Юридична відповідальність поняття, підстави, види

Національний  Авіаційний Університет

Інститут повітряного  і космічного права та масових  комунікацій

Кафедра теорії та історії держави і права.

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

На тему:

 

«Юридична відповідальність поняття, підстави, види»

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 103 групи

Халмурадової Айни Батирівни

 

 

Науковий керівник – 

Зав. каф. Бородін Іван Лук’янович, д.ю.н., професор.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2010

Зміст роботи

 

 

Вступ.

Розділ І. Юридична відповідальність.

1. Поняття й ознаки юридичної відповідальності.
2. Принципи та функції юридичної відповідальності.

Розділ ІІ. Підстави виникнення юридичної відповідальності.

2.1. Підстави, що виключають  юридичну відповідальність.

2.2. Підстави звільнення  юридичної відповідальності.

Розділ ІІІ. Види юридичної  відповідальності.

3.1. Відповідальність у кримінальному праві.

3.2. Відповідальність  у адміністративному праві.

3.3. Відповідальність  у цивільному праві.

Висновки.

Список використаних джерел та літератури.

 

Вступ

Актуальність  теми. Держава, державні органи не можуть традиційно дивитися на усі випадки порушення встановленої ними законності, спроби окремих осіб підмінити загальнообов'язкові норми права своїм «правом» і задовольняти свої потреби за рахунок порушення прав і законних інтересів інших осіб. У цих ситуаціях держава змушена вживати адекватних заходів для того, щоб припинити вчинені правопорушення, відновити порушені права і змусити правопорушника діяти в рамках законності. Діючим способом впливу держави на правопорушника, покликаним забезпечити його правомірне поводження, відмовитися від спроб робити протиправні діяння, виступає юридична відповідальність.

В сучасній правовій дійсності  категорія «відповідальність» пронизує всю систему законодавства України. Але в той же час, у самих  різних галузях законодавства України  ми не побачимо легального визначення відповідальності.

Поняття юридичної відповідальності - доля теорії вчених та дослідників. Наступне визначення можна зустріти в словнику російської мови: «Відповідальність - обов'язок, необхідність давати звіт в  своїх діях, вчинках і т.п. і відповідати за їх можливі наслідки». Але це не юридичне поняття, а «повсякденне».

Разом «відповідальністю», «юридичною відповідальністю», в літературі виділяють поняття «соціальної  відповідальності». Соціальна відповідальна  діалектичний взаємозв'язок між особою і суспільством, що характеризується взаємними правами і обов'язками по дотриманню розпоряджень соціальних норм, їх виконання, що вабить схвалення, заохочення, а у випадках безвідповідальної поведінки, невідповідної розпорядженням цих норм, - обов'язок зазнати несприятливі наслідки. Соціальна відповідальність і юридична відповідальність співвідносяться один до одного як категорія роду і виду. Юридична відповідальність - феномен соціальної дійсності.

Юридична відповідальність - це психологічні, майнові й інші позбавлення, що за рішенням компетентного державного органу перетерплює громадянин чи інша особа за скоєне ним правопорушення.

Мета та завданнями даної роботи. Мета роботи полягає в комплексному теоретичному дослідженні юридичної відповідальності на базі аналізу українського законодавства та поглядів науковців.

Згідно з метою роботи визначені наступні основні завдання дослідження:

- дослідження поняття та ознак  юридичної відповідальності;

- аналіз принципів  та функцій юридичної відповідальності;

- характеристика підстав  та видів юридичної відповідальності.

Об'єкт і  предмет дослідження. Об'єктом дослідження є юридична відповідальність.  Предметом  дослідження є норми чинного законодавства в яких знаходить своє відображення юридична відповідальність.

Методи дослідження. Методологічну  основу дослідження становить система  загальнонаукових і спеціальних  методів, принципів та підходів, які  є засобами наукового пошуку в  арсеналі будь-яких гуманітарних, зокрема  юридичних наук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Юридична відповідальність

 

Термін «відповідальність» вживається у різних змістах, найбільш часто як борг, обов’язок чи покарання. В першому випадку мова йде  про активний аспект відповідальності. Саме тут відповідальність виступає як усвідомлення особою свого місяця в суспільстві, своєї особистої участі у справах держави. Відповідальність в цьому змісті є своєрідним моральним, політичним регулятором поведінки людей в сучасному.

В другому суть відповідальності розглядається в ретроспективному аспекті, як відповідальність за минуле. Відповідальність в цьому є з однієї сторони, несення особою не сприятливих наслідків своєї поведінки, а з другої - завдання особі позбавлень, адекватна негативна реакція суспільства на її поступок. Деякі вчені вважають, що про юридичну відповідальність можна говорити лише в плані покарання.

