Формування механізму залучення іноземних інвестицій на підприємстві на матеріалах ТОВ "Колорпак"

Здійснювані з метою  збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва.

Основними перспективними напрямами інвестиційної стратегії з погляду максимальної ефективності на ТОВ „Колорпак” є такі:

• поліпшення відтворюваної  структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння  та реконструкцію діючих підприємств  за рахунок зменшення питомої  ваги нового будівництва у виробничій сфері;

• удосконалення технологічної  структури капітальних вкладень, збільшення в них питомої ваги устаткування й відповідно скорочення будівельно-монтажних робіт;

• зміна галузевої  структури капітальних вкладень з погляду істотного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого споживання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та харчової промисловості);

• пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямів науково-технічного прогресу, які сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва та підвищенню якості продукції;

• збільшення обсягів  капітальних вкладень в реалізацію житлової та інших соціальних програм (охорони здоров'я, освіти тощо);

• збалансованість інвестиційного процесу.

Для того щоб ці прогресивні напрями інвестиційної стратегії та важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створити новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.

Важливу роль у скороченні тривалості інвестиційного циклу та підвищенні його ефективності відіграє інфраструктурна ланка. Треба зміцнити ремонтно-експлуатаційну базу підприємств, систему виробничо-технологічної комплектації, складське господарство та інші виробничі служби. Високі вимоги висуваються до кадрового потенціалу, тому слід розширити підготовку працівників через професійно-технічні училища, налагодити їх планову перепідготовку за новими спеціальностями, пов'язаними з новою технікою та технологією. Значну увагу треба приділити розвитку соціально-побутової інфраструктури — будівництву житла, дитячих дошкільних закладів, клубів, санаторіїв-профілакторіїв. Усе це створить необхідні умови для стабілізації трудових колективів і неухильного підвищення ефективності їх праці. Втілення всіх складових проти-затратної концепції розвитку промислових комплексів забезпечить поступовий перехід до ефективного інвестування економіки України.

Інвестиційна діяльність збільшує основні фонди й виробничі  потужності з урахуванням найновіших досягнень у галузі техніки й  технології або підтримує їх у  працездатному стані. Багатогранні аспекти такої діяльності опрацьовуються за допомогою безперервного інвестиційного планування, яке охоплює різні проміжки часу. Стратегічні й тактичні цілі підприємства взаємопов'язуються завдяки гармонійному розподілу функцій і завдань на стадії довгострокового прогнозу, розрахованого на 10—15 років, середньострокового плану, що складається на 3-8 років, і короткострокових планів, які розроблюються на 1-3 роки з глибоким конкретним опрацюванням усіх аспектів виробничої та інвестиційної діяльності. Динамізм і мінливість економічних ситуацій, що характерні для вільного підприємництва, підтримують рівновагу ринку в цілому, але вони ж зумовлюють періодичне коригування інвестиційних планів. Процес цей природний; він відображає суть нових функцій вищого керівництва — управління підприємством замість вирішення оперативних контрольно-розподільних питань.

Вихідними компонентами інвестиційного планування є пошук  і формування варіантів капіталовкладень, визначення відносних і абсолютних розмірів їх прибутковості, встановлення можливостей фінансування за рахунок різних джерел, оцінювання надійності реалізації та можливості успіху того чи іншого варіанта інвестування. До вирішення таких складних і нехарактерних для управлінського персоналу проблем доцільно залучати науково-консультаційні фірми або тимчасово наймати групи вчених — спеціалістів у цій галузі наукових і практичних знань. Правильність прийнятих науково-технічних рішень, пов'язаних із практичними можливостями, підтвердиться тривалим благотворним впливом інвестицій на виробництво та збут продукції, збільшенням прибутку підприємства.

Основною метою ТОВ „Колорпак” в умовах ринкової економіки, як це випливає зі світового досвіду, є прибутковість. Подальша мета — збільшити обсяги виробництва й реалізації, створити й підтримувати добру репутацію підприємства у споживачів, високу продуктивність праці, поліпшити якість та споживчі властивості вироблюваної продукції, створити нові сучасні зразки виробів, досягти високих кількісно-кваліфікаційних показників, високого професійного рівня виробничого персоналу, домогтися його сумлінного ставлення до роботи, а також високої суспільної репутації. Деякі з цих показників важко оцінити кількісно, проте вони істотно впливають на розробку інвестиційної політики підприємства і дають змогу на будь-якому проміжку часу приймати правильні й обгрунтовані рішення щодо капіталовкладень.

Найвагомішим організаційно-економічним  важелем ефективнішого формування та використання фінансових інвестицій (цінних паперів) можна вважати розвиток фондового ринку в Україні до масштабів, що відповідають параметрам достатньо потужної ринкової системи господарювання. При цьому дуже важливо дотримуватися певних (визнаних у всьому світі) принципів функціонування такого ринку, як-от:

• правова впорядкованість (достатній розвиток правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку);

• прозорість (надання потенційним інвесторам необхідної інформації щодо умов випуску та обігу цінних паперів, а також щодо фінансово-господарської діяльності їхніх емітентів);

• контрольованість (формування надійного механізму обліку та контролю, запобігання зловживанням і злочинності на ринку 192 цінних паперів);

• соціальна справедливість (створення однакових можливостей для діяльності інвесторів на ринку цінних паперів, дотримання прав і свобод суб'єктів ринку);

• ефективність (максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку для мобілізації та розміщення фінансових інвестицій у пріоритетні галузі національної економіки).

Поліпшення організації  державного регулювання фондового ринку має охоплювати такі організаційні заходи:

1) уточнення функцій  системи регулювання фондового  ринку, адаптованих до умов  розвиненого ринкового середовища;

2) обов'язкове оприлюднення  всієї необхідної заінтересованим  особам інформації про ринок цінних паперів;

3) обов'язкові ліцензування  і нагляд за діяльністю фінансових  посередників та організованих  систем торгівлі цінними паперами  на фондовому ринку; 

4) забезпечення в повній  мірі прав власників окремих  видів цінних паперів;

5) своєчасне внесення  назрілих змін до законодавчих  актів, що служать правовою  базою практичного регулювання  діяльності учасників ринку цінних  паперів.

Удосконалення системи  обгрунтування емісії різних видів  та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на: детальний кількісний аналіз практики випуску й розміщення різних цінних паперів; виявлення всієї сукупності недоліків системи емітування цінних паперів в Україні; економічне й соціальне обгрунтування пріоритетності (черговості) випуску окремих цінних паперів та обсягу емітування за їхніми видами з урахуванням дохідності, а також міри впливу на розвиток виробничих та інших суб'єктів господарювання та ефективність їхньої економічної діяльності.

Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає послідовне здійснення таких організаційно-економічних заходів: по-перше, концентровану в часі аналітичну оцінку виробничо-господарської діяльності всіх підприємств та організацій, що підлягають приватизації, і виявлення всіх реально функціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо високим рівнем рентабельності та ліквідності активів; по-друге, активний пошук за допомогою доступних методів (включаючи й залучення засобів масової інформації) потенційно можливих інвесторів і пропонування останнім першочергового придбання акцій чи інших емітованих цінних паперів ефективних суб'єктів господарювання. При цьому бажано застосовувати певну систему стимулювання інвесторів для прискорення процесу реалізації випущених цінних паперів і досягнення поставлених емітентами цілей.

Максимально можливе  розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів через надання додаткових послуг у цій сфері спеціалізованими інституціональними утвореннями, банківськими установами та інвестиційними компаніями також помітно сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових інвестицій підприємств (організацій). Зазвичай до таких посередницьких послуг належать: брокерська й дилерська діяльність; управління портфелями цінних паперів; реєстраційні функції та довірчі операції; надання позик, зв'язаних із використанням цінних паперів; поєднання функцій фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора тощо.

3.3. Пошук альтернативних залученню інвестицій шляхів фінансування діяльності на ТОВ „Колорпак”

 

Розробимо оптимізовану систему фінансування капітальних вкладень ТОВ „Колорпак” за рахунок впровадження лізингових схем.

Найближчим часом ТОВ «Колорпак»  необхідно придбати нове виробниче обладнання. Зараз  підприємство стоїть перед вибором: одержати банківський кредит, чи укласти лізингову угоду з правом викупу устаткування по залишковій вартості.

Необхідно визначити наскільки  ефективний лізинг, визначити його переваги і недоліки, порівняти витрати і податкові вигоди від використання банківського кредиту і покупки устаткування на позикові кошти, оцінити вплив на фінансову стійкість підприємства.

Одним з найбільш складних елементів  проектування лізингової угоди і підготовки лізингового договору є визначення суми лізингового платежу. У попередній частині дипломної роботи були розглянуті кілька методик визначення потоку лізингових платежів. У третій частині дипломної роботи надається розрахунок лізингових платежів на основі Методики розрахунку загальної суми платежів фінансового лізингу по роках, методом фінансових рент, а також здійснюється вибір найбільш оптимального варіанта з урахуванням також проведеного розрахунку отримання того ж обладнання у кредит.

Вибір даних методик обумовлений  тим, що на практиці більшість лізингових компаній керуються першою методикою, а Метод фінансових рент дозволяє визначити поточну вартість платежів у будь-який момент часу, а також  вибрати найбільш ефективний спосіб їхньої сплати (наприкінці чи на початок періоду).

Фірма-постачальник обладнання  визначила  його вартість в 283200 грн., включаючи  його доставку. Термін договору складає 3,5 роки. Вихідні дані для розрахунків  наведені в таблиці 3.1.

Після проведення розрахунків лізингових платежів необхідно порівняти отримані результати з найпоширенішим варіантом фінансування капітальних вкладень - кредитом.

Проведемо розрахунок лізингових платежів на основі традиційної методики розрахунку загальної суми платежів і складемо графік їх виплат.

За цією методикою в лізингові  платежі включаються: амортизація  лізингового майна за весь термін дії договору лізингу, компенсація  плати лізингодавця за використані  їм позикові кошти, комісійну винагороду, плату за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором лізингу, а також вартість майна, що викуповується, якщо договором передбачені викуп і порядок виплат зазначеної вартості у виді часткі у складі лізингових платежів. Лізингові платежі сплачуються у виді окремих внесків.

 

Таблиця 3.1

Вихідні дані для розрахунку лізингових платежів

№ з/п	Показник	Значення, грн.
1	Вартість устаткування (балансова вартість)	283 200
2	Термін лізингу, років	3,5
3	Амортизаційні відрахування, у рік	9%
4	Ставка комісійної винагороди, річних	10%
5	Ставка по кредиту, річних	18%
6	Плата за кредитні ресурси	18%
7	Додаткові послуги лізингодавця, у т.ч.:	672
	консалтингові послуги  по експлуатації обладнання;	235
	командировочні витрати;	132
	навчання персоналу;	305
8	Податок на прибуток	25%
9	Періодичність сплати лізингових платежів	щоквартально

 

При заключенні договору сторони встановлюють загальну суму лізингових платежів, форму, метод нарахування, періодичність  сплати внесків, а також способи  їхньої сплати.

Алгоритм розрахунку лізингових платежів виглядає таким чином: