Вивчення пейзажного жанру на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі

Мал. 16. «Пальми коло ставка».
У процесі розвитку образотворчого мистецтва поступово засвоювалися можливості заслонений одного предмета іншим і використовувалися для передачі простору на площині. Дуже цікавим прикладом до перспективної передачі розташування предметів у просторі є давньоєгипетське зображення
З його схеми (мал. 16) зрозуміло, що ставок обсаджений з двох сторін пальмами, можна визначити ближні дерева. Зроблено усе це за допомогою «загородження» ставком вилучених пальм.
У картинах, гравюрах, книжкових ілюстраціях багато сучасних художників передають простір у плані, розміщують в одній композиції предмет, побачений з різних точок зору (зверху, збоку, попереду і т.д.). Усе це робиться аж ніяк не тому, що вони не знають перспективи, але, тому що перспектива не є єдиним способом зображення простору на площині. Художник, вільний використовувати будь-який спосіб зображення, щоб повніше втілити ідейний задум витвору, створити образ, що максимально впливає на розум і емоції глядачів. Деякі ілюстратори школярчих книг застосовують до перспективні прийоми, щоб створити більш зрозумілі дітям зображення.
Шкільна програма вимагає вивчення тільки лінійної перспективи. Це, безсумнівно, позитивно: дитина учиться спостерігати й усвідомлювати зорову інформацію, тренує око. Навчальні малюнки з натури в початкових класах потрібно виконувати з урахуванням закономірностей перспективи, але при створенні творчих композицій за уявою, чи уяві при ілюструванні літературних творів, здається, цілком можливе застосування різних прийомів передачі простору на площині, особливо тоді, коли вони сприяють більшої виразності роботи. Утім, проблема ця досить складна, потребує спеціального вивчення, а можливо й експериментальної перевірки. Однак ми точно знаємо, що перспектива склалася в струнку систему тільки до початку XVI століття, але і до неї широко використовувалися спеціальні прийоми передачі простору, що володіють найвищою виразністю і величезною художньою цінністю.[26, с.208]
Отже, перспектива історично обмежений спосіб передачі просторової інформації на площині, вона не мертва схема, а лише спроба осмислення наших зорових вражень. Подальша робота з удосконалення й розвитку цієї науки продовжується. Тому, викладаючи основи перспективи, вчитель повинен допомогти дитині осмислювати побачене, передавати третій вимір на площині, маючи на увазі, що перспектива — жива область знань, що розвивається.[25,с.207]

2.5 Виразно-образотворчі засоби в малюнках молодших школярів

З дитинства, навчившись розуміти природу, цінувати її, школяр, будучи дорослим, зможе випробувати на собі її благотворний вплив. Мистецтво і образотворча діяльність самих дітей, допоможе їм закріпити і поглибити поки елементарні, але потрібні знання про рідну природу, про місце і роль людини, що живе з нею в єдності.
В. Г. Белінський писав: «ландшафт, створений на полотні талановитим живописцем, краще за всякі живописні види природи. у нім немає нічого випадкового і зайвого, всі частки підпорядковані цілому, все направлено до однієї мети, все утворює собою одне прекрасне, цілісне і індивідуальне. Дійсність прекрасна сама по собі, але прекрасна по своїй суті, по своїх елементах, за своїм змістом, а не формою. В цьому відношенні дійсність є чисте золото, але не очищене, в купі руді і землі: наука і мистецтво очищають золото дійсності, перетопляют його у витончені форми».
Школярчі малюнки переконують нас в тому, що школяр здатне виразити в них своє світовідчування, вони викликають нашу емоційну реакцію і саме тому їх можна назвати виразними. Виразність - це головна істотна ознака художнього образу. Виразність школярчого малюнка - це посильне розкриття дітьми деяких характерних сторін відбиваного предмету або явища дійсності і передача активного емоційного відношення до нього .
Потрібно сказати, що виразність в малюнку - якість нестабільна. Те, що ми вважаємо за виразний в малюнку маляти, в малюнку старшого таким не є. Наприклад, школяр п'яти років намалювало кішку і від надміру почуттів розфарбував її в клітинку. На відміну від п'ятирічного старший дошкільник розуміє, що для улюбленого котеняти клітинка - не прикраса.
