Кримінальна відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав

     17) інші твори.

Суміжні права – це особисті немайнові права і майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення. Суміжне  право  виникає  внаслідок  факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва   відеограми,   оприлюднення передачі організації мовлення. Для  виникнення  і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей.

Об'єктами суміжних прав,  незалежно  від призначення,  змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:

• виконання     літературних,     драматичних,     музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
• фонограми, відеограми;
• передачі (програми) організацій мовлення.

Суб'єктами суміжних прав є:

• виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;
• виробники фонограм,  їх  спадкоємці  (правонаступники) та особи,  яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;
• виробники відеограм,  їх  спадкоємці (правонаступники) та особи,  яким на законних підставах передано суміжні майнові  права щодо відеограм;
• організації мовлення та їх правонаступники.

Предмет злочину, яким є відповідні об'єкти авторського права і суміжних прав, у різних його формах дещо відрізняється. Зокрема, у перших двох його формах ним є твір науки, літератури, мистецтва, комп'ютерна програма, база даних, виконання, фонограма, відеограма і програма мовлення, у третій - тільки виконання, фонограма, відеограма і програма мовлення, у четвертій - будь-який об'єкт авторського права і суміжних прав.

Твір - це оригінальний, як обнародуваний, так і необнародуваний, продукт творчої праці вченого, письменника, художника та ін. До творів належать: літературні письмові твори (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо), їх сценічні обробки, а так само обробки фольклору, придатні для сценічного показу; лекції, проповіді та інші усні твори; музичні і драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу; аудіовізуальні твори; скульптури, картини, інші твори образотворчого мистецтва і фотографії; твори архітектури; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, карти та інші твори, що стосуються географії, геології та інших галузей науки; переклади, аранжування, деякі інші переробки творів і обробки фольклору (похідні твори); наукові результати, зафіксовані на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо; інші твори, у т. ч. дизайн-проекти інтер'єрів приміщень, вивіски, емблеми та інші елементи візуальної інформації, рекламні буклети тощо. Предметом цього злочину може бути і службовий твір, тобто створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

Комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

База даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, у т. ч. - електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи кабелями) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій). Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів є примірниками фонограми.

Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

Програма мовлення - програма, яка містить певні передачі і може бути сповіщена шляхом ретрансляції або в інший спосіб.

Не визнаються об'єктами авторського  права і, відповідно, предметом цього  злочину:

• повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
• твори народної творчості (фольклор);
• видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
• державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
• грошові знаки;
• розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Обов’язкові ознаки предмета:

 –  предмет має бути новим і оригінальним;

     – має виражатися в об’єктивній формі – бути зафіксованим на папері тексту, нотному записові, у вигляді аудіо - і відеозапису, зафіксованому на матеріальному носії звуків і (або) рухомих зображень.

Обов'язковою ознакою злочину  є потерпілий. Ним можуть бути автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір та яка має особисті немайнові і майнові права на нього, а в окремих випадках його правонаступник , а також виконавець - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа,яка виконує ролі  сюжету творчої діяльності, в тому числі виконують циркові,естрадні, лялькові номери, виробник фонограм - фізична особа, яка вперше здійснила запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі.

2.2. Об’єктивна  сторона злочину та поняття  матеріальної шкоди і її розмір

3 об'єктивної сторони злочин передбачає суспільно небезпечні дії, їх наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди у великому розмірі, а також причинний зв'язок між відповідними діями та їх наслідками.

 Формами прояву злочину є: 

1) незаконне  відтворення творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм  і баз даних, виконань, фонограм і програм мовлення;

2) незаконне  розповсюдження творів науки,  літератури, мистецтва, комп'ютерних  програм і баз даних, а також  виконань, фонограм і програм  мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;

3) незаконне  тиражування виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;

4) інше використання  чужих творів, комп'ютерних програм  і баз даних, об'єктів суміжних  прав без дозволу осіб, які  мають авторське право або  суміжні права.

Відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, а також запис твору для тимчасового чи постійного зберігання в електронній, оптичній або іншій формі, яку читає машина.

