Шпаргалка по дисциплине "Журналистика"

 Третім виявом революційності  нової теорії було цілеспрямоване  наближення останньої до практики, інтересів та потреб реального  соціального суб'єкта — пролетаріату  — головної рушійної сили майбутніх перетворень суспільства. К. Маркс та Ф. Енгельс зрозуміли, передбачили та обґрунтували (на підставі аналізу реального становища цього класу в системі суспільних відносин Того часу) історичну місію пролетаріату та будували свою теорію як алгоритм реалізації цієї місії. Інших соціальних доктрин, які б у більш-менш науковій формі займалися цим питанням, практично не було. Марксистська соціальна теорія постала як пролетарська ідеологія: пролетаріат знайшов у філософії Марксизму свою «духовну зброю», філософія у пролетаріаті — зброю матеріальну. Відповідно змінювалася функція філософії. «Філософи, — підкреслював К. Маркс, — лише різноманітним чином пояснювали світ, натомість справа полягає в тому, щоб змінити його» (Маркс К. Тези про Фейербаха // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 3. — С. 3). Нарешті, свою соціально-філософську концепцію марксизм вибудовував, використовуючи найвеличніше надбання німецької класики — гегелівські/ діалектику, звичайно, оновлену, переосмислену у світлі матеріалістичної традиції.

Распространив диалектический материализм на область общественной жизни, К. Маркс и Ф. Энгельс в «Манифесте Коммунистической партии» закономерно пришли к выводу, равному по своему значению величайшему, перевороту в науке, что «история всех до сих пор существующих обществ была историей борьбы классов». С момента возникновения классово антагонистического общества «угнетающий и угнетаемый находились в вечном антагонизме друг к другу, вели непрерывную, то скрытую, то явную борьбу, всегда кончавшуюся революционным переустройством всего общественного здания или общей гибелью борющихся классов» 5[Там же. Т. 4. С. 424]. Наиболее характерной особенностью буржуазного общества, пришедшего на смену феодализму, как раз и является его все более углубляющийся раскол «на два большие враждебные лагеря... стоящие друг против друга, класса — буржуазию и пролетариат» 6[Там же. С. 425].  Буржуазия и пролетариат явились порождением тех радикальных изменений, которые произошли в материальных условиях производства. Крупная промышленность создает всемирный рынок, и начинается их взаимное воздействие друг на друга. Развивается сама буржуазия, растет ее экономическая и политическая власть. Феодальные формы промышленности окончательно вытесняются, а вместе с ними отходят на второй план и все классы, унаследованные от средневековья. Победа в этой гигантской экономической битве целиком и полностью достается буржуазии. Сообразно своему положению в хозяйственной сфере она подчиняет себе и государственную машину. И ничего удивительного нет в том, что государство в капиталистическом обществе постепенно превращается в комитет, управляющий от имени буржуазии и в ее интересах.  Гонимая жаждой наживы, буржуазия стремится всюду поспеть, всюду внедриться и путем эксплуатации всемирного рынка делает производство и потребление всех стран космополитическим. Дешевизной своих товаров буржуазия разрушает все «китайские стены» и под страхом гибели принуждает другие нации принять капиталистический способ производства. Ликвидировав раздробленность средств производства, населения и подчинив деревню городу, Восток Западу, буржуазия вызвала к жизни политическую централизацию и тем самым завершила в основном преобразование мира по своему образу и подобию.

 

20. Форми політичної  журналістики. Загальна характеристика. Форми політичної журналістики:

- політичні телевізійні програми  і ток-шоу

- політичні книги та збірки

- газетно-журнальні публікаціїТелебачення  — це легкий засіб отримання  інформації про нагальний стан  справ, політичної інформації, а за нею же і пропаганди, політичних знань, політичної реклами. Телебачення є найефективнішим провідником політичних технологій, технологій створення політичного іміджу, а також є джерелом великої кількості маніпуляцій свідомістю, тобто, певним чином може деформувати політичну свідомість глядача нав’язуючи йому потреби і переконання, установки поведінки. Першими виборами в яких широко застосовувалося телебачення була президентська гонка між Дуайтом Ейзенхауєром (Dwight D. Eisenhower) і Адлаі Стівенсоном (Adlai Strevenson) в 1952 році. Без сумніву, найбільш значиме нововведення застосоване в цій кампанії - використання коротких рекламних роликів для посилення певного іміджу Ейзенхауера на телебаченні. Важливою подією стала поява в 1980 CNN, першого телеканалу, транслюючого новини 24 години на добу.  У наш час серед відомих політичних ток-шоу слід виокремити Шустер life,  Велика політика с Євгенієм Кисельовим.Існує дуже багато книг на політичну тематику. Серед них є і історичні: Макіавеллі «Правитель», Вебер «Політика як покликання та професія» тощо. Є книги-збірки політичних портретів, репортажів  тощо. У газетно-журнальних публікаціях можна часто зустріти різні політичні жанри такі як: політичні цитати, політичні анкети, репортажі, портрети, інтерв’ю тощо.

Формати:

-політ. телепрограми

-передвиборчі агітки

-політ. збірники і книги

-газ-журн. публ. політ. х-ру

1. Політ. фотофакт – закріпл. політ. миттєвості, в основі якої може  бути особистість, подія, які обов»язково  значущі.

2.Політ. цитата – зафіксований  дослівно вислів пол.лідера, супров. карикатурою чи фото, не потребує коментарів, є ел. творення портрету чи хронології політ. подій, ставлення діячів до подій.

За дослівну цит. журн. не несе відповідальності. Завжди підписується, має бути посилю на джерело, з якого приводу наведена.

3. Політ. газетний вірш – заримований  чи заритмізований, в основі якого  – важлива сусп.-політ. проблема, привід – актуальна політ. подія. Іронічний, саркастичний.

Завдання автора – націлити читача на сприйняття проблеми, на точку відлікц конфлікту, загострити конфлікт.

Д. Биков – основоположник сусп..-політ. віршування, встановлює у цій сфері стандарти.

4.Політ. анкета – різновид політ. інтерв»ю.

-аналітична (питання про політику)

-портретна (особисті питання)

Завдання: урізноманітнити номер, виконати іміджеві ф-цію.

5. Політ. репортаж – візуалізує  політ. подію, завдання – показати  подію у русі і створ. «ефект  присутності».

Містить багато дієслів, образний жанр.

-подієвий (теракт)

-постановчий

-аналітичний    -ці 2 – експериментальні/розважальні.

6. Політ. інтерв»ю – політ. текст, в основі якого відтворено  метод інтерв»ю.

-інформ.

-аналітичне

-портретне.

Може бути тлом для цитат.

7. Політ. огляд – містить аналіз  проблем, подій, явищ, пов»язаний принципом  хронології чи тематичним.

 Мета – відстежити тенденцію  і створити прогноз.

 

21. Короткі жанри  політичної проблематики. Характеристика  і призначення кожного

Політична цитата – зафіксований дослівно вислів когось із політичних діячів, що супроводжується фото карикатурою, інформацією про місце і час. Мета: відтворення політичної дії. Зберігає манеру, ритм, лексику мовлення.Політична анкета – короткий різновид політичного інтерв’ю, відрізняється своїм форматом. Присутні гострі, інтелектуальні та провокаційні питання.Газетний політичний вірш – заримоване узагальнення суспільно-політичної проблеми, явищ в сатиричному та іронічному тоні. Завдання – загострити конфлікт, висміяти.

Політичний репортаж – жанр, покликаний візуалізувати політичну подію засобом слова (подієвий, проблемний, постановочний, розважальний репортажі).Політичний огляд – аналіз подій, явищ, процесів, які об’єднані хронологією або тематикою. Мета: визначення і відтворення тенденції, створення прогнозу.Політичний портрет – відтворення образу політика (партії); образ політичного діяча.Авторська колонка – авторський текст з політичної тематики. Дозволяється бути суб’єктивним, широко використовуються образні зображальні засоби.

Політичне інтерв’ю – текст, який укладений за інформацією, отриманою методом інтерв’ю (інформаційне, аналітичне, портретне інтерв’ю).

 

1. Політ. фотофакт – закріпл. політ. миттєвості, в основі якої може  бути особистість, подія, які обов»язково  значущі.

2.Політ. цитата – зафіксований  дослівно вислів пол.лідера, супров. карикатурою чи фото, не потребує  коментарів, є ел. творення портрету чи хронології політ. подій, ставлення діячів до подій.

За дослівну цит. журн. не несе відповідальності. Завжди підписується, має бути посилю на джерело, з якого приводу наведена.

3. Політ. газетний вірш – заримований  чи заритмізований, в основі якого – важлива сусп.-політ. проблема, привід – актуальна політ. подія. Іронічний, саркастичний.

Завдання автора – націлити читача на сприйняття проблеми, на точку відлікц конфлікту, загострити конфлікт.

Д. Биков – основоположник сусп..-політ. віршування, встановлює у цій сфері стандарти.

4.Політ. анкета – різновид політ. інтерв»ю.

-аналітична (питання про політику)

-портретна (особисті питання)

Завдання: урізноманітнити номер, виконати іміджеві ф-цію.

5. Політ. репортаж – візуалізує  політ. подію, завдання – показати подію у русі і створ. «ефект присутності».

Містить багато дієслів, образний жанр.

-подієвий (теракт)

-постановчий

-аналітичний    -ці 2 – експериментальні/розважальні.

6. Політ. інтерв»ю – політ. текст, в основі якого відтворено метод інтерв»ю.

-інформ.

-аналітичне

-портретне.

Може бути тлом для цитат.