Виразність малюнків молодших і старших дітей нерівноцінна. Чим старше школяр, тим більшою мірою образотворчі уміння стають засобом задуму, тому в цьому розділі будуть висвітлені ті виразні засоби, які характерні для дітей саме старшого дошкільного віку.
Одним з найдоступніших для школярти засобів виразності є колір. До старшого дошкільного віку, школяр тонше і різноманітно використовує колір, створюючи виразні образи. Проте тяга до яскравості, барвистості зберігається у кого в більшій, у кого у меншій мірі. Інколи школяр, здавалося б, віддає перевагу какому- те певному кольору: все малює зеленим або блакитним. У чому причина? Що это- перевага або байдужість до кольору?
Школяр-дошкільник може використовувати улюблений колір інколи неадекватно, в явній суперечності з реальністю, і робить це спеціально. В цьому випадку він, як правило, сильно захоплений зображенням, швидше його змістом, і робить своєрідний “дарунок” образу, як би прикрашає його. Нерідко таким дарунком-прикрасою, є застосування декількох яскравих кольорів відразу.
Наприклад, яскравий осінній колорит сонячного дня контрастує з темно-сірим фоном похмурого дня, з листям, що летить за вітром.
Багатьма дослідниками школярчого малюнка відмічено застосування школярм кольору для передачі відношення до образу: яскравими, чистими, красивими кольорами школяр зазвичай змальовує улюблених героїв, тварин, приємні події і явища, а темними (“брудними”) - не улюблених героїв, об'єктів, явищ і так далі У дослідженнях відомого психолога В. С. Мухіної відмічено, що при зображенні приємних подій діти віддають перевагу теплим тонам, а неприємних - холодним.
Підростаючи, школяр може тонше відчувати і передавати колорит різних пір року, стану погоди і навіть часу доби. Проте тяжіння до яскравого, соковитого кольору зберігається в малюнках старших дошкільників.
Багатьма дослідниками школярчого малюнка відмічено, що інколи діти використовують колір однозначно, земля - завжди чорна (коричнева), небо - синіше, сонце - жовте (червоне), трава - зелена і тому подібне Тобто колір не є вираженням відношення школярти, а лише засобом позначення предмету. Деякі учені пояснюють це недоліками навчання.
Н. П. Сакуліна, Л. А. Раєва в своїх дослідженнях показали, що дуже уважно звертати увагу дітей на колірну різноманітність миру (сніг, як і небо, може бути і блакитним, і сірим, і бузковим). В результаті таких спостережень, а також знайомства з творами відомих художників школяр зачинає використовувати колір різноманітніше, реалістично і виразно. Він може використовувати колір і “наслідувальний”, близький до реальному, і “ненаслідувальний”. У школярти має бути право вибору. Проте необхідно поклопотатися про те, щоб, виконуючи малюнок, школяр не було байдуже, щоб тема хвилювала його, і тоді колір, колорит школярчого малюнка буде виразним.
Інший засіб виразності, використовуваний дошкільником, - лінія.
Исследователи відзначають, що предмети, явища, які близькі школярті, улюблені їм, він малює старанно і акуратно, а погані і непривабливі, на його думку, події змальовує нарочито недбалою лінією.
Так, діти старанно малюють сонце, акуратно виводячи проміннячка, роблячи їх довше і густіше, немов так, сонце гріє краще і світить яскравіше.
Компонентами декоративності, що становлять, є ритм форм або колірних плям, симетрія. Школяр будує малюнок, як би врівноважуючи просторове розташування окремих зображень. (На галявині дерева – справа і зліва. Квіти – з одного боку і з іншою і т. д.)[16,с. 64]
Як і дорослі, дошкільники нерідко використовують прийом гиперболизации
(перебільшення якихось ознак). Вони виділяють в змальовуваному предметі або явищі те, що, на їх погляд, особливо значущо.

Школяр намалювало сірі хмари, які закрили сонце. Хмари за розміром були більше дерев і інших об'єктів, повідомляючи про те, що скоро буде дощ, гроза.
Дівчинка змалювала квіти на галявині, які “виросли” до хмар, були більше будинків і дерев. Для цієї дівчинки поважно було показати красу, яскравість, любов до кольорів, дати зрозуміти, що вони їй дуже подобаються.
