Шпаргалка по "Психології"

 Американський соціолог Е. Шілз (1911 — 1988 рр.) виділяє три типи таких малих первинних груп: 1) первісні групи, які мають міцні, багаторічні зв'язки і традиції (наприклад, сім'я); 2) "особистісні групи" (групи друзів, наприклад); з) "ідеологічні групи", які об'єднують людей із спільними цінностями.

 Змістовна сторона класифікації  малих груп найбільш цілісно  представлена в праці М. Шоу "Групова  динаміка". Проаналізувавши наявні  визначення малої соціальної  групи, М. Шоу класифікував їх  за такими ознаками:

• з точки зору сприйняття членами групи окремих партнерів і групи в цілому;

• з точки зору мотивізації членів групи;

• з точки зору групових цілей;

• з точки зору організаційних (структурних) характеристик групи;

• з точки зору взаємозалежності;

• з точки зору характеру взаємодії членів суспільства.

 Соціальні групи середніх  масштабів — це порівняно сталі  спільності людей, які працюють  на одному підприємстві і є  членами яких-небудь суспільних  організацій або проживають на  одній достатньо великій, але  обмеженій території (мешканці міста, району, області).

 Великі соціальні групи —  це сталі сукупності значної  кількості людей, які діють разом  в соціально значимих ситуаціях  і функціонують в масштабах  країни або їх об'єднань (класи, соціальні верстви, професійні групи, етнічні спільності (нація, раса, народність) або демографічні об'єднання (групи  молоді, жінок, чоловіків, пенсіонерів  і т. д.).

 За соціометричною теорією  Як. Морено (1892 — 1974 рр.), найбільш значними  соціальними групами є соціальні  спільності, які розглядаються ученими  як форми соціальної організації  суспільного життя індивідів.

 Соціальні спільності — це  емпірично фіксовані, реально існуючі  об'єднання індивідів, які є відносною  цілісністю, що може виступати  як об'єкт соціального впливу, володіє емерджентними властивостями, тобто знову виникає в результаті  об'єднання за певними характеристиками, не завжди притаманними окремим  індивідам. Наприклад, у високоосвітньому товаристві можуть бути люди з дуже низьким рівнем освіти або взагалі не освічені.

 Основними історичними детермінантами  формування соціальних спільностей  є:

• умови соціальної реальності, які вимагають об'єднання людей (наприклад, захист від зовнішніх ворогів);

• спільні інтереси значної кількості індивідів;

• розвиток державності і виникаючі разом з нею форми організації людей у виді різних соціальних інститутів (наприклад, інституту права і законодавства);

• спільна територія, яка передбачає можливість міжособистісних (прямих і опосередкованих) контактів.

 Показниками соціальної спільності  як цілісності виступають: 1) умови  життєдіяльності; 2) спільні інтереси  взаємодіючих індивідуумів; 3) прихильність  конкретним соціальним інститутам  і цінностям; 4) соціально-професіональні  характеристики індивідів, об'єднаних  у спільність; 5) приналежність до  історично складених територіальних  утворень.

 Соціальні спільності різняться  між собою за якісними типовими  ознаками (наприклад, національними, психологічними  і т. д.) і за кількісними показниками, тобто величиною.

 Серед соціально-психологічних  показників необхідно виділити  рівень згуртованості соціальної  спільності, а також характер  взаємодії між індивідами. Якщо  спільності є великими територіальними  або національними об'єднаннями, то, як правило, поруч з безпосередніми  існує значна кількість опосередкованих  зв'язків, коли люди належать до  однієї спільності і сповідують  спільні інтереси, навіть не будучи  знайомими один з одним.

 Польський соціолог Ян Щепанський (1913 — 1993 рр.), пропонує виділяти два великих типи спільностей: природні, які існують в реальності (територіальні, соціальні), і номінальні (наприклад, спільність українських підприємців , фермерів і т. д.). Вказані спільності він ділить на фіксовані в соціальній системі, до яких відносяться класи, професійні групи, і нефіксовані (наприклад, рух зелених).

 Кожна людина належить до  величезної кількості різних  спільностей і для того, аби  фіксувати свою приналежність, ми  повинні виділити якісь досить  надійні показники. Соціальна ідентифікація  суб'єкта з різними спільностями  може здійснюватися через систему  таких стратифікаційних показників, як економічна, політична або  культурна стратифікація, а також  через функції і соціальні  ролі, які виконує індивід в  даній спільності.

 Отже, соціальна спільність  — це таке об'єднання людей (природне чи соціальне), яке характеризується  загальною ознакою (стать, вік, освіта, статус, професія, роль і т. д.), більш  менш міцними соціальними зв'язками, спільним типом поведінки, умогляду, умонастрою і цілеспрямованості. Функціонування і розвиток соціальних  спільностей відбувається на  основі взаємодії і соціальних  зв'язків.

42)Статус,соціальні ролі ,групові норми і цінності групи?

Суттєвою характеристикою особистості є її поведінка у групі, вміння контактувати і взаємодіяти з іншими людьми, дотримуватися групових норм і правил. Оскільки процес відносин особистості й групи є надзвичайно складним, для їх розуміння й оцінювання важливі як властивості особистості, котра займає певні статус і позицію в групі, так і склад, характер діяльності, рівень організації групи та групові процеси.

   Психологія послуговується  поняттями, котрі визначають місце  й особливості поведінки особистості  в групі та в ширших соціальних  об'єднаннях. Найважливішими серед  них є статус, позиція і роль.

   Статус. Він відображає визнання  чи невизнання особи, повагу чи  неповагу, симпатію чи антипатію  до неї у групі, колективі, суспільстві.

 

   Статус (лат. status — стан, становище) — становище індивіда в системі міжособистісних відносин у групі, суспільстві, його права, обов'язки і привілеї.

  У різних групах одна людина  може мати різний статус. Оскільки  індивід перебуває у взаємозв'язках  різного рівня, виокремлюють економічний, правовий, професійний, політичний, особистісний  та інші статуси особистості. Більш узагальненими є психологічний  і соціальний статуси. Розрізняють  також заданий і досягнутий, формальний  і неформальний, суб'єктивний і  об'єктивний статуси.

   Загалом статус постає  як єдність об'єктивного й суб'єктивного, особистісного, як показник визнання  значущості особистості групою  чи суспільством. У статусі виявляють  себе групові норми й цінності. Головними складовими статусу  є авторитет і престиж особистості. Основою авторитету є властивості  і риси людини, що за рівнем  свого розвитку суттєво переважають  такі самі якості інших. В управлінській  діяльності вирішальною у формуванні  взаємин на рівні “керівник  — підлеглий” є не об'єктивна  цінність властивостей людини, а  суб'єктивна їх цінність для  тих, хто взаємодіє.

Групові норми. Ефективна управлінська діяльність передбачає знання керівником впливу групових норм на діяльність підлеглих.

  Групова норма — сукупність  правил і вимог, вироблених реально  функціонуючою спільністю і є  важливим засобом регуляції поведінки  осіб групи, характеру їх взаємин, взаємодії, взаємовпливу і спілкування.

 Норми здебільшого є продуктом  соціальної взаємодії й виникають  у процесі життєдіяльності групи. Вони можуть формуватися відносно  конкретних дій і ситуацій, регламентувати  поведінку окремих осіб, регулювати  діяльність групи як організованої  спільноти. Існування групових норм  зумовлене об'єктивною необхідністю  організації діяльності працівників  установи, їхнього виживання, розвитку, прогресу і відтворення. Наявність  санкцій в організації забезпечує  дотримання групових норм. Завдяки  таким особливостям і механізмам, як вплив норм групової більшості, нормативний вплив групової меншості, наслідки відхилення індивіда  від групових норм, референтні  групи особистості, норма конкретизує  вплив групи на поведінку людини.

Соціа́льна роль — поведінка, очікувана від того, хто має певний соціальний статус. Обмежується сукупністю прав і обов'язків, відповідних цьому статусу. Також соціальну роль визначають як сукупність нормативно обумовлених соціальних властивостей, очікувань і зобов'язань у поєднанні з конкретною соціальною позицією.

На підприємстві, наприклад, начальник і підлеглий виконують різні ролі і передбачається, що в цій ситуації вони поводитимуться по-різному.

Як і норми, ролі мають велике значення для життєдіяльності людей, бо завдяки їм люди знають, що можна очікувати один від одного. Коли члени групи слідують ряду конкретних, ясно окреслених ролей, вони почуваються задоволеними і успішно діють.

43)Поняття про колектив  та його ознаки?

Колектив (від лат. collectivus- збірний) - організована форма об'єднання людей на основі спільної соціально значущої діяльності. Немає людини, яка упродовж свого життя не входила б до складу багатьох колективів, які формуються та Існують у найрізноманітніших сферах життєдіяльності: виробничо-економічній (ланки, артілі, бригади, цехи тощо); соціальній (общини, громади, сходи); навчальній (клас, школа, гурток) і т. д. Без колективу неможливий процес соціалізації особистості. Колектив формує колективність як системну якість його учасників, яка проявляється у здатності до взаємоприйнятні, взаєморозуміння та взаємодії у процесі життєорганізації кожного.

Для колективу властива низка основних ознак:

1. Системна організація, у якій  системотворчим чинником виступає  загальноприйнята ціль, яка в  учнівських колективах має суспільно  значущу спрямованість і визначається  відповідними державними актами.

2. Спільна особистісне значуща  і суспільно корисна діяльність, пов'язана з навчанням, самовихованням, окремими видами фізичної праці, організацією спільнот корисного  дозвілля.

3. Особлива структура, визначена  відповідними статутами, згідно  з кількісними та якісними  ознаками певного колективу. Наприклад, загальношкільний та класний  колективи відрізнятимуться не  лише за кількісними ознаками, а й якісними, що відповідним  чином впливатиме на їхню структуру.

4. Як загальношкільний, так і  класні учнівські колективи мають  свої органи управління: загальні  збори, учнівський комітет, раду  колективу. Залежно від потреб  та специфіки поставлених завдань  створюються комісії, штаби, обираються  уповноважені особи, які представляють  інтереси колективу і в той  час кожного його члена.

5. Для кожного колективу властива  певна динаміка життя, яка визначається  кількістю, якістю, масштабністю поставлених  цілей і характером та повнотою  їхнього виконання.

Як загальношкільний, так і класні учнівські колективи виконують низку функцій:

- організації навчально-виховної, дозвільної діяльності учнів  із метою розвитку їхніх нахилів  та здібностей, підготовки до  майбутнього повноцінного акме-періоду життя;

- формування досвіду спілкування, реалізації існуючих суспільних  відносин, ділових стосунків, які  передбачають вимогливість, відповідальність, контроль, взаємозалежність, взаємоповагу  тощо;

- реалізації у процесі виховання  моральної сутності особистості;

- виховання колективістських стосунків  на основі взаємоприйняття членами учнівського колективу один одного, формування завдяки цьому гуманістичних якостей особистості;

- виконання ролі первинної референтної  групи в умовах первинних ситуацій  успіху членів колективу;

- коригування та регулювання  поведінки та діяльності їх  на основі загальноприйнятих  у колективі норм.

44)Умови успішної діяльності  колективу?

Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Важливою ознакою і умовою успішного розвитку колективу є визнання спільної творчої діяльності, спільного творення добра, піклування про навколишній світ, про іншу людину

Характерними рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між його членами. Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві. У сучасній літературі поняття «колектив» вживається в двох значеннях: як будь-яка організована група людей (наприклад, колектив підприємства) і як високоорганізована група. У педагогіці колективом називають об'єднання вихованців, якому властивий цілий ряд важливих ознак.

Колектив — не застигла структура, він постійно розвивається, проходячи певні стадії.

45)Структура  міжособистісних  стосунків людей у колективі?

Важко переоцінити значення трудового колективу (на Заході говорять "команди") як потужного стимулу трудової активності, який дає задоволення кожному працівникові, ставить мету, створює творчу атмосферу. Людина, яка з гарним настроєм іде на роботу і повертається додому, вважається щасливою. Спільні рішення виробничих питань урівноважують стресові ситуації, підвищують інноваційний потенціал працівників; у трудовому колективі краще вирішуються суміжні проблеми, згладжуються конфлікти на міжособистісному рівні.