 

1.1. Поняття й ознаки юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність — це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Вона завжди супроводжується моральним осудженням порушника закону. Юридична відповідальність застосовується лише за певних обставин, передбачених законом, які називаються підставою відповідальності. Такою підставою є факт вчинення правопорушення.

Юридична відповідальність на відміну від інших видів відповідальності (моральної, громадської, сімейної) застосовується лише до тих, хто вчинив правопорушення, тобто порушив норму права, закон, адже юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України).[1] Правопорушення виражається у певних діях, частіше всього активних, хоч буває і в «пасивних». Правопорушення завжди виражається у поведінці, що суперечить юридичним нормам, тобто є протиправною. При цьому така поведінка завжди завдає комусь шкоди: іншим людям, організаціям, суспільству, державі. Власне кажучи, вона тому і забороняється правом, що викликає негативні соціальні наслідки.

Відомо, що до юридичної  відповідальності може бути притягнута особа, яка досягла певного віку. Якщо ж порушення вчиняють підлітки, діти, то й тоді держава, її органи, службові особи (а в багатьох випадках і громадськість) не залишаються байдужими. Не вдаючись до мір юридичної відповідальності, вони, проте, застосовують до правопорушників інші - причому теж передбачені законом - заходи впливу: організаційні (такі, що застосовуються, наприклад, для відвернення, запобігання або припинення правопорушення, для відшкодування збитків, шкоди, що ним заподіяна), морально-виховні чи громадські.

У юридичній науці виділяють два аспекти юридичної відповідальності:

Позитивний  аспект( проспективний, або заохочувальний) – передбачає заохочення – за виконання корисних для суспільства і держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги; в такому разі держава стимулює поведінку і покладає обов’язок зазнавати сприятливих наслідків.

Негативний  аспект( ретроспективний, або охоронно-захисний) – передбачає покарання або компенсацію – за правопорушення (юридична характеристика наслідків невиконання обов’язків); в такому разі держава засуджує протиправне діяння і покладає на правопорушника обов’язок зазнавати несприятливі наслідки.

Ознаки  юридичної відповідальності:

1. передбачає, що суб’єктом юридичної відповідальності є деліктоздатна особа, яка за віком і психологічним станом може відповідати за правопорушення;
2. виникає факту правопорушення як результату недодержання фізичними або юридичними особами встановлених законом заборони, невиконання ними визначених законом зобов’язання, завдання шкоди охоронюваним державою правам, свободам та законним інтересам суб’єктів суспільних відносин і має характер охоронно-захисних правовідносин між державою в особі її спеціальних компетентних органів і правопорушником.
3. виражається в обов’язку особи зазнавати конкретних виду і міри благ психологічного (попередження, оголошення зауваження чи догана), організаційного (позбавлення волі на певний термін чи довічно, позбавлення права займати певні посади, адміністративний арешт та ін.) і майнового (конфіскація майна, штраф, пеня) характеру за провину, тобто нести покарання, яке є новим, додатковим, юридичним обов’язком, котрий не існував до правопорушення;
4. настає лише за вчинені правопорушення або такі, що вчинюються, при встановленні складу правопорушення, тобто є результатом винного анти суспільного діяння. Ця вимога обов’язкова при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності;
5. здійснюється компетентним органом у суворій відповідності до закону, а саме – до санкцій норм права, якими встановлюються вид і міра позбавлення благ. У цивільно-правових деліктах конкретні санкції можуть міститися не в юридичних нормах, а в цивільно-правових угодах.
6. реалізується у відповідних процесуальних формах, оскільки здійснюється в ході правозастосовчої діяльності з дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом. Поза процесуальною формою юридична відповідальність неможлива.

 

Порядок залучення до юридичної відповідальності визначається нормами процесуального права: породжувані  ними процесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної відповідальності. Юридичну відповідальність не можна зводити винятково до державно-правового примусу, як і державно-правовий примус – винятково до юридичної відповідальності. Державно-правовий примус – більш широке поняття, ніж юридична відповідальність, він здійснюється різними заходами, які не пов’язані з відповідальністю.[2]

Юридична відповідальність, що встановлюється для правопорушника, - це завжди конкретний захист тієї сторони, що потерпає від правопорушення, а  також непрямий захист суспільства від подібних протиправних діянь.