Композиція – це спосіб з'єднання образів, спосіб побудови твору. У малюнках дітей зустрічаємося як з сюжетами, що передають розгорнене оповідання, так і з сюжетами, які розраховані на передачу динаміки дії.
Характерним для старших дошкільників є те, що вони розподіляють предмети по всій плоскості листа, дотримуючи, проте, відчуття рівноваги і композиційної заповненої. На горизонтальній плоскості в розгорненому вигляді змальовується, наприклад, вся лісова галявина: на першому плані трава, квіти, дрібні чагарники; вище - дерева, ліс, з боків – удома і споруди. Горизонтальну плоскість школяр мислить в її реальній протяжності. Прагнення до правдоподібності, точність і облиште зображення примушує школярти уникати передачі просторових стосунків, при яких один предмет закриває частка іншого.
Школярті дуже важко передавати рух. Але в малюнках старших дошкільників рух переданий інколи дуже виразно: кішка мчиться за мишею, витягується як стріла і розпрямивши кігті; дме сильний вітер, розгойдуючи дерева і зриваючи осінній лист. Малюючи, школяр використовує і такий засіб, як аглютинація, - склеювання, комбінування у фантастичному образі якихось часток, якостей різних предметів (курка з людською особою і головою, сонечко з очима і ротом, квітка з очима і ротом, руками замість листя).
У виразному малюнку форма служить засобом передачі характеру образу. Діти намагаються добитися виразності образу за допомогою зображення певних поз, жестів, певного розташування фігур.
Мальчик побачив в морі дельфінів, і вони так уразили його уяву, що він намалював двох великих дельфінів, ретельно промальовував їх, даючи хвіст, що згинається (“щоб вони плавали”). В даному випадку дельфіни з'явилися центральними “фігурами” малюнка.
Дослідження педагога школярчої творчості Н. Курочкиной показують, що у дітей 6-7 років спостерігається вже свідоме використання кольору, форми, побудова малюнка, виразних засобів для відображення окремого образу або сюжетної композиції. Тому діти старших віків в порівнянні з дітьми молодшого дошкільного віку ширше і вільніше використовують знайдені виразні прийоми, поширюючи їх на велику кількість змальовуваних предметів і явищ. Іншими словами, старші дошкільники міцніше засвоюють ці прийоми, закріплюючи їх в своїй свідомості.

Розділ III. Зміст, форми і методи роботи з дітьми по образотворчій діяльності у взаємозв'язку з ознайомленням їх з природою

Пізнавальну діяльність дітей, направлену на об'єкти природи, слід розглядувати як творчу.
Пізнання школярм-дошкільником навколишньої природи повинне здійснюватися “по законах краси”. Це залежить від педагога, який сам відчуває, розуміє красу природи і може передавати це дітям.
Необхідно розвивати в дітях уміння споглядати природу, насолоджуватися нею, вдивлятися, вслухуватися. У Японії, наприклад, прийнято проводити так звані “уроки споглядання”, що дозволяють розвивати сприйняття дітей.[46, с.112]
У завдання ознайомлення дітей з природою входить знайомство з часом роки, їх специфікою і зміною, з такими явищами, як дощ, сніг, іній та інші, з тваринами і рослинним миром. І пропозиція змалювати картини природи, тварин завжди зустрічає у дітей позитивний відгук. Створювані дітьми зображення на теми природи сприяють закріпленню і уточненню знань дітей про об'єкти природи і збагачують школярчу творчість новими образами, формують інтерес до природи і позитивне відношення до неї. У своїх малюнках діти змальовують рідну природу в різні сезони, в різну погоду: “Золота осінь”, “Пізня осень”, “Белая береза під моїм вікном злегка прикривалася снігом, точно сріблом” (З. Есенин), “Пори року”, “Розцвіли весняні квіти” і ін. Такі сюжети часто зустрічаються в школярчих малюнках, що створюються і за завданням педагогів, і за задумом самих дітей.[42,с.240 ]
Також діти вирізують і наклеюють квіти, складають декоративні композиції з кольорів, листя і віток. Вони ліплять рибок, птиць, звірів. А щоб діти могли змалювати все це, необхідно сформувати у них виразні уявлення про об'єкти природи. У зв'язку з цим цілеспрямовані спостереження з дітьми об'єктів природи, враховуючи і завдання їх подальшого зображення, повинні здійснюватися як єдиний процес природничонаукового і естетичного пізнання. Дітям при ознайомленні з природою слід давати правильні уявлення про життя тварин, рослин, про красу їх зовнішнього вигляду, в цікавій, часто своєрідній формі, звичках (у тварин). Разом з тим слід підкреслити красу явищ природи, тварин. Необхідно звернути увагу дітей на красу і мінливість колориту неба, забарвленого хмарами сонця, що заходить, волшебность укритих інеєм дерев в яскраво-червоних відсвітах заходу, ніжність весняної зелені трави, що тільки-тільки з'явилася, листя дерев, ніжність перших весняних кольорів і тому подібне.[40, с.252]
Здійснювати цей процес необхідно так, щоб викликати у дітей позитивне відношення, яскраві емоційні прояви; все це підвищує інтерес дітей до природи і викликає бажання відображати її явища в своїй творчості, передаючи форму і кольори її об'єктів і явищ. Змальовує природу, діти знов переживають естетичні почуття до неї, що сприяє підвищенню ефективності виховно-освітньої роботи з дітьми, робить життя дітей цікавіше і змістовніше, емоційно багатше, викликає у них бажання зберегти красу природи.
Неодноразові досліди дослідників школярчої творчості (Н. А.
Ветлугиной, Т. З. Комарової) показують, що краса будь-якого природного явища викликає захоплений відгук в душі школярти і пропозицію змалювати те або інше явище зустрічається дітьми з радістю. Ось настала золота осінь. В повітрі крутяться і плавно опускається на землю різноколірне листя. Діти із задоволенням збирають листя, розглядують їх, прагнуть звернути на них увагу дорослих. В цьому випадку потрібно підтримати інтерес дітей, пограти в зібране ними листя (“Знайди такий же - формою, за кольором ”), запропонувати із зібраних листочків скласти зображення. Хай діти пофантазують, яке зображення можна скласти з листя. При цьому не обов'язково наклеювати картинки, їх можна просто розкласти, подивитеся разом зі всіма дітьми, хто що придумав. Такі ігри-вправи подобаються дітям і їх можна проводити неодноразово, розвиваючи уяву хлопців.
Дітям старшого віку після розгляду листя і ігор з ними можна запропонувати намалювати красиве осіннє листя з натури. Листя діти можуть вибрати з тих, що вони збирали на прогулянці. Потрібно попередити дітей про трудність малювання і допомогти школярті розгледіти конструкцію пластини листа. Звернути увагу на розташування прожилків, як би організуючих малюнок пластини.
Старші дошкільники з великим задоволенням приймають пропозицію вихователя передати об'єкти природи в малюнках. Особливий же інтерес у них викликає пропозицію вихователя змалювати жваві істоти: метеликів, різних жучків, птиць, риб, звірів, як диких, так і домашніх. Тварини привертають увагу дітей своїми звичками, рухливістю, місцем існування, зв'язком з людиною. З багатьма тваринами діти знайомляться, слухаючи казки, розповіді, ілюстровані художниками: Е. Чарушиним, Ст Біанки. Так, Е. Чарушин змальовує тварин в зворушливо реалістичній манері, передаючи м'якість пухнастого ворсу дитинчат і щільний, жорсткіший ворс дорослих тварин.
В основі образів тварин, змальовуваних Ю. Васнецовим, сказочно- декоративна реалістичність. Казкову декоративність васнецовским образам додають деяка умовність, очеловеченность тваринних (як правило, вертикальне положення тіла, зайнятість людськими справами: підмітають пів, пиляють дрова і т. п.) і орнаментовані деталі костюмів: у кота – прикрашені чобітки, у курки – фартух і ін.
Щоб забезпечити успішне зображення дітьми тварин, доставити їм радість тому, що їм удалося намалювати, необхідно організувати сприйняття дітьми тварин. Діти можуть бачити тварин і спостерігати за ними при відвідинах зоопарку, в цирку, на вулиці. Але жвавий об'єкт знаходиться в русі, що захоплює школярти і не завжди дозволяє винести з такого спостереження точне уявлення про форму часток тварини, їх величину, місце розташування. Тому для уточнення образу можна використовувати іграшкових тварин, їх зображення на фотографіях, ілюстраціях, картинах.
Тогда діти можуть не лише уважно розгледіти те, що потім належить змальовувати, але і обвести рукою кожну частку. Це допоможе намалювати тварину. Навчиться змальовувати тварину для дітей дуже поважно, тому що це допоможе їм створювати ілюстрації до казок, які діти люблять і, змальовує які, вони переживають почуття радості, задоволення.
Таким чином, робота по ознайомленню дітей з явищами і об'єктами природи збагачує школярчу творчість новим змістом, заглиблює етично-естетичні відчуття.
Як навчити дітей бачити все це пишність, розворушити відчуття, розбудити уяву, асоціації, допомогти проникнутися сенсом і гармонією живописного пейзажу - ось складне завдання дорослого.
Психологи і педагоги стверджують, що для повноцінного сприйняття художнього твору дітям необхідний запас спостережень, досвіду положительно- активного відношення до того, що оточує. Око, виховане на спостереженні різноманіття форм, на вивченні барвистих поєднань в природі, буде сприйнятливіше до краси мистецтва. Процес розуміння художнього образу є “накладенні” наявних знань, вражень на сприймане. Чим більше досвід спостереження, тим глибше сприйняття витворів мистецтва.
Естетично оцінюючи явища природи, людина вкладає в цю оцінку свій зміст, свій людський сенс, асоціації, тобто пов'язує сприйняття зовнішніх якостей природи зі своїми переживаннями.
Тому педагогічну роботу по ознайомленню дітей дошкільного віку з живописним пейзажем слід починати з організації первинного плотського пізнання, споглядання дітьми естетичних властивостей природи, насолода ними, переживання їх краси. ( в даному випадку мова йде про спостереженні, яке, як вже мовилося необхідно застосовувати на найпершому етапі ознайомлення дітей з природою). Тільки після такої підготовки можна навчитися бачити ці прояви в художніх картинах. Готувати око школярти до того, щоб він правильно бачив, уважно і цілеспрямовано осягав таємниці краси і витонченості форм, колірних співзвучь, простору, - це непросте і многотрудне завдання. Дивитися і бачити - не одне і теж. Виховати око естетично - означає зробити його сприйнятливим до краси кольору і форм, здатним помічати витончене в предметах і явищах, насолоджуватися такими відкриттями, утримувати їх в пам'яті, проникатися захопленням і радістю перед “музикою” і співучою гармонією природи. Це поважно, оскільки через це закладається фундамент естетичного сприйняття, світобачення, мирочувствования, а значить, естетичного і художнього розвитку дітей. Дивне поселяється в душі школярти і живе як радісне переживання, схвильоване здивування, любов до свого краю, своєї Батьківщини.[35, с.159]
Дітям молодшого шкільного віку (6-7 років) можна запропонувати пейзажі не лише з яскраво вираженими рисами сезону, але і що змальовують природу в перехідних сезонних станах (наприклад, зачало осінь, золота осінь, пізня осінь), а також пейзажі, які діти не спостерігали, але знання, про які можуть почерпнути з інших джерел, - літератури, кіно і так далі (наприклад, морський, гірський, лісовий пейзажі). Треба познайомити дітей з пейзажами, що змальовують різні періоди доби, різні стани погоди. Ускладнюється і орієнтування дітей у виразних засобах живописи- колориті, композиції, малюнку.
“Щоб підвести школярти до збагнення краси живописного пейзажу, треба вкласти в цю роботу своє серце, зуміти передати своє бачення, свої відчуття, підібрати слова, які б чіпали школярти, знайшли схвильований відгук в його душі. І тоді любов до краси, потяг до неї назавжди поселяться в серці школярти, серце стане добріше, а очі - гострозоро”. (Н. Курочкина).

Висновки

Проблема естетичного виховання досить повно розроблена у вітчизняній і зарубіжній літературі. Це дозволило нам провести ретельний аналіз літератури з цієї проблеми і зробити певні висновки
Естетичне виховання дійсно займає важливе місце у всій системі учбово-виховного процесу, оскільки за ним стоїть не лише розвиток естетичних якостей людини, але і всієї особистості вцілому: її сутнісних сил, духовних потреб, етичних ідеалів, особистих і суспільних уявлень, світогляду.
Всі ці якості в людині розвиваються під впливом різних чинників. Виховне значення має і природа, і праця, і дійсність, що оточує нас: побут, сім'я, міжособові стосунки, - все, що може бути прекрасним. Як основний носій прекрасного, мистецтво також є засобом естетичного виховання.