7. Політ. огляд – містить аналіз  проблем, подій, явищ, пов»язаний принципом  хронології чи тематичним.

 Мета – відстежити тенденцію  і створити прогноз.

 

22. Політичний газетний вірш Д. Бикова : засади жанру.

Політ. газетний вірш – заримований чи заритмізований, в основі якого – важлива сусп.-політ. проблема, привід – актуальна політ. подія. Іронічний, саркастичний.

Завдання автора – націлити читача на сприйняття проблеми, на точку відлікц конфлікту, загострити конфлікт.Д. Биков – основоположник сусп..-політ. віршування, встановлює у цій сфері стандарти.

 

23. Роль політичного  репортажу в політичній журналістиці. На прикладі діяльності сучасних  репортерів.

Політ. репортаж – візуалізує політ. подію, завдання – показати подію у русі і створ. «ефект присутності».

Містить багато дієслів, образний жанр.

-подієвий (теракт)

-постановчий

-аналітичний    -ці 2 – експериментальні/розважальні.

Киш: «Реортер не должен врать, а показать то, чего не видять другие».

Дм. Биков «Записки в темноте» про теракт «Норд-Ост» як приклад.

 

24. Класичний політичний  репортаж на прикладі творчого  спадку Д. Ріда та Ю. Фучика.

Репортаж [франц. reportage – “пишу про те, що бачу” від лат. reporto – “несу назад, передаю, повідомляю”] – інформаційний жанр журналістики, розповідь кореспондента з місця події в пресі, по радіо, телебаченню, в Інтернеті.

Воснові репортажу завжди суспільно важлива подія, яка розгортається на очах у читача (слухача, глядача). Це своєрідна історія події.Характерні особливості цього жанру – оперативність, динамізм, наочність, активно діюче авторське “я”, котре допомагає передати емоційну атмосферу події, створити так званий “ефект присутності”, дозволяє читачу (слухачу, глядачу) так би мовити бути поряд з репортером і разом з ним бачити, відчувати подію.Видатні західні репортери Джон Рід, Ернест Хемінгуей, Михайло Кольцов, Юліус Фучік, Егон Ервін Кіш пишуть свої репортажі – “оперативні зарисовки з натури” про події історичного значення (національні революції, світові та громадянські війни, політичні сенсації, боротьбу з фашизмом), які стають класичними зразками жанру і перетворюють журналістів на письменників, адже ця публіцистична форма інформування змушує автора знаходити художні засоби впливу на емоційний стан читача, відточує майстерність.

Название последней книги героя чешского Сопротивления времен Второй мировой войны, писателя-коммуниста Юлиуса Фучика (1903—1943). Приговоренный немецкими оккупантами к смертной казни, он написал эту книгу в тюрьме, ожидая исполнения приговора. Перевод: Люди, я любил вас, будьте бдительны!

Слова, которыми заканчивается книга «Репортаж с петлей на шее» героя чешского Сопротивления времен Второй мировой войны, писателя Юлиуса Фучика (1903-1943). Он был схвачен немецкими оккупантами и брошен в тюрьму Пан-крац (Чехия, Прага). Там он и написал свою последнюю книгу-завещание. Тюремный надзиратель А. Колинский приносил ему в камеру бумагу и карандаш, а исписанные листы тайно выносил из камеры и прятал у преданных Фучику людей. Книга была закончена 9 июня 1943 г. нацистский суд в Берлине приговорил писателя-патриота Ю. Фучика к смертной казни. И там же, в Берлине, он был казнен 8 сентября 1943 г.

Когда в мае 1945 г. жена писателя Густа Фучикова вышла из концлагеря, она собрала листы рукописи и издала ее в Праге в 1946 г. Джон Сайлас Рид (1887 Портленд, США — 19 октября 1920, Москва,) — американский журналист, социалист[1], автор знаменитой книги «Десять дней, которые потрясли мир» (1919).книга об Октябрьской революции 1917 года в России, свидетелем которой он был сам.

«Десять дней, которые потрясли мир» — книга американского журналиста Джона Рида об Октябрьской революции 1917 года в России, свидетелем которой он был сам.Джон Рид умер в 1920 году, вскоре после того, как книга была закончена. Он является одним из немногих американцев, похороненных в некрополе у Кремлевской стены, где обычно хоронили только самых выдающихся советских лидеров.«Несмотря на его откровенно предвзятый, в политическом отношении, характер, отчёт Рида о событиях того времени превосходит все иные исторические свидетельства той эпохи в силу своего литературного дара, своей проницательности и особого внимания к деталям. Эту книгу будут помнить даже тогда, когда иные свидетельства постигнет участь забвения. Во всём этом рассказе, во всём этом причудливом повествовании о собственных приключениях и недоразумениях мы видим отражение кристальной честности и чистоты помыслов автора, чем он оказал, даже не предполагая этого, честь американскому обществу, взрастившему его и достоинства которого он так и не смог осознать в полной мере».[6]