Можливості використання методів заохочення та покарання народної педагогіки у вихованні дітей

     2. Наукових дослідженнях  та практичний освід з цієї проблеми, показали, що використання методів народної педагогіки зумовлено історичними умовами, невіддільне від національної культури і народних традицій, ґрунтується на принципах моралі українського народу і безпосередньо та опосередковано впливає на виховання молодого покоління.

    3. З’ясовано, що використання методів покарання і заохочення – складний процес, який вимагає уважного підходу і успішного керівництва.

    4. Виявлено характерні особливості дітей, які проявляються у взаєминах з дорослими за умов використання заохочень і покарань.

    5. Результати експерименту підтвердили наявність недостатньої обізнаності дорослих з методами і умовами використання покарань і заохочень.

   6.Порівняння результатів досліджень різних категорій осіб засвідчив рівень їх обізнаності з традиційними і народними методами виховання, різних підходах до заохочень і покарань у виховній роботі.

Л І Т Е Р А  Т У Р А

 

1. Басюк Н. Орієнтири вчителя у моральному вихованні молодших школярів.//Рідна школа.-2007. - № 3 С.21-22.
2. Бектенов Х. Поощрение и наказание в школе. М., 1967. 234 С.
3. Березіна О.М.Робота з батьками на сучасному етапі розвитку освіти. Методичні рекомендації. МОУ ВІППО. – Луцьк, 2002. 65 С.
4. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник: Довідникове видання. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
5. Гордин Л.Ю.  Поощрения и наказания в воспитании детей.М., 1985. 260 С.
6. Дьяур Г. Духовні цінності як характерні індикатори особистості // Рідна школа. - 2006. - № 10. – с.24 – 26.
7. Закон України «Про  освіту». – К., 2002.
8. Завілевський Ю. Громадянське становлення учнів у процесі виховної діяльності // Рідна школа. -2003. – № 6 с. 17-19.
9. Зякун Т. Особливості формування національної свідомості молоді на сучасному етапі // Рідна школа. – 2006. – № 5 с. 19-23.
10. Енциклопедія українознавства. – К.: Молоде життя, 1996. – Т.4
11. Коротов В.М. Педагогическое требование. М., 1966. 185 С.
12. Корчак Я. Як любити дітей. – К.: Рад.школа. 1976. 159 С.
13. Лясневська А. Дитяча творчість у традиційно – народній системі виховання // Рідна школа. – 2004. - №1. –с. 19-22.
14. Макаренко А.С.Книга для батьків. – К.: Радянська школа, 1980. 325 С.
15. Наумов Б.И. Поощрения и наказания в семне. – М., 1962. – 234 С.
16. Печорська Е. Цілюще джерело духовності //Рідна школа. – 2005. - №1. С.21-23
17. Підласний І. Ідеали українського виховання // Рідна школа. – 2000. - № 4. С.6-13.
18. Постовий В.Г. Педагогічні задачі і завдання для батьків. – К.: Рад. школа. 1989. – 189 С.
19. Савченко О.Я.Сімейне виховання. Молодий школяр. –К.: Рад. школа, 1979. – 141 С.
20. Свердлова О.Г. Діалоги про виховання. Книга для батьків. – К.: Рад. школа. 1985. – 304 С.
21. Стельмахович М.Г.  Виховний ідеал української народної педагогіки // Початкова школа. – 1998. - № 6 –С. 20 – 24.
22. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Рад. школа. – 1985. – 310 С.
23. Стельмахович М.Г. Наш орієнтир – народна педагогіка. Методичні рекомендації для студентів. – К.: - УСДО. – 1993. – 44 С.
24. Стельмахович М.Г. Українська родина. – К.: - 1995. – 65 С.
25. Струманський В. Структурний зміст виховного середовища української етнопедагогіки // Рідна школа. – 2000. - № 4. – С. 21 -23
26. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: - Рад. школа. – 1978. – 263 С.
27. Ушинський К.Д. Про народність у громадянському вихованні. Вибрані твори: В 2 Т. – К.: - 1983. – Т.2
28. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав». – 2005. – 560 С. ( Альма – матер).
29. Шрамко О. Духовні засади національного виховання // Рідна школа. – 2005ю - №8. – С.36 – 39.
30. Ярошинська О. Розвиток поглядів на інститут батьківства у працях вітчизняних педагогів // Рідна школа. – 2006. - №4 С. 53-56.

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

ДОРОГІ  БАТЬКИ ! 

            ПАМ’ЯТАЙТЕ,    ЩО   ВАМ  ПОТРІБНО 

• СПРИЙМАТИ ДИТИНУ ТАКОЮ, ЯКОЮ ВОНА Є, ЩОБ У БУДЬ-ЯКУ ХВИЛИНУ ВОНА БУЛА ВПЕВНЕНОЮ У ВАШІЙ ЛЮБОВІ;
• НАМАГАТИСЯ ЗРОЗУМІТИ, ПРО ЩО ДУМАЄ, ДО ЧОГО ПРАГНЕ, ЧОМУ ЇЇ ПОВЕДІНКА Є ТАКОЮ, А НЕ ІНАКШОЮ;
• ПІДТРИМУВАТИ В ДИТИНІ ПЕРЕКОНАННЯ, ЩО ВОНА ЗДАТНА НА ВСЕ, ЯКЩО САМА БУДЕ ВПЕВНЕНОЮ У СВОЇХ СИЛАХ І НАМАГАТИМЕТЬСЯ АКТИВНО ДІЯТИ. ОСОБЛИВО ЦЕ ПОТРІБНО, ЯКЩО ДИТИНА ВІД ПРИРОДИ СОРОМ’ЯЗЛИВА І НЕ ПРАГНЕ БУТИ ЛІДЕРОМ;
• НЕ НАМАГАТИСЯ «ФОРМУВАТИ» ДИТИНУ, А ЖИТИ З НЕЮ ЄДИНИМ ЖИТТЯМ, БАЧИТИ В НІЙ ОСОБИСТІСТЬ, А НЕ ОБ’ЄКТ ВИХОВАННЯ. ВИСЛУХОВУВАТИ ЇЇ ТОЧКУ ЗОРУ НА ПОДІЇ І НЕНАВ’ЯЗЛИВО ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЄ СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО;
• ЧАСТІШЕ ЗГАДУЙТЕ, ЯКИМИ ВИ БУЛИ У ЦЕЙ ВІК. АЛЕ НЕ НАВ’ЯЗУЙТЕ СВОЇ ПОГЛЯДИ – ЧАСИ ЗМІНИЛИСЯ І ЖИТТЯ СТАЛО ЗОВСІМ ІНШИМ;
• ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ВИХОВУЮТЬ НЕ ВАШІ СЛОВА, А ВАШ ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД, ВАША ПОВЕДІНКА, ДУШЕВНА ДОБРОТА;
• ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ТЕ, ЩО ДИТИНА ЗАВЖДИ ПОВАЖАЄ ВІДВЕРТІСТЬ, АЛЕ НЕ ПЕРЕНОСИТЬ БЛЮЗНІРСТВА І НЕПОВАГИ ДО СЕБЕ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

Додаток 2

 

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Шановні !

З вашими поглядами  на питання з використання в вихованні дітей засобів заохочення та покарання нам допоможе ознайомитися анкета. Ваші міркування та щирі відповіді нададуть педагогу величезну допомогу в підготовці змістовної та цікавої розмови з вами.

1. Чи слухається вас дитина?
2. Чи потрібно використовувати покарання в вихованні 
   дитини?
3. Як ви домагаєтесь виконання розпорядження, заборони, 
   слухняності?
4. Які покарання застосовуєте ви до своєї дитини, за що?
5. Чому віддаєте перевагу: заохоченню чи покаранню?
6. За що і як заохочуєте дитину?
7. Які заохочення та покарання ви застосовували до дитини 
   протягом останніх двох тижнів?
8. Які почуття, на вашу думку, викликаєте ви у вашої 
   дитини: любов, повагу, інтерес, іронію, презирство, страх, 
   ненависть, байдужість?
9. Які почуття викликає у вас дитина, чи вірите ви в неї, чи 
   сподіваєтесь на її майбутнє?

 

 

 

 

 Додаток 3

 

А Н К Е  Т А

ВИСЛОВІТЬ ЗГОДУ АБО НЕЗГОДУ ІЗ ВИСЛОВЛЕНОЮ 

ДУМКОЮ (ВІДПОВІДАЙТЕ ТАК АБО НІ)

1. Бувають випадки, коли найкраще покарання - це ремінь.
2. Коли дитина винна, проводжу з нею бесіду наодинці, не  з'ясовуючи стосунки при сторонніх.
3. Співпереживаю, співчуваю, пробачаю своїй дитині, яка провинилась, провину, завжди вірю в її хороший початок.
4. Жодного разу не кричав (кричала), не карав (карала) дитину.
5. Не залишаю безкарним жодного поганого вчинку.
6. Єдине, що діє на мою дитину, - постійні суворі покарання.

      7.  Якщо тільки можливо, намагаюсь не карати дитину.

8. Якомога частіше хвалю дитину, за кожний успіх. Намагаюсь хвалити її при сторонніх.
9. Якщо дитина винна, намагаюся вияснити її позицію.
10. Коли я в хорошому настрої, іноді пробачаю дитині те, за що в інший час покарав (покарала) би.

       11. Буває, що, коли я караю дитину, мій чоловік (дружина) 
відразу починає докоряти за надмірну суворість і втішає дитину.

11. В нашій позиції бувають дуже великі коливання: іноді 
    ми дуже суворі до своєї дитини, а іноді все їй дозволяємо.
12. Рішення про покарання приймаю лише після того, як 
    заспокоюсь і розберусь.
13. Ваша реакція на погану поведінку дитини за столом.
14. Чи потрібно карати дитину за погану оцінку?
15. Коли пробачення доцільне?
16. Чи завжди потрібно карати дитину відразу ж після 
    негативного вчинку?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ  ДІТЕЙ

 

1. Діти, чи карають вас батьки? За що?

2. Яке покарання вам особливо запам'яталось?

3. Як ви думаєте, справедливо вас карають чи ні?

4. Які почуття з'являються у вас по відношенню до того, 
хто вас карає?

5. Якби ти був (була) татом (мамою), чи карала б ти свою дитину? Чому?

6. Чи часто вас хвалять батьки? За що?

7. Який вид заохочення найбільше вам до душі: 
-поцілунок, схвалення, подарунок і т.д.?

8. Якщо б ви були на місці батьків, за що і як ви хвалили 
б своїх дітей?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

 

Якщо  дитина провинилася

1. Не починайте виховувати в поганому настрої.
2.  Визначте для себе, що ви хочете від дитини, і поясніть їй 
   це, а також взнайте, що вона думає з цього приводу.
3.  Не підказуйте дитині своїх готов<span class