Особливе занчння тут надається ресурсам природи, вираженої в пейзажному живописі. Навчання дітей пейзажу відбувається на на досить широкому пейзажному насліддю яке залишили і продовжують залишати нам українські і зарубіжні митці .
Дія естетичних явищ життя і мистецтва на дитину може минати як цілеспрямовано, так і спонтанно. У цьому процесі величезну роль грає школа. У учбовому плані закріплені такі предмети як образотворче мистецтво, музика, література, основою яких є мистецтво. Це не випадково. Аналізуючи літературу, ми зробили вивід, що мистецтво є основним засобом естетичного виховання.
Дослідження показало, що і пізнавальний інтерес до мистецтва у молодших школярів досить великий, а наявність інтересу - це перше з умов успішного виховання. Крім того, матеріал по мистецтву володіє великим емоційним потенціалом. Саме сила емоційної дії є шляхом проникнення в школярчу свідомість, і засобом формування естетичних якостей молодшого школяра
На наш погляд, реалізовуючи повноцінне естетичне виховання школярів в молодшому шкільному віці засобами пейзажу вчитель забезпечує в майбутньому становлення такої особи, яка поєднуватиме в собі духовне багатство, дійсні естетичні якості, етичну чистоту і високий інтелектуальний потенціал.

Список використаної літератури

1.                 Акварель Государственная Третьяковская галерея / Авт.-сост. Е.Б. Логинова - Л.: Аврора. 1974. - 160 с.
2.                 Аксенов Ю.Г. Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с
3.                 Алексеев С.С. О колорите. - М.: Изобраз. искусство, 1974. - 176 с.
4.                 Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Л., 1992. - 271 с.
5.                 Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М.. Просвещение, 1981. - 240 с
6.                 Беда Г.В. Живопись. - М.: Просвещение, 1986. - 190 с.
7.                 Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
8.                 Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1 - 2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.
9.                 Волков Н.Н. Цвет в живописи. - М.: Искусство, 1984. - 320 с.
10.            Гинзбург И.В. П.П. Чистяков и его педагогическая система. - М.; Л.: Искусство, 1940. - 235 с.
11.            Глинская И.П. Изобразительное искусство. - К.: Рад. шк., 1978. -111 с.
12.            Глушаткая В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.
13.            Горбенко А.А. Акварельная живопись для архитекторов. - К.: Будівельник, 1991. - 70 с.
14.            Дейнека А.А. Учитесь рисовать. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961.-224 с.
15.            Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва. 1 - 3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.
16.            Игнатьев Е.И. Психология изобразительной деятельности детей: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - Л., 1961. - 64 с.
17.            Кальнинг А.К. Акварельная живопись. - М.: Искусство, 1968. - 76 с.
18.            Кардовский Д.Н. Пособие по рисованию. - М.; Л.> Стройиздат, 1938. - 126 с.
19.            Кибрик Е.А. Объективные законы в изобразительном искусстве // Вопр. философии. - 1966. - № 10. - С. 18-27.
20.            Кибрик Е.А. К вопросу о композиции // Вопр. изобразительного искусства. - М.: Сов. художник, 1954. - С. 31-45.
21.            Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. З клас. - К.: Освіта, 1996. - 128 с.
22.            Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.
23.            Кириченко М.А. Альбом з образотворчого мистецтва для 1 - 3 класів. -К.: Рад. шк., 1990 - 80 с.24. Коменсъкий Я.Л. Вибрані иод. твори: Велика дидактика: В 2 т. -К.: Рад. шк.. 1940 - Т 1. - 248 с.
24.            Кумш B.C. Основы обучения изобразительному искусству в школе. - М.: Просвещение, 1977. - 207 с.
25.            Кузин B.C. Психология. - М.: Высш. шк., 1982. - 208 с.
26.            Лабуневкая Г. В., Рожкова Е.Е., Назарсвская Г. А. Уроки рисования в начальных классах. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. - 166 с.
27.            Лепикаш В.А. Живопись акварелью. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.
28.            Лунячек Й. Основы изображения с натуры. - К.: Изд-во АН УССР, 1961. - 127 с.
29.            Масленникова 3.J. Работа красками в школе. - Л.: Учпедгиз, 1959. - 80 с.