Примірник - це результат будь-якого відтворення твору. Відтворення включає і репрографічне відтворення (репродукування) - факсимільне відтворення у будь-якому розмірі оригіналу або примірника графічного твору шляхом фотокопіювання або іншими технічними засобами, ніж видання. Репрографічне відтворення не включає в себе запис в електронній, оптичній чи іншій формі, яку читає машина.

Тиражування виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації означає їх відтворення на вказаних носіях.

Розповсюдження твору передбачає його поширення шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найм чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору.

Під іншим використанням чужих  творів, комп'ютерних програм і  баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права, слід розуміти:

• публічне виконання і публічне сповіщення творів;
• публічний показ;
• будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;
• переклади творів;
• переробки, аранжування та інші подібні зміни творів;
• здачу в найм після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина,- якщо такі дії заподіяли матеріальну шкоду автору.

Інше умисне порушення авторського права і суміжних прав може бути вчинена не лише шляхом активного діяння - дією, але і пасивним діянням – бездіяльністю винної особи. Бездіяльність може мати місце у випадку порушення майнового права суб’єкта авторського права та (або) суміжних прав шляхом невиплати винагороди (пасивна поведінка винної особи у формі бездіяльності) за договірне використання об’єктів авторського права та (або) суміжних прав.

Автор має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір й іншими способами, але за винятком випадків, визначених законом. Законом передбачені й інші випадки, за яких відтворення, розповсюдження та інше використання творів є незаконним. Незаконність діяння означає, що воно вчиняється без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права

До осіб, які мають авторське  право або суміжні права, належать автор або виконавець у випадках, коли майновими правами володіють автор або виконавець, а також фізична чи юридична особа,  якій було передано майнові права.

Суспільно небезпечний наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної сторони – це матеріальна шкода, завдана суб’єктом злочину потерпілій стороні.

 Матеріальна шкода – це зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом, мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому еквіваленті. У примітці статті 176 КК України міститься визначення розміру матеріальної шкоди, властиве саме даному виду злочину.

Матеріальна шкода, завдана в значному розмірі ( ч. 1 ст. 176 КК України) – це шкода, розмір якої перевищує в двадцять і більше разів неоподаткований мінімум  доходів громадян, а саме 340,00 грн. і більше. Матеріальна шкода у великому розмірі (ч. 2 ст. 176 КК України) – якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто перевищує суму 3400,00 грн.. А матеріальна шкода, завдана в особливо великому розмірі (ч. 3 ст.176 КК України) – це шкода, розмір якої у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і складає 17 000,00 грн. і більше.

Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, є матеріальним: злочин є закінченим з моменту настання матеріальної шкоди у значному розмірі,  а за частинами 2, 3 цієї ж статті – з моменту настання шкоди у великому та особливо великому розмірах відповідно. Це означає, що ст. 176 КК України охороняє лише майнові права автора. Звичайний плагіат, якщо ним не заподіяно зазначеної матеріальної шкоди автору, не є злочином і кваліфікується, як і деякі інші порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що не пов'язані із заподіянням матеріальної шкоди, за ст. 51-2 кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, захист авторського права здійснюється за допомогою норм не тільки кримінального та адміністративного, а й цивільного законодавства (ст. 432 та ст. 452 Цивільного кодексу).

Проте, якщо об’єкт авторського права чи суміжних прав буде викрадено або знищено, то такі діяння потрібно кваліфікувати за статтями Особливої частини КК України про злочини проти власності ( ст. 185 – крадіжка або ст. 194 – умисне знищення або пошкодження майна). Якщо таке викрадення вчинялося для подальшого плагіату, то кваліфікація настає за сукупністю злочинів – за ст. 176 та, наприклад, за ст. 185 КК України.

Готування до цього злочину не тягне за собою кримінальної відповідальності. Проте незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм кваліфікується за ст. 216 КК України.

2.3. Характеристика  суб’єкта і суб’єктивної сторони  та кваліфікуючі ознаки злочину

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

Суб'єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16 років.  Проте, за ч. 3 ст. 176 КК України суб’єктом злочину може бути лише службова особа, що використовує своє службове становище щодо потерпілого.