозок - тонка, вразлива і надзвичайно гнучка, непередбачувана, загадкова система. Мозок - сховище таїн; ніхто достеменно не знає, що насправді приховано у його підвалинах, уже не кажучи про те, що він весь час прагне загнати нас у глухий кут.

Щодо вразливості мозку, то вона виявляється в тому, що внаслідок "поломки" однієї з його підструктур у свідомості людини можуть відбутися кардинальні зміни, аж до зміни

типу особистості й основних параметрів її поведінки. Внаслідок такої "поломки" у людини може сформуватися синдром, який у психіатрії відомий як "синдром Кусоями". Якщо говорити спрощено, то це означає те, що особистість може стати своєю протилежністю. В ментальному і моральному плані інстинкти і комплекси, які індивід протягом попереднього життя зусиллями волі, свідомості, виховання придушував у собі, вириваються на поверхню, а те, що становило пріоритетні й буденні інтереси, на цю мить втрачає будь-яку цінність. Жертва синдрому, який уперше описав Кусояма, так би мовити, спалює все, до чого схилялася, що шанувала, і навпаки шанує все, що спалювала. Людина ніби перетворюється на свій негатив - щось на зразок фотоплівки: все, що було білим, стає чорним, що було чорним, стає білим.

Отже знати, як працює мозок (не так, як це подають спеціалісти-професіонали, чиїми знаннями мало хто володіє), - означає вміти керувати своїм життям, уміти змінювати його на власний розсуд.

На протязі століть, людей постійно хвилювало і хвилює загадкове життя мозку, який являється матеріальним носієм, органом психіки. Ці питання блискуче були вирішені вченими І.М. Сеченовим та І.П. Павловим. Вони прискорили хід природознавства, проникнув у таємницю мозку. Тема «Мозок і психіка» являється однією з ключових тем у дисципліні «Основи психології і педагогіки». Вона розкриває питання природи психіки людини, знання основних психічних функцій та її фізіологічні механізми, співвідношення природних та соціальних факторів в становленні психіки. Використання при самопідгатовці данного матеріалу допоможе студентам краще розібратися в змісті курсу, краще засвоїти теоритичний матеріал. Після ознайомлення з теоретичним матеріалом студенту рекомендується відповісти на питання та провести практичну роботу.

5 Значення психології для фахівця АТК?

Знання психіки інших, набуті людиною з особистого та соціального досвіду, важливі і можуть сприяти успішному орієнтуванню в соціальному середовищі. Однак ці знання несистематизовані, неглибокі і недостатні. Наслідком недостатнього знання себе та інших є значне зростання кількості серцевих і невротичних захворювань, конфліктів (побутових, пов’язаних з професійною діяльністю, політичних тощо), велика кількість сімейних розлучень, зростання кількості самогубств та ін.

 Успішність людини в сфері  міжособистісних відносин, професійній  діяльності, здатність протистояти  маніпулятивним технологіям, її  фізичне та психологічне здоров’я  значною мірою залежать від  рівня психологічних знань та  психологічної культури.

Психологічна культура особистості  (як елемент загальної культури) – сукупність психологічних здібностей, знань, вмінь, навиків, які допомагають успішному

самопізнанню, самовираженню і самовихованню особистості, а також успішному спілкуванню і взаємодії в різних соціальних групах.

6) Історія розвитку  психології

Антична доба

В античну добу психологія виникла й розвивалася як вчення про «душу». Перші давньогрецькі філософи дотримувалися матеріалістичних поглядів на природу душі.

Геракліт (близько 540–480 рр. до н. е.) вчив, що «душа» матеріальна і являє собою одне з минущих станів вічно рухомої і вічно мінливої першооснови матеріального буття — вогню.

Демокрит (близько 460–370 рр. до н. е.) вважав, що "жива істота відрізняється від неживої головним чином двома властивостями — рухом і відчуттям. Він стверджував тому, що «душа є рухливе начало», «є особливого роду вогонь і теплота» і складається з кулястих, вогняних, легко рухливих атомів — найдрібніших, неподільних часток матерії. На відміну від Геракліта він заперечував безсмертя «душі»: «душа, — вчив він, — смертна, вона знищується разом з тілом».

Згідно з ученням Лукреція, «душу» людини не можна розглядати як щось безтілесне: таке твердження невірне, оскільки безтілесною може бути тільки одна порожнеча: усе ж інше складається з матеріальних атомів. Джерелом пізнання є чуттєвий вплив речей на тілесну «душу» людини. При цьому не всяка зовнішня дія викликає відчуття: для цього вона повинна досягти певної сили.

 Наприклад, процес сприйняття  він розглядає так: від зовнішніх  предметів відокремлюються матеріальні, дуже малі за величиною ейдоси, які впливають на органи чуття, а через них і на більш глибокі частини «душі». В результаті цього людина і отримує образ предмета який на неї впливає. У процесі сприйняття постійно відбувається уточнення та звірка відповідно до безперервних впливів від зовнішніх предметів. Ці матеріальні образи, отримані «душею», зберігаються після припинення сприйняття, причому образи подібних речей як би накладаються один на інший, їх індивідуальні особливості при цьому стираються, вони набувають загального характеру, перетворюючись на поняття речей.

Поряд з матеріалістичним в античній філософії виник і набув розвитку ідеалістичний напрям у поглядах на природу «душі».

Найяскравішим виразником ідеалізму в давньогрецькій філософії був Платон (427–347 рр. до н. е.). Він вчив, що душа людини нематеріальна і за своєю природою є ні чим іншим, як «ідеєю» — безсмертною духовною сутністю, тільки на час земного життя вона з'єднуються з тілом. Душа абсолютно відмінна від тіла і міститься в ньому, як у темниці. До свого втілення «душа» живе в особливому занебесному «світі ідей», куди вона і повертаються після земного існування. За вченням Платона, світ ідей, в протилежність світу речей, представляє собою справжню реальність, речі ж є лише смутними відображеннями ідей.На противагу Платону Аристотель (4 століття до н. е.) стверджував, що «душа» людини, будучи нематеріальною, нерозривно пов'язана з тілом. Аристотель розглядав «душу» ідеалістично, як «форму», в яку втілюється матерія в людині. Тіло людини, будучи матеріальним, являє собою лише пасивне начало. Саме по собі воно ніяк і нічим не може себе проявити. Активним началом людини є його «душа», яка управляє всіма життєвими проявами тіла: без «душі» тіло не могло б існувати, і в ньому не могли б виникнути ніякі процеси.

Найвагомішим внеском в розвиток психологічних знань античного періоду вважається доробок Аристотеля. Його трактат «Про душу» містить огляд і критику сучасних йому уявлень щодо предмету науки. Він розкрив роль механізму асоціації в пізнавальних процесах. Йому належить вчення про трирівневу ієрархію здатності психіки (в широкому значенні, як рослинна, тваринна та специфічно людська психіка з притаманними саме їй якостями), про формування характеру, про види мислення («практичний» і «теоретичний» розум), про вікові особливості розвитку та ін. А головне, застосовані ним принципи системності, детермінізму та розвитку, стали орієнтирами для наступних дослідників, є вони актуальними до сьогодні.