30.            Мастера советского искусства о пейзаже. - М.: Искусство, 1963. - 81 с.
31.            О композиции: Сб. статей. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1955. - 179 с.
32.            Павлов В.П. Сучасна українська акварель. - К.: Мистецтво, 1978. - 39 с.
33.            Пилипенко Д.Г. Малювання з методикою викладання: 36. навч. завдань та контрольних робіт. - К.: НДПІ, 1971. - 35 с.
34.            Проців В.I., Кириченко М.А., Щербакова К. В. Образотворче мистецтво. 1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1982. - 158 с.
35.            Проців В.I., Кириченко М.А. Уроки образотворчого мистецтва в 1-3 класах. - К.: Рад. шк., 1984. - 188 с.
36.            Пучков А.С., Трисилев А.В. Методика работы над натюрмортом. - М.: Просвещение, 1982. - 158 с.
37.            Ратнічин В.М. Перспектива. - 2-ге вид. - К.: Вища шк. Головне вид-во, 1977. - 135 с.
38.            Ревякин П.П. Техника акварельной живописи. - М.: Госстройиздат, 1959. - 221 с.
39.            Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. - М.: Агар, 1998. - 251 с.
40.            ' 41. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. - М.: Просвещение, 1976. - 287 с.
41.            Ростовцев Н.Н. История методов обучения: В 2 т. - М.: Просвещение, 1982. - Т. 2. - 240 с.
42.            Солом'яний М.Ф. Вчіться малювати. 6 кл. - К.: Рад. шк., 1982. - 64 с.
43.            Чистяков П.П. Письма. Записные книжки. Воспоминания. -М.: Искусство, 1953. - 590 с.
44.            Школа изобразительного искусства: В 10 т. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Искусство, 1964. - Т. 1. - 179 с.
45.            Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. - М.: Просвещение, 1977. - 112 с.
46.            Шорохов Е.В. Композиция. - М.: Просвещение, 1986. - 228 с.
47.            Яковлев О.С. Рассказы авиаконструктора. - М.: Детгиз, 1958. -225 с.
48.            Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. - К.: Рад. шк., 1973. -Т 3. - 64 с

Додаток 1
Розробка уроку з малювання
1 КЛАС
ТЕМА: Малювання лісу
МЕТА:
• навчити дітей правильно малювати дерева;
• вдосконалювати техніку малювання фарбами;
• розвивати увагу, пам'ять, окомір;
• виховувати почуття прекрасного, любові до природи.
ОБЛАДНАННЯ:
1) демонстраційне: фотокартки з різними видами дерев, таблиця з деревами;
2) роздаткове: фарби (гуаш), пензлі, альбоми.
ХІД ЗАНЯТТЯ
I Організаційний початок уроку
(Привітання. Перевірка готовності до уроку )
II Актуалізація набутого досвіду
1) Бесіда.
- Діти, послухайте та відгадайте загадку:
У них багато є роботи,
Хоч стоять вони весь час.
Від дощу та від спекоти
Захистять. Врятують нас.
Не лягають спати ніколи,
На ногах вони одвіку.
Не бояться плину рік,
Не завій, ні вітру реву,
Хто ж вони такі ?..(Дерева)
- А які дерева ви знаєте?
- Де ростуть дерева, що вони собою утворюють? (Ліс)
III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку
- Сьогодні мі будемо малювати ліс у літню пору року. Та для цього вам треба потрапити в атмосферу гарного, зеленого лісу. Послухайте.
...Як гарно в лісі, тихо, затишно !.. Зелений, м'якенький килим під ногами та сила-силенна квітів, а як піднімеш голову догори, до сонця, ти побачиш могутню крону дерев. А дерева отут різні : і берізки, і клени, і липи, і сосни з ялинками - усі поряд стоять та, наче, переговорюються. На небі сяє сонечко та дме легесенький вітерець. А що це за звук? Це маленькі пташечки співають свою веселу, дзвінку пісеньку про літо!
- Діти, а що це за ліс, у якому ростуть одразу всі дерева. Як він називається? (Мішаний ліс)
IV Формування вмінь та навичок
1) Демонстрація й аналіз наочності
- Діти, подивіться (показую фотокартки дерев)
- Що це за дерева? (Дуб, береза, ялинка ...)
- Давайте подивимось, які ці дерева. У дуба стовбур товстий, гілки зігнуті; у берези - стовбур стрункий, білий, із темними смугами, тонкі гілки звисають додолу; у ялинки гілочки довші донизу й опускаються вниз, голочки хвої біля стовбура довші, а на кінці гілки - коротші.
2) Інструктаж з показом
- Зараз я вам покажу, як треба малювати ці дерева .(Показую плакат з деревами. Малюю дерева на дошці та коментую).
- Ви зрозуміли, як треба малювати?
- А якщо мі домалюємо травицю, квіти, сонечко на небі, то вийде справжній ліс. (Малюю на дошці)
- Вже можна починати малювати фарбами .Починаємо розфарбовувати малюнок зверху.
- З чого почнемо?
- А якого кольору сонечко?
- А дерева? (Береза - біла з чорними рисками, дуб має коричневий стовбур та зелене листя, а ялинка вся зелена)
3) Практична робота (Підчас роботи я допомагаю дітям, вказую на помилки, даю вказівки)
V Підсумок
- Давайте подивимось, що ви намалювали.
- Так, ви малювали ліс, а який цей ліс? (Мішаний). Проводжу виставку робіт, оцінюю малюнки.

Додаток 2

2 КЛАС
Тема: Весняний пейзаж
МЕТА:
- навчити дітей новому прийому малювання фарбою "по сирому";
- розвивати творчі здібності, зорову пам'ять;
- формувати вміння передавати простір;
- виховувати любов та бережне ставлення до природи.
ОБЛАДНАННЯ:
1) демонстраційне: таблиця з деревами, плакати із зображенням пейзажів, малюнок з пейзажем;
2) роздаткове : альбоми, пензлі, фарби (гуаш), палітри.
ХІД ЗАНЯТТЯ
I Організаційний початок уроку
(Привітання, перевірка готовності до уроку)
II Актуалізація набутого досвіду
- Діти, що ви малювали на попередньому уроці?
- Чим ви виконували свої малюнки?
III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми.
- Сьогодні на занятті ми будемо малювати фарбами. Цей малюнок буде називатись живописним, а вид мистецтва - живописом.
- Ми будемо малювати пейзаж. А хто знає, що таке пейзаж?
- Термін "пейзаж" (фр. - місцевість) означає вид, зображення якоїсь місцевості. Пейзажний живопис дуже різноманітний. Є пейзажі, що точно передають ті чи інші куточки природи, або місто, а є такі, які створила фантазія художника. Є пейзажі, у яких художники передають стани природи. Художники зображують природу, перш за все, для передачі певного настрою, стану. Пейзажний живопис виражає почуття, настрій художника, що викликані переживаннями природи.
- Ми з вами будемо малювати весняний пейзаж. Послухайте віршик
Помилуйся, весна настає,
Журавлі караваном летять,
У яснім золоті день потопає
І струмки по ярочках шумлять –
Зараз гості до тебе зберуться,
Потім гнізд по нав'ють - подивись!
Що за звуки, за пісні поллються.
День - деньський від зорі до зорі!
IV Формування вмінь та навичок
1) Демонстрація й аналіз наочності.
- Діти, перед вами весняні пейзажі. Які кольори переважають на цих малюнках? Чому?
- Погляньте, перед вами плакат на якому показано, як вірно малювати дерева. Ви вже його бачили в першому класі, але давайте все-таки пригадаємо (показую).
2) Інструктаж з показом.
- Спочатку ми виконуємо малюнок олівцем. При передачі простору, слід пам'ятати про те, що є передній, середній та задній плани. Об'єкти, що знаходяться на передньому плані, мають бути більшими, об'єкти іншого і дальнього планів по мірі віддалення в глиб простягну зменшується.
- Тепер починаємо малювати фарбами. Щоб намалювати гарно небо, використаємо прийом "по сирому". Для цього змочуємо папір пензлем, а потім наносимо фарбу. Зачекаємо, поки фарба підсохне, а потім почнемо малювати дерева. Можна домалювати квіти та пташок, і отримаємо чудовий весняний пейзаж.
3) Практична робота.
V Підсумок заняття.
Діти, що ми малювали сьогодні ні уроці?
А що таке "пейзаж"? (Проводжу виставку робіт)