Але не можна зводити  юридичну відповідальність лише до «відплати» правопорушнику, її цілі є ширшими, а головне — гуманнішими, їх в  основному три:

1) охоронна — захистити,  охороняти від посягань на такі найважливіші для всіх людей цінності, як права і свободи громадян і організацій. Якщо такі посягання вчинено, то юридична відповідальність має на меті відновлення, відшкодування, «ремонт» блага, що постраждало;

2) виховна — змінити  погляди, свідомість правопорушника так, щоб він у майбутньому не допускав подібних проступків;

3) запобіжна (профілактична)  — на окремих людей, які  могли б (через недостатню свідомість  або з інших причин) вчинити  правопорушення, вплинути таким  чином, щоб вони утрималися від цього.

Юридична відповідальність буває різною і залежить від виду правопорушення, «розмірів» шкідливості (або небезпеки) його наслідків, кола людей і організацій, яким заподіяно шкоду. Урахування цих обставин — неодмінна умова справедливості покарання.

Дві обставини — ступінь  шкідливості (або, небезпечності) правопорушення і особа правопорушника — завжди беруться до уваги при встановленні міри юридичної відповідальності як при виданні закону, так і при  його застосуванні до конкретних осіб. Це цілком відповідає засадам соціальної справедливості і виражається у принципі індивідуалізації відповідальності: вона повинна відповідати ступеню тяжкості правопорушення (тяжкості «вчиненого», як виражаються юристи) і особливостям особи правопорушника.

1.2. Принципи та функції юридичної відповідальності

Застосування  засобів державного примусу завжди викликало значну увагу суспільства. Це пов'язується з тим, що відповідальність торкається інтересів різноманітних  суб'єктів і соціальних груп; у  цій сфері можливі помилки, які мають суттєве значення та це сфера, що найбільш повно регламентована на законодавчому рівні. Зазначене зумовлює необхідність розробки та впровадження єдиних принципів, що характеризують відповідальність як самостійний засіб гарантування і відновлення прав і свобод людини.

Принципи юридичної відповідальності — це положення та ідеї, що мають законодавче закріплення та визначають самостійний і реальний характер відповідальності як засобу гарантування і охорони об'єктивного і суб'єктивного права та суспільного порядку.

Принцип законності забезпечує можливість визнання діяння правопорушенням лише за умови, якщо воно передбачене законом саме як протиправне; якщо цей закон вступив у законну силу та його зміст є обнародуваним. Законність відповідальності виявляється у застосуванні міри відповідальності у межах та формах, встановлених законом; в наявності процесуальних вимог застосування відповідальності; у можливості оскарження і спростування незаконних дій та рішень у процесі покладення відповідальності; у можливості недопущення зловживань і помилок при застосуванні матеріальних та процесуальних норм.

Сутність законності як принципу юридичної відповідальності виявляється у можливості притягнення  до відповідальності лише винних осіб шляхом діяльності компетентних органів держави, у межах визначеного на законодавчому рівні порядку та за наявності нормативно закріплених підстав.

Законність  виявляється і в можливості покладення відповідальності на дієздатну особу, яка могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Важливим принципом відповідальності є відповідність за правопорушення та покарання. Він забезпечує реалізацію положень Міжнародних пактів про заборону жорстоких нелюдських покарань, що принижують людську гідність. Відповідно до нього смертна кара є виключним засобом впливу, а позбавлення волі забезпечує можливість перевиховання та виправлення правопорушника. Змістом цього принципу є необхідність диференціації та узгодженості покарань за різноманітні за ступенем небезпеки правопорушення. Ця вимога забезпечується шляхом чіткого визначення заборон та їх сприйняття суспільством як справедливих; можливістю визнання протиправними лише таких діянь, негативний характер яких може бути доведений засобами юридичного процесу та за які застосовуються засоби державного впливу. Особливо цей принцип є важливим для діяльності спеціальних органів держави, наділених владними повноваженнями. Йдеться насамперед про правоохоронні та судові органи. Занадто м'які санкції до правопорушників можуть призвести до безкарності та зростання злочинності, а занадто тяжкі — до суспільного протесту.

Принцип справедливості забезпечує відповідність права в цілому та передбачених у ньому санкцій рівню соціальної справедливості суспільства. Моральність та справедливість характеризує рівень об'єктивності права, впливає на можливість добровільного виконання суб'єктами його положень, а справедливість санкцій уселяє віру в соціальну цінність юридичної відповідальності як засобу виправлення і перевиховання правопорушників та підтримання суспільного порядку. Справедливість досягається за умови дотримання у процесі покладення та реалізації юридичної відповідальності певних